ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
08 серпня 2012 року
м. Київ
Справа N К/9991/18606/12
Про скасування рішення
Вищий адміністративний суд України у складі:
суддя Костенко М.І. - головуючий,
судді Бухтіярова І.О.,
Приходько І.В.,
при секретарі Сватко А.О.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Дженерал Сервіс" (далі - Товариство) на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі N 2а-5711/11/2670 за позовом Товариства до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ) про скасування рішення.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
встановив:
Позов подано про визнання недійсним акта від 12.11.2010 N 927/23-60/14298084 про результати планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010 (далі - Акт), а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.11.2010 N 0010762305.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, у позові відмовлено з мотивів правомірності застосування до позивача заходів відповідальності у вигляді штрафу за перевищення ліміту готівки в касі підприємства.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та невідповідність їх висновків дійсним обставинам справи.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення перевірки Товариства, оформленої Актом, податковим органом було прийнято оспорюване рішення, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 485 598,04 грн. за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства. Свою позицію податковий орган мотивує тим, що видаткові касові ордери від 30.04.2009 N 41 на суму 89 000 грн., від 17.12.2009 на суму 153 000 грн., якими оформлювалася видачі готівки фізичній особі Кіізі Дессі Апекс, підписані не одержувачем цих коштів, а касиром Товариства ОСОБА_5 без наявності застереження щодо отримання цих коштів довіреною особою, як це передбачено у пункті 3.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 N 637 (далі - Положення). Крім того, як зафіксовано в Акті, не підтверджено документально і виплату заробітної плати за платіжними відомостями за лютий 2009 року від 09.10.2009 N ВЗП-000002 у сумі 251,21 грн. та за квітень 2009 року від 13.10.2009 N ВЗП-000004 у сумі 547,81 грн. з огляду на відсутність підпису одержувачів - працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та нездійснення депонування цих коштів в порядку пункту 3.9 Положення.
Відповідно до пункту 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
За змістом абзацу другого пункту 3.5 Положення для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.
В силу вимог пункту 3.6 Положення видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості.
Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис "За довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.
Відповідно до пункту 3.9 Положення після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за видатковими відомостями, касир зобов'язаний: у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис "Депоновано"; скласти реєстр депонованих сум.
У розгляді цієї справи суди, встановивши недотримання позивачем наведених вимог під час оформлення спірних касових документів, представлених Товариством контролюючому органові під час проведення перевірки, зазначили про правомірність застосування до позивача штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
При цьому суди на підставі порівняння касових документів (видаткових касових ордерів від 30.04.2009 N 41 на суму 89 000 грн., від 17.12.2009 на суму 153 000 грн. та платіжних відомостей за лютий 2009 року від 09.10.2009 N ВЗП-000002 у сумі 251,21 грн. та за квітень 2009 року від 13.10.2009 N ВЗП-000004 у сумі 547,81 грн.), представлених позивачем та відповідачем у справі, зазначили про невідповідність змісту документів, поданих Товариством під час перевірки контролюючому органу, тим документам, що були надані позивачем суду в процесі вирішення спору.
Водночас суди залишили поза увагою той факт, що за своєю правовою природою штрафна санкція за порушення правил здійснення касових операцій є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який застосовується органом державної влади за порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків, тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, наведені у статті 238 Господарського кодексу України.
А відтак стягнення зазначеного штрафу є, по суті, притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності за вчинене правопорушення в сфері господарської діяльності, що є можливим лише в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.
З огляду на дату прийняття оспорюваного рішення про притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу (25.11.2010) застосування штрафних санкцій за перевищення ліміту залишків готівки у касі підприємства за 30.04.2009, 09.10.2009 та за 13.10.2009 відбулося поза межами зазначеного строку, що виключає законність накладення цього штрафу у відповідній сумі.
За таких обставин позовні вимоги щодо скасування оспорюваного рішення в частині накладення на Товариство 179 598,04 грн. штрафу є такими, що підлягають задоволенню.
Що ж стосується позовних вимог про визнання недійсним Акта, то в цій частині спору провадженні у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Адже акт перевірки податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, а відтак такий акт не підпадає під дію пункту 1 частини другої статті 17 цього Кодексу, якою передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Висновки акта перевірки не змінюються стану суб'єктивних прав особи, не породжують у неї додаткового обов'язку та не можуть безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, а власне проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за дотриманням суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 228, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
постановив:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Дженерал Сервіс"задовольнити частково.
2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 у справі N 2а-5711/11/2670 скасувати.
3. Позов задовольнити частково.
4. Провадження у справі закрити в частині позовних вимог щодо визнання недійсним акта від 12.11.2010 N 927/23-60/14298084 про результати планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010.
5. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.11.2010 N 0010762305 скасувати в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс Дженерал Сервіс"сплатити 179 598,04 грн. штрафу.
6. В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді