ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
02 серпня 2007 року
м. Київ
Справа № К-15004/06
Про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: М.,
Суддів: К., С., Ф., Ч.,
при секретарі: І.,
за участю представників: позивача – гр. П; відповідача – гр. У,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду міста Києва від 09.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2006 у справі № 29/443 за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Українська страхова компанія “Вікторія-М” (далі – АТЗТ “Українська страхова компанія “Вікторія-М”) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, –
встановив:
У вересні 2004 року позивач звернувся з позовом до господарського суду міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 692317/0 від 16.09.2004.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2005, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2006, позовні вимоги АТЗТ “Українська страхова компанія “Вікторія-М” було задоволено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати вищезазначені рішення судів, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що за наслідками проведеної планової документальної перевірки з питань дотримання АТЗТ “Українська страхова компанія “Вікторія-М” податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 по 31.03.2004 було складено акт № 55/23-1714/13335038 від 14.09.2004.
Вказаною перевіркою було зазначено:
– в порушення п. 7.2 ст. 7 та ст. 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем було знижено зобов’язання з податку на прибуток в сумі 580840,00 грн. в т.ч. за IV квартал 2002 року – 5800,00 грн., за І квартал 2003 року – 240,00 грн., за І квартал 2004 року – 574800,00 грн.;
– в порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем не сплачено податок на репатріацію за І квартал 2004 року в сумі 8326950,00 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено зобов’язання за платежем – податок на прибуток в сумі 14155815,00 грн. в т. ч. 8326950,00 грн. основного платежу та 5828865,00 штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було укладено договір № 5/4 від 22.12.2003 про умови факультативного перестрахування, на виконання якого позивачем здійснювались операції з перестрахування ризиків у перестраховика – резидента Литовської Республіки – UAB “Draudimo Spektras” та було перераховано на користь означеного нерезидента перестрахові премії на загальну суму 55513033110 грн. без відповідного оподаткування цих платежів.
Відповідач, посилаючись на п. 13.6 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, вважає, що позивачем неправомірно не було сплачено податку в розмірі 15% з суми перестрахованих на користь UAB “Draudimo Spektras” перестрахових премій.
Як передбачено п. 13.6 ст. 13 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при перестрахуванні ризику у страховиків та перестраховиків-нерезидентів, рейтинг фінансової надійності (стійкості) яких не відповідає вимогам, встановленим Кабінетом Міністрів України на підставі прилюдного оголошення рейтингів таких компаній, страховики (резиденти) зобов’язані оподатковувати суми такого страхування або перестрахування за ставкою 15% від суми таких виплат за власний рахунок.
На підтвердження своїх вимог податковим органом вказується на постанову Кабінету Міністрів України № 1640 від 15.10.2003, у переліку страховиків та перестраховиків-нерезидентів, що відповідають рівню платоспроможності не нижчому від високої надійності, не зазначено такого страховика, як UAB “Draudimo Spektras”.
Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій, які дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, порядок оподаткування доходів нерезидентів із джерелом походження з України регулюється міжнародними договорами, в даному випадку – Конвенцією між Урядом України і Урядом Литовської Республіки “Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно”, яка була ратифікована Верховною Радою України згідно Закону № 704/97-ВР від 09.12.1997 та набула чинності 25.12.1997.
Згідно п. 1 ст. 7 вищезазначеної Конвенції – прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.
Тобто, прибутки підприємства, що є резидентом Литовської Республіки і не має постійного представництва в Україні, сплачуються ним за місцем його реєстрації – в даному випадку в Литовській Республіці.
Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідач безпідставно посилається на постанову Кабінету Міністрів України № 1640 від 15.10.2003, оскільки, по-перше на час укладення договору між позивачем та UAB “Draudimo Spektras” (22.12.2003), дійсність та законність якого відповідачем не спростовується, дана постанова не набула чинності, оскільки вона вступила в дію з 01.01.2004, а по-друге – сплата податків резидентами Литовської Республіки з доходів походженням з України здійснюється за місцем реєстрації цих підприємств і не залежить від рейтингу платоспроможності в Україні та фінансової надійності підприємств-нерезидентів встановленої Кабінетом Міністрів України.
Крім того, обов’язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб’єктами наділеними владними повноваженнями покладається також Конвенцією “Про захист прав та свобод людини”, яка ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” від 17.07.1997. Отже, її положення є обов’язковими для виконання Україною. Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України до яких відносяться також і податкові органи.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва по справі № 2-1457 від 03.03.2004 встановлено, що перестраховуючи ризики в страховій компанії UAB “Draudimo Spektras”, місцем резиденції якої є Литовська Республіка, АТЗТ “Українська страхова компанія “Вікторія-М” не повинно було будь-яким чином оподатковувати виплати в силу норм Конвенції між Урядом України і Урядом Литовської Республіки “Про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно”. Вищезазначеним рішенням Оболонського районного суду м. Києва встановлено відсутність правових підстав для сплати АТЗТ “Українська страхова компанія “Вікторія-М” за власний рахунок до бюджету 15% від сум виплат, які здійснюються в межах договорів страхування або перестрахування ризиків на користь нерезидентів, місцем реєстрації яких є Литовська Республіка.
Тобто, рішення суду, яке набуло законної сили повинно бути виконане, а зміни у законодавстві чи інші вказівки щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, –
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва – залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Києва від 09.11.2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2006 – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий
Судді