Правове регулювання ліквідації юридичної
особи за рішенням власника
Порядок ліквідації юридичної особи встановлено Цивільним кодексом, Господарським кодексом, Законом № 755-ІV та іншими нормативно-правовими актами. При цьому особливі підстави і форми припинення діяльності окремих видів підприємств встановлено також законами щодо цих підприємств, зокрема законами № 514-VIІ, № 1576-ХІІ тощо.
Ліквідація - це припинення діяльності юридичної особи без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків ліквідованого суб'єкта іншим юридичним особам.
Випадки добровільної ліквідації юридичної особи передбачено ст. 59 Господарського кодексу та ст. 110 Цивільного кодексу, а саме:
за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами;
у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, чи у разі досягнення мети, заради якої її було створено;
з інших причин.
Зауважимо, що процедуру ліквідації необхідно передбачити в установчих документах підприємства, зокрема таку вимогу встановлено ст. 57 Господарського кодексу.
Порядок проведення ліквідації
Ліквідація юридичної особи здійснюється в декілька етапів:
прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи;
створення ліквідаційної комісії;
задоволення вимог кредиторів, складання та затвердження ліквідаційного балансу;
здійснення заходів щодо внесення інформації про рішення з ліквідації юридичної особи до Єдиного державного реєстру, анулювання ліцензій, патентів, зняття з обліку в органах державної податкової служби України, Пенсійному фонді України та фондах соціального страхування;
завершення ліквідації юридичної особи (проведення державної реєстрації припинення юридичної особи).
Прийняття рішення про ліквідацію
Ліквідація юридичної особи починається із прийняття рішення про ліквідацію. Однак для різних організаційно-правових форм юридичних осіб існує різний порядок прийняття такого рішення.
Найпоширенішою організаційно-правовою формою юридичної особи є господарське товариство, зокрема акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю тощо. Отже, розглянемо порядок прийняття такого рішення на прикладах цих підприємств.
Відповідно до ст. 19 Закону № 1576-ХІІ товариство ліквідується за рішенням його вищого органу.
Так, згідно зі ст. 32 Закону № 514-VI вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Зауважимо, що відповідно до п. 5 Роз'яснення № 8 акціонерні товариства до приведення у відповідність із нормами Закону № 514-VI свого статуту та інших внутрішніх положень з 30.04.2009 р. по 30.04.2011 р. мають керуватись у своїй діяльності Законом № 1576-ХІІ та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому акціонерні товариства, які починаючи з 30.04.2009 р. привели свою діяльність у відповідність із нормами Закону № 514-VIІ, мають керуватись у своїй діяльності цим Законом. Тобто протягом цього періоду ліквідація акціонерних товариств здійснюватиметься з урахуванням норм Закону № 514-VI лише для приватних і публічних акціонерних товариств.
Прийняте загальними зборами рішення про ліквідацію товариства оформлюється протоколом загальних зборів, який складається протягом 10 днів з моменту закриття загальних зборів та підписується головуючим і секретарем загальних зборів (ст. 46 Закону № 514-VI). Рішення загальних зборів акціонерів щодо ліквідації товариства приймається більш як 3/4 голосів акціонерів від загальної їх кількості (п, 5 ст. 42 Закону № № 514-VIІ). При цьому щодо акціонерних товариств з одним засновником дане питання не є актуальним, оскільки всі рішення приймаються одноголосне.
Вищим органом товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю є загальні збори його учасників (ст. 58 Закону № 1576-ХІІ. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів (ст. 61 Закону № 1576-ХІІ). Рішення приймається простою більшістю за умови присутності на зборах учасників, що становлять у сукупності більш як 60% голосів, і оформлюється протоколом зборів учасників.
Загальні збори товариства приймають рішення про:
ліквідацію товариства;
обрання складу ліквідаційної комісії та голови ліквідаційної комісії;
затвердження порядку та строків ліквідації (ст. 105 Цивільного кодексу);
порядок розподілу між учасниками майна, що залишається після задоволення вимог кредиторів;
порядок затвердження ліквідаційного балансу;
інші питання, необхідні для припинення товариства шляхом ліквідації.
Повідомлення державного реєстратора про
прийняття рішення щодо ліквідації юридичної особи
Після прийняття рішення про ліквідацію учасники юридичної особи зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення (частина перша ст. 105 Цивільного кодексу). Для цього згідно зі ст. 34 Закону № 755-ІV заявник повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:
нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи (відповідно до частини сьомої ст. 34 Закону № 755-ІV рішення щодо припинення юридичної особи повинно містити дані про склад ліквідаційної комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи, у тому числі ідентифікаційні номери її членів);
документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації - “Бюлетені державної реєстрації” (за публікацію повідомлень справляється плата в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 51 грн. (частина двадцята ст. 22 Закону № 755-ІV));
документ, який підтверджує одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи (у випадках, установлених законом).
Слід зазначити, що відповідно до частини першої ст. 8 Закону № 755-ІV документи, які подаються (надсилаються рекомендованим листом) державному реєстратору, повинні бути викладені державною мовою.
Водночас документом, що підтверджує факт внесення плати за публікацію повідомлень, є копія квитанції, виданої банком, або копія платіжного доручення з відміткою банку (частина двадцята ст. 22 Закону № 755-ІV).
При цьому державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи, крім перелічених вище (частина четверта ст. 34 Закону № 755-ІV).
Якщо документи подаються особою, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт. Якщо такі документи подаються представником юридичної особи, державному реєстратору додатково пред'являється паспорт та подається документ (нотаріально засвідчена копія документа), що посвідчує повноваження представника.
Державний реєстратор приймає надані документи за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається рекомендованим листом) заявнику з відміткою про дату надходження документів.
Дата надходження документів для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.
Згідно із частиною першою ст. 35 Закону № 755-ІV державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той самий день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування щодо відомостей про його внесення.
Водночас державний реєстратор протягом десяти робочих днів з моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру публікує в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (“Бюлетені державної реєстрації”) повідомлення про внесення такого запису до реєстру.
Відповідно до частини сьомої ст. 22 Закону № 755-ІV повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи повинно містити такі відомості про юридичну особу:
найменування;
ідентифікаційний код;
місцезнаходження;
підставу для прийняття рішення щодо припинення (ліквідації) юридичної особи;
місце та дату внесення запису про прийняття рішення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом про припинення юридичної особи;
дату призначення та відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо);
порядок і строк заявлення кредиторами вимог до юридичної особи, що припиняється.
Призначення та обов'язки ліквідаційної комісії
Відповідно до ст. 105 Цивільного кодексу та ст. 60 Господарського кодексу учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи також може бути покладено на орган управління юридичної особи.
З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Ліквідаційна комісія розміщує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї (не може становити менше ніж два місяці з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи).
Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, яка ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням останніх про ліквідацію підприємства. Таке повідомлення надсилається рекомендованим листом або врученням під розписку із зазначенням у ньому строків та порядку задоволення вимог кредиторів.
Ліквідаційна комісія забезпечує інвентаризацію та оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку. Наприклад, щодо господарських товариств достовірність та повнота ліквідаційного балансу підтверджуються аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 20 Закону № 1576-ХІІ).
Щодо проведення інвентаризації й оцінки майна, то слід зазначити таке.
Відповідно до частин першої та другої ст. 10 Закону № 996-ХІV для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно із законодавством.
Нагадаємо, що обов'язкові випадки проведення інвентаризації визначено п. 3 Інструкції № 69 та п. 12 Порядку № 419, якими встановлено, що у випадку ліквідації юридичної особи проведення інвентаризації є обов'язковим. Загальний порядок її проведення визначено Інструкцією № 69. Крім того, слід зазначити, що інвентаризацію необхідно провести перед складанням проміжного ліквідаційного балансу.
Як зазначено у частині п'ятій ст. 60 Господарського кодексу, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується. Тобто організацією процесу оцінки майна займається ліквідаційна комісія.
Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 7 Закону № 2658-III при ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) із державною (комунальною) часткою майна проведення оцінки майна є обов'язковим. Зауважимо, що проведення оцінки майна є обов'язковим і при проведенні переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку.
Для здійснення оцінки залучаються суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання відповідно до спеціалізації та напряму оцінки, зазначених у їх сертифікаті, у процесі практичної діяльності з оцінки майна (ст. 3 зазначеного Закону).
Висновки про вартість майна за результатами виконання процедур з оцінки наводяться у звіті про оцінку майна, вимоги до якого встановлено ст. 12 Закону № 2658-III та національними стандартами оцінки.
У разі ліквідації інших підприємств для оцінки майна ліквідаційна комісія також може скористатися послугами суб'єкта оцінної діяльності. Однак у цьому випадку залучення оцінювача не є обов'язковим.
Складання та затвердження ліквідаційного балансу
Відповідно до частини першої ст. 111 Цивільного кодексу ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юрідичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог а також про результати їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юрідичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої ст. 112 Цивільного кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться після закінчення місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.
Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який підписується головою та всіма членами ліквідаційної комісії, а також затверджується рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу (частина третя ст. 111 Цивільного кодексу, частина перша ст. 36 Закону № 755-ІV).
Ліквідаційний баланс складається в обсязі, визначеному для річної фінансової звітності і включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів (частина друга ст. 11 Закону № 996-ХІV). Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності - баланс і звіт про фінансові результати.
Оксана СКІЧКО,
оглядач “Вісника”
“Вісник податкової служби України” № 37-38 жовтень2009 р.
передплатні індекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)