ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
РІШЕННЯ
26.02.2015
Заява N 23081/07
Справа "Барсукови проти України"
Стислий виклад
13 жовтня 2001 року Ярослав Барсуков, онук першої заявниці та син другої заявниці, а також його друг Н.П. при перетині вулиці були збиті легковим автомобілем. Ярослав Барсуков помер у лікарні від отриманих тілесних ушкоджень.
17 жовтня 2001 року Донецьке міське управління УМВС України в Донецькій області порушило щодо водія, О.Ф., кримінальну справу за підозрою у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту.
У період з січня 2002 року до червня 2008 року провадження у справі неодноразово закінчувалось у зв'язку з відсутністю у діях О.Ф. складу злочину. Ці рішення органів внутрішніх справ неодноразово скасовувались вищестоящими правоохоронними органами або судами, а справа направлялась на нове розслідування.
18 червня 2005 року Управлінням МВС України в Донецькій області було визнано недоліки, допущені під час розслідування обставин ДТП, але вирішено, що строк давності для притягнення відповідного працівника міліції до дисциплінарної відповідальності закінчився.
У квітні 2008 року О.Ф. було пред'явлено обвинувачення у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, а у червні 2008 року матеріали його справи було направлено на розгляд до Ворошиловського районного суду м. Донецька.
У період з червня 2008 року до вересня 2011 року судові засідання неодноразово відкладались або переносились на інші дати, 23 вересня 2011 року суд дійшов висновку, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів вчинення О.Ф. злочину внаслідок недбалості. Також судом було вирішено закрити провадження у справі на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році", яким передбачалося, зокрема, звільнення від покарання інвалідів, які вчинили злочини з необережності. Як випливає з матеріалів справи, це рішення оскаржено не було.
До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявниці скаржилися за статтями 1, 6, 13, 17, 18 і 53 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на тривалість провадження та неефективне розслідування, та за статтею 3 Протоколу N 7 Конвенції.
Розглянувши скарги заявниць, Європейський суд встановив, щодосудове слідство у справі характеризувалося надмірною тривалістю і неодноразовими поверненнями справи на додаткове розслідування, а під час судового розгляду справи судові засідання постійно відкладалися або переносилися з огляду на неявку свідків, сторони захисту, головуючого судді тощо. Зважаючи на це, а також на свою попередню практику у справах проти України щодо розслідування обставин ДТП, Європейський суд констатував порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції.
За цих підстав Суд одноголосно:
"1. Оголошує заяву прийнятною;
2. Постановляє, що було порушення статті 2 Конвенції;
3. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявницям спільно 3 000 (три тисячі) євро відшкодування моральної шкоди разом з будь-яким податком, що може нараховуватись; цю суму має бути конвертовано у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої мас бути додано три відсоткові пункти;
4. Відхиляє решту вимог заявниць стосовно справедливої сатисфакції".