ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
19.02.2008 р.
м. Київ
Справа N К-28960/06
Про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення
та рішення про застосування фінансових санкцій
Вищий адміністративний суд України у складі:
| головуючого судді | Брайка А. І., |
| суддів | Голубєвої Г. К., Карася О. В., Рибченка О. А., Федорова М. О., |
секретар судового засідання – Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне на постанову Господарського суду Рівненської області від 21.03.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. у справі N 12/58 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи П. до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій,
за участю представників:
позивача – П.,
відповідача – не з’явились,
встановив:
Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою П. подано позов про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій Рівненської об’єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є відповідач, від 08.07.2005р., відповідно, N 0002722343/0/23-235 про визначення суми податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 1 618 грн. 25 коп. за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій та N 0002782343/0/23-235 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Постановою Господарського суду Рівненської області від 21.03.2006р. у справі N 12/58 позов задоволено.
Також 21.03.2005р. Господарським судом Рівненської області постановлена окрема ухвала.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. скасовано окрему ухвалу від 21.03.2006р., а постанову від 21.03.2006р. залишено без змін.
Судові рішення по суті спору обґрунтовані тим, що акт складений з порушенням встановленого порядку проведення перевірки; постановою Рівненського міського суду від 25.07.2005р. встановлено відсутність в діях М. – продавця в магазині позивача – складу адміністративного правопорушення; рішення про застосування фінансових санкцій прийняте з перевищенням повноважень; застосування Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є безпідставним; в магазині, що перевірявся, господарську діяльність здійснюють два суб’єкти підприємницької діяльності.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. п. 1, 2, 11, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу вважає її вимоги такими, що задоволенню не підлягають, а рішення судів попередніх інстанцій – обґрунтованими.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваних рішень став акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності від 25.06.2005р. в якому зазначено про порушення позивачем вимог п. п. 1, 2, 11, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. ч. 7, 9 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”; позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Як зазначено судами наказ керівника відповідача про проведення позапланової перевірки не приймався, а тому акт такої перевірки, підписаний посадовими особами відповідача, не може бути підставою для прийняття оспорюваних рішень.
Крім того, факт не порушення позивачем вимог п. п. 1, 2, 11, 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” судами попередніх інстанцій встановлений, матеріалами справи підтверджений та відповідачем не спростований.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 21.03.2006р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. у справі N 12/58 – без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.