ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
26.02.2015
Заява N 71660/11
Справа "Баришевський проти України"
Стислий виклад
Конотопська транспортна прокуратура Сумської області порушила дві кримінальні справи щодо заявника за підозрою у зловживанні владою або службовим становищем та перевищенні влади або службових повноважень, а також у привласненні грошей та документів. Заявника було затримано та поміщено до Конотопського ізолятора тимчасового тримання (далі - ІТТ).
19 січня 2009 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області обрав заявнику запобіжний захід у вигляді взяття під варту на тій підставі, що його обвинувачували у вчиненні тяжкого злочину, і що знаходячись на волі, він міг ухилятися від слідства, продовжувати злочинну діяльність та впливати на осіб, причетних до розслідування справи. Заявник неодноразово клопотав про його звільнення з-під варти, але суд відмовляв у задоволенні таких клопотань і продовжував тримання заявника під вартою, посилаючись на ті самі підстави. 23 лютого 2010 року судом першої інстанції заявника було визнано винним і призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Апеляційний суд кілька разів скасовував вирок заявникові та повертав справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Станом на 31 березня 2014 року провадження у справі заявника ще тривало.
26 січня 2009 року заявника було- переведено до Сумського слідчого ізолятора (далі - CIЗО).
До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявник скаржився за статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на те, що зазнав нелюдського поводження у зв'язку з неналежною медичною допомогою, наданою йому під час тримання під вартою; за пунктом 3 статті 5 Конвенції на надмірну тривалість тримання його під вартою; за пунктом 4 статті 5 Конвенції у зв'язку з тим, що він не міг оскаржити законність тримання його під вартою після закінчення досудового слідства; за пунктом 1 статті 6 Конвенції на надмірну тривалість кримінального провадження щодо нього.
Розглянувши скарги заявника за статтею 3 Конвенції щодо неналежної медичної допомоги під час тримання під вартою, Європейський суд відхилив скаргу як явно необгрунтовану, зауважуючи, що заявник не надав жодних медичних документів на обґрунтування своїх тверджень про те, що під час перебування під вартою стан його здоров'я погіршився. Він також не надав жодних доказів того, що його захворювання потребувало якогось особливого лікування, яке йому не надали.
Розглянувши скарги заявника на надмірну тривалість тримання його під вартою, Європейський суд встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції, оскільки національні суди, приймаючи рішення про продовження строку тримання заявника під вартою, обґрунтовували таке рішення за допомогою шаблонних формулювань, не розглядали окремі факти справи заявника і не аналізували його індивідуальне становище, а інколи взагалі не наводили жодних підстав продовження строків тримання заявника під вартою.
Щодо скарг заявника за пунктом 4 статті 5 Конвенції Європейський суд встановив відповідне порушення з огляду на те, що, як вже було встановлено попередньою практикою Європейського суду, законодавство України на час подій не передбачало порядку перегляду законності продовжуваного тримання під вартою після закінчення досудового слідства, який би відповідав вимогам пункту 4 статті 5 Конвенції.
Розглянувши скаргу заявника у зв'язку з надмірною тривалістю кримінального провадження щодо нього, Європейський суд зазначив, що зазвичай справи направляються на новий розгляд внаслідок помилок, допущених судами нижчих інстанцій, а повторювані повернення справи на новий розгляд в межах одного провадження вказують на серйозні недоліки судової системи. У зв'язку з цим Європейський суд констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
За цих підстав Суд одноголосно:
"1. Оголошує прийнятними скарги заявника на тривалість досудового тримання його під вартою і кримінального провадження щодо нього та щодо порядку оскарження законності досудового тримання його під вартою, а решту скарг у заяві - неприйнятними;
2. Постановляє, що було порушення пункту 3 статті 5 Конвенції;
3. Постановляє, що було порушення пункту 4 статті 5 Конвенції;
4. Постановляє, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції;
5. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців, держава-відповідач повинна сплатити заявникові нижченаведені суми, які мають бути конвертовані у валюту держави-відповідача за курсом станом надень здійснення платежу:
(і) 3500 (три тисячі п'ятсот) євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватися;
(іі) 1525 (одну тисячу п'ятсот двадцять п'ять) євро компенсації судових та інших витрат та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватися, ця сума має бути перерахована безпосередньо на банківський рахунок захисника заявника, пана Тарахкала М.А.;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;
6. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції."