СУДОВА ПАЛАТА В АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
07.02.2006
Про стягнення грошової допомоги при звільненні
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого: Кривенка В.В., суддів: Гусака М.Б., Житкова В.В., Маринченка В.Л., Мушинського М.М., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., розглянувши у порядку письмового провадження скаргу прокуратури Херсонської області (далі - прокуратури) про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 р. у справі за позовом Чірікової Л.С. до прокуратури про стягнення грошової допомоги при звільненні, ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2003 р. Чірікова Л.С. звернулась до суду з позовом про стягнення з прокуратури грошової допомоги при звільненні за 34 повні роки вислуги у розмірі 18385 грн. 50 коп. на підставі ч. 15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ).
Під час розгляду справи позивачкою збільшено позовні вимоги та порушено питання про стягнення на її користь 25497 грн. 96 коп.
Відповідачем позовні вимоги були визнані частково в сумі 3610 грн. 80 коп.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 жовтня 2003 р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 10 лютого 2004 р., позов задоволено.
Судові рішення обґрунтовані тим, що Чірікова Л.С. 1 березня 1991 р. була звільнена з посади старшого помічника прокурора у зв'язку з виходом на пенсію за віком. Після внесення змін Законом України від 12 липня 2001 р. N 2663-III до ч. 15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) позивачка набула право на грошову допомогу без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури, оскільки положення цієї статті відповідно до ч. 18 ст. 50-1 Закону поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набуття чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них передбаченого цією статтею стажу роботи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 р. зазначені судові рішення залишені без змін із тих самих підстав.
У скарзі прокуратура Херсонської області порушує питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 р. і направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. На обґрунтування скарги зроблено посилання на неоднакове застосування судами касаційної інстанції тієї самої норми права та наведено ухвали касаційного суду, в яких по-іншому застосована та сама норма права.
Скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (у редакції Закону від 26 листопада 1993 р. N 3662-XII) врегульовуються питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих.
Законом України від 12 липня 2001 р. N 2663-III до ч. 15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) були внесені зміни, згідно з якими прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи через інвалідність виплачується грошова допомога без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
До того ж в ч. 18 ст. 50-1 зазначеного Закону ( 1789-12 ) зазначено, що положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів із працівників прокуратури, яким до набуття чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них передбаченого цією статтею стажу роботи.
Разом з тим, системний аналіз змісту ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), вимоги Конституції України ( 254к/96-ВР ) та чинного законодавства не дають підстав для поширення зазначеного положення ч. 18 ст. 50-1 Закону, зокрема, на ч. 15 ст. 50-1 Закону щодо виплати грошової допомоги при виході на пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 р. зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набуття цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, оскільки Чірікова Л.С. була звільнена з роботи у зв'язку з виходом на пенсію ще у березні 1991 р., а зміни до ч. 15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ), що передбачили виплату грошової допомоги при виході на пенсію, набули чинності 26 липня 2001 р., позивачка не має законних підстав для отримання такої допомоги.
Беручи до уваги те, що ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) врегульовує низку питань щодо пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих, зокрема, і питання, пов'язані з перерахунком призначених пенсій, на думку колегії суддів, саме на такі правовідносини спрямовував законодавець дію ч. 18 ст. 50-1 Закону.
Враховуючи те, що фактичні обставини встановлені судовими інстанціями повно та правильно, проте неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а колегія суддів постановляє нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 241 - 244 КАСУ ( 2747-15 ), колегія суддів Судової палати постановила:
Скаргу прокуратури Херсонської області задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2005 р., ухвалу колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 10 лютого 2004 р. та рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 24 жовтня 2003 р. скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п. 2 ст. 237 КАСУ ( 2747-15 ).
"Судова практика", N 4, 2006 р.