ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
23.06.2004
Справа N 6/91
Щодо розгляду апеляційної скарги
(постанову залишено без змін
(згідно з постановою Вищого
господарського суду України
від 26 жовтня 2004 року N 6/91)
Запорізький апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Юхименка Олександра Васильовича (доповідач), суддів Мірошниченко Михайло Володимирович, Радченко Ольга Павлівна, при секретарі Максименко О.В., за участю представників: позивача: Риндін О.П., керівник; Харченко В.Є., довіреність N 154/с від 22.06.2004 р.; відповідача: Сідельніков С.О., довіреність N 2717/10/10 від 01.04.2004 р.; Безбах О.В., довіреність N 264/10/10 від 30.03.2004 р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унішип Сервіс" на рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2004 року у справі N 6/91 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унішип Сервіс", 71112, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Горького, 7; до відповідача Бердянської міжрайонної Державної податкової інспекції, 71100, м. Бердянськ Запорізької області, проспект Праці, 20; про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИЛИ:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Унішип Сервіс" подано позов до Бердянської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.06.2003 р. N 0000032350/0.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 15.04.2004 р. (суддя Місюра Л.С.) в позові відмовив. Рішення суду мотивоване тим, що Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93 ) вимагає наявності індивідуальної ліцензії НБУ при використанні іноземної валюти на території України як засобу платежу. Бердянська МДПІ обїрунтовано застосувала фінансові санкції за порушення п. 4 статті 5 Декрету КМУ N 15-93 від 19.02.93 р.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Унішип Сервіс", позивач у справі, вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають суттєве значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема статті 116 та 117 Кодексу торговельного мореплавства України ( 176/95-ВР ), статті 390 та 391 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), стаття 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ), пункт 6 Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.
Вважає, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення діяв з перевищенням повноважень, оскільки ДПІ не наділена правом застосовувати штрафні санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ).
При винесенні рішення судом не взято до уваги обставини щодо правової природи морського агентування, які мають принципове значення для остаточних висновків стосовно розрахунків в іноземній валюті. Судновий агент може виступати в якості генерального агента або субагента в залежності від повноважень, що йому надаються судновласником. Позивач отримував валютні кошти (в тому числі, свою агентську винагороду) саме від судновласника-нерезидента. Останній перерахував їх генеральному агентові, що діяв спільно із субагентом, для оплати агентської винагороди. Агентська винагорода субагенту не була перерахована генеральним агентом від свого імені, а пройшла транзитом через його рахунок (оскільки вона не була власністю генерального агента). Це підтверджується виписками банку.
Всі перелічені аргументи підтверджуються листом ДПА України від 26.06.2002 р. N 4015/6/15-1215-26 та листом від 09.10.98 р. N 11697/10/22-1217.
Просить рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2004 р. у справі N 6/91 скасувати, позов задовольнити.
Бердянська міжрайонна Державна податкова інспекція, відповідач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення суду повністю відповідає вимогам діючого законодавства та враховує всі обставини справи, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Просить рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2004 р. у справі N 6/91 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 23.06.2004 року N 1544 справу передано для розгляду колегії у складі - Юхименка О.В. (головуючий), суддів Мірошниченко М.В., Радченко О.П.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування заходів технічного забезпечення.
Сутність спору:
Бердянською об'єднаною Державною податковою інспекцією Запорізької області була проведена позапланова тематична перевірка дотримання вимог валютного законодавства ТОВ "Унішип Сервіс" за період з 01.01.2001 р. по 01.02.2003 р. За результатами перевірки складено акт від 06.06.2003 р. N 26/235/235-11/23855997.
Перевіркою встановлено порушення пп. "г" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" N 15-93 від 19.02.93 р.
В ході проведення перевірки було встановлено наступне:
ТОВ "Унішип Сервіс" 02.07.2001 р. уклало агентську угоду N 17/2 з ТОВ "Скіф Шиппінг" (м. Донецьк), відповідно до якої ТОВ "Скіф Шиппінг" призначило ТОВ "Унішип Сервіс" субагентом по обслуговуванню суден в порту м. Бердянськ. Згідно укладеної угоди, а саме пп. 3.8 п. 3, розрахунки між агентом і субагентом за надані послуги проводяться у доларах США (за судна нерезидента) або у гривнях (за судна резидента). Відповідно номінації від 25.11.2002 р. ТОВ "Унішип Сервіс" було призначено субагентом по пароплаву "WADEIAA". ТОВ "Унішип Сервіс" надало субагентські послуги пароплаву "WADEIAA" та виставило для оплати дисбурсментський рахунок від 05.12.2002 р. N 47 на загальну суму 1105 дол. США (еквівалент 5.892,85 грн.). Агентська винагорода ТОВ "Унішип Сервіс" складала 441 дол. США (еквівалент 2.351,81 грн.). Оплата від ТОВ "Скіф Шиппінг" по дисбурсментському рахунку від 05.12.2002 р. N 47 надійшла на валютний рахунок ТОВ "Унішип Сервіс" 17.01.2003 р. на загальну суму 1105 дол. США. Частина валютних коштів була перерахована для проведення розрахунків за послуги з іншими резидентами. Сума агентської винагороди залишилась на поточному валютному рахунку ТОВ "Унішип Сервіс" з подальшим обов'язковим продажем 50% валютних надходжень.
ТОВ "Унішип Сервіс" уклало агентську угоду N 44/01 з ТОВ "Морського Транспортного Бюро" (м. Маріуполь), відповідно до якої ТОВ "Морського Транспортного Бюро" призначило ТОВ "Унішип Сервіс" субагентом по обслуговуванню суден в порту м. Бердянськ. Підпунктом 4.4 пункту 4 зазначеної угоди встановлено, що розрахунки між агентом і субагентом проводяться в доларах США або в гривнях. Відповідно номінації від 20.11.2001 р. ТОВ "Унішип Сервіс" було призначено субагентом по пароплаву "BELMOPAN".
ТОВ "Унішип Сервіс" надало субагентські послуги пароплаву "BELMOPAN" та виставило для оплати дисбурсментський рахунок від 28.11.2001 р. N 49 на загальну суму 790 дол. США (еквівалент 4.185,03 грн.). Агентська винагорода ТОВ "Унішип Сервіс" складала 702 дол. США (еквівалент 3.718,85 грн.). Оплата від ТОВ "Морського Транспортного Бюро", дисбурсментському рахунку від 28.11.2001 р. N 49 надійшла на валютний рахунок ТОВ "Унішип Сервіс" 07.12.2001 р. на загальну суму 790 дол. США. Частина валютних коштів була перерахована для проведення розрахунків за послуги з іншими резидентами. Сума агентської винагороди залишилась на поточному валютному рахунку ТОВ "Унішип Сервіс" з подальшим обов'язковим продажем 50% валютних надходжень.
В обох випадках Бердянською МДПІ зроблено висновок, що агентська винагорода, яка надійшла ТОВ "Унішип Сервіс" від ТОВ "Скіф Шиппінг" та ТОВ "Морського Транспортного Бюро" в доларах США, використовувалась як засіб платежу. МДПІ встановлено, що індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ), ТОВ "Унішип Сервіс" не отримувало. Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету та п. 2.2 ст. 2 Положення про валютний контроль застосовано штрафну санкцію в сумі 6.070,66 грн.
На підставі акта перевірки Бердянською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 10.06.2003 р. N 0000032350/0 на суму 6.070,66 грн. штрафних санкцій.
Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.06.2003 р. N 0000032350/0 було предметом судового позову.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно приписів п. 1 ст. 3 Декрету КМУ від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ N 15-93), валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України".
Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України (пп. "г" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ N 15-93).
На думку апелянта, при проведенні розрахунків у іноземній валюті на території України (отримання агентської винагороди на поточний рахунок ТОВ "Унішип Сервіс") не потребує отримання індивідуальної ліцензії НБУ.
Обставини справи свідчать, що кошти, які надходили на валютний рахунок ТОВ "Унішип Сервіс", в подальшому розподілялись в наступному порядку: - частина коштів, як визначено в дисбурсментських рахунках, розподілялась для проведення розрахунків за послуги з іншими резидентами; - частина коштів надходила на поточний рахунок підприємства з подальшим обов'язковим продажем 50% валютних надходжень.
Статтею 5 Декрету КМУ N 15-93 визначено:
п. 1 - "Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом".
п. 4 - "Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції, зокрема, відповідно з вимогами пп. "г", використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, або як застави".
п. 5 - "Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії".
Позивачем не враховано, що операція з утримання винагороди в іноземній валюті резидентом-посередником із суми, яка надійшла за зовнішньоекономічним контрактом, що передбачає здійснення продажу цим резидентом-посередником нерезиденту товарів (робіт, послуг) за дорученням інших резидентів - суб'єктів господарської діяльності на підставі договорів комісії, доручення, консигнації або агентських угод, можлива лише за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Таким чином, у випадку утримання резидентом-посередником комісійної винагороди за укладеним між двома резидентами договором, необхідне одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції відповідно до п. 4 ст. 5 Декрету КМУ N 15-93.
Стосовно посилань ТОВ "Унішип Сервіс" щодо неправильного застосування господарським судом приписів Кодексу торговельного мореплавства (176/95-ВР ), слід зазначити наступне:
У Кодексі торговельного мореплавства ( 176/95-ВР ) порядок проведення розрахунків із субагентами не обумовлений. Також це питання не визначено в угоді між позивачем та ТОВ "Морське транспортне бюро". Той факт, що резиденти-контрагенти ТОВ "Унішип Сервіс" були уповноважені на передачу своїх функцій ТОВ "Унішип Сервіс" судновласником, не свідчить про те, що розрахунок проводив саме судновласник. Резиденти розраховувались власними коштами зі свого поточного рахунку. Необхідність отримання ліцензії НБУ не ставиться Декретом КМУ N 15-93 у залежність від того, за дорученням кого були проведені розрахунки, у даному разі суттєвими умовами є лише учасники операції.
Щодо правової природи договору агентування слід вказати на неможливість його ототожнення з договором комісії, оскільки первинними, в даному випадку, були договори саме агентування, тобто укладені між резидентами. Договори ж із судновласниками-нерезидентами укладались та виконувались лише після та у відповідності з первинними договорами.
В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на постанову Правління НБУ від 18.12.98 р. N 527 "Про затвердження Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", яка дозволяє зараховувати на поточні рахунки резидентів - юридичних осіб без отримання ліцензії кошти в валюті через розподільчі рахунки.
Розподільчі рахунки є балансовими обліковими рахунками банку, хоча й персоніфікованими щодо клієнтів, тому при надходженні коштів на розподільчий рахунок банку такі кошти не переходять у власність клієнта (в даному разі резидента-агента). Право власності на кошти у резидента виникає при їх надходженні з розподільчого на поточний рахунок. Таким чином, перерахування коштів із розподільчого рахунку агента не потребує отримання ліцензії тому, що такі кошти не є власністю агента.
Кошти у валюті надійшли на рахунок ТОВ "Унішип Сервіс" N 26038301160009, який згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (затв. постановою Правління НБУ від 21.11.97 р. N 388 є розподільчим рахунком. З цього рахунку кошти були частково перераховані позивачем іншим субагентам по договору морського агентування, частково надійшли на поточний валютний рахунок ТОВ "Унішип Сервіс". Таким чином, перерахування коштів іншим субагентам по угоді не є порушенням приписів п. 4 ст. 5 Декрету КМУ N 15-93 , тому штрафна санкція за цю операцію МДПІ не нараховувалась.
Кошти на рахунок ТОВ "Унішип Сервіс" надійшли з рахунку ТОВ "Морське транспортне бюро" N 26002301715206, який є поточним рахунком. Тому, оскільки кошти надійшли з поточного рахунку, вони знаходились у власності ТОВ "Морське транспортне бюро", яке є резидентом України і провело з ТОВ "Унішип Сервіс" (резидентом України), власними валютними коштами, що є порушенням приписів п. 4 ст. 5 Декрету КМУ N 15-93.
За відсутністю індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу учаснику договору при здійсненні зазначеної операції несуть відповідальність згідно з вимогами статті 16 Декрету КМУ N 15-93.
Позивачем порушено вимоги пп. "г" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ N 15-93.
Абзацом 2 п. 2 ст. 16 Декрету N 15-93 передбачена відповідальність за порушення вимог пп. "г" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ N 15-93, а саме: за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.
Застосована Бердянською МДПІ до ТОВ "Унішип Сервіс" штрафна санкція у розмірі 6.070,66 грн. є еквівалентною сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій (агентська винагорода ТОВ "Унішип Сервіс" за агентською угодою N 17/2 з ТОВ "Скіф Шиппінг" - 441 дол. США (еквівалент 2.351,81 грн.) та агентська винагорода ТОВ "Унішип Сервіс" за агентською угодою N 44/01 з ТОВ "Морського Транспортного Бюро" - 702 дол. США (еквівалент 3.718,85 грн.) 2.351,81 грн. + + 3.718,85 грн. = 6.070,66 грн.).
Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України (254к/96-ВР ), законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень (ст. 3 Закону України від 04.12.90 р. N 509-XII "Про державну податкову службу").
Право державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові санкції в порядку та розмірах, встановлених законодавством, передбачено п. 7 ст. 11 ЗУ "Про державну податкову службу" ( 509-12 ).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону ( 509-12 ), державні податкові інспекції в районах у містах "забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України...".
Крім того, відповідно до п. 3 Указу Президента України від 27.06.99 р. N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.
З метою виконання Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 наказом ДПА України від 04.10.99 р. N 542 затверджено Порядок застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, пп. 3.3 п. 3 якого передбачено, що рішення про застосування штрафних санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та в порядку, визначеними наказами ДПА України від 21.06.2001 N 253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків" та від 17.03.2001 N 110 "Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби".
В даному випадку, Бердянською МДПІ за наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення, яке є однією із форм податкового повідомлення. Податкове повідомлення-рішення підписано керівником МДПІ.
Щодо посилань ТОВ "Унішип Сервіс" на листи ДПА України та Національного банку України, слід зазначити, що колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Запорізької області стосовно того, що ці листи не є нормативними актами, а тому не мають законної сили.
Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів - ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Запорізької області від 15.04.2004 р. у справі N 6/91 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Унішип Сервіс" - без задоволення.
Головуючий О.В.Юхименко
Суддя М.В.Мірошниченко
Суддя О.П.Радченко