КОНСУЛЬТУЄ ДПА УКРАЇНИ
Департамент оподаткування фізичних осіб

Порядок сплати громадянами податку при першій реєстрації
в Україні, реєстрації, перереєстрації та проходженні технічного
огляду транспортних засобів у 2008 році

Початок. Продовження див. у консультацiї за 03.06.08 р.

Щороку частка податку з власників на­земних транспортних засобів та інших само­хідних машин і механізмів, який сплачується громадянами, зростає, а в 2007 р. вона ста­новила приблизно 60% загальної суми ко­штів від цього податку.

Значна частина надходжень, з яких фор­муються спеціальні дорожні фонди обласних бюджетів, забезпечується власниками лег­кових автомобілів, мотоциклів, а також ван­тажівок, які з кожним роком все більше придбавають фізичні особи.

Порядок сплати у 2008 р. податку з власни­ків транспортних засобів та що необхідно зна­ти громадянам - власникам автомототранспорту - такі питання розглянемо у цій статті.

Відповідно до Закону № 1963-ХІІ платника­ми податку є, зокрема, громадяни України, іно­земні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, ре­єстрацію, перереєстрацію транспортних засо­бів або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні за­соби, а об'єктами оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми під відповідним кодом Української класифіка­ції товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), зазначені у ст. 2 цього Закону.

Найчастіше у власності фізичних осіб пе­ребувають легкові автомобілі (код 8703), вантажні автомобілі (код 8704), мотоцикли (код 8711), рідше - трактори (код 8701), ав­тобуси (код 8702) та окремі водні транспорт­ні засоби (код 8903). Усі ці транспортні засо­би відповідно до ст. 2 Закону № 1963-ХІІ є об'єктами оподаткування.

Ставки щодо сплати податку встановлено ст. 3 Закону № 1963-ХІІ. Вони визначені за­лежно від кодів УКТ ЗЕД у гривнях зі 100 см3 об'єму двигуна для транспортних засобів, обладнаних двигуном внутрішнього згоряння. Для транспортних засобів, обладнаних елек­тродвигуном, вони визначаються також у грив­нях з 1 кВт (Вт - одиниця виміру потужності електродвигуна, літера «к» означає 10 у степе­ні 3, 1кВт = 1000 Вт). Для водних транспортних засобів ставки визначено у гривнях зі 100 см довжини водного транспортного засобу.

Зазначеним Законом не передбачено про­гресивного оподаткування транспортних за­собів, оскільки останні мають незмінний об'єкт оподаткування (об'єм циліндрів або потужність двигуна, чи довжину транспортно­го засобу) і тверді ставки податку на рік (зі 100 см3 об'єму циліндрів двигуна або з 1 кВт потужності двигуна, або зі 100 см довжини транспортного засобу) залежно від виду тран­спортного засобу.

Ставки для деяких груп диференціюють­ся залежно від об'єму двигуна. Що більший об'єм двигуна, то вища ставка.

При першій реєстрації наземних тран­спортних засобів в Україні ставки податку залежать від часу, протягом якого викорис­товувався транспортний засіб.

Статтею 3 Закону № 1963-ХІІ визначено, що перша реєстрація в Україні - це реє­страція транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

При визначенні ставок податку при пер­шій реєстрації транспортних засобів в Укра­їні, а це стосується в основному автомобі­лів, під терміном «нові транспортні засоби» слід розуміти транспортні засоби, які ніко­ли не були зареєстровані. (У тексті товар­ної номенклатури Митного тарифу (додаток до Закону № 2371-III) до тестового опису то­варних груп, де класифікуються транспортні засоби, наведено пояснення: «новими тран­спортними засобами вважаються такі, що не мають актів державної реєстрації уповнова­жених органів, які дають право на їх експлу­атацію».)

Таким чином, під новими транспортними засобами у контексті товарної номенклату­ри розуміють такі транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами не видавалися акти реєстрації, що дають право на експлуатацію цих транспортних засобів.

Поняття «транспортні засоби, що викорис­товувались» - це транспортні засоби, які були зареєстровані щонайменше один раз, тобто такі, на які були або є реєстраційні до­кументи, видані уповноваженими державни­ми органами, в тому числі іноземними, що дають право експлуатувати ці транспортні засоби.

Датою початку користування (введення в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації транспортного засобу, визначе­на в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. За відсутнос­ті реєстраційних документів першої реє­страції транспортного засобу датою почат­ку користування вважається перший день першого місяця року, зазначеного в іденти­фікаційному номері транспортного засобу, а за відсутності в ідентифікаційному номе­рі року виготовлення - 1 січня року ви­готовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Сплата податку з власників транспортних засобів

Відповідно до ст. 5 Закону № 1963-ХІІ фізичні особи - власники транспорт­них засобів повинні сплачувати податок з власників транспортних засобів перед першою реєстрацією в Україні, реєстра­цією, перереєстрацією транспортних за­собів, а також перед технічним оглядом (за текстом - техогляд) щороку або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться тех­огляд.

Отже, для громадян, у власності яких є транспортні засоби, які відповідно до чин­ного законодавства повинні проходити державний техогляд у 2008 р., гранич­ний термін сплати податку з власни­ків транспортних засобів - 30 червня 2008 р. (понеділок).

Таким чином, у разі якщо для транспорт­ного засобу передбачено термін прохо­дження техогляду - один раз на два роки, у 2008 р. громадяни - власники тран­спортних засобів зобов'язані надати ор­гану, який проводить техогляд транспорт­ного засобу, квитанцію про сплату податку з власників транспортних засобів за рік, який передує техогляду (2007 р.), та за рік, в якому проходить техогляд (2008 р.), або за два роки разом, а платники, звільне­ні від сплати цього податку, - відповід­ний документ, що дає право на користу­вання пільгами. В інших випадках, коли відповідно до чинного законодавства пе­редбачено щорічне проходження техогля­ду транспортного засобу, громадяни пови­нні надати квитанцію про сплату податку з власників транспортних засобів з річною сумою податку.

У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, реєстрація, пе­ререєстрація і техогляд транспортних засо­бів не провадяться.

У разі викрадення транспортного засо­бу податок його власником не сплачуєть­ся, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами органів, якими порушено відповідну кримінальну справу.

Якщо право користування транспортним засобом передано фізичною особою за до­рученням іншій особі, податок з власни­ків транспортних засобів сплачується його власником або від його імені особою, якій це право передано, якщо це передбачено в дорученні на право користування тран­спортним засобом, за місцем реєстрації транспортного засобу.

Стаття 6 Закону 1963-ХІІ передбачає, що податок з власників транспортних засобів за транспортні засоби, які реє­струються протягом року фізичними осо­бами, обчислюється в порядку, аналогічному для юридичних осіб. Тобто при сплаті податку за придбані протягом року транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок потрібно обчислювати про­порційно кількості місяців, які зали­шилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстра­цію транспортного засобу.

Таким чином, при купівлі та реєстрації в жовтні автомобіля, який вже було за­реєстровано в Україні, податок необхідно сплатити за 3 місяці, а у випадку першої реєстрації в Україні в цьому місяці - не­обхідно сплатити суму податку за рік. Слід зауважити, що перерахування податку в разі зняття з експлуатації фізичною осо­бою протягом року транспортного засобу даним законом не передбачено.

У разі сплати податку з власників тран­спортних засобів при першій реєстрації, реєстрації, перереєстрації та техогляді слід звернути увагу на правильність заповнення доручення на переказ го­тівки (квитанції) в установах банку. Щоб уникнути надалі непорозумінь з по­датковими органами, необхідно правильно зазначити такі реквізити:

розрахункові рахунки відділень держав­ного казначейства за місцем проживан­ням фізичної особи (транспортний засіб ре­єструється за місцем проживання фізичної особи і в свідоцтві про реєстрацію зазна­чається адреса місця проживання власни­ка. У разі зміни місця проживання необхід­но перереєструвати транспортний засіб);

прізвище, ім'я, по батькові;

адресу місця проживання фізичної осо­би (адресу зазначено в свідоцтві про реє­страцію транспортного засобу);

ідентифікаційний номер громадянина за ДРФО;

марку та модель транспортного засобу, об'єм циліндрів двигуна (довжина для вод­них транспортних засобів).

Податок з власників наземних тран­спортних засобів сплачується фізичними особами за місцем реєстрації таких тран­спортних засобів на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республі­канського бюджету Автономної Республі­ки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва та Севастополя. З власників водних транспортних засобів податок спрямовується до місцевих бюджетів за місцем реєстрації таких транспортних за­собів.

Фізичні особи - платники податку зобов'язані надавати органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, ре­єстрацію, перереєстрацію, зняття з об­ліку або техогляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній рік (у разі здійснення сплати) та за поточний рік, а платники, звільнені від сплати цього по­датку, - відповідний документ, що дає право на користування пільгами (перелік громадян, що мають право на пільгу, на­ведено у пунктах «а» та «б» ст. 4 Закону № 1963-ХІІ).

У зв'язку з цим виникає багато запи­тань щодо вимог закону до документів про сплату податку при знятті з обліку тран­спортного засобу, а саме за який період необхідно сплатити податок у даній ситу­ації.

При знятті з обліку транспортного засобу податок має сплачуватися за кількість місяців поточного року, про­тягом яких транспортний засіб був зареєстрований, включаючи місяць зняття з обліку.

Наприклад, якщо фізична особа знімає транспортний засіб з обліку в лютому - необхідно надати квитанцію про сплату податку за попередній рік, якщо автомо­біль було зареєстровано в попередньо­му році, та за два місяці поточного року, протягом яких транспортний засіб був у власності.

Якщо громадянин - власник тран­спортного засобу має право на пільгу, для її отримання йому необхідно нада­ти органам, що здійснюють реєстрацію, перереєстрацію та техогляд транспорт­них засобів, відповідний документ, який підтверджує це право. Лише в такому випадку власник транспортного засобу звільняється від сплати податку як за по­точний рік, так і за попередні роки, якщо зазначений транспортний засіб протя­гом цього періоду було зареєстровано на його ім'я.

Пільги щодо сплати податку з власників транспортних засобів

Відповідно до ст. 4 Закону № 1963-ХІІ від сплати податку звільняються:

інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської ка­тастрофи (статті 10, 11 і частина третя ст. 12 Закону № 796-ХІІ), щодо яких вста­новлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі на променеву хворобу внаслідок Чорно­бильської катастрофи, - категорія 1;

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

з моменту аварії до 01.07.86 р. - неза­лежно від кількості робочих днів;

з 01.07,86 р. по 31.12.86 р. - не менше ніж 5 календарних днів;

у 1987 р. - не менше ніж 14 календар­них днів, а також потерпілі від Чорнобиль­ської катастрофи;

евакуйовані у 1986 р. із зони відчу­ження (в тому числі особи, які на мо­мент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після до­сягнення ними повноліття);

особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття поста­нови про відселення, - категорія 2;

особи, зазначені у пунктах 3 і 4 ст. 14 Закону № 796-ХІІ, до їх відселення та протягом трьох років після переселен­ня із зони гарантованого добровільно­го відселення чи зони посиленого радіо­екологічного контролю, а саме:

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

у зоні відчуження з 01.07.86 р. по 31.12.86 р. - від 1 до 5 календарних днів;

у зоні відчуження в 1987 р. - від 1 до 14 календарних днів;

у зоні відчуження в 1988 - 1990 р. - не менше ніж 30 календарних днів;

на діючих пунктах санітарної обробки на­селення і дезактивації техніки або їх будів­ництві - не менше ніж 14 календарних днів у 1986 р.;

а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які:

постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантова­ного добровільного відселення на день ава­рії або які станом на 01.01.93 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселен­ня не менше ніж два роки, а на території зони гарантованого добровільного відселен­ня - не менше ніж три роки та відселені або самостійно переселилися з цих територій;

постійно проживають або постійно пра­цюють чи постійно навчаються у зонах без­умовного (обов'язкового) та гарантовано­го добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.93 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше ніж два роки, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше ніж три роки, - категорія 3;

постійно проживають або постійно пра­цюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контро­лю за умови, що вони станом на 01.01.93 р. прожили або відпрацювали чи постійно на­вчалися у цій зоні не менше ніж чотири роки, - категорія 4.

Підставою для надання пільг особам, зазна­ченим у пунктах 1 і 4 ст. 14 Закону № 796-ХІІ (до зазначених осіб належать громадяни, від­несені до категорій 1 та 4), є посвідчення, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та на­дає право користуватися пільгами й компен­саціями, встановленими Законом № 796-ХІІ, затверджене постановою № 51;

особи, зазначені у статтях 4-11 Зако­ну № 3551-ХІІ.

У зв'язку із введенням з 01.01.94 р. у дію цього Закону до виготовлення нових блан­ків посвідчень ветеранів війни Міністер­ство соціального захисту України і Генераль­ний штаб Збройних сил України спільним листом від 20.12.93 р. № 05-250/4-04, від 23.12.93 р. № 115/5/8978 визначили Пере­лік документів, що підтверджують право на пільги, передбачені Законом № 3551-ХІІ, та на підставі одного з яких вони надаються.

Відповідно до постанови № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з цією постановою посвідчення ветеранам війни (учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни), особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ, та особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, видаються на підставі одного з документів, зазначених у наведеному Переліку.

Оскільки згідно з постановою № 302 посвідчення інвалідів війни, учасників війни та прирівняних до них осіб, видані відповідними органами колишнього СРСР за зразками, що діяли станом на 01.01.92 р., залишаються на збереженні у ветеранів війни, то у випадку, якщо ці громадяни не отримали відповідних нових посвідчень, пільги зазначеним громадянам можуть надаватися на підставі одного з документів, перелічених у зазначеному спільному листі,

Особам, які мають право на отримання декількох посвідчень відповідно до Закону № 3551-ХІІ, видається лише одне посвідчення за їх вибором.

У разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений цим Законом, посвідчення вилучається органом, який його видав.

Особи, зазначені в статтях 6 і 8 Закону № 3721-ХІІ, а саме: ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, до яких відносяться громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, державних установах, організаціях та об'єднаннях громадян, мають трудовий стаж (35 років - жінки і 40 років - чоловіки) і вийшли на пенсію, а також інші громадяни, які визнаються ветеранами праці згідно із підпунктами «а» - «в» ст. 6 (громадяни, яким призначено пенсії на пільгових умовах; пенсіонери, нагороджені медаллю «Ветеран праці»; Інваліди I і II груп, які одержують пенсії по інвалідності, загальний трудовий стаж яких становить не менше ніж 15 років).

Особами, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, вважаються Герої Соціалістичної Праці та повні кавалери ордена Трудової Слави (документи, які підтверджують присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці та повних кавалерів ордена Трудової Слави та засвідчують особу нагородженого - книжка Героя Соціалістичної Праці, орденська книжка).

Щодо можливості віднесення ветеранів військової служби до ветеранів праці, то відповідно до роз'яснення Правового управління Міністерства оборони України (лист від 13.04.2000 р. № 204/2/507) при вирішенні цього питання слід керуватися ст. 6 Закону № 3721-ХІІ.

Таким чином, якщо ветеран військової служби одночасно має трудовий стаж, передбачений у ст. 6 цього Закону (тобто до вступу на військову службу чи після звільнення в запас або відставку працював у вищезазначених установах та організаціях), то він може бути визнаний у встановленому порядку ветераном праці та користуватися відповідними пільгами.

Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака «Ветеран праці», затвердженого постановою № 521, документом, що підтверджує статус ветерана праці, на підставі якого надаються відповідні пільги і компенсації, є відповідне посвідчення.

Обчислення трудового стажу, необхідного для визнання громадян ветеранами праці, здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1788-ХІІ.

Посвідчення і нагрудний знак видаються ветеранам праці за місцем проживання органами, що призначають пенсії (для військових пенсіонерів - військовими комісаріатами).

Підставою для надання пільги інвалідам незалежно від групи інвалідності (особам зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності та необхідності в соціальній допомозі та захисті) є пенсійне посвідчення або довідка лікарняно-трудової експертної комісії.

Що стосується питань, які виникають при розгляді можливості надання пільги одному з батьків, які доглядають дитину-інваліда або інваліда з дитинства, забезпечення автомобілем здійснюється відповідно до постанови № 999. Забезпечення автомобілями інвалідів за місцем проживання і реєстрації здійснюється Мінпраці та соцполітики Автономної Республіки Крим, головними управліннями праці та соціального захисту населення обласних, Головним управлінням соціального захисту населення Київської міської і управлінням праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрацій.

Підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є висновок обласної, центральної міської у містах Києві та Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії про наявність у інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем.

Перелік медичних показань для забезпечення інвалідів автомобілями затверджується Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Мінпраці та соцполітики України.

Після закінчення експлуатації без права продажу, дарування і передачі іншій особі інвалід може користуватися цим автомобілем до одержання нового. Інвалід, законний представник дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового. Реєстраційні документи на автомобіль оформлюються на інвалідів, а дітям-інвалідам - на їх законних представників.

У реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться позначка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту, передачу права керування автомобілем члену сім'ї (у разі потреби), а також про заборону відчуження автомобіля.

Отже, якщо автомобіль видано для обслуговування інваліда одному з батьків, які доглядають дитину-інваліда або інваліда з дитинства, то за наявності у такого інваліда документа, що підтверджує інвалідність, довідки про медичні .показання для забезпечення автомобілем з ручним або із звичайним керуванням та висновку щодо протипоказань на керування транспортними засобами, податок з власника такого транспортного засобу не справляється.

Пільги відповідно до пунктів «а», «б» ст. 4 Закону № 1963-ХІІ надаються зазначеним у цих пунктах категоріям громадян відносно одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3 або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 см3 чи одного човна моторного або катера (крім спортивного) з довжиною корпуса до 7,5 м.

Пільг для громадян, котрі мають у власності інші, ніж зазначено в ст. 4 Закону № 1963-ХІІ, транспортні засоби, Закон не передбачає, тому такі громадяни повинні сплачувати податок у порядку і розмірах, установлених цим Законом.

Крім того, громадяни, у власності яких є легкові автомобілі (код 8703), з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3, взяті на облік в Україні до 1990 р. включно, та вантажні автомобілі (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 см3 до 1990 року випуску включно, звільняються від сплати податку на 50% щодо одного із зазначених автомобілів.

Для отримання пільги потрібно щоб легковий автомобіль було зареєстровано в Україні до 1990 р. включно. Якщо легковий автомобіль до 1990 р. в Україні не обліковувався, а був увезений та зареєстрований, наприклад, у 1994 р., то власнику такого автомобіля не надається право на пільгу. Пільга надається останньому власнику легкового автомобіля, якщо цей автомобіль до 1990 р. включно було зареєстровано в Україні за будь-яким власником. Щодо вантажних автомобілів, то зазначена пільга надається незалежно від країни виробництва та дати реєстрації такого транспортного засобу в Україні.

Слід зазначити, що така пільга надається щодо одного легкового автомобіля або одного вантажного автомобіля за вибором платника податку.

Пільги, визначені у ст. 4 Закону № 1963-ХІІ, не поширюються на транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, крім легкових автомобілів для інвалідів (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та безоплатно передані інвалідам згідно із законодавством України.

Закон 1963-ХІІ також передбачає, що органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень мають право приймати рішення щодо звільнення від сплати податку осіб, які мають посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, щодо одного легкового автомобіля (код 8703) з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 см3 або одного вантажного автомобіля (код 8704) з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 см3 на одну особу, крім транспортних засобів, які вперше реєструються в Україні.

Далi буде

Павло РЯБОКЛЯЧ,
головний державний податковий
ревізор-інспектор відділу
адміністрування майнових податків

“Вісник податкової служби України” № 22 червень 2008
Передплатні індекси –
22599 (укр.), 95441 (укр. з бланками звітності)
22600 (рос.), 95442 (рос. з бланками звітності)

Документи що посилаються на цей