ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
27.11.2014
Заява N 10493/12
Справа "Аднаралов проти України"
Стислий виклад
5 травня 2004 року працівники міліції затримали заявника за підозрою в отриманні хабара, доправили його до Дзержинського районного відділу міліції у м. Харкові і тримали там всю ніч.
6 травня 2004 року заявник поскаржився на жорстоке поводження працівників міліції старшому слідчому прокуратури міста Харкова, який направив його на судово-медичне обстеження. У період з 2 по 23 червня 2004 року заявник ще декілька разів скаржився до прокуратури міста Харкова на жорстоке поводження та на нерозгляд його скарг на таке поводження.
11 травня 2004 року щодо заявника було порушено кримінальну справу за обвинуваченнями у вимаганні та одержанні хабара, проте 27 квітня 2007 року справу закрито з огляду на відсутність у діях заявника складу злочину.
Кілька разів під час провадження заявник проходив судово-медичне обстеження, в ході якого у нього було виявлено численні синці на обличчі, грудях, ногах та руках, а також пошкоджений зуб. Експерти зазначили, що тілесні ушкодження утворились внаслідок нанесення ударів тупими предметами у проміжок часу, вказаний заявником. Експерти також висловили думку, що не можна виключати того, що тілесні ушкодження було нанесено за обставин, вказаних заявником, оскільки всі вони могли бути заподіяні в результаті ударів кулаками.
Органи прокуратури неодноразово виносили постанови про відмову у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за скаргами заявника на жорстоке поводження. Суди ці постанови неодноразово скасовували, а матеріали справи повертали до прокуратури для проведення додаткової перевірки. Станом на 15 квітня 2014 року провадження у справі ще тривало.
До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявник скаржився за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з жорстоким поводженням працівників міліції; та за статтею 3 Конвенції у зв'язку з тим, що національні органи влади не провели належного розслідування його скарг на жорстоке поводження.
Розглянувши скарги заявника щодо стверджуваного жорстокого поводження працівників міліції, Європейський суд дійшов висновку, що Уряд України не встановив належним чином походження тілесних ушкоджень заявника і що їх було завдано не внаслідок жорстокого поводження з ним під час перебування під вартою в міліції. Відповідно, було порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з тим, що заявник зазнав нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження.
Крім цього, Європейський суд констатував порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю розслідування (більше десяти років) та його суттєвими недоліками, що призводили до неодноразового повернення справи на додаткове розслідування.
За цих підстав Суд одноголосно
"1. Оголошує скаргу прийнятною;
2. Постановляє, що було порушення матеріального аспекту статті 3 Конвенції;
3. Постановляє, що було порушення процесуального аспекту статті 3 Конвенції;
4. Постановляє, що:
(a) упродовжтрьох місяців з дати, коли це рішення набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявникові 10 000 (десять тисяч) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватись; цю суму має бути конвертовано у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
5. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції."