У чому криється істинна причина неприйняття податкової звітності

(Частина II. Частина I в консультації від 11.11 2010 р.)

Склалася досить суперечлива практика тлумачення положень Закону N 2181. Податківці пропонують максимально широку його інтерпретацію. Вважаючи основою для невизнання поданої звітності як податкову декларацію кожне порушення затвердженого порядку її заповнення. Податковий інспектор зобов'язаний (а не має право) приймати податкові декларації згідно з пп. 4.1.2 Закону N 2181.

При прийомі податкової звітності у разі виявлення працівником відділу ведення і захисту податкової звітності заповнення звітності всупереч встановленим правилам він зобов'язаний, згідно з п. 4.5 Методичних рекомендацій N 827, в усній формі попередити представника платника податків про виявлені помилки в звіті і наслідках прийняття такої звітності органом ДПС, а також запропонувати надати нову належним чином оформлену звітність. І все ж таки обов'язок інспектора прийняти звіт не відміняється, і у випадку якщо платник наполягає на прийнятті податкової звітності, така звітність приймається, але на екземплярі, який залишається у платника, ставиться штамп «Отримано, попереджено про можливість невизнання». Платнику податків у триденний термін після прийняття звітності (але не пізніше наступного дня після граничного терміну надання такого звіту) органом податкової служби, в який була подана декларація, має бути вислане повідомлення про невизнання податкової декларації, з вказівкою причини невизнання і пропозицією надати нову декларацію, оформлену належним чином. Така декларація у базі даних адресата звітності тільки реєструється без внесення показників декларації! отримує статус «Не визнана як податкова декларація».

Так, можна повністю погодитися з ДПАУ, коли в якості основи для відмови в прийомі податкової звітності слід звертатися до абзацу 5 пп.4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону N 2181, яким передбачено, що «податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, заповнена ним всупереч правилам, вказаним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не вказані обов'язкові реквізити, вона не підписана відповідними посадовцями, не скріплена печаткою платника» податків. Тобто причин для відмови всього три:

- у звітності не вказані обов'язкові реквізити;

- звітність не підписана відповідними посадовцями;

- звітність не скріплена печаткою платника податків.

Отже, почнемо з першого пункту таблиці 1¹- що таке «обов'язкові реквізити»?

Ні у Законі N 2181, ні в порядку N 166 не приведений перелік обов'язкових реквізитів декларації. Тобто в документах, якими в першу чергу повинні керуватися податківці при перевірці звітності з ПДВ, про це нічого не сказано. А саме не вказівка таких обов'язкових реквізитів є головною основою не визнання податкової декларації з ПДВ податковою звітністю. Залишається звернутися до Методичних рекомендацій N 827, про які, як не дивно, не згадується в Листі N 10317/6/12-0216. При прийомі податкової звітності на паперових і електронних носіях в контексті пункту 4.4. Методичних рекомендацій N 827 під обов'язковими реквізитами розуміють:

- тип документу (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний період;

- назва платника податків;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (ЄДР-ПОУ)... або реєстраційний (обліковий) номер з Тимчасового реєстру Державної податкової адміністрації України (ТРДПАУ);

- ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб (ДРФО) або, у разі відмови від нього, - серія і номер паспорта - для фізичної особи;

- місцезнаходження платника податків;

- назва органу ДПС, в який подається звітність;

- дата подання звіту (чи дата заповнення - залежно від форми);

- підписи посадовців, завірені печаткою.

Окрім цього, для звітів, в яких це передбачено формою:

- звітний період, який уточнюється, у разі подання платником податків уточнюючого розрахунку;

- ініціали, прізвища і номери посадовців;

- код виду економічної діяльності (КВЕД);

- код органу місцевого самоврядування по класифікатору об'єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ);

- індивідуальний податковий номер і номер Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ згідно з даними Реєстру платників ПДВ за звітний період.

Але наскільки Методичні рекомендації N 827 мають силу нормативного документу? Ці Методичні рекомендації розроблені з метою введення у державних податкових органах єдиної методології ведення і захисту документів податкової звітності платників податків з урахуванням різних способів надходження документів до органів ДПС, у тому числі засобами телекомунікаційного зв'язку.

З 27.01.2010 м. ДПАУ Наказом N 39 внесла зміни до Методичних рекомендацій N 827. Змінена, зокрема, редакція пункту 4.5, що визначає випадки, при яких податкова декларація може бути не визнана в такій якості органом ДПС. У новій редакції відсутня така основа невизнання, як «порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності». Натомість в ній з'явилися 2 нових підстави:

- відсутність прочерків в показниках, які не заповнюються;

- подання звітності з ПДВ неплатником цього податку.

Всього можна налічити 14 причин неприйняття звітності, а саме:

1) не вказані обов'язкові реквізити або не проставлений прочерк в показниках, які не заповнюються;

2) не підписана відповідними посадовцями (факсиміле не допускається);

3) не скріплена печаткою платника податків;

4) відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;

5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок ушкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);

6) є порвані листи, стирання, помарки,виправлення, дописування і закреслення;

7) подана ксерокопія звітних документів;

8) звітність з податку на додану вартість подана неплатником ПДВ.

Отже підстав предостатньо, а в Законі N 2181 міститься тільки 3.

Але усі ці причини, що «розрослися», не дають працівникам ДПС права не визнати податкову декларацію, з чим, на щастя, зазвичай погоджуються і суди України.

Підтверджує це й Лист N 1111-0-26-10-20, в якому Міністерство юстиції пояснює, що Методичні рекомендації N 827 за своєю правовою природою носять рекомендаційний, роз'яснювальний характер і відповідно до підпункту «е» пункту 5 Положення N 731 на державну реєстрацію не подаються.

Проте пунктом 4.5 глави 4 Методичних рекомендацій N 827 розширений визначений абзацом 5 пп. 4.1.2 Закону N 2181 перелік підстав для невизнання податкової звітності, чим встановлена нова правова норма, яка зачіпає права, свободи і законні інтереси платників і тому підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції. Крім того, листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони мають

роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правові норми. Тому Мінюст звернувся до ДПАУ з приводу відміни Наказу N 827. До цього дня ДПАУ не відреагувала на це зауваження. Це звернення Мінюсту можна взяти на озброєння.

У Листі N 10317/6/12-0216 окремо виділені причини відмови в прийнятті податкової звітності, сформованої в електронній формі, наведемо їх в табл. 2.

Таблиця 2

Перелік
причин відмови в прийнятті податкової звітності, сформованої в
електронній формі і надісланої на приймальний шлюз ДПАУ засобами
телекомунікаційного зв'язку

Якщо судити по кількості причин неприйняття звітності, сформованої в електронній формі, то створюється враження, що в електронній формі звітність здати легше. Та й більшість підприємств на сьогодні здають звітність в електронній формі.

Чи можна зітхнути полегшено, отримавши першу і другу квитанцію?

Загальні вимоги і порядок подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку викладені в Інструкції N 233.

При поданні податкових документів в електронній формі, згідно з п. 7 розділу III Інструкції N 233, платник податків і органи ДПС повинні дотримувати наступний порядок:

- платник податків створює податковий документ в електронній формі відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення;

- після отримання від платника податків податкового документу в електронній формі органи ДПС проводять його розшифровку, перевірку електронного цифрового підпису (ЕЦП), перевірку відповідності електронного документу затвердженому формату (стандарту);

- отримана перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових звітів в електронній формі в орган ДПС. Якщо

на електронну адресу платника податків не поступила перша квитанція, то податковий документ вважається нестриманим;

- отримана друга квитанція є підтвердженням платнику податків прийому його податкових звітів у базу даних ДПС. У ній визначаються реквізити прийнятого податкового документу в електронній формі, відповідність податкового документу затвердженому формату електронного документу, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата і час прийому, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, і дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, який шифрується і направляється платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий екземпляр другої квитанції в електронній формі зберігається в органі ДПС;

- якщо направлені податкові документи сформовані з помилкою, то платнику податків направляється друга квитанція в електронній формі в текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронній формі з вказівкою причин;

- датою і часом подання податкового документу в електронній формі до органів ДПС є дата і час, зафіксовані в першій квитанції.

Якщо платник податків направив до органів ДПС декілька екземплярів одного податкового документу (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), то оригіналом вважається останній електронний документ, відісланий до органів ДПС до закінчення граничного терміну, встановленого законодавством для подання податкової звітності, за умови, що він був сформований правильно, прийнятий у базу даних ДПС і платнику податків поступила про це друга квитанція.

Згідно з п. 4 розділу III Інструкції N 233 у разі надходження податкового документу в електронній формі до органів ДПС до 16 годин платнику податків впродовж двох годин з моменту прийняття (неприйняття) направляється друга квитанція, інакше - впродовж перших двох годин наступного робочого дня.

Чого можна чекати від податківців

Отже, виконавши розпорядження Інструкції N 233, платник податків отримує першу і другу квитанції від ДПС, що підтверджують факт прийому декларації в повному об'ємі без зауважень. Якби звітність була заповнена неправильно, то відправити її за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку було б просто неможливо. Ніби можна зітхнути полегшено. Але, як свідчить практика, після того, як декларація з ПДВ була здана в ДПС (самостійно, поштою або в електронній формі), деякі бухгалтери отримують листи про невизнання такої декларації як податкової звітності. Хоча усі попередні декларації з ПДВ заповнювалися точно так, як і невизнана декларація.

Причини для неприйняття звітності податківці в районах придумують будь які. До переліку з двох списків, приведених в таблицях 1 і 24, можна добавляти і такі:

а) «відсутні обов'язкові реквізити: номери рядків, до яких добавляються додатки». Хоча номери рядків декларації, до яких добавляються додатки, ДПАУ не вважає обов'язковими реквізитами податкової звітності, у тому числі декларації з ПДВ, інакше вона б це обов'язково вказала у Методичних рекомендаціях N 827, розроблених саме для використання місцевими ДПС, а отже, порушення порядку їх заповнення не може бути основою для невизнання декларації (постанова Окружного адміністративного судум. Києва від 25.02.2009 р. N 11/478). Чомусь у податківців відсутні будь-які зауваження до тих декларацій, де також номери рядків, до яких додаються додатки, не вказані, але суми ПДВ визначені до сплати (заповнений рядок 27). Виявляється не признається податкова звітність тільки через те, що в ній відображено негативне значення ПДВ, тобто коли в декларації заповнені рядки 18.2,21,22.2,24,25, 26;

б) відсутність платника податків за адресою, вказаною в декларації як його місцезнаходження. Проте суди розцінюють ці дії як ті, що виходять за межі повноважень податківців (приміром Постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2008 р. у справі N А27/456-07). Подання декларації як основа для перевірки фактичного місцезнаходження платника податків законодавством не передбачено. Більше того, відсутність платника податків за місцем реєстрації також не може розглядатися як основа для невизнання поданих ним податкових декларацій. З цими висновками повністю згодні суди (наприклад, визначення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2009 р. у справі N А36/543-07). Визнає неправомірність таких дій податківців на місцях і ДПАУ (лист ДПАУ від 30.01.2008 р. N 1636/7/25-0017);

в) платнику податків привласнюється статус «До відома». Свого часу в деяких органах ДПС стала загальноприйнятою практика контролю податкових навантажень. ДПАУ направляє своїм підлеглим показники середньогалузевої податкової віддачі з податку на прибуток і ПДВ, які мають бути не нижче за показники в деклараціях, що подаються платниками податків. За даними декларації, що подається, показник визначається як відношення податкового зобов'язання по декларації з податку на прибуток до валового доходу від реалізації товарів, робіт або послуг для визначення податкового навантаження з податку на прибуток. А для ПДВ - відношення ПДВ, нарахованого по декларації до сплати до бюджету, до бази оподаткування з ПДВ для операцій, оподатковуваних ПДВ за ставкою 20%. Залежно від галузі показники різні. Приміром, необхідні показники для великих платників податків можна упізнати з Листа ДПАУ від 15.04.2010р. N7528/7/20-8017, де найвища податкова віддача з ПДВ має бути у галузі грошового і фінансового посередництва - 17,05, найнижча - в роздрібній торгівлі пальним - 1,57.

Звичайно, ніякого законодавчого обгрунтування для такого контролю (зокрема до прийняття органом податкової служби декларації) немає, проте на практиці до подання податкової декларації у відділ з прийому звітності необхідно підписати декларацію, що подається, у інспектора. У випадку якщо податкове навантаження по декларації не відповідає мінімально встановленому податковому навантаженню за цим видом податку, вже на етапі подання декларації починаються проблеми - найчастіше просто відправляють до начальника одного з відділів ДПС, рідше - починають погрожувати перевірками і так далі.

Навіть при вдалому завершенні «перетягування канату» на користь платника податків протистояння податківців і платників податків з бракуючим податковим навантаженням в декларації не закінчується. Навіть прийнята декларація не означає визнана. Податківці знайшли спосіб впоратися і з цією проблемою - привласненням декларації все того ж статусу «До відома». З присвоєним статусом «До відома» декларація фактично вважається непри-йнятою з усіма витікаючими звідси наслідками. Першим наслідком є те, що якщо до граничного терміну подання декларації платник не встигає подати іншу, належним чином оформлену, до нього будуть застосовані штрафні санкції на підставі пп. 17.1.1 Закону Не 2181 у розмірі 10 НМДГ (170грн.);

г) трапляється і так, коли доведені до відчаю платники податків сподіваються, що декларацію приймуть хоч би у вищій податковій, що призводить до появи листів ДПАУ, в яких вона вимушена нагадувати, що направлення податкової декларації їй, замість податкового органу за місцем реєстрації платником податку, не надає податковій декларації статусу прийнятої (Лист ДПАУ від 10.08.2009р. N 17045/7/16-1517-26).

Слідами операції «Бюджет»

Перелік можна продовжувати, оскільки податківці на місцях примудряються як тільки можуть, але найбільш поширені - недотримання платником податків рівня податкового навантаження; негативне значення об'єкту оподаткування; наявність в ланцюжку постачальників «сумнівних» контрагентів.

Зрозуміло, що діяльність під-приємств-мінімізаторів неможлива без використання вигодо-формуючих і вигодотранспор-туючих суб'єктів господарської діяльності - так званих ризи-кових. При прийомі і обробці податкової звітності належним чином аналізується інформація про будь-які випадки, що свідчать про задіювання вказаного суб'єкта в схемах мінімізації.

Нагадаємо, що операція «Бюджет» впроваджена ДПАУ з 9 квітня 2010 року. Метою такої операції стали: детінізація економіки, зокрема, виявлення і припинення протиправної діяльності суб'єктів господарювання і ліквідація міжрегіональних схем ухилення від оподаткування, кримінальних схем із створенням вигодоформуючих і виго-дотранспортуючих суб'єктів господарювання; стягнення до бюджету недоотриманих від підприємств-вигодонабувачів сум податкових зобов'язань.

Мабуть, що саме з цією операцією пов'язані проблеми платників податків при здачі податкової звітності і отриманні відшкодування ПДВ. В зв'язку з цим особливий інтерес представляє Регламент з відробітку підприємств при проведенні операції «Бюджет» (далі - Регламент N 737). Побачити, що насправді відбувається з поданою звітністю в районній ДПС і як розцінюються вказані платником податків в декларації показники, дає можливість Регламент N 737. Завдяки ньому тепер видно порядок проходження, обробки і ухвалення рішень податківцями на місцях зі звітності, що викликала будь-які підозри. З цього Регламенту виходить, що будь-яка звітність повинна прийматися податківцями незалежно від того, чи відповідає вона критеріям, вигаданим ДПАУ. Це видно з п. 1.1 цього Регламенту: «Департаменти адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов'язкових платежів), адміністрування податку на додану вартість і інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування формують на підставі зведеної інформації з податку на прибуток перелік підприємств-вигодонабувачів з валовим доходом більше 70 млн грн. і податковим навантаженням з податку на прибуток менше 1 відсотку, і подають до оперативного штабу з проведення операції «Бюджет» для затвердження його керівництвом робочої групи».

На сьогодні до операції «Бюджет» залучені усі структурні підрозділи ДПА в області і структурні підрозділи територіальних ДПС. Крім того, інформація з приводу результатів, досягнутих в ході проведення операції «Бюджет», періодично оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДПАУ і сайтах обласних державних податкових адміністрацій.

Що робити платнику податків після
невизнання податкової звітності?

Згідно з пп. 4.1.2 Закону N 2181 прийом податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки вказаних в ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом.

Як вже було відмічено, на практиці співробітники інспекцій з метою запобігання випадкам наступного невизнання декларації з суто формальних причин (неправильне оформлення декларації, незаповнення окремих обов'язкових реквізитів тощо) вказують на такі недоліки вже на стадії прийому декларації. Якщо платник податків все ж наполягає на прийомі декларації, незважаючи на виявлені недоліки, то податковий орган зобов'язаний це зробити.

Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або пред'явлення ним будь-яких попередніх умов щодо такого прийому (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або відміну негативного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконне збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється і розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що спричиняє за собою її дисциплінарну і матеріальну відповідальність в порядку, визначеному законом. Платник податків в такій ситуації повинен до закінчення граничного терміну подання декларації направити декларацію поштою з описом вкладення і повідомленням про вручення, приклавши до неї заяву на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складене в довільній формі, з вказівкою прізвища службової (посадової) особи, що відмовилася прийняти декларацію, і з вказівкою дати такої відмови. Усі співробітники державної податкової служби, в обов'язки яких входить робота з платниками податків, повинні носити особисту нагрудну картку (бейдж), на якій вказано прізвище, ім'я, по батькові і посада співробітника. В цьому випадку декларація вважається поданою на момент її вручення поштою, а граничний десятиденний термін для поштових відправлень не застосовується.

Закон N 2181 не встановлює певну процедуру невизнання декларації і час, впродовж якого податківці повинні перевіряти податкову декларацію на її можливе невизнання. Але відповідь на це питання можна знайти усе в тих же Методичних рекомендаціях N 827.

Згідно з п. 4.5 Методрекомендаций N 827 структурний підрозділ по прийому податкової звітності в триденний термін з дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного терміну подання) направляє платнику податків повідомлення про невизнання податковим органом податкової декларації з вказівкою підстав і пропозицією надати нову, оформлену належним чином. Пропозиція надати нову декларацію направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається під розпис посадовцям суб'єкта господарювання

Згідно з пп. 4.1.2 Закону N 2181, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (з вказівкою підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:

- надати таку нову декларацію разом із сплатою відповідного штрафу;

- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Випадків розгляду судом справ про відмову податківців в прийомі звітності немає. Причина проста: відмовляючись приймати декларацію, інспектор ніяких документів платнику не видає, відповідно, і пред'являти суду нічого.

Інакша ситуація зі штрафом за неподання звіту. Рішення про накладення штрафу можна і треба оскаржити, шанси виграти справу в суді досить високі.

У тому випадку, коли податкову звітність прийняли і тільки після цього не визнали, оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження платник податків не може, оскільки ніякого рішення ДПС не приймає. Не можна оскаржити дії податківців з неприйому звітності, як це передбачено пп. 4.1.2 ст. 4 Закону N 2181 і п. 4.2 Методичних рекомендацій N 827. Отже, платнику залишається чекати отримання акту камеральної перевірки, написати заперечення до нього, отримати повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій і вже тоді оскаржити його.

Після отримання відповідного повідомлення від податкового органу про невизнання поданої звітності як податкову декларацією платник податків частенько вже не встигає подати декларацію своєчасно, тобто до закінчення граничного терміну її подання. Це у свою чергу дає підстави для застосування штрафу, передбаченого пп. 17.1.1 Закону N2181, у розмірі 10 НМДГ (170 грн.).

До завершення процедури оскарження податковий орган не може скористатися підпунктом «а» пп. 4.2.2 Закону N 2181 і самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у зв'язку з неподанням податкової декларації у встановлені терміни. Не буде і підстав для застосування передбаченого пп. 17.1.2 Закону N 2181 штрафу у розмірі 10% суми податкового зобов'язання за кожен повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання і не менше 10 НМДГ.

Можливість оскарження невизнання звітності як податкової декларації не обмежується подачею скарги в податковий орган. Досить часто платники податків з метою оскарження звертаються до суду. Суди у більшості справ виходять з того, що Закон N 2181 приводить вичерпний перелік підстав для невизнання декларації. Посилання ж на «затверджений порядок заповнення» потрібне для розкриття того, які реквізити в податковій декларації обов'язкові для заповнення. У судових рішеннях, зокрема, вказується, що згідно з чинним законодавством податковий орган при прийомі податкової декларації повинен здійснювати тільки формальну перевірку наявності обов'язкових реквізитів, підписів відповідальних посадових осіб і відбитку печатки підприємства (визначення Вищого адміністративного суду України від 25.09.2008 р. N К-28410/06, постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2008 р. у справі Ne A27/456-07), оскільки пп. 4.2.1 Закону N2181 висунені вичерпні умови, при яких податковий орган має підстави не визнати надану платником податків податкову звітність як податкову декларацію (визначення Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 р. у справі N 2-3-1614/09/0570).

Той факт, що Методичні рекомендації N 827 не є затвердженим порядком заповнення податкової декларації, у разі виникнення суперечки з податковим органом може бути використаний платником податків у свою користь.

Перелік кримінальних діянь, що наказуються у сфері службової діяльності податковими інспекторами не такий вже й малий, частина з них: зловживання владою або службовим станом (ст. 364 КК України), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України), складання, видача службовою особою свідомо помилкових офіційних документів, внесення до офіційних документів свідомо помилкових відомостей (ст. 366 КК України), невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків внаслідок несумлінного відношення до них (ст. 367 КК України).

Залишається сподіватися, що чим більше бухгалтери будуть підковані юридичне і озброєні законодавче, тим менше буде тиск з боку податківців.

_____________________

1. Довідник причин невизнання поданої звітності як податкової, наведений в «КБ» N 44/2010, с. 37,

2. Валідація - підтвердження на основі подання об'єктивних свідчень того, що вимоги, призначені для конкретного використання або застосування, точно і в повному обсязі зумовлені, а мета досягнута. - Ред.

Список використаних документів

КК України - Карний кодекс України

Закон N 2181 - Закон України від 21.12.2000 р. N 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»

Закон N 851 -Закон України від 22.05.2003 р. N 851-IV «Про електронні документи і електронний документообіг»

Закон N 852 - Закон України від 22.05.2003 р. N 852-IV «Про електронний цифровий підпис»

Положення N 731 - Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затверджене Постановою КМУ від 28.12.1992 р. N 731

Наказ N 39 - Наказ ДПАУ від 27.01.2010 р. N 39 «Про затвердження змін до Методичних рекомендацій»

Наказ N 233 - Наказ ДПАУ від 10.04.2008 р. N 233 «Про подання електронної податкової звітності»

Наказ N 242 - Наказ ДПАУ від 03.05.2006 р. N 242 «Про затвердження формату (стандарту) електронного документу звітності платників податків»

Наказ N 499 - Наказ ДПАУ від 12.07.2010 р. N 499 «Про затвердження Уніфікованого формату транспортного повідомлення при інформаційній взаємодії платників податків і податкових органів в електронній формі телекомунікаційними каналами зв'язку з використанням електронного цифрового підпису»

Регламент N 737 - Регламент взаємодії підрозділів органів державної податкової служби України з відробітку підприємств при проведенні операції «Бюджет» в редакції від 27 вересня 2010 року, затверджений наказом ДПАУ від 27.09.2010 р. N 737

Порядок N 166 - Порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПАУ від 30.05.1997р. N 166

Інструкція N 233 - Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом ДПАУ від 10.04.2008 р. N 233

Методичні рекомендації N 827 - Методичні рекомендації щодо централізованого прийому і комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОГНС України, затверджені наказом ДПАУ від 31.12.2008 р.N 827

Лист N 10317/6/12-0216 -Лист ДПАУ від 06.10.2010 р. N 10317/6/12-0216 «Відносно випадків, коли ДПА не приймає декларації від платників податків»

Лист N 1111-0-26-10-20 - Лист Мінюсту України від 24.02.2010 р. N 1111-0-26-10-20 «Про деякі положення наказу Державної податкової адміністрації від 31 грудня 2008 року N 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій з централізованого прийому і комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України»»

“Консультант бухгалтера” N 45 (585) 8 листопада 2010 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей

• У чому криється справжня причина неприйняття податкової звітності? (Частина I)