ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
01 листопада 2011 року
м. Київ
Справа N 55/440
Про стягнення грошових коштів
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. - головуючого,
Катеринчук Л.Й.,
Коробенка Г.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "МОСТОБУД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі господарського суду м. Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до публічного акціонерного товариства "МОСТОБУД" про стягнення 2 309 975, 33 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (відкрите акціонерне товариство "Мостобуд" перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Мостобуд", що підтверджено Витягом з ЄДРПОУ від 27.12.2010 р.) про стягнення заборгованості у розмірі 2309 975,33 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. у справі N 55/440 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Мостобуд" на користь ТОВ "УніКредит Лізинг" заборгованість у розмірі 2 382 995,56 грн., пеню у розмірі - 145 015,23 грн., інфляційні нарахування у розмірі - 84 383,55 грн. та 3% річних у розмірі 37 121,95 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. у справі N 55/440 змінено. Викладено резолютивну частину в наступній редакції: "Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Мостобуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість у розмірі 2 382 995,56 грн., пеню - 72 507,61 грн., інфляційних нарахувань у розмірі - 84 383,55 грн. та 3% річних - 37 121,95 грн.".
Не погоджуючись з рішенням та постановою, ПАТ "Мостобуд" звернулось з касаційною скаргою та уточненням до неї до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.
Згідно ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 08.09.2008 р. між ВАТ "Мостобуд" (Лізингоодержувач) та TOB "УніКредит Лізинг" (Лізингодавець) укладено Договір фінансового лізингу N 783-LD (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору та Додатку N 1 до Договору фінансового лізингу N 783-LD від 08.09.2008 р. ціна предмету лізингу за Договором фінансового лізингу, DDP ІНКОТЕРМС-2000 Еквівалент Євро, (з ПДВ) складає 788 300,00 грн.
Відповідно до п. 7.6 Договору, якщо Лізингоодержувач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення Лізингоодержувач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати Лізингових платежів.
Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку N 2 до цього Договору на рахунок, зазначений в розділі 15 цього Договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про Лізинговий Платіж (п.7.7 Договору).
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, за весь період дії договору заборгованість відповідача складає 2382995,56 грн..
Згідно п. 8.2 Договору у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.
За розрахунками позивача розмір нарахованої пені становить 145015,23 грн.
Як зазначалось, господарський суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, загальну характеристику та становище відповідача, обгрунтовано змінив розмір нарахованої до стягнення пені, зменшивши її до 72 507,61 грн., яку і стягнув з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Судом першої та апеляційної інстанції обгрунтовано стягнуто з відповідача 3% річних у розмірі 37 121,95 грн.
Що ж стосується стягнення оскаржуваними судовими актами з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 84 383,55 грн., то колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Стягуючи з ПАТ "Мостобуд" суму лізингових платежів, яка згідно з умовами договору, відкоригована з урахуванням зміни вартості гривні відповідно до офіційного обмінного курсу гривні порівняно до Євро, встановленого НБУ, станом на дату, коли вони мали бути сплачені, судами не враховано, що погоджуючи відповідні умови, сторони вже передбачили компенсацію знецінення гривні України.
Таким чином, задовольнивши вимоги про стягнення відкоригованої суми боргу з урахуванням індексу інфляції, суди безпідставно поклали на відповідача обов'язок з подвійної компенсації позивачу втрат, пов'язаних із знеціненням гривні, в зв'язку з чим рішення та постанова в частині стягнення інфляційних втрат підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині. В решті постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. має бути залишена без змін
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
постановив:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. та рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. у справі N 55/440 в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Мостобуд" 84 383,55 грн. інфляційних нарахувань скасувати.
В цій частині позову відмовити.
( Скасовано згідно з постановою Верховного Суду України N 3-14гс12 від 27.03.2012 року )
В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06. 2011 року у справі N 55/440 залишити без змін.
Головуючий
Судді