ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
04.03.2005 N 1300/Р/17-3115
Щодо пільг платникам єдиного податку
по сплаті орендної плати за оренду земельної ділянки
Державна податкова адміністрація України розглянула лист, що надійшов із Секретаріату Президента України, щодо пільг платникам єдиного податку по сплаті орендної плати за оренду земельної ділянки, і повідомляє.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (2768-14 ) (далі - Кодекс), згідно з яким всі землі України поділяються відповідно до їх основного цільового призначення. Земельні відносини належать до повноважень відповідної ради і, зокрема, розпорядження землями. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення, зокрема про передачу цих земель у власність або надання у користування, в тому числі в оренду (стаття 20 Кодексу).
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 р. N 2535-XII "Про плату за землю" (із змінами та доповненнями, далі - Закон), який визначає розміри та порядок плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Кодексом ( 2768-14 ) і Законом ( 2535-12 ) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Згідно із Законом ( 2535-12 ) (стаття 5) об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті особи (фізичні або юридичні), яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.
Кодексом ( 2768-14 ) (розділ III) визначено умови виникнення права власності на землю та права користування землею, в тому числі права оренди земельної ділянки.
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем Державного акта, форма якого затверджена Кабінетом Міністрів України.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди, який реєструється відповідно до закону.
Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Громадяни, які одержали Державний акт на право власності або постійного користування на земельні ділянки, або оформили це право, але не одержали з якоїсь причини Державний акт, сплачують земельний податок за ставками відповідно до категорій земель, визначених у Державному акті.
Орендні відносини регулюються Законом України від 06.10.98 р. N 161-XIV "Про оренду землі", відповідно до якого орендодавцями землі в Україні можуть виступати сільські, селищні, міські, районні ради і власники землі (ст. 5 зазначеного Закону).
Договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, визначені статтями 22 - 24 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ), відповідно до яких орендодавець за плату передає орендарю у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором термін.
Орендна плата за землю - це платіж, внесений орендарем орендодавцю за користування земельною ділянкою.
У випадку, якщо орендодавцем виступає власник землі (власник земельної частки (паю)), то орендар, уклавши при цьому договір на оренду землі з власником, сплачує власнику орендну плату за землю, а власник, у свою чергу, сплачує на рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка, земельний податок, крім випадків, коли земельні ділянки, земельні частки (паї) передані в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку.
У випадку, якщо орендодавцем землі виступає відповідна місцева рада, орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно сплачує орендну плату за землю на рахунок відповідної ради, на території якої знаходиться земельна ділянка. При цьому договір на оренду землі є підставою для сплати орендної плати за землю. Пільг для платників по внесенню орендної плати законодавством не передбачено.
Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99, яким регулюється порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, визначено, що суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не є платником певних видів податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема плати (податку) за землю, тобто в дужках дається визначення (уточнення) від якої саме плати за землю звільняється такий суб'єкт.
Враховуючи зазначене, а також те, що розмір, умови і терміни внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем і орендарем, як визначено Законами України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (ст. 19) і "Про оренду землі" ( 161-14 ) (ст. 19), суб'єкти малого підприємництва, що перейшли на спрощену систему оподатковування, не звільняються від орендної плати за землю.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727" (пункт 6), роз'яснено, що такий платник єдиного податку звільняється від плати (податку) за землю лише за ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності. Таким чином, відповідно до положень Указу ( 727/98 ) суб'єкта малого підприємництва, що сплачує єдиний порядок, звільнено від плати за землю у вигляді саме податку, а не у вигляді орендної плати, за ті ділянки, які надані йому в установленому чинним законодавством порядку саме для здійснення підприємницької діяльності, і доходи від провадження якої оподатковуються єдиним податком.
Заступник Голови С.I.Лекарь