Що таке обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування
(Частина I. Частину II див. в консультації від 16.01.2012 р.)
Законодавці визначили механізм впровадження накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Проте перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду розпочнеться з року, в якому буде забезпечена бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України. Учасниками II рівня визначені особи, яким на дату введення накопичувальної системи виповниться не більше 35років. Адміністрування страхових внесків накопичувальної системи здійснюватиметься через Пенсійний фонд України. Учасники II рівня матимуть право вибирати недержавні пенсійні фонди, в яких накопичуватимуться їх пенсійні кошти, через 2 роки після введення сплати страхових внесків в накопичувальній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Таким чином, основний тягар відповідальності щодо забезпечення майбутньої пенсії перекладається з працедавців на самих працівників.
Основним змістом пенсійної реформи є поступовий перехід від солідарної системи пенсійного страхування, при якій страхові внески сплачують одні, а пенсію отримують інші, до накопичувальної. Зміни, внесені Законом N 3668 до солідарної пенсійної системи, спрямовані на зменшення її дефіциту, а при хорошому розкладі досягнення бездефіцитності Пенсійного фонду України, але на суть пенсійної системи не впливають, є усього лише підготовкою до реального реформування системи.
Суть же реформи пенсійної системи полягає в поступовому переході від солідарної системи, в якій внески сплачують працедавці, а отримують пенсіонери, до накопичувальної, в якій внески сплачують самі працівники і отримують пенсію за рахунок накопичених коштів.
Україна не піонер у впровадженні системи обов'язкового накопичувального недержавного пенсійного страхування. Така система працює в багатьох країнах.
Причому інвестовані в цю систему гроші дають навіть деякі доходи. Так, в Польщі реальна середньорічна доходність з початку діяльності обов'язкової накопичувальної системи досягає 5,72%, в Хорватії - 2,9%.
Кращих результатів досягай латиноамериканські країни. Щорічна реальна доходність у 2000-2009 pp. в цих країнах позитивна і складає: в Болівії - 6,35%, Колумбії - 8,54%, Сальвадорі - 3,19%, Мексиці - 5,48%, Перу- 10%, Уругваї - 9%. Ці країни швидко вирівняли ситуацію після негативної доходності 2008 р. через світову фінансову кризу і зберегли загальну тенденцію позитивної доходності пенсійних активів.
Розмір пенсійних внесків до обов'язкової накопичувальної пенсійної системи складає: в Перу - 8%, в Болівії, Колумбії, Сальвадорі - по 10%, в Мексиці- 12,07%, в Уругваї - 12,27%.
А ось в Росії і Казахстані інвестиції до обов'язкової накопичувальної системи збиткові: відповідно, - 3,48% і 1,09%.
Основні положення системи обов'язкового
накопичувального пенсійного страхування
Так або інакше, обов'язкова накопичувальна пенсійна система в найближчому майбутньому стане реальністю і якщо навіть в середньому доходність цих обов'язкових інвестицій буде нульовою і навіть негативною, то деякі учасники цієї системи з числа найбільш обізнаних і думаючих неодмінно опиняться у виграші. Для того, щоб наші читачі опинилися в числі переможців, ми почнемо розгляд системи обов'язкового накопичувального пенсійного страхування.
Розпочнемо з основних положень Закону N 3668, яким передбачено, що починаючи з року, в якому буде забезпечена бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України, почнеться перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду (п. 1 розд. І Закону N 3668).
Накопичувальний пенсійний фонд - це цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до Закону N 3668, акумулює страхові внески застрахованих осіб, які враховуються на накопичувальних пенсійних рахунках і інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу в інтересах застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених цим Законом, членам їх сімей або спадкоємцям та на інші цілі, передбачені цим законом.
Адміністрування Накопичувального фонду здійснює виконавча дирекція Пенсійного фонду України. Принципові питання діяльності Накопичувального фонду вирішує Рада, до складу якої входить 14 чоловік, що призначаються на пропорційній основі Президентом України і Верховною Радою України (п. 2 ст. 81 Закону про пенсійне страхування).
Роком, в якому буде забезпечена бездефіцитність Пенсійного фонду України, очевидно, стане рік, на який складуть і затвердять бездефіцитний бюджет, тобто рішення, мабуть, йде не про фактичну бездефіцитність, досягти якої складно, а про планову. Говорять, що така бездефіцитність можлива вже у 2013 році.
Страхові внески до Накопичувального фонду є складовою частиною єдиного соціального внеску (ЄСВ) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого учасниками по накопичувальній системі страхування (п. 3 розд. І Закону N 3668). Учасниками накопичувальної системи страхування є особи, які підлягають обов'язковому державному пенсійному страхуванню і яким на дату введення перерахування внесків до Накопичувального фонду виповниться не більше 35 років (п. 2 розд. І Закону N 3668).
Ставка внеску до Накопичувального фонду на рік введення накопичувальної системи складе 2% від бази нарахування ЄСВ зі збільшенням щорічно на 1% до досягнення 7% (п. 3 розд. І Закону N 3668). Базою обкладення ЄСВ, платником якої є застрахована особа, є:
- заробітна плата (ставка ЄСВ 3,6%, а для держслужбов-ців і прирівняних до них осіб - 6,1%);
- допомога з непрацездатності (ставка ЄСВ - 2%);
- винагорода за цивільно-правовими договорами (ставка ЄСВ - 2,6%).
Таким чином, сума ЄСВ ділитиметься на дві частини - одна спрямовуватиметься на соціальне страхування і в солідарну недержавну пенсійну систему, а інша- до Накопичувального фонду на персональні рахунки. Після того, як ставка внеску до Накопичувального фонду перевищить діючі ставки ЄСВ, виникне небезпека зниження «чистої зарплати». В цілях запобігання цьому в п. 5 розд. II Закону N 3668 встановлено, що працедавці проводять:
- збільшення суми фактичних витрат на оплату праці, визначених Законом про єдиний внесок, за рахунок зменшення нарахувань на відмічені суми для працедавців;
- підвищення впродовж поетапного збільшення розміру страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду заробітної плати усіх працівників таким чином і в таких розмірах, щоб після відрахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і податку на доходи фізичних осіб заробітна плата, що підлягає виплаті, не була нижча фактично виплаченої заробітної плати за рік, передуючий року збільшення розміру страхового внеску до Накопичувального пенсійного фонду.
Особа, які не підлягають обов'язковому державному пенсійному страхуванню, оскільки не працюють по найму і не займаються підприємницькою діяльністю, але які беруть добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (тобто в солідарній системі), нараховують ЄСВ в сумі, передбаченій договором про добровільну участь.
Вимоги до змісту договору добровільної участі в солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування приведені в ч. 4 ст. 12 Закону про пенсійне страхування.
Форма типового договору про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування приведена в додатку 2 (спочатку додаток був під номером «З») до Інструкції N 21-1, але розділ 3 цієї Інструкції, підпункт 3.1.7 якого передбачав, що з особою, яка подала заяву про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, після перевірки викладених в заяві відомостей і відсутності умов, при яких неможлива добровільна участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, органом Пенсійного фонду в строк не пізніше 30 календарних днів з дня отримання заяви, укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, наведеного в додатку 3, виключений з Інструкції N 21-1.
Таким чином, в Інструкції N 21-1 форма типового договору про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є, але порядку його укладення і виконання в цій Інструкції немає.
Пенсійний фонд України направляє страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду на відповідні рахунки на підставі відомостей, поданих платниками єдиного внеску до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 5 ст. 1 розд. І Закону N 3668).
Що дає другий рівень системи накопичувального
пенсійного забезпечення
Другий рівень системи пенсійного забезпечення дає можливість отримувати «другу пенсію» за рахунок коштів, які в обов'язковому порядку відніматимуться із зарплати (доходу) і інвестуватимуться через державний Накопичувальний фонд (НФ) або недержавні пенсійні фонди (НПФ). Ця додаткова пенсія залежатиме від суми зарплати (доходу), з якої утримуватимуться внески, і ефективності інвестування пенсійних коштів. Причому учасник системи обов'язкового накопичувального пенсійного страхування матиме можливість контролювати інвестиційний доход (чи збиток) і впливати на нього, міняючи накопичувальний фонд.
На день виходу на пенсію визначається сума пенсійних активів, що належать учасникам обов'язкової накопичувальної системи, шляхом множення кількості одиниць пенсійних активів, які враховуються на його накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або на індивідуальному пенсійному рахунку у відповідному недержавному пенсійному фонді - суб'єкту другого рівня системи пенсійного забезпечення, на чисту вартість одиниці пенсійних активів накопичувальної системи пенсійного страхування за станом на день підрахунку в порядку, встановленому Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг України (Держкомфінпослуг).
Облік усіх операцій на рахунку учасника накопичувальної системи пенсійного страхування здійснюється в національній валюті України з вказівкою кількості одиниць пенсійних активів.
Сума коштів, яка враховується на накопичувальних пенсійних рахунках усіх учасників Накопичувального фонду, дорівнює сумі чистої вартості активів Накопичувального фонду.
Сума коштів, яка враховується на індивідуальних пенсійних рахунках учасників накопичувальної системи пенсійного страхування у відповідному недержавному пенсійному фонді - суб'єкту другого рівня системи пенсійного забезпечення, дорівнює сумі чистої вартості активів накопичувальної системи пенсійного страхування в такому фонді.
Кількість одиниць пенсійних активів, що обліковуються на рахунку учасника накопичувальної системи пенсійного страхування у розрізі операцій, визначається шляхом ділення суми за відповідною операцією на рахунку учасника накопичувальної системи пенсійного страхування на чисту вартість одиниці пенсійних активів накопичувальної системи пенсійного страхування, розрахованої на кінець дня розрахунку, (п. 7 ст. 80 Закону про пенсійне страхування).
За рахунок накопичених в системі обов'язкового накопичувального страхування коштів як в НФ, так і в НПФ застрахована особа - учасник системи обов'язкового накопичувального страхування має право на отримання:
а) одноразової пенсійної виплати;
б) довічної пенсії за умови досягнення пенсійного віку, а у разі, якщо працівник відкладає вихід на пенсію з метою отримання доплати із солідарної системи у розмірі 0,5% за кожен місяць відстрочення виходу на пенсію, то виплати другого рівня пенсійної системи робитимуться після закінчення відстрочення, тобто після оформлення пенсії (п. 1 ст. 54 Закону про пенсійне страхування).
Одноразова виплата робиться територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів, накопичених на індивідуальному пенсійному рахунку НФ, або адміністратором НПФ, за рахунок коштів, накопичених в НПФ.
Одноразова пенсійна виплата робиться у тому випадку, коли накопичено мало коштів і їх бракує для оплати договору страхування довічної пенсії зі страховою компанією.
Мінімальний розмір коштів, необхідних для укладення такого договору, визначатиметься Держ-комфінпослуг (п. 1 ст. 56 Закону про пенсійне страхування).
При цьому, згідно з абзацом 3 п. 1 ст. 56 Закону про пенсійне страхування, учасник накопичувальної системи пенсійного страхування за бажанням має право додатково за свій рахунок перерахувати на свій накопичувальний пенсійний рахунок в Накопичувальному фонді кошти в сумі, якої бракує для забезпечення оплати договору страхування довічної пенсії в порядку, встановленому Держ-комфінпослуг за узгодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики.
Довічна пенсія виплачується страховою компанією, в яку НФ або НПФ за заявою учасника системи другого рівня пенсійного забезпечення переказують кошти, що йому належать.
Переказ цих коштів здійснюється впродовж трьох розрахункових днів після подання відповідної заяви адміністратору НПФ або виконавчій дирекції Пенсійного фонду України. До подання такої заяви учасник системи обов'язкового накопичувального страхування повинен вибрати страхову компанію і укласти з нею договір страхування довічної пенсії.
Для укладення договору страхування довічної пенсії учасник накопичувальної системи пенсійного страхування подає страховій організації впродовж місяця до досягнення віку, передбаченого ст. 26 Закону про пенсійне страхування, заяву за формою, встановленою страховою організацією, та довідку Пенсійного фонду України про суму коштів, врахованих на його накопичувальному пенсійному рахунку в НФ, або відповідно довідку адміністратора НПФ про суму коштів на його індивідуальному пенсійному рахунку у відповідному недержавному пенсійному фонді - суб'єкту другого рівня системи пенсійного забезпечення (абзац другий п. 1 ст. 55 Закону про пенсійне страхування).
Розрахунок довічної пенсії здійснює страхова компанія і погоджує її з пенсіонером. На даний момент порядок та умови таких договорів законодавцем не визначені. Якщо особа після досягнення пенсійного віку продовжує працювати, то укладення договору зі страховою компанією відкладається до дати виходу на пенсію.
Учаснику обов'язкової накопичувальної пенсійної системи дається три місяці з дня досягнення пенсійного віку на вибір страхової компанії і укладення з нею договори. Якщо добровільний вибір впродовж цього періоду не буде зроблений адміністратором НПФ, то територіальний орган Пенсійного фонду України повинен з'ясувати причину, чому учасник системи не подав заяву про переказ грошей до страхової компанії, і запропонувати йому укласти договір страхової довічної пенсії (абзац 3 п. 2 ст. 55 Закону про пенсійне страхування).
При відмові учасника укласти такий договір, договір буде укладений адміністратором НПФ або територіальним органом Пенсійного фонду України, тобто станеться «примусове страхування пенсії» (абзац 4 п. 2 ст. 55 Закону про пенсійне страхування).
Скільки ж можна накопичити за рахунок обов'язкових внесків?
Розглянемо умовний приклад і візьмемо учасника з зарплатою 60 000 грн на рік (5000 грн на місяць). Вважатимемо, що він здійснює внески впродовж 25 років (тобто з 35 до 60 років) за ставкою 7%. Накопичено буде 105 000 грн : 60 000 (грн) х 7 (%): 100 х 25 (років).
Ясна річ, що за 25 років станеться зростання зарплати. Але ми вважатимемо, що зростання зарплати відповідатиме зростанню доходу від інвестування пенсійних коштів, а інфляція відповідатиме зростанню зарплати. Тобто на 105 000 грн через 25 років можна буде купити те ж, що і сьогодні, тобто ми як би ділимо майбутні накопичення на індекс інфляції.
Сама по собі сума 105 000 грн не мала. Але (!) це менше доходу за два роки. А якщо виходити, що тривалість життя на пенсії 20 років (саме стільки, навіть більше, в середньому живуть жінки після виходу на пенсію), то виявиться, що накопичені гроші дадуть близько 440 грн на місяць.
Звичайно, додаткова пенсія це завжди добре. Але! Як бачимо, обов'язкова накопичувальна система не забезпечить бажаного. А чого бажає пенсіонер? Отримувати пенсію не нижче зарплати на рік оформлення пенсії, та ще й зі збільшенням пропорційно інфляції.
Звідси висновок: окрім внесків до обов'язкової накопичувальної системи, молоді люди, якщо не хочуть жебрацької старості, повинні робити внески в систему добровільного накопичувального пенсійного страхування.
Як працюватиме другий рівень пенсійного
забезпечення
Обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування може здійснюватися через НФ або через НПФ. Закон надає громадянам право вибору. Учасник системи накопичувального страхування, сплативши внески до Пенсійного фонду України, має право, згідно з п. 11 і п. 11-2 ст. 16 Закону про пенсійне страхування, вибирати НПФ, в який робити внески замість внесків в НФ, а також міняти НПФ не частіше за 1 раз на 2 роки.
Порядок та умови перерахування пенсійних коштів до НПФ другого рівня пенсійної системи визначений в п. 5 ст. 78 Закону про пенсійне страхування, згідно з яким учасник накопичувальної системи пенсійного страхування, що сплачує (за якого сплачують) страхові внески в накопичувальну систему пенсійного страхування, має право направити такі внески до НПФ - суб'єкт другого рівня системи пенсійного забезпечення. При цьому учасник накопичувальної системи пенсійного страхування надає територіальному органу Пенсійного фонду такі документи:
- заяву про обрання НПФ;
- копію пенсійного контракту, укладеного з НПФ - суб'єктом другого рівня системи пенсійного забезпечення.
Таке право виникне у учасника на момент набуття чинності другого рівня пенсійної системи, тобто можна відразу ж почати перераховувати кошти до НПФ або ж перенести перерахування внесків до НПФ другого рівня пенсійної системи на будь-який інший час.
Як працюватиме Накопичувальний фонд
Накопичувальний фонд - це цільовий позабюджетний фонд, який створюється Пенсійним фондом України.
Адміністративну діяльність Накопичувального фонду здійснює Виконавча дирекція Пенсійного фонду України (п. 1 і п. 2 ст. 78 Закону про пенсійне страхування). При цьому послуги Виконавчої дирекції є платними.
Згідно з п. 4 ст. 64 Закону про пенсійне страхування розмір цієї оплати не може перевищувати 0,2% щомісячної суми страхових внесків в накопичувальну систему. Ця оплата утримується Пенсійним фондом України при отриманні страхових внесків, тому до НФ поступають внески вже за вирахуванням цієї оплати (пп. 1 п. 1 ст. 79 Закону про пенсійне страхування).
Зокрема, виконавча дирекція Пенсійного фонду України збирає інформацію про стан накопичувальних пенсійних рахунків учасників системи і надає їм ці відомості безкоштовно до 1 липня року, що йде за звітним (п. 1 ст. 98 Закону про пенсійне страхування).
Для вирішення стратегічних питань діяльності НФ створюється Рада Накопичувального фонду, до складу якої входять 14 чоловік, які призначаються на пропорційній основі Президентом України і Верховною Радою України (п. 2 ст. 82 Закону про пенсійне страхування).
Президент України призначає сім членів Ради Накопичувального фонду прийняттям відповідного указу - по одному представникові від центральних органів виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, фінансів, економіки і з питань європейської інтеграції, Держкомфінпослуг, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦП-таФР), Ради національної безпеки і оборони України та Пенсійного фонду України.
Верховна Рада України призначає прийняттям відповідної постанови сім членів Ради Накопичувального фонду, у тому числі по одному представникові від застрахованих осіб, працедавців і Національного банку України.
Рахунки НФ відкриваються Виконавчою дирекцією Пенсійного фонду в Банку-хранителі, з яким укладається договір строком на 5 років (п. 1 ст. 99 Закону про пенсійне страхування). Зберігач зобов'язаний мати розмір регулятивного капіталу2 в сумі, еквівалентній не менше ніж 500 млн гривень (абзац другий п. 2 ст. 99 Закону про пенсійне страхування).
Зберігач здійснює зберігання грошових надходжень та цінних паперів, що складають пенсійні активи, а також виконує деякі інші функції (п. 3 ст. 99 Закону про пенсійне страхування).
Недержавне управління пенсійними активами здійснюватиме Компанія з управління активами (КУА).
Компанія з управління активами - юридична особа, що проводить професійну діяльність по управлінню активами на підставі ліцензії, яка видається ДКЦПтаФР. По суті справи, КУА - це торговець цінними паперами, що здійснює такі операції з іншими видами пенсійних активів.
Компанія з управління активами- недержавна юридична особа, таким чином, обов'язкове накопичувальне пенсійне страхування, по суті справи, є недержавним, навіть якщо здійснюється через НФ, створений державою.
Компанія з управління активами, що управляє коштами, зібраними НФ, повинна задовольняти особливим вимогам.
Так, п. 4 ст. 85 Закону про пенсійне страхування встановлено, що ця компанія повинна мати досвід роботи не менше 3 років і власний капітал не менше 25 млн гривень.
Не знаємо, як вам, читачі, а автору ці цифри представляються несерйозними, тому що 3 роки дуже малий термін для того, щоб довірити гроші працівників на 20 років і більше, а власний капітал 25 млн гривень - взагалі сміхотворна сума для фінансової компанії.
Залишається сподіватися, що на практиці компанією з управління пенсійними активами буде обраний солідніший суб'єкт. Як і банк-зберігач, компанія з управління активами вибирається на 5 років з можливістю подовження терміну договору ще на 2 роки (п. 2 ст. 85 Закону про пенсійне страхування). В якості такої компанії може бути вибрана іноземна юридична особа, яка в цьому випадку повинна створити юридичну особу в Україні.
Компанія з управління пенсійними активами має наступні повноваження (п. 1 ст. 86 Закону про пенсійне страхування):
1) управління та інвестування пенсійних активів відповідно до основних напрямів інвестиційної політики, нормативів інвестування коштів НФ та умовами договору;
2) звітування перед Радою НФ, правлінням Пенсійного фонду, Держкомфінпослугта ДКЦПтаФР про склад, структуру та ліквідність пенсійних активів і здійснених операцій щодо розміщення та управління ними. Форму і порядок складання звітів компаніями з управління активами встановлює Держкомфінпослуг за узгодженням з ДКЦПтаФР та правлінням Пенсійного фонду України;
3) виконання від імені і на користь НФ юридичних дій, пов'язаних з реалізацією прав власності на цінні папери, якими управляє ця компанія;
4) подання Раді НФ обґрунтованих пропозицій щодо внесення змін до основних напрямів інвестиційної політики та нормативів інвестування коштів НФ;
5) інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду України в майбутніх періодах відповідно до правил інвестування цього резерву коштів та подання звітів з інвестування в порядку і за формою, встановленими правлінням Пенсійного фонду за узгодженням з ДКЦПтаФР та Держкомфінпослуг.
Розмір оплати послуг КУА
Згідно з п. 2 ст. 86 Закону про пенсійне страхування розмір оплати послуг, КУА, що надаються, визначається в договорі про управління активами накопичувальної системи пенсійного страхування з урахуванням результатів її діяльності і не може перевищувати 0,75% середньоарифметичного значення чистої вартості пенсійних активів, що знаходяться в управлінні протягом року (або 0,0625% на місяць), за який робиться оплата.
Вибір банку-хранителя та КУА, а також аудитора НФ приймає Рада НФ за підсумками конкурсу. Виконавча дирекція Пенсійного фонду України укладає з ними договір, в якому визначає суму та порядок оплати їх послуг.
Порядок проведення конкурсу і визначення його переможця встановлений ст.93 і ст. 94 Закону про пенсійне страхування.
Як бачимо, основною ланкою обов'язкової накопичувальної пенсійної системи є недержавна фінансова установа- КУА. Таким чином, обов'язкова накопичувальна система, навіть якщо внески працівника перераховуються безпосередньо до Пенсійного фонду України, є за своєю суттю недержавною. В зв'язку з цим учаснику другого рівня пенсійної системи, який хоче хоч
якось впливати на інвестування своїх пенсійних коштів, доцільніше укласти договір з НПФ. Про те, як працює НПФ в системі обов'язкового накопичувального страхування, ми розповімо далі, а доки продовжимо розгляд роботи НФ.
Стаття 79 Закону про пенсійне страхування визначає джерела формування накопичувальної системи обов'язкового пенсійного страхування та напрям використання коштів (рис. 1).
З Рисунком 1 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Консультації".
Приріст внесених в накопичу- = вальну систему коштів може бути у разі, якщо інвестиційний доход від розміщення цих коштів перевищує вартість послуг банку-хранителя, КУА, радника з інвестиційних питань і виконавчої дирекції Пенсійного фонду України. Доход може бути отриманий за рахунок відсотків і зарахунок зростання вартості інвестиції при розміщенні коштів в акції, банківські метали, нерухомість тощо. Проте в результаті інвестування може отриманий і збиток.
Розміщення коштів Накопичувального фонду в активи повинне здійснюватися з урахуванням прибутковості та надійності інвестицій у разі потреби інвестиційної підтримки вітчизняної економіки, розвитку її пріоритетних галузей, впровадження та розвитку сучасних технологій, створення нових робочих місць, реалізації інвестиційних проектів, у тому числі при державній підтримці.
При цьому Кабінет Міністрів України передбачає заходи, спрямовані на захист інвестицій та забезпечення їх повернення, у тому числі відповідні державні гарантії.
При цьому розміщення коштів Накопичувального фонду в акції та облігації іноземних емітентів може здійснюватися за умови, що інвестування коштів Накопичувального фонду за межами України негативно не відіб'ється на зовнішньому платіжному балансі України, стані її валютних резервів та стабільності її грошової одиниці. Рішення про можливість інвестування коштів Накопичувального фонду за межами України приймає Рада Накопичувального фонду лише за наявності позитивного рішення Ради національної безпеки і оборони України з цього питання.
Закон не зобов'язує КУА гарантувати беззбиткове інвестування, тому на дату досягнення пенсійного віку сума коштів учасника накопичувальної системи може бути як більше, так і менше внесених коштів.
В зв'язку з цим головне, що повинне забезпечити КУА, -ефективність інвестування.
КУА діє відповідно до основних напрямів інвестиційної політики, які затверджує Рада Накопичувального фонду до 1 грудня.
Основні напрями інвестиційної політики і нормативи інвестування готуються виконавчою дирекцією Пенсійного фонду України за узгодженням з ДКЦП-таФР, центральним органом виконавчої влади у сфері економіки (Міністерством економіки) та Національним банком України (абзац 2 п. 1 ст. 89 Закону про пенсійне страхування). До підготовки цього документу може бути залученим радник з інвестиційних питань.
Радником з інвестиційних питань може бути юридична особа (у тому числі нерезидент) відповідної спеціалізації, а також фізична особа, яка має відповідну професійну підготовку та досвід роботи. Вимоги до радника з інвестиційних питань визначаються ДКЦПтаФР, Держкомфінпослуг за узгодженням з Антимонопольним комітетом України і центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики (п. 1 ст. 84 Закону про пенсійне страхування). Договір з радником з інвестиційних питань робить висновок виконавча дирекція Пенсійного фонду України. Цей договір може бути достроково розірваний у випадку:
1) не виконання радником з інвестиційних питань договору або не дотримання його умов (неналежне виконання);
2) початку проведення процедури ліквідації, збудження провадження у справі про банкрутство;
3) наявність висновку аудитора або органів державного регулювання та контролю у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про те, що в результаті інвестування коштів НФ відповідно до запропонованих радником з інвестиційних питань основних напрямів інвестиційної політики і нормативами інвестування коштів НФ показник зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів НФ за останні 12 місяців більш ніж на 10% менший в порівнянні із середньозваженим показником зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів, розрахованим Держкомфінпослуг, якщо це не обумовлено = об'єктивними змінами на фінансовому ринку.
Окрім участі в підготовці проекту основного напряму інвестування радник з інвестиційних питань здійснює (п. 3 ст. 84 Закону про пенсійне страхування):
- збір та аналіз поточної інформації про інвестування і економічні умови на національному та зарубіжних ринках;
- консультування Ради НФ за умовами проведення конкурсу на визначення КУА;
- щомісячний аналіз роботи КУА; : ,-
- підготовку додатків щодо внесення змін до основних напрямів інвестування.
Інвестовані пенсійні кошти, тобто розміщені в різні активи, називаються пенсійними активами.
Згідно зі ст. 80 Закону про пенсійне страхування пенсійні активи НФ складаються з активів:
а) в грошових коштах;
б) в цінних паперах;
в) інших активів, не заборонених законом.
Кошти Накопичувального фонду, що розміщуються на депозитних рахунках в комерційних банках, не можуть бути розміщені менше ніж в трьох комерційних банках. При цьому розподіл коштів по депозитних рахунках банків має бути таким, щоб різниця відхилення в сумах складала не більше 10%.
Пенсійні активи в цінних паперах складаються з:
1) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантоване Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;
2) акцій, які відповідно до норм законодавства пройшли лістинг, звертаються на фондовій біржі, яка відповідає вимогам, встановленим ДКЦПтаФР (окрім придбання акцій українських емітентів при їх розміщенні, у випадку якщо акції відповідного емітента входять до складу пенсійних активів Накопичувального фонду);
3) облігацій та іпотечних облігацій українських емітентів, кредитний рейтинг яких відповідає інвестиційному рівню за національною шкалою, визначеною законодавством, або які відповідно до норм законодавства пройшли лістинг на фондовій біржі, яка відповідає вимогам, встановленим ДКЦПтаФР;
4) цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантоване урядами іноземних держав, де рейтинг зовнішнього боргу не нижче класу А за шкалою, встановленою відміченими в пункті 4 ч. 3 ст. 80 Закону про пенсійне страхування рейтинговими компаніями;
5) облігацій іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом класу А або вище за шкалою, встановленою рейтинговими компаніями Стандарт енд Пурс (Standard and Poor's), Мудіс (Moody's) або Фитч (Fitch);
6) акцій іноземних емітентів, які мають обіг на організованих фондових ринках і пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська або в торгово-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ3). Кабінет Міністрів України може визначати додатково до відмічених інші іноземні фондові біржі та торгово-інформаційні системи. Емітент цих акцій повинен здійснювати свою діяльність впродовж не менше 10 років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої не нижче класу А за шкалою, встановленою відміченими в пункті 4 ч. 3 ст. 80 Закону про пенсійне страхування рейтинговими компаніями.
Пенсійні активи в цінних паперах не можуть включати:
1) цінні папери, емітентами яких є зберігач, компанія з управління активами, радник з інвестиційних питань, аудитор та особи, що надають консультаційні послуги, з якими виконавчою дирекцією Пенсійного фонду або відповідно адміністратором недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення укладені відповідні договори, та їх пов'язані особи;
2) цінні папери, які не пройшли лістинг на фондовій біржі (окрім цінних паперів, погашення та отримання доходу щодо яких гарантоване відповідно до законодавства державою, органами місцевого самоврядування або третіми особами);
3) цінні папери, емітентами яких є інститути загального інвестування;
4) векселі;
5) похідні (деривати).
Окрім вимог до пенсійних активів та основних напрямів інвестиційної діяльності, КУА повинна керуватися ст. 88 Закону про пенсійне страхування, що встановлює обмеження інвестиційної діяльності з нспенсійними активами. Ці обмеження включають заборону:
1) формувати пенсійні активи за рахунок позикових (кредитних) коштів або будь-яких інших коштів, які не є коштами Накопичувального фонду;
2) надавати майнові гарантії, забезпечені пенсійними активами, або будь-які кредити (позики) за рахунок пенсійних активів;
3) укладати угоди купівлі-про-дажу або міни пенсійних активів з обов'язковою умовою зворотного викупу;
4) тримати в грошових коштах на поточному банківському рахунку, на банківських депозитних рахунках і в ощадних сертифікатах банків більше 50% загальної вартості пенсійних активів, при цьому не більше 10% загальної вартості пенсійних активів в зобов'язаннях одного банку;
5) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більше 5% загальної вартості пенсійних активів і тримати в своїх активах більше 10% в цінних паперах одного емітента (окрім цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантоване Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим);
6) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантоване Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, більше 50% загальної вартості пенсійних активів;
7) придбавати або додатково інвестувати в облігації місцевих позик більше 10% загальної вартості пенсійних активів;
8) придбавати або додатково інвестувати в облігації підприємств - резидентів більше 40% загальної вартості пенсійних активів;
9) придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більше 40% загальної вартості пенсійних активів;
10) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантоване урядами іноземних держав, більше 20% загальної вартості пенсійних активів;
11) придбавати або додатково інвестувати в акції та облігації іноземних емітентів, які пройшли лістинг на організованих фондових ринках іноземних держав, більше 20% загальної вартості пенсійних активів;
12) придбавати або додатково інвестувати в інші активи, не заборонені зако-
нодавством України, але не вказані в ст. 88 Закону про пенсійне страхування, більше 5% загальної вартості пенсійних активів;
13) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, погашення та отримання доходу за якими гарантоване урядом однієї іноземної держави, більше 10% загальної вартості пенсійних активів;
14) придбавати цінні папери, емітентами яких є пов'язані особи Накопичувального фонду, компанії з управління активами, а також пов'язані особи хранителя та радника з інвестиційних питань;
15) здійснювати за власні кошти компанії з управління активами операції з цінними паперами, які є пенсійними активами;
16) безоплатно відчужувати пенсійні активи;
17) використовувати пенсійні активи для забезпечення виконання зобов'язань, які не пов'язані з функціонуванням Накопичувального фонду;
18) відчужувати майно, яке належить компанії з управління активами, до пенсійних активів;
19) придбавати у власність нерухоме майно та будь-які інші активи, які складають пенсійні активи;
20) придбавати або додатково інвестувати в іпотечні облігації українських емітентів більше 40% загальної вартості пенсійних активів.
Кошти, що знаходяться в НФ, є власністю учасника другого рівня пенсійної системи, тому у разі його смерті до досягнення пенсійного віку кошти, що належать йому, успадковують в порядку, визначеному ЦК України.
Учасник накопичувальної системи пенсійного страхування має право у будь-який час визначити спадкоємцями одного або декілька фізичних осіб (незалежно від наявності у нього з такими особами сімейних, споріднених стосунків), які мають право на отримання у разі його смерті коштів в сумі, яка враховується на його накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або на індивідуальному пенсійному рахунку у відповідному недержавному пенсійному фонді - суб'єкту другого рівня системи пенсійного забезпечення, а також визначити розмір частин, в яких вони мають бути розподілені між вказаними особами. У такому разі учасник накопичувальної системи пенсійного страхування складає заповіт відповідно до вимог ЦК України.
Особи, які мають право на отримання у спадок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування в сумі, що належить померлому учаснику накопичувальної системи пенсійного страхування, які враховуються на його накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або на індивідуальному пенсійному рахунку у відповідному НПФ - суб'єкту другого рівня системи пенсійного забезпечення, можуть подати заяву про направлення таких коштів на свій накопичувальний пенсійний рахунок в Накопичувальному фонді або, за бажанням, - на свій індивідуальний пенсійний рахунок в НПФ - суб'єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення.
У разі відсутності у померлого учасника накопичувальної системи пенсійного страхування спадкоємців, згідно із законом і за заповітом кошти, що належать йому, враховані на його накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або на індивідуальному пенсійному рахунку у відповідному НПФ, спрямовуються до резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду України в майбутніх періодах, передбачених ст. 74 Закону про пенсійне страхування. У такому разі робиться відповідна відмітка в його персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку (абзаци 2 - 4 п. 3 ст. 56 Закону про пенсійне страхування).
У випадку якщо учасник накопичувальної системи пенсійного страхування визнаний інвалідом І або II групи і набуває право на пенсію з інвалідності відповідно до Закону про пенсійне страхування в солідарній системі, пенсійні кошти накопичувальної системи пенсійного страхування, що належать йому, розраховані відповідно до ч. 7 ст. 80 даного Закону, використовуються за його вибором для:
- здійснення одноразової виплати незалежно від достатності об'єму такої суми коштів для оплати договору страхування довічної пенсії;
- оплати договору страхування довічної пенсії.
У разі визнання учасника накопичувальної системи пенсійного страхування інвалідом III групи пенсійні кошти, що належать йому, використовуються ним після досягнення віку, передбаченого ст. 26 Закону про пенсійне страхування, на оплату договору страхування довічної пенсії, а при недостатності суми коштів для оплати такого договору - на здійснення одноразової виплати (абзац 2 п. 2 ст. 56 Закону про пенсійне страхування).
Схему роботи НПФ наведемо на рис. 2.
З Рисунком 2 можна ознайомитись: розділ "Довідники", підрозділ "Додатки до документів", папка "Консультації".
__________________
1. Тут і далі дані взяті зі статті О. Храмцової «Накотити кошти на майбутню пенсію». «Вісник Пенсійного фонду України» за серпень 2011 року.
2. Згідно з п. 1.1 Постанови N 368 регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, і забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості і стабільної діяльності банків. Банки з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов язані постійно оцінювати якість усіх своїх активів та забалансовых зобов'язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні і безнадійні відносно погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості формуванням резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов'язанням контрагентів.
3. Скор, від англ. National Association of Securities Dealers Automated Quotation - Автоматизовані котирування Національної асоціації дилерів по цінних паперах.
Список використаних документів
ЦК України - Цивільний кодекс України
Закон N 3668 - Закон України від 08.07.2011 p. N 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»
Закон про єдиний внесок- Закон України від 08.07.2010 р. N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»
Закон про пенсійне страхування - Закон України від 09.07.2003 р. N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Інструкція N 21-1 -Інструкція про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1
Постанова N 368 - Постанова Правління НБУ від 28.08.2001 р. N 368 «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні»
“Консультант бухгалтера” N 46 (638) 14 листопада 2011 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)