Особливості роботи за сумісництвом
Початок. Продовження див. у консультації від 02.11.2009 р.
Існують законодавчі обмеження на роботу за сумісництвом, а також деякі особливості у тривалості робочого часу, оплаті праці, при наданні відпусток та направленні у відрядження, виплаті допомоги з вагітності та пологів та по тимчасовій непрацездатності і т.п.
Робота за сумісництвом дозволяє не тільки заробити більшу кількість грошових коштів, але і отримати певний досвід роботи на різних посадах або за різними професіями.
Загальні поняття
Основним законодавчим документом, регулюючим роботу за сумісництвом, є КЗпроП України. Крім того, умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств встановлені Постановою № 245 та Положеннями про умови роботи за сумісництвом. Згідно з п.1 вказаних Положень сумісництво - це виконання працівником, окрім своєї основної роботи, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Працівник має право, окрім трудового договору за основним місцем роботи, укладати трудовий договір на роботу за сумісництвом на інших підприємствах (на одному, двох, трьох та більше). При цьому, роботу за сумісництвом працівник повинен виконувати у вільний від основної роботи час. Тому не вважаються сумісництвом такі, декілька схожі з ними, види трудової діяльності, як поєднання професій, розширення зон обслуговування та тимчасове заступництво, які виконуються працівниками разом з основною роботою в свій робочий час.
Працівник може укласти трудовий договір на роботу за сумісництвом на тому ж підприємстві, де він працює і за основним місцем роботи. Таке сумісництво вважається внутрішнім. Наприклад, робітниця за основним місцем працює на посаді економіста з графіком роботи з 8.00 до 17.00, а за сумісництвом - прибиральницею з графіком роботи з 17.30 до 20.00.
При цьому трудові договори при внутрішньому сумісництві юридично не зв'язані між собою. У зв'язку з цим по кожній посаді (по основній та за сумісництвом) тривалість робочого часу, порядок оплати праці, надання відпустки та т.п. визначається окремо.
Якщо трудовий договір на роботу за сумісництвом складений на іншому підприємстві, ніж основне місце роботи працівника, то таке сумісництво вважається зовнішнім. Наприклад, основним місцем роботи працівника є ТОВ “Фарби”, де він працює менеджером з 8.00 до 17.00, а за сумісництвом - на фірмі “Будмен”, де він працює оператором ПЕОМ з 18.00 до 21.00.
Обмеження на роботу за сумісництвом
Істотні обмеження на роботу за сумісництвом встановлені для працівників державних підприємств, на яких розповсюджується дія деяких законодавчих актів, які вводять ці обмеження. Перш за все мова йде про Постанову № 245 та Положення № 43.
Цими нормативними актами передбачено, що не мають права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємства), їх заступники, а також керівники структурних шдрозділів державних підприємств та їх заступники. При цьому це обмеження не розповсюджується на наукову, викладацьку, медичну та творчу діяльність, а також на діяльність, що не є сумісництвом згідно з Переліком робіт, які не е сумісництвом (Додаток до Положення № 43)
Крім того, обмеження на сумісництво можуть бути обумовлені такими чинниками, як охорона здоров'я працівників та безпека виробництва В цьому випадку обмеження встановлюються керівниками держпідприємств разом з профспілковими комітетами для окремих категорій працівників.
До них, зокрема, відносяться:
- працівники окремих професій та посад, зайняті на важких роботах та роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може привести до негативних наслідків на стан їх здоров'я та безпеку виробництва;
- працівники у віці до 18 років;
- вагітні жінки.
Згідно з чинним законодавсвом не можуть виконувати роботу за сумісництвом також наступні працівники:
- державні службовці або інші особи, уповноважені на виконання функцій держави, окрім наукової, викладацької, творчої діяльності та медичної практики (пункт “в” ст. 5 Закону про боротьбу з корупцією, ст. 16 Закону про державну службу);
- державні нотаріуси, окрім наукової та викладацької діяльності (ст. 3 Закону про нотаріат);
- службовці органів прокуратури, окрім наукової та викладацької діяльності (ст. 46 Закону про прокуратуру);
- посадові особи податкових органів, окрім наукової та викладацької діяльності (ст. 15 Закону про податкову службу).
Розглянемо на конкретному прикладі, як застосовуються такі обмеження.
Приклад. На державному підприємстві штатним розкладом на 01.01.2009р. була передбачена посада головного бухгалтера, яка була зайнята, та посада інспектора по кадрах, яка була вакантна. У зв'язку із зменшенням об'ємів робіт з 01.09.2009 р. відбулося скорочення 0,5 штатної одиниці головного бухгалтера та 0,5 штатної одиниці інспектора по кадрах.Чи можна в такій ситуації після скорочення штатиних одиниць, призначити головного бухгалтера на 0,5 вакантної ставки інспектора по кадрах?
Якби ситуація стосувалася підприємств приватної форми власності, то таке призначення було б цілком можливим на повну ставку на початку року. Що стосується державних підприємств, то керівники структурних підрозділів державних підприємств не мають права працювати за сумісництвом. А, згідно з Класифікатором професій ДК 003:2005, посада головного бухгалтера віднесена до керівних працівників (код 1231). Проте, не є сумісництвом інша робота, що виконується у тому випадку, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день та відповідно отримує неповний оклад або ставку, якщо оплата його праці за основною та іншою роботою не перевищує повного окладу або ставки за основним місцем роботи.
Враховуючи той факт, що після скорочення посади головного бухгалтера робота на цій посаді здійснюється неповний робочий день (на 0,5 штатної одиниці), то й на державних підприємствах можна працевлаштувати головного бухгалтера на 0,5 ставки інспектора по кадpax, оскільки така робота вже не є сумісництвом.
Що стосується обмежень на роботу за сумісництвом на “звичайних” підприємствах, то тут деякі заборони можуть встановлюватися працедавцями самостійно.
Таке право надане ним ст.21 КЗпроП України, згідно з яким обмеження на роботу за сумісництвом можуть упроваджуватися законодавством, колективним договором або угодою сторін (Лист Мінпраці України від 30.04.2002 р № 06/2- 4/123).
При укладенні трудових договорів з працівниками працедавець має право передбачити з них відповідні положення, які обмежують право окремих категорій працівників на роботу за сумісництвом, наприклад, на підприємствах-конкурента. Причому порушення цих вимог можє спричинити притягання конкретного працівника до дисциплінарної відповідальності за основним місцем роботи та звільненням з роботи за сумісництвом.
Прийом на роботу сумісника
Процедура прийому на роботу за сумісництвом дуже проста та практично не відрізняється від процедури прийняття працівників за основним місцем роботи.
Перш за все для роботи за сумісництвом згода адміністрації підприємства за основним місцем роботи не потрібна. Тому ніяких довідок або інших документів з основного місця роботи для оформлення за сумісництвом на “неосновне” підприємство надавати не потрібно.
Влаштовуючись сумісником, працівник подає заяву про при йняття на роботу на ім'я керівника підприємства, надає працедавцю паспорт, довідку про привласнення ідентифікаційного номера та свідоцтво про загальнообов’язкове державне страхування (на вимогу працедавця). У заяві про прийняття “а роботу працівник підтверджує своє бажання працювати на цьому підприємстві за сумісництвом.
У випадку, якщо робота сумісника потребує спеціальних знань (інформації), то, окрім перерахованих документів, працівник надає диплом або інший документ про освіту або професійну підготовку, медичну книжку, права водія та т.п.
Після надання усіх необхідних документів з працівником укладається трудовий договір та оформляється відповідний наказ керівника підприємства про прийняття на роботу за сумісництвом.
Звертаємо увагу читачів, що при оформленні на роботу за сумісництвом працівник не зобов'язаний пред'являти за “неосновним” місцем роботи трудову книжку. Це прямо витікає з положення п. 1.1 Інструкції № 58, згідно з яким на осіб, що працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Трудова книжка працівника сумісника зберігається за місцєм його основної роботи та повертається йому тільки при його звільненні, тому видача працівнику трудової книжки на період роботи неможлива. Проте, якщо працівник бажає продемонструвати на роботі за сумісництвом свою трудову книжку, де наприклад, зроблений запис про його високу кваліфікацію або трудові досягнення, у такому разі працедавець з основного місця роботи зобов'язаний видати йому виписку з трудової книжки (п. 2.7 Інструкції № 58). Працедавець не може видати працівнику трудову книжку на руки, оскільки це є порушенням встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок. За вказане порушення посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках - і іншу відповідальність.
Разом з тим, за бажанням працівника, у відомості про роботу за сумісництвом може бути внесений запис в його трудову книжку працедавцем тільки за місцем основної роботи. Запис в трудовій книжці здійснюється окремим рядком на підставі документів, підтверджуючих роботу за сумісництвом (довідка з “неосновного” підприємства, копія про прийняття на роботу за сумісництвом).
Законодавство не обмежує кількість підприємств, на яких працівник може працювати за сумісництвом. Тому теоретично за сумісництвом можна працювати на одному, двох та більше підприємствах та мати про кожне місце роботи відповідний запис в трудовій книжці. Проте у будь-якому випадку одне місце роботи для працівника повинне бути основним. При цьому, якщо працівник не має основного місця роботи, він не може бути прийнятий на роботу за сумісництвом.
У зв'язку з цим слід нагадати, що робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом. Таку точку зору виклав Державний департамент нагляду за дотриманням законодавства про працю Мінпраці України (Лист від 20.08.2003 р. № 013-1229-22).
Це означає, що якщо на роботу прийнятий студент вузу, його робота не є сумісництвом (якщо такий студент не працює ще на будь-якому підприємстві за основним місцем роооти) підприємство для цього працівника є основним місцем роботи, де в установленому порядку ведеться його трудова книжка.
Приймаючи на роботу сумісника та укладаючи з ним трудовий договір, підприємство-працедавець та працівник в першу чергу передбачають наступні умови:
- режим роботи за сумісництвом;
- порядок оплати праці за роботу за сумісництвом.
Список використаних документів
КЗпроП України - Кодекс законів про працю України
Закон про державну службу - Закон України від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ “Про державну службу”
Закон про податкову службу - Закон України від 04.12.1990 р. 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” в редакції від 24.12.1993 р №3813-ХІІ
Закон про нотаріат - Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ “Про нотаріат”
Закон про прокуратуру - Закон України від 05.11.1991 р. № 1789-XII “Про прокуратуру”
Закон про боротьбу з корупцією - Закон України від 05.10.1995 р. № 356/95-ВР “Про боротьбу з корупцією”
Постанова № 245 - Постанова КМУ від 03.04.1993 р. № 245 “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій”
Положення про умови роботи за сумісництвом - Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій затверджені наказом Мінпраці України, Мінюсту України, Мінфіну України від 28.06.1993 р. № 43
Класифікатор професій ДК 003:2005 - Класифікатор професій ДК 003:2005, затверджений наказом Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 26.12.2005 р. № 375
Інструкція № 58 - Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мінпраці України, Мінсоцзахисту України, Мінюсту України від 29.07.1993 р. №58
“Консультант бухгалтера” №41 (529) 12 жовтня 2009 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)