Особливості роботи по сумісництву
Продовження. Початок див. у консультаціїї від 12.10.2009 р.
Отже, ми вже знайомі з процедурою прийому на роботу за сумісництвом та з обмеженнями, пов'язаними з такою роботою. Тепер перейдемо до таких важливих моментів, як: мінімальний розмір заробітної плати, індексація зарплати, застосування ПСП, обкладення ПДФО доходів внутрішніх та зовнішніх сумісників та багато що інше.
Тривалість роботи за сумісництвом
Згідно п. 2 Постанови № 245 тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день. У вихідні дні (за графіком роботи основного підприємства) працювати за сумісництвом дозволяється повний робочий день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Проте ці обмеження за тривалістю роботи за сумісництвом розповсюджуються тільки на працівників державних підприємств. Перевищення вказаної тривалості робочого часу є порушенням трудового законодавства, за яке посадові особи притягуються до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу від 30 до 100 НМДГ (510 - 1700 грн) згідно ст. 41 КУпроАП.
Тривалість роботи сумісників на підприємствах приватної форми власності ніякими нормативними документами не обмежене (Лист Мінпраці України від 16.01.2003 р. № 06/2-4/6). У цьому випадку діють тільки загальні граничні норми, встановлені ст. 50 КЗпроП України, а саме - нормальна тривалість робочого часу працівника не може перевищувати 40 годин на тиждень. Але наведена норма стосується тільки працедавця. Проте, якщо працівнику важливіше гроші, ніж турбота про здоров'я, то він може оформитися на роботу на декілька підприємств, тривалість роботи на яких за сукупністю перевищуватиме 40 годин на тиждень. Чинне законодавство не обмежує працівника в додатковому заробітку “на стороні”.
Проте працівник-сумісник зобов'язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку та графіків змінності на підприємстві. При цьому відпрацьований час сумісника відображається в табелі обліку робочого часу підприємства, згідно якому йому нараховуватиметься заробітна плата.
Оплата праці сумісникам
Працівники, що працюють за сумісництвом, отримують заробітну плату за фактично виконаний об'єм робіт та від повідно до прийнятої на підприємстві системи оплати праці.
Це передбачено ст. 102-1 КЗпроП України та ст. 19 Закону про оплату праці. Фактично виконаною вважається робота, відображена в документах первинного бухгалтерського обліку - табелях обліку робочого часу та відрядних нарядах.
Незалежно від того, з чого складається заробітна плата працівника за основним місцем роботи, за сумісництвом йому встановлюється оплата праці згідно посади, включаючи надбавки, доплати, матеріальну допомогу, якщо вони передбачені умовами оплати праці за цією посадою та включені в трудовий договір.
Внутрішнім сумісникам нарахування зарплати за основною посадою та за сумісництвом проводиться окремо.
Розмір заробітної плати сумісників, що працюють на підприємствах недержавної форми власності, чинним законодавством не обмежено. У зв'язку з цим, під час прийому сумісника на роботу, такий працівник може бути оформлений як на повну ставку(отримуватиме 100% посадового окладу), так і на неповну ставку (отримуватиме частину посадового окладу за фактично відпрацьований час).
Звертаємо увагу читачів, що при оплаті праці сумісників слід враховувати законодавче встановлений розмір мінімальної заробітної плати.
Якщо, наприклад, працівник-сумісник прийнятий на роботу у вересні 2009 р. на 0,5 ставок посадового окладу, розмір його заробітної плати не повинен бути менше 315 грн (630 грн х 0,5). При цьому 315 грн в цьому випадку - мінімальний розмір заробітної плати працівника пропорційно відпрацьованій нормі часу.
Якщо ж розмір заробітної плати працівника за відпрацьований час нижче 315 грн, підприємству необхідно здійснювати доплату до мінімальної заробітної плати. Такі рекомендації за рівнем оплати праці працівників-сумісників дають Мінпраці України в своєму Листі від 09.02.2005 р. № 18-47.
Що стосується індексації зарплати сумісника, то, згідно ст. 10 Закону про індексацію доходів та п. 7 Порядку № 1078, вона здійснюється за загальним правилом, встановленим вказаними документами. Спочатку індексуються доходи працівника за основним місцем роботи, а потім - дохід, отриманий за сумісництвом. Причому загальний індексований дохід, отриманий за основним місцем роботи та за сумісництвом, не повинен перевищувати розміру мінімального прожиткового рівня для працездатних осіб. У 2009 році це сума складає 669 грн.
Підставою для проведення індексації доходів, отриманих за сумісництвом, є довідка з основного місця роботи про розмір доходу, підлягаючого індексації, та проіндексованого доходу. Індексація доходів від роботи за сумісництвом здійснюється в межах, ,суми, що не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи, з урахуванням отриманої зарплати за основним місцем роботи.
Якщо працівник не надає таку довідку, доходи, отримані від роботи за сумісництвом, не індексуються.
Розрахунок приросту індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів сумісників здійснюється в загальному порядку.
Порядок оподаткування доходів сумісників
Оподаткування заробітної плати з доходів фізосіб (далі - ПДФО) зовнішніх сумісників проводиться аналогічно оподаткуванню зарплати основних працівників згідно нормам Закону про податок з доходів фізосіб. Об'єкт оподаткування при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати сумісника визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема внеску до Пенсійного фонду, які відповідно до закону утримуються за рахунок доходу найманої особи.
Платник податків також має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного податком доходу, що отримується з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги (далі - ПСП). Згідно пп. 6.5.1 Закону про податок з доходів фізосіб ПСП застосовується до доходу, отриманого платником податків протягом звітного податкового місяця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та відшкодувань), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, що діє на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та закругленого до найближчих 10 грн.
У 2009 році граничний розмір заробітної плати, до якої застосовується ПСП, складає 940 грн (669 х 1,4).
Що стосується застосування ПСП, то слід пам'ятати, що платник податків може користуватися ПСП тільки за одним місцем роботи. Платник податків самостійно вибирає місце застосування ПСП, при цьому працівник-сумісник може скористатися правом на отримання ПСП або за основним Місцем роботи, або за сумісництвом.
Для отримання ПСП на “неосновному” підприємстві платник податків повинен подати працедавцю заяву про застосування ПСП формою, встановленою Наказом № 461.
У тому випадку, коли працівник претендує на підвищений розмір ПСП, він, окрім заяви, повинен надати документи, підтверджуючі право на ПСП в такому розмірі. Перелік таких документів наведений в порядку № 2035.
При цьому слід зазначити, що Закон про податок з доходів фізосіб не містить будь-яких обмежень з режиму роботи та порядку нарахування заробітної плати, до якої може застосовуватися ПСП. Тому працівник-сумісник, прийнятий на підприємство, наприклад, на півставкй, має право на ПСП у повному розмірі, незалежно від того, що він працює неповний робочий день та отримує частину посадового оюладу (за умови, що його заробітна плата не перевищує 940 грн) на місяць.
При визначенні максимальної величини доходу для нарахування страхових внесків за основним місцем роботи облік оплати праці за сумісництвом у іншого працедавця чинним законодавством не передбачений. Так само як і при нарахуванні страхових внесків при роботі за сумісництвом не береться до уваги зарплата працівника, нарахована за основним місцем роботи. Тобто, кожен працедавець сумісника нараховує та утримує страхові внески окремо.
Заробітна плата сумісників на загальних підставах включається у валові витрати підприємства.
Обкладення ПДФО доходів внутрішніх сумісників формується із заробітної плати, отриманої як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. При цьому ПСП застосовується до сукупного доходу працівника, який є внутрішнім сумісником, за умови, що такий дохід не перевищує 940 грн на місяць.
Працедавець як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом відображає дохід та ПДФО сумісника у формі № 1 ДФ з ознакою доходу “01”.
Надання відпустки суміснику
Цій категорії працівників відпустка надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Вказаний порядок дотримують тільки, за бажанням працівника, та керівник не має права вимагати від сумісника використовувати відпустку тільки одночасно з наданням її за основним місцем роботи.
Якщо ж період відпустки працівника за основним місцем роботи більший, ніж за сумісництвом, то за бажання він може за заявою оформити на різницю відпустку без збереження заробітної плати або продовжувати виконувати свої обов'язки на роботі за сумісництвом.
Нарахування відпускних сум сумісникам як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом здійснюється в загальностановленому порядку згідно Порядку № 100. При цьому, згідно пп. “ї” п. 4 вказаного Порядку в розрахунок середньоденної зарплати при розрахунку відпускних за основною посадою не включатиметься зарплата за роботу за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її в середній заробіток передбачено чинним законодавством). Тобто нарахування відпускних сум або компенсації за невикористану відпустку як внутрішнім, так і зовнішнім сумісникам проводиться окремо за основною посадою та окремо за сумісництвом.
Що стосується додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, то, згідно ст. 217 КЗпроП України, на час таких відпусток за працівниками зберігається середня зарплата тільки за основним місцем роботи, при цьому на роботі за сумісництвом працівнику слід оформити відпустку без збереження заробітної плати згідно п. 14. ст. 25 Закону про відпустки.
Допомога, лікарняні та декретні
Допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологам надаються працівникам - застрахованим особам як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Ця допомога надається працівникам у формі матеріального забезпечення, повністю або частково компенсуючого втрату заробітної плати. Підставою для оплати днів хвороби є листок непрацездатності, виданий лікувальним закладом. Оплата лікарняного листка здійснюється згідно Порядку № 1266. При цьому оригінал лікарняного листка працівник зобов'язаний надати на основне місце роботи. А на роботі за сумісництвом підставою для нарахування допомоги є:
- копія лікарняного листка, засвідчена підписом керівника та печаткою підприємства за основним місцем роботи (ст. 51 Закону № 2240);
- довідка про середню заробітну плату за розрахунковий період та кількість відпрацьованих днів за основним місцем роботи (абзац перший п. 21 Порядку № 1266).
У випадку, якщо працівник працює за сумісництвом на декількох місцях роботи, то для виплати допомоги на усіх місцях роботи сумісник повинен додатково до вказаних документів надати довідки про середню зарплату з усіх місць роботи за сумісництвом (абзац другий п. 21 Порядку № 1266).
Наведена вимога пояснюється тим, що сумарна зарплата, з якої розраховуються страхові виплати, в місяцях розрахункового періоду за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески до фондів обов'язкового страхування (абзац п'ятий п. 21 Порядку № 1266). Таким чином, за кожен місяць, який береться для розрахунку оплати лікарняного листка сумісника в 2009 році, сукупна зарплата не повинна перевищувати 15-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи -10035 грн.
При розрахунку допомоги за місцем роботи за сумісництвом середньоденна (середньогодинна) заробітна плата розраховується шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати за сумісництвом, з якої сплачуються страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) у відповідному періоді розрахункового періоду за основним місцем роботи (абзац третій п. 21 Порядку № 1266)
Відрядження
Порядок оформлення документів та відшкодування витрат на відрядження сумісника є таким же, як і для основного працівника, та регламентується Постановою № 663. Середній заробіток на час відрядження сумісника зберігатиметься тільки на тому підприємстві, яке його відрядило.
У разі напряму працівника у відрядження одночасно з основної роботи та роботи за сумісництвом, середній заробіток зберігається за ним на обох посадах, а витрати для відшкодування витрат на відрядження розподіляються між підприємствами, що направляють працівника у відрядження, за угодою між ними (пп. 1.4 п. 1 розд. І інструкції № 59).
Що стосується ситуації, коли за основним місцем роботи працівника направляють у відрядження, а за сумісництвом це відрядження не пов'язане з його роботою, то якнайкращий вихід - надати суміснику на цей період відпустку без збереження заробітної плати.
Навчання
У підприємства може виникнути виробнича необхідність направити працівника-сумісника на курси підвищення кваліфікації. Нагадаємо читачам, що, згідно Постанові № 695, для працівників, що підвищують свою кваліфікацію, передбачені мінімальні державні гарантії. До них відносяться:
- збереження місця роботи та середньої заробітної плати;
- оплата вартості проїзду до місця навчання та назад;
- добові;
- оплата мешкання.
Вказані мінімальні державні гарантії встановлені тільки для працівників, направлених на підвищення кваліфікації за основним місцем роботи.
Звільнення сумісника
Розірвання трудового договору, укладеного з сумісником, відбувається на тих же підставах, що й з основними працівниками. Крім того, ст. 43-1 КЗпроП України передбачене додаткове заснування для припинення трудового договору за ініціативою працедавця з особами, що працюють на підприємстві за сумісництвом. Згідно наведеній статті розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди профспілкового органу допускається в наступних випадках:
- при звільненні з роботи за сумісництвом у зв'язку з прийомом на роботу іншого працівника, що не є сумісником;
- при звільненні у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.
При звільненні сумісника, йому може бути виплачена вихідна допомога на підставі та в розмірі, передбачених ст. 44 КЗпроП України.
Так, вихідна допомога виплачується у тому випадку, якщо звільнення працівника відбувається за однією з наступних причин:
- відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпроП України);
- зміна в організації виробництва та праці, зокрема: ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпроП України);
- виявлена невідповідність працівника посаді або виконуваній роботі в результаті недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню цієї роботи, а також у разі відміни допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпроП України);
- відновлення на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпроП України);
- заклик або надходження працівника на військову службу, направлення на альтернативну (не військову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпроП України);
- порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору (ст. ст. 38 та 39 КЗпроП України).
У разі звільнення працівника-сумісника по інших підставах, вихідна допомога не виплачуєтеся
Сумісники та середня чисельність працівників
У ряді випадків у бухгалтера виникає необхідність правильно розрахувати середньооблікову чисельність на підприємстві, наприклад, для сплати єдиного та комунального податків, подачі річної звітності до фонду інвалідів та т.п. При цьому виникає питання: як враховувати сумісників? Відповідь на поставлене питання можна знайти в Інструкції № 286. При розрахунку середньої чисельності працівників для сплати комунального податку та визначення “інвалідного” нормативу використовується показник - штатна чисельність працівників. Зовнішні сумісники в штатну чисельність не включаються, а внутрішній сумісник враховується як одна людина.
При визначенні середньооблі-кової чисельності працівників для можливості знаходження на єдиному податку зовнішні сумісники беруть участь у розрахунку.
Список використаних документів
КУпроАП - Кодекс України про адміністративні правопорушення
КЗпроП України - Кодекс законів про працю України
Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР “Про оплату праці”
Закон про податок з доходів фізосіб - Закон України від 22.05.2003 р. № 889-ІV “Про податок з доходів фізичних осіб”
Закон про індексацію доходів - Закон України від 03.07.1991 р. № 1282-ХП “Про індексацію грошових доходів населення” в редакції від 06.02.2003 р. № 491-IV
Закон № 2240 - Закон України від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими похованням”
Постанова № 245 - Постанова КМУ від 03.04.1993 р. № 245 “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ та організацій”
Постанова № 663 - Постанова КМУ від 23.04.1999 р. № 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та закордон”
Постанова № 695 - Постанова КМУ від 28.06.1997 р. № 695 “Про гарантії та компенсації для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання іншим професіям з відривом від виробництва”
Порядок № 100 - Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100
Порядок № 1078 - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078
Порядок № 1266 - Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загальнообов'язковому державному страхуванню, затверджений Постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266
Порядок № 2035 - Порядок подання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затверджений Постановою КМУ від 26.12.2003 р. № 2035
Наказ № 461 - Наказ ДПАУ від 30.09.2003 р. № 461 “Щодо затвердження форм заяв та повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку”
Інструкція № 59 - Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну України від 13.03.1998 р. № 59
Інструкція № 286 - Інструкція щодо статистики кількості працівників, затверджена наказом Держкомстату України 28.09.2005 р. № 286
“Консультант бухгалтера” № 44 (532) 2 листопада 2009 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)