ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
12 лютого 2008 року
м. Київ
Справа № К-34461/06
Про стягнення коштів
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого-судді: Ф.,
Суддів: Б., Г., Ч., Ш.,
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Дніпропетровську на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 у справі за позовом УПФУ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Дніпропетровську про стягнення коштів, – встановила:
Позивач – УПФУ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська просило зобов’язати відповідача включити до акту щомісячної звірки для відшкодування на централізованому рівні витрати по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії в зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 01.01.2006 по 31.05.2006 пенсіонерам гр. Г, гр. П, гр. Б, гр. С, в загальній сумі 2448,89 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до ст. 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” на відповідача покладено обов’язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві, в тому числі і виплачувати пенсії.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006 задоволені позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 апеляційна скарга залишена без задоволення, а постанова господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006 – без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Дніпропетровську звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку н виробництві або професійного захворювання. Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001, з того часу коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхуванні України при цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Як видно з матеріалів справи та встановлено рішенням суду від 19.07.2005 у справі № 10/218, яке набрало чинності, потерпілі гр. Г, гр. П, гр. Б, гр. С отримали каліцтво внаслідок нещасного випадку на виробництві, розташованому за межами України (під час існування СРСР). До розпаду СРСР зазначені громадяни переїхали на постійне проживання в Україну і є її громадянами. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, в зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська виплачені зазначеним особам пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та в зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві (гр. С) та за спірний період з 01.01.2006 по 31.05.2006 виплачено пенсію в загальній сумі 2448,89 грн.
Відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 № 5-4/4 органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа, наступного за звітним, разом з відділенням виконавчої дирекції Фонду складають Акт щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в якому визначають загальну суму витрат.
Не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду посилання відповідача на те, що він не повинен включати в щомісячні акти звірок з Пенсійним фондом суми по виплаченим пенсіям по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що сталися в СРСР, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. Питання пенсійних виплат громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн співдружності регулюється Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків, що була підписана 09.09.1994 державами колишнього Союзу РСР, в тому числі і Україною. Згідно зі ст. 2 цієї Угоди відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров’я в тому числі під час втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, пов’язаних з виконанням працівником трудових обов’язків, після переїзду потерпілого на територію іншої сторони, смерті, проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров’я, смерті; роботодавець відповідальний за заподіяну шкоду відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства. Відповідно до ст. 5 Угоди про гарантії прав громадян-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Відповідно до ст. 3 цієї Угоди про гарантії прав громадян-учасників Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, усі витрати, пов’язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що витрати Пенсійного фонду України з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсій у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадян, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності незалежних держав, повинні відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Колегія суддів вважає, що при ухваленні судового рішення не було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, – ухвалила:
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Дніпропетровську залишити без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2006 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 – без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді