ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
27.10.98

Про визнання акта і договорів недійсними

(Додатково див. Постанову ВАСУ N 04-8/1-2/179
від 22.02.99 )

Справа N 93/6

Суть спору: В судовому засіданні з 11-00 до 14-00 29.09.98, з 29.09.98 до 26.10.98 та з 26.10.98 до 11-00 27.10.98 оголошувались перерви.

Позивач - Міністерство транспорту України (далі - Міністерство) заявило позовні вимоги про визнання недійсними як цивільно-правових угод: акта приймання-передачі повітряного судна ТУ-154М від 23.01.95, складеного між УДАК (...) та ВАТ (...) (далі - ВАТ (...)); контракту про оренду повітряного судна ТУ-154М від 03.02.95 N 377, укладеного між ВАТ (...) та авіакомпанією (...) (далі - Авіакомпанія N 1) та контракту про оренду повітряного судна ТУ-154М від 15.10.95 N 27У-95, укладеного між ВАТ (...) та авіакомпанією (...) (далі - Авіакомпанія N 2). Для всіх зазначених позовних вимог позивач наводить одну підставу - невідповідність акта і контрактів вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим він також просить суд застосувати при цьому правові наслідки, передбачені ст. 48 ЦК України (1540-06), а саме, повернути до сфери його управління цей літак як загальнодержавну власність, якою Міністерство уповноважене управляти Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 8-92 ).

Зокрема, позивач звертає увагу на те, що Українське об'єднання державних підприємств цивільної авіації (...) (далі - Авіаоб'єднання) ліквідовано ним 28.10.93, у зв'язку з чим відповідно до ст. 223 ЦК України ( 1540-06 ) боргові зобов'язання Авіаоб'єднання перед ВАТ (...) у сумі 3847416,31 дол. США припинилися. УДАК (...), яка передала ВАТ (...) літак згідно оспорюваного акта приймання-передачі від 23.01.95, правонаступницею Авіаоб'єднання не є, а тому не мала права сплачувати борги ліквідованого підприємства. Крім того, Міністерство просить прийняти до уваги той факт, що УДАК (...) також ліквідована його наказом від 21.12.94 N 134 "Щодо виконання Указу Президента України від 21.12.94 N 790/94 "Про заходи щодо забезпечення розвитку цивільної авіації", а ДАК (...) (державна реєстрація здійснена Радянською райдержадміністрацією м. Києва 15.03.95), яка виступає третьою особою на його стороні у цій справі, також не є правонаступницею УДАК (...).

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог - Державна авіакомпанія (...) (далі - Авіакомпанія N 3) дала суду роз'яснення з приводу правових підстав її створення і юридичного статусу як новоутвореного підприємства, позовні вимоги Міністерства вважає правомірними.

Відповідач - ВАТ (...) позов не визнає як безпідставний. Свої заперечення він мотивує тим, що Протокол погодження договірної ціни на продаж літака від 09.06.93, складений ним з Авіаоб'єднанням, на його думку, є договором купівлі-продажу, а оспорюваний акт приймання-передачі від 23.01.95 є лише технічним бухгалтерським документом і невід'ємною частиною зазначеного Протоколу і тому не може розцінюватись як цивільно-правова угода. Оспорювані контракти про оренду літака, укладені ним з Авіакомпаніями NN 1, 2 він вважає правомірними з тих підстав, що орендодавцем цього майна виступив його власник, що не суперечить Законам України "Про власність" (697-12), "Про підприємства" ( 887-12 ) та "Про оренду..." ( 2269-12 ).

Відповідач - Авіакомпанія N 1 повноважних представників на судове засідання не направив, незважаючи на визнання судом їх явки обов'язковою, на відгук на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив. Керуючись ст. ст. 70, 75 АПК України ( 1798-12 ), суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі представників цього відповідача і без відзиву на позов з його боку за наявними у справі матеріалами.

Відповідач - Авіакомпанія N 2 позовну вимогу про визнання недійсним укладеного нею з ВАТ (...) контракту про оренду повітряного судна ТУ-154М від 15.10.95 N 27У-95 не визнає, оспорюваний контракт вважає правомірним, а себе законним орендарем.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, - Вищий арбітражний суд України встановив:

- 01.09.92 між Українською зовнішньоторговельною фірмою (...) (далі Фірма), Авіаоб'єднанням та виробничим об'єднанням (...) (зараз і далі - ВАТ (...) був укладений договір N 119/04-111 на надання послуг за експортною угодою (далі - договір послуг N 119/04-111), згідно умов якого ВАТ (...) зобов'язалося протягом вересня - жовтня 1992 р. відвантажити для експорту на користь Авіаоб'єднання через Фірму 100000 т дизельного пального для оплати поставки літаків за контрактом N 93767/1-2184 від 27.12.91. Ця оплата мала здійснюватися за рахунок 66 % валютної виручки, одержаної від продажу пального. Решта вказаної валютної виручки повинна була розподілятися між ВАТ (...) (30 %) і Фірмою (4 %) (п. 3 договору послуг N 119/04-111).

ВАТ (...) взяті на себе договірні зобов'язання виконав частково, відвантаживши 78000 т пального, а валютна виручка від його реалізації була використана Фірмою на закупівлю літаків для Авіаоб'єднання. Договірних 30 % цієї виручки в сумі 3847415 дол. США ВАТ (...) від Фірми не одержало, а Авіаоб'єднання не розрахувалося з нею за куплені для нього літаки і не сплатило їй передбаченої договором послуг N 119/04-111 комісійної винагороди.

У зв'язку з цим, між фірмою та Авіаоб'єднанням були укладені договір про порядок розрахунків за літаки, придбані за контрактом N 93767/1-2184 (без дати) та угода від 14.07.93 N 119/06-8 про порядок розрахунків за авіатехніку, закуплену за контрактом N 93767/1-2184 від 27.12.91 у польської авіакомпанії (...). Згідно з умовами цих угод, Авіаоб'єднання зобов'язалося до 30.07.93 перерахувати ВАТ (...) 3847416,31 дол. США (30 % валютної виручки за п. 3 договору послуг N 119/04-111) і до кінця 1993 р. погасити заборгованість Фірми в сумі 3100901,41 дол. США. При цьому сторони передбачали, що зазначені розрахунки можливо здійснити за кошти, одержані від продажу літаків;

- на виконання умов угоди від 14.07.93 N 119/06-8 Авіаоб'єднання підписало з ВАТ (...) протокол погодження договірної ціни на продаж літака (затверджений 09.06.93 Міністерством транспорту України), згідно якого договірна вартість літака ТУ-154М на дату підписання протоколу була визначена в сумі 3847416,31 дол. США (еквівалент 30 % валютної виручки за договором послуг N 119/04-111). Цей протокол був визнаний сторонами основою для проведення взаємних розрахунків і платежів між Авіаоб'єднанням, Фірмою та ВАТ (...) згідно п. 3.1 п. 3 договору послуг N 119/04-111. Проте цього літака Авіаоб'єднання не продало і, відповідно, не розрахувалося з ВАТ (...) на умовах угоди від 14.07.93 N 119/06-8;

- наказом Міністерства від 31.08.93 N 278 "Про схему управління підприємствами цивільної авіації України", який прийнятий ним в межах компетенції, наданої йому Декретом Кабінету Міністрів України від 17.03.93 N 20-93 "Про об'єднання державних підприємств транспорту і дорожнього господарства". Авіаоб'єднання ліквідовано і припинило свою діяльність відповідно до ст.ст. 34-37 Закону України "Про підприємства в Україні" (887-12) (див. рішення у справі ВАС України N 27/6 за 1997 р.). У зв'язку з цим, з 01.10.93 наказом Міністерства від 20.09.93 N 312 "Про створення Української державної авіакомпанії (...)" створено УДАК (...), що не суперечить його компетенції, закріпленій в Декреті Кабінету Міністрів України від 15.12.92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 8-92 ).

Авіакомпанія ліквідована наказом Державного департаменту авіаційного транспорту від 30.12.94 N 134 "Щодо виконання Указу Президента України від 21.12.94 N 790/94". Цим наказом також створено Авіакомпанію N 3;

- 23.01.95 між УДАК (...) та ВАТ (...) підписаний оспорюваний акт приймання-передачі акціонерному товариству літака ТУ-154М (опізнавальний знак 85701), а 01.03.95 Авіаційний реєстр Міністерства видав ВАТ (...) реєстраційне посвідчення N РП1013/1 як власнику цього літака;

- на підставі контракту про оренду повітряного судна ТУ-154М від 03.02.95 N 377 ВАТ (...) передало літак в орендне користування Авіакомпанії N 1 строком до 31.01.2000, а 15.10.95 ВАТ (...) на підставі контракту N 27У-95 передало зазначений літак в орендне користування Авіакомпанії N 2 на такий самий строк. Доказів розірвання попереднього контракту суду не представлено. На даний час літак перебуває в оренді в Авіакомпанії N 2.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного:

- договір послуг N 119/04-111; договір про порядок розрахунків за літаки, придбані за контрактом N 93767/1-2184; угода N 119/06-8 від 14.07.93 про порядок розрахунків за авіатехніку, закуплену за контрактом N 93767/1-2184 від 27.12.91 у польської авіакомпанії (...); протокол погодження договірної ціни на продажу літака (затверджений Міністерством 05.08.93); акт приймання-передачі літака від 23.01.95 та контракт N 27У-95 від 15.10.95 відповідно до ст. ст. 4, 41 ЦК України ( 1540-06 ) є цивільно-правовими угодами, які, зокрема, за формою і змістом повинні відповідати законодавству України, а в разі, коли вони суперечать йому, можуть бути визнані недійсними на підставі ст. 48 ЦК України. Твердження відповідача - ВАТ (...) про те, що оспорюваний позивачем акт приймання-передачі літака від 23.01.95 є суто бухгалтерським документом, складеним на виконання Протоколу погодження договірної ціни на продаж літака від 09.06.93, а не цивільно-правовою угодою передачі майна одним підприємством у власність іншого (ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) є помилковим. Передовсім, зазначений Протокол не є договором купівлі-продажу літака, оскільки сторони визначили його лише як підставу для проведення взаємних розрахунків і платежів між Авіаоб'єднанням, Фірмою і ВАТ (...) згідно із п. 3.1 договору N 119/04-111 від 01.09.92. Правова природа цього протоколу як цивільно-правової угоди може визначатися ст. 217 або ст. 220 ЦК України. Але, якщо розцінювати його як договір купівлі-продажу, тоді він підпадатиме під ознаки ст. 58 ЦК України;

- відповідно до ст. 25 Закону України "Про власність" ( 697-12 ), ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) ВАТ (...) може стати власником майна, набутого на підставах, не заборонених законом, зокрема, на підставі цивільних угод, передбачених ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ). Отже, оспорюваний акт приймання-передачі літака є самостійною цивільно-правовою угодою;

- на дату укладення цієї угоди Авіаоб'єднання було ліквідоване, його зобов'язання за переліченими вище угодами перед ВАТ (...) Фірмою у зв'язку з цим відповідно до ст. 223 ЦК України ( 1540-06 ) припинилися, воно втратило права юридичної особи і цивільну правоздатність, а тому не могло виступати стороною угоди (ст.ст. 23, 25, 26, 151, 153, 154 ЦК України). Отже, УДАК (...), не будучи правонаступником Авіаоб'єднання, неправомірно передала ВАТ (...) літак згідно акта від 23.01.95 у рахунок погашення заборгованості перед ним ліквідованої юридичної особи;

- крім того, така передача суперечить вимогам ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ), оскільки в даному випадку наявний факт відчуження державного майна на користь недержавного підприємства і, відповідно, зміни форми власності на нього.

У зв'язку з цим, оспорюваний акт приймання-передачі літака суперечить законодавству України і, як цивільно-правова угода, є недійсним з дати його складання відповідно до ст. ст. 48, 59 ЦК України ( 1540-06 ).

Тому він має бути повернутий до сфери управління Міністерства, яке відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" ( 8-92 ) є таким органом у транспортній галузі.

У зв'язку з недійсністю підстави для виникнення у ВАТ (...) права власності на літак ТУ-154М, є недійсними укладені ним всі угоди, предметом яких було це майно, в т. ч. оспорювані контракти про оренду повітряного судна з Авіакомпаніями N 1 і N 2.

Крім того, цей літак є одночасно предметом двох самостійних контрактів, що суперечить законодавчій природі оренди. Здача в оренду майна, яке вже перебуває в орендному користуванні іншої особи без припинення дії такого договору, його розірвання або визнання недійсним не допускається.

Враховуючи, що на дату прийняття даного рішення у справі літак перебуває у користуванні Авіакомпанії N 2 і підлягає передачі Міністерству, суд вважає за необхідне застосувати реституцію саме між цими учасниками судового процесу.

Виходячи з викладеного, на підставі ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР), ст.ст. 4, 6 ЦК України ( 1540-06 ), керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 АПК України ( 1798-12 ), Вищий арбітражний суд України ВИРІШИВ:

1. Акт приймання-здачі повітряного судна ТУ-154М (заводський номер 91А876) від 23.01.95 між УДАК (...) та ВАТ (...) визнати недійсним з дати його складення.

2. Контракт про оренду повітряного судна ТУ-154М від 03.02.95 N 377 між Авіакомпанією (...) та ВАТ (...) визнати недійсним з дати його укладення.

3. Контракт про оренду повітряного судна ТУ-154М від 15.10.95 N 27У-95 між ВАТ (...) та Авіакомпанією (...) визнати недійсним з дати його укладення.

4. Авіакомпанії (...) передати Міністерству транспорту України повітряне судно ТУ-154М (заводський номер 91А876).

Видати наказ.

5. Стягнути з ВАТ (...) Авіакомпанії (...) та Авіакомпанії (...) на користь Міністерства транспорту України по 28,33 грн. витрат з оплати позову державним митом.

Видати накази.

"Вісник Вищого арбітражного суду України", N 1, 2000 р.

Документи що посилаються на цей

• Щодо визнання акта і договорів недійсними