ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
03.06.2004
Справа N 37/106
Про розгляд касаційної скарги
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційні скарги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Ларіна Дмитра Олексійовича, та Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровська обл.
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2003 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2004 р.
зі справи N 37/106
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Ларіна Дмитра Олексійовича, м. П'ятихатки, Дніпропетровська обл.
до Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції м. Жовті Води
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача: Науменко С.В. (довіреність від 27.05.04 N 3335)
від відповідача: Ільченко В.М. (довіреність від 29.01.04 N 540/10-10); Попова В.С. (довіреність від 27.05.04 N 3819/10-10)
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 16.04.04 р., надіслана 16.04.04 р.; ухвала Вищого господарського суду України від 20.05.04, надіслана 21.05.04).
встановив:
На підставі акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єкта підприємницької діяльності від 28.05.03 Жовтоводською ОДПІ оформлено податкове повідомлення-рішення від 30.05.03 N 0000162306/0, яким до підприємця застосована штрафна (фінансова) санкція у сумі 1485 грн. за порушення ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 N 1776-III.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем у судовому порядку.
Заявою від 03.12.03 позивачем збільшені позовні вимоги, в яких останній просив визнати недійсним акт перевірки господарської діяльності належного йому магазину "Автозапчастини" від 28.05.03.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.03 р. (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволені частково, податкове повідомлення-рішення Жовтоводської ОДПІ від 30.05.03 N 0000162306/0 визнано недійсним в сумі 265 грн., в решті позову відмовлено, в частині позовних вимог щодо визнання недійсним акту перевірки - провадження у справі припинено.
За апеляційною скаргою інспекції вказане судове рішення переглянуто в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2004 р. (судді: Швець В.В. - головуючий, Ільєнок Т.В, Тищик I.В.) залишене без змін. Постанова вмотивована тим, що: згідно додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. N 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" термін переведення для роздрібної торгівлі нафтопродуктами (крім роздрібної торгівлі через контейнерні автозаправні станції) в адміністративних центрах районів та містах обласного підпорядкування встановлений до 01 вересня 2003 р. Перевірка СПД проводилась 28.05.03, а тому позивачем не порушені встановлені терміни.
Застосування до СПД фінансових санкцій у сумі 1 220 грн. визнано судом правомірним, оскільки позивачем порушені вимоги п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) - не забезпечена відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами в частині відмови у позові, приватний підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, яка ухвалою від 16.04.2004 р. була прийнята до провадження.
В касаційній скарзі підприємець наводить наступні твердження:
- судом не встановлено що повинно було використовуватись продавцем - книга обліку розрахункових операцій чи розрахункова книга;
- судом не враховано те, що позивач згідно з п. 4, 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) та відповідно до п. 8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПАУ від 29.10.99 N 599, як фізична особа, СПД - платник єдиного податку, використовує книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, яка відповідно до наказу Мінфіну України від 16.10.97 N 216/27 виконує функції товарно-касової книги. Факт використання цієї книги підтверджено актом перевірки. Дана книга є єдиним документом, який повинен знаходитись на місці торгівлі.
Жовтоводською ОДПІ до Вищого господарського суду України подана касаційна скарга, яка ухвалою ВГСУ від 20.05.04 прийнята до провадження з призначенням на 03.06.2004 р. для сумісного розгляду скарг.
В касаційній скарзі ОДПІ ставить питання про скасування судових актів в частині задоволення позовних вимог на суму 265 грн., припинення провадження у справі, посилаючись на порушення норм матеріального права при їх прийнятті, які полягають в тому, що при розгляді спору судом не були застосовані норми закону, які підлягають застосуванню, а саме - п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 01.06.2000 р. N 1776-III, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 р. N 121. ОДПІ вважає, що штрафна (фінансова) санкція застосована до СПД Ларіна Д.О. правомірно, так як останній здійснював реалізацію паливно-мастильних матеріалів, а тому згідно зі ст. 7 Указу Президента ( 727/98 ) зобов'язаний був проводити розрахункові операції із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Ларіна Дмитра Олексійовича та відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції виходячи з наступного:
Згідно з положеннями частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого або постанови апеляційного господарських судів виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 28.05.2003 року Жовтоводською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єкта підприємницької діяльності Ларіна Д.О. Перевіркою встановлено невикористання РРО при продажу моторного масла та невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків, що стало підставою для оформлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
У зазначеному повідомленні - рішенні вказано, що штрафна (фінансова) санкція до підприємця застосовується на підставі п. 1 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 р. N 1776-III.
Згідно зі ст. 17 п. 1 Закону України від 01.06.2000 р. N 1776-III до СПД, у разі непроведення розрахункових операцій через РРО застосовуються штрафні (фінансові) санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів(надання послуг), а згідно ст. 22 цього Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Штрафна (фінансова) санкція за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) визначена інспекцією в оспорюваному повідомленні-рішенні як податкове зобов'язання ( а.с. 13).
Відповідно до п. 1.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. N 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державним цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
За змістом цієї норми штрафна (фінансова) санкція, яка визначена інспекцією не підпадає під поняття "податкові зобов'язання".
Статті 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) містять вичерпний перелік податків і зборів, які є обов'язковими для сплати їх платником. Зі змісту п. 17.3 ст. 17 цього Закону вбачається, що тільки штрафні санкції за порушення податкового законодавства прирівнюються до сплати податку.
У преамбулі Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 р. N 1776-III (зі змінами та доповненнями) зазначено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто не визначає зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державним цільових фондів відповідну суму податку або збору у встановлений законодавством строк.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права до встановлених ними обставин справи при прийнятті судових актів зі справи, а відтак останні підлягають зміні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2003 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.01.2004 р. зі справи 37/106 змінити.
Позовні вимоги задовольнити. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.05.03 N 0000162306/0.
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Ларіна Дмитра Олексійовича задовольнити.
Касаційну скаргу Жовтоводської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.