АРБІТРАЖНИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
05.06.2000
Справа N 19/216
Про визнаня недійсним рішення
Обставини справи: позивач у поданій до суду заяві просить визнати недійсним рішення ДПІ у Залізничному районі м. Києва від 14.04.2000 р. про застосування та стягнення з нього фінсанкцій за порушення законодавства про оподаткування на підставі того, що відповідач невірно застосував Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).
Відповідач позовних вимог не визнає, вважає свої дії правомірними і такими, що відповідають чинному законодавству.
Відповідно до ст.77 АПК України ( 1798-12 ) у справі оголошувалася перерва з метою витребування від сторін додаткових документів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.
ДПІ у Залізничному районі м. Києва було проведено зустрічну перевірку фірми з питання правильності та своєчасності визначення податкових зобов'язань перед держбюджетом з ПДВ при розрахунках з ТОВ. Під час перевірки були виявлені порушення пп.6.2.4 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). За результатами перевірки було складено акт, на підставі якого начальник ДПІ у Залізничному районі м. Києва прийняв рішення від 14.04.2000 р. про донарахування фірмі ПДВ у сумі 756 грн. та застосування фінсанкцій у розмірі 756 грн.
Підставою застосування фінсанкцій стало заниження, на думку відповідача, податкових зобов'язань з ПДВ фірмою на суму 756 грн. за договором від 03.03.99 р. N 1/22-06.
Згідно з вказаним договором фірма надала ТОВ транспортно-експедиційні послуги. Для виконання договору позивачем було залучено ВАТ, яке й здійснювало безпосереднє перевезення вантажу, після чого надало фірмі податкову накладну від 17.03.99 р. N 46 на загальну суму 3780 грн., зі ставкою ПДВ - 0%. Нульова ставка ПДВ була застосована ВАТ відповідно до пп.6.2.4 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), оскільки транспортування вантажу відбувалося за межами України, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною. У свою чергу позивачем ТОВ було видано рахунок та податкову накладну на суму 5170 грн. з виділенням окремими рядками оплати за транспортування вантажу, яке здійснювалося ВАТ, у сумі 3780 грн. (без ПДВ), та транспортно-експедиційні послуги, які надавалися фірмою безпосередньо в сумі 1390 грн., у тому числі ПДВ - 231,67 грн.
Відповідач вважає, що позивачем безпідставно не внесено до податкових зобов'язань з ПДВ за березень 1999 р. суму ПДВ у розмірі 756 грн., тобто не обкладено ПДВ 3780 грн. послуг із транспортування вантажу ВАТ, обгрунтовуючи це тим, що базою оподаткування ПДВ для позивача повинна бути вся сума договору з ТОВ, а саме: 5170 грн., оскільки позивач не мав окремого доручення від замовника - ТОВ.
Таке твердження відповідача є помилковим, оскільки згідно з роз'ясненнями, наданими ДПА України листом від 19.01.98 р. N 449/10/16-1321, базою оподаткування експедиційних послуг є отримана експедитором - позивачем у справі компенсація за надані ним послуги після розрахунків з усіма учасниками транспортного процесу.
Таким чином, базою оподаткування для позивача за укладеним ним з ТОВ договором є компенсація за надані послуги, що залишилася в його розпорядженні після розрахунків із залученим ним перевізником - ВАТ.
З наведеного випливає, що позивач правильно визначив свої зобов'язання з ПДВ за договором з ТОВ.
За таких обставин немає підстав для донарахування ПДВ та застосування фінансових санкцій, накладених рішенням ДПІ.
Враховуючи наведене, керуючись ст.49, 82-85 АПК України ( 1798-12 ), ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним рішення ДПІ в Залізничному р-ні м. Києва від 14.04.2000 р.
Суддя В.Саранюк
"Бухгалтерія", N 24/1-2, 17 червня 2002 р.