КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Порядок сплати громадянами “транспортного” податку
Початок. Продовження див. у консультації за 12.04.07 р.
Щороку частка податку з власників наземних транспортинх засобів та інших самохідних ашин і механізмів, що сплачується громадянами, зростає. У цій статті розглянемо порядок сплати в 2007 році податку з власників транспортних засобів.
Хто є платником податку
Згідно із Законом України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11.12.91 р. № 1963-ХІІ (далі - Закон № 1963) платниками “транспортного” податку є, зокрема, громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів або мають зареєстровані в Україні відповідно до чинного законодавства власні транспортні засоби, що згідно зі ст. 2 цього закону є об'єктами оподаткування.
Об'єкт оподаткування
Об єктами оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми під відповідним кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), зазначені в ст. 2 Закону № 1963.
Найчастіше у власності фізичних осіб знаходяться легкові автомобілі (код 8703), вантажні автомобілі (код 8704), мотоцикли (код 8711), рідше - трактори (код 8701), автобуси (код 8702) та окремі водні транспортні засоби (код 8903). Всі ці зазначені засоби згідно зі ст. 2 Закону № 1963 є об'єктами оподаткування.
Ставки
Ставки щодо сплати податку встановлені ст. 3 Закону № 1963. Вони визначені залежно від кодів УКТ ЗЕД у гривнях зі 100 см3 об'єму двигуна для транспортних засобів, обладнаних двигуном внутрішнього згоряння. Для транспортних засобів, оснащених електродвигуном, вони визначаються також у гривнях з 1 кВт. Для водних транспортних засобів ставки визначені в гривнях зі 100 см довжини водного транспортного засобу.
Законом № 1963 не передбачено прогресивне оподаткування транспортних засобів, оскільки останні мають незмінний об'єкт оподаткування (об'єм циліндрів або потужність двигуна, або довжину транспортного засобу) і тверді ставки податку на рік.
Ставки для деяких груп диференціюються залежно від об'єму двигуна. Чим більше об'єм, тим вища ставка. Цим досягається принцип справедливості: чим більше об'єм двигуна, тим потужніший транспортний засіб, тим він дорожчий і більший за габаритами і, зрозуміло, більше зношує покриття доріг.
Сплата податку
Згідно зі ст. 5 Закону № 1963 фізичні особи - власники транспортних засобів повинні сплачувати податок з власників транспортних засобів (далі - “транспортний” податок) перед першою реєстрацією в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом (далі - ТО) щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться ТО.
Фізичні особи - платники податків зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або ТО транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній рік (у разі здійснення сплати) і за поточний рік, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування пільгами (перелік громадян, які мають право на пільгу, наведений у пунктах “а” і “г” cт. 4 Закону № 1963).
У зв'язку з цим виникає багато запитань, щодо вимог закону відносно документів про сплату податку у разі зняття з обліку транспортного засобу, а саме - за який період необхідно сплатити податок у цій ситуації? У разі зняття з обліку транспортного засобу податок повинен сплачуватися за кількість місяців поточного року, протягом яких транспортний засіб був зареєстрований, включаючи місяць зняття з обліку.
Наприклад, у разі зняття фізичною особою транспортного засобу з обліку в лютому необхідно пред'явити квитанцію про сплату податку за попередній рік, якщо автомобіль був зареєстрований у попередньому році - за два місяці поточного року, протягом яких транспортний засіб був у власності.
Платники податків, звільнені від сплати цього податку, повинні надати відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Пільги
Якщо громадянин - власник транспортного засобу має право на пільгу, для її отримання йому необхідно пред'явити органам, які здійснюють реєстрацію, перереєстрацію і ТО транспортних засобів, відповідний документ, що підтверджує це право. Лише в цьому разі власник транспортного засобу звільняється від сплати податку як за поточний, так і за попередні роки, якщо зазначений транспортний засіб протягом такого періоду був зареєстрований на його ім'я.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1963 від сплати податку звільняються:
- інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС і потерпілих від Чорнобильської катастрофи (Cт. 10, 11 і ч. 3 cт. 12 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.91 р. № 796-ХІІ, далі - Закон № 796), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі променевою хворобою внаслідок Чорнобильської катастрофи, - категорія 1;
- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, які працювали в зоні відчуження: з моменту аварії до 01.07.86 р. - незалежно від кількості робочих днів; з 01.07.86 р. по 31.12.86 р. - не менше 5 календарних днів; в 1987 p. - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані в 1986 році із зони відчуження (у тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріш-ньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;
- особи, зазначені в п. 3 і 4 ст. 14 Закону № 796, до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення або зони посиленого радіоекологічного контролю, а саме: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з 01.07.86 р. по 31.12.86 р. - від 1 до 5 календарних днів; у зоні відчуження в 1987 р. - від 1 до 14 календарних днів; у зоні відчуження в 1988-1990 pp. - не менше 30 календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення та дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів в 1986 p., а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 01.01.93 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, а також відселені або які самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або працюють, або навчаються в зонах безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.93 р. прожили або відпрацювали, або відучилися в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;
- особи, які постійно проживають або працюють, або навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 01.01.93 р. прожили або відпрацювали або відучилися в цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Підставою для надання пільг особам, зазначеним у ст. 14 Закону № 796, є посвідчення встановленого зразка (посвідчення, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами і компенсаціями, встановленими Законом № 796, затверджене постановою КМУ від 20.01.97 р. № 51).
Стосовно осіб, зазначених у ст. 4-11 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 р. № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551), то в зв'язку із введенням з 01.01.94 р. у дію цього закону до виготовлення нових бланків посвідчень ветеранів війни Міністерство соціального захисту України та Генеральний штаб Збройних сил України спільним листом від 20.12.93 р. № 05-250/4-04, від 23.12.93 р. № 115/5/8978 визначили Перелік документів, які підтверджують право на пільги, передбачені цим законом, і на підставі одного з яких вони надаються (далі - Перелік).
Згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94 р. № 302 (далі - Постанова № 302), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551. На підставі зазначеного закону надаються відповідні пільги й компенсації.
Відповідно до цієї постанови посвідчення ветеранам війни (учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, і особам, що мають особливі заслуги перед Батьківщиною, видаються на підставі одного з документів, зазначених у Переліку. Оскільки згідно з Постановою № 302 посвідчення інвалідів війни, учасників війни та прирівняних до них осіб, видані відповідними органами колишнього СРСР, союзних республік, що існували на території України та інших незалежних держав, які утворилися на його території, за зразками, діючими на 01.01.92 p., залишаються на збереженні у ветеранів війни, то у разі, якщо ці громадяни не отримали відповідних нових посвідчень, пільги зазначеним особам можуть надаватися на підставі одного з документів, зазначених у Переліку. Громадянам, які мають право на отримання декількох посвідчень згідно із Законом № 3551, видається лише одне посвідчення за їх вибором.
У разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений цим Законом, посвідчення вилучається органом, що його видав.
Мають пільги особи, зазначені в ст. 6 і 8 Закону України “Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” від 16.12.93 р. № 3721-ХІІ (далі - Закон № 3721) (ветерани праці і громадяни, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною). Згідно із Законом № 3721 такими визнаються особи, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях і об'єднаннях громадян, мають виробничий стаж (35 років - жінки та 40 років - чоловіки) і вийшли на пенсію, а також інші громадяни, які визнаються ветеранами праці відповідно до підпунктів “а”, “б” і “в” ст. 6 Закону № 3721 (громадяни, яким призначена пенсія на пільгових умовах; пенсіонери, нагороджені медаллю “Ветеран праці”; інваліди І і II груп, котрі отримують пенсії з інвалідності, загальний виробничий стаж яких становить не менше 15 років). Особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці та повні кавалери ордена Трудової Слави (документи, що підтверджують присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці та повних кавалерів ордена Трудової Слави і посвідчують особу нагородженого, - книжка Героя Соціалістичної Праці, орденська книжка). Щодо можливості віднесення ветеранів військової служби до ветеранів праці, то згідно з роз'ясненнями Правового управління Міністерства оборони України (лист від 13.04.2000 р. № 204/2/507) при вирішенні цього питання потрібно керуватися ст. 6 Закону № 3721. Таким чином, якщо ветеран військової служби одночасно має виробничий стаж, передбачений ст. 6 цього закону (тобто до вступу на військову службу або після звільнення в запас або відставки працював у вищезгаданих установах і організаціях), то він може бути визнаний у встановленому порядку ветераном праці та користуватися відповідними пільгами.
Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчення та нагрудного знака “Ветеран праці”, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29.07.94 р. № 521, документом, що підтверджує статус ветерана праці, на підставі якого надаються відповідні пільги й компенсації, є відповідне посвідчення.
Обчислення трудового стажу, необхідного для визнання громадян ветеранами праці, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.91 р. № 1788-ХІІ. Посвідчення та нагрудний знак видаються ветеранам праці за місцем проживання органами, що призначають пенсії (для військових пенсіонерів - військовими комісаріатами).
Також пільги мають інваліди незалежно від групи інвалідності (особи зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або з уродженими дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності та необхідності в соціальній допомозі та захисті).
Підставою для надання пільги є пенсійне посвідчення або довідка лікарняне-трудової експертної комісії. Стосовно питань, що виникають при розгляді можливості надання пільги одному з батьків, які утримують дитину-інваліда або інваліда з дитинства, забезпечення автомобілем здійснюється згідно з Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою КМУ від 19,07.2006 р. № 999. Постачання автомобілями інвалідів за місцем проживання та реєстрації здійснюється Мінпраці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головними обласними управліннями праці і соціального захисту населення, Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської та управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністраціями. Підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є висновок обласної, центральної міської в містах Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем.
Перелік медичних показань для забезпечення інвалідів автомобілями затверджується Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Мінпраці та соціальної політики України. Після закінчення експлуатації без права продажу, дарування і передачі іншій особі інвалід може користуватися цим автомобілем до отримання нового. Інвалід, законний представник дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (у тому числі за дорученням) іншій особі.
Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового. Реєстраційні документи на автомобіль оформляються на інвалідів, а дітям-інвалідам - на їх законних представників. У згаданих документах підрозділом МВС робиться відмітка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту, передачу права керування автомобілем члену сім'ї (у разі потреби), а також про заборону відчуження автомобіля.
Отже, якщо автомобіль виданий для обслуговування інваліда одному з батьків, який утримує дитину-інваліда або інваліда з дитинства, то за наявності в такого інваліда документа, що підтверджує інвалідність, довідки про медичні показання для забезпечення автомобілем з ручним або зі звичайним керуванням і висновку щодо протипоказань на керування транспортними засобами, податок з власника такого транспортного засобу не стягується.
Пільги згідно з пунктами “а”, “б” ст. 4 Закону № 1963 надаються зазначеним у цих пунктах категоріям громадян щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2 500 см3 або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 см3, або одного човна моторного, або катера (крім спортивного) з довжиною корпуса до 7,5 м. Отже, пільга фізичним особам щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів надається визначеним у пунктах “а” і “б” ст. 4 Закону № 1963 категоріям громадян за один легковий автомобіль або мотоцикл, або човен моторний, що відповідають зазначеним у ст. 4 Закону № 1963 параметрам (умовам).
Пільг для громадян, які мають у власності інші, ніж зазначені в ст. 4 Закону № 1963, транспортні засоби законодавство не передбачає, тому такі особи повинні сплачувати податок у порядку та розмірах, встановлених цим законом.
Крім того, громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2 500 см3, взяті на облік в Україні до 1990 року включно, і вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6 001 см3 до 1990 року випуску включно, звільняються від сплати податку на 50% щодо одного із зазначених автомобілів.
Для отримання пільги потрібно, щоб легковий автомобіль було зареєстровано в Україні до 1990 року включно. Якщо легковий автомобіль до 1990 року в Україні не обліковувався, а був завезений і зареєстрований, наприклад, в 1994 році, то власникові такого автомобіля не дається право на пільгу. Вона надається останньому власникові легкового автомобіля, якщо це авто до 1990 року включно було зареєстровано в Україні за будь-яким власником. Що стосується вантажних автомобілів, то зазначена пільга надається незалежно від країни виробника і дати реєстрації такого транспортного засобу в Україні, Слід зазначити, що дана пільга надається щодо одного легкового автомобіля або одного вантажного автомобіля на вибір платника податків.
Пільги, визначені ст. 4 Закону № 1963, не поширюються на транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, крім легкових автомобілів для інвалідів (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2 500 см , придбаних за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів і безоплатно переданих інвалідам відповідно до законодавства України.
Закон № 1963 також передбачає, що органи місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями мають право приймати рішення щодо звільнення від сплати податку осіб, які мають посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, щодо одного легкового автомобіля (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2 500 см3 або одного вантажного автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6 001 см3 на одну людину, крім транспортних засобів, що вперше реєструються в Україні.
Отже, для громадян, у власності яких знаходяться транспортні засоби, що відповідно до чинного законодавства повинні проходити державний ТО в 2007 році, граничний термін сплати податку з власників транспортних засобів – 30 червня 2007 року (субота).
Таким чином, коли для транспортного засобу передбачений строк проходження ТО - один раз на два роки, в 2007 році громадяни - власники транспортних засобів зобов'язані пред'явити органу, що проводить ТО транспортного засобу, квитанцію про сплату “транспортного” податку за рік, що йому передує (2006 рік), і за рік, в якому проходить TO (2007 рік), або за два роки разом, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування пільгами.
В інших випадках, коли згідно з чинним законодавством передбачено щорічне проходження ТО транспортного засобу, громадяни повинні пред'явити квитанцію про сплату “транспортного” податку з річною сумою податку.
За відсутності документів про сплату або документів, що дають право на користування пільгами, реєстрація, перереєстрація і ТО транспортних засобів не провадяться.
У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено кримінальну справу. Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за дорученням іншій особі, “транспортний” податок сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування транспортним засобом, за місцем його реєстрації.
Стаття 6 Закону № 1963 передбачає, що “транспортний” податок за транспортні засоби, які реєструються протягом року фізичними особами, обчислюється в порядку, аналогічному для юридичних осіб. Тобто при сплаті податку за придбані протягом року транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, його потрібно обчислювати пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з мі ся-ця, в якому проведена реєстрація транспортного засобу,
Таким чином, у разі купівлі та реєстрації в жовтні автомобіля, що вже був зареєстрований в Україні, податок необхідно сплатити за 3 місяці.
При сплаті “транспортного податку при першій реєстрації, реєстрації, перереєстрації та ТО потрібно приділити увагу правильному заповненню доручення на переказ готівки (квитанції) в установах банку.
Щоб уникнути надалі непорозумінь з податковими органами, необхідно без помилок, правильно зазначити такі реквізити, як розрахункові рахунки відділень державного казначейства за місцем проживання фізичної особи (транспортний засіб реєструється за місцем проживання фізичної особи, та у свідоцтві про реєстрацію зазначається адреса місця проживання власника).
Далі буде
Департамент оподаткування фізичних осіб