ІВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.05.2004
Справа N 2-23/10846-2003
Щодо розгляду касаційної скарги
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Николюка Д.А.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь (далі - республіканське відділення ФСЗІ)
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2004
зі справи N 2-23/10846-2003
за позовом республіканського відділення ФСЗІ
до агропромислового комплексу "Кримрадгоспвинпром" агропромислової фірми "Прибережна", с. Мєдвєдєво Чорноморського району, Автономна Республіка Крим (далі - АПК "Кримрадгоспвинпром")
про стягнення 26272,00 грн.,
Встановив:
Республіканське відділення ФСЗІ подало до господарського суду Автономної Республіки Крим позов до АПК "Кримрадгоспвинпром" про стягнення 26272 грн. штрафних санкцій відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (далі - Закон).
Рішенням господарського суду від 21.10.-03.11.2003 (суддя Іщенко Г.М.) у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті рішення суд виходив з того, що: у 2002 році органами, зазначеними у частині першій статті 18 Закону ( 875-12 ), інваліди для працевлаштування в агропромислову фірму "Прибережна" не направлялися і безпосередньо з цією метою також не зверталися; АПК "Кримрадгоспвинпром" у 2002 році працював збитково і прибутку не одержував.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2004 (колегія суддів у складі: головуючий - суддя Лисенко В.А., судді Видашенко Т.С. і Латинін О.А.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України республіканське відділення ФСЗІ просить скасувати зазначену постанову апеляційної інстанції та "розглянути справу по суті без направлення до суду першої інстанції". Скаргу мотивовано тим, що у прийнятті оскаржуваної постанови суд не з'ясував усі обставини справи та в зв'язку з цим припустився неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 20 Закону ( 875-12 ), пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314 (далі - Положення).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- у 2002 році АПК "Кримрадгоспвинпром" зобов'язаний був створити 20 робочих місць для працевлаштування інвалідів, фактично створив 12 робочих місць, не створено 8 робочих місць;
- у зв'язку з цим він на підставі статті 20 Закону ( 875-12 ) зобов'язаний був сплатити 26272,00 грн. з розрахунку вартості одного робочого місця 3284,00 грн.;
- позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути 19704,00 грн. за 6 робочих місць, оскільки відповідач надав додаткові дані про працюючих інвалідів;
- у 2002 році органи, зазначені в частині першій статті 18 Закону ( 875-12 ), інвалідів для працевлаштування в агропромислову фірму "Прибережна" не направляли, безпосередньо інваліди з метою працевлаштування до неї не зверталися;
- у 2002 році АПК "Кримрадгоспвинпром" працював збитково і прибутку не одержував.
Згідно з частиною третьою статті 20 Закону ( 875-12 ) сплата передбачених цією статтею штрафних санкцій проводиться підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, судовими інстанціями було встановлено відсутність прибутку підприємства у період, за який стягуються санкції. Отже, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги.
Аналогічної позиції притримується і Верховний суд України у Постанові від 15.01.03 у справі N 4292/1-36.
З огляду на зазначене у Вищого господарського суду України відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2004 зі справи N 2-23/10846-2003 залишити без змін, а касаційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя В.Джунь