ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
22.05.2014 р. N 826/2177/14
Про часткове визнання незаконним та скасування
пункту 1 наказу Міністерства юстиції України
N 2068/5 від 01.10.2013
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Огурцова О. П., суддів - Арсірія Р. О., Кобилянського К. М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про часткове визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу Міністерства юстиції України N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219.
Обставини справи:
Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про часткове визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу Міністерства юстиції України N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2014 закінчено підготовче провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції, ВГО "Асоціація антикризового менеджменту", ГО "Всеукраїнська асоціація фахівців з питань відновлення платоспроможності та банкрутства", Всеукраїнську громадську організацію "Українська палата арбітражних керуючих" ВГО "Національна саморегулівна організація арбітражних керуючих" та Громадську організацію "Всеукраїнська самоврядна організація фахівців конкурсного процесу".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після внесення до Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 1973/5 від 27.12.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за N 6/22538, змін пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219, позивач, як арбітражний керуючий, який змінив ліцензію на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого без зазначення строку дії на свідоцтво на здійснення діяльності арбітражного керуючого повинна підвищувати кваліфікацію в 2014 році шляхом участі у семінарі організованому виключно Центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції, що потребую додаткових затрат на проїзд, харчування та проживання в місті Києві та на оплату участі у семінарі.
Також позивач посилалась на те, що зміни внесені оскаржуваним наказом призвели до встановлення монопольного становища Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції на ринку підвищення кваліфікації арбітражних керуючих.
Позивач у судових засіданнях підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що Зміни внесені до Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 1973/5 від 27.12.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за N 6/22538, пунктом 1 наказу Міністерства юстиції України N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219, мають вплив виключно на права та інтереси, суб'єктів, які до їх внесення мали право на організацію та проведення підвищення кваліфікації арбітражних керуючих, та жодним чином не стосуються прав та обов'язків позивача. Також відповідач посилався на те, що дія Закону України "Про захист економічної конкуренції" не поширюється на правовідносини між Міністерством юстиції України та саморегулівними організаціями арбітражних керуючих.
Представник відповідача у судових засіданнях заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представники третьої особи 2, третьої особи 4 та третьої особи 6 підтримали позицію позивача та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представники третьої особи 1, третьої особи 3 та третьої особи 5 у судове засідання 03.04.2014 не прибули, про причини неприбуття суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням наведеного суд, заслухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача, третьої особи 2, третьої особи 4 та третьої особи 6 ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
09.04.2014 через канцелярію суду від третьої особи 1 надійшли письмові заперечення на адміністративний позов в яких вона просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов третя особа 1 обґрунтовує тим, що наказ відповідача N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219, жодним чином не порушую права та інтереси позивача, при цьому вона зазначила про те, що для арбітражних керуючих, які не проживають в м. Києві проводяться виїзні семінари, зокрема, заплановано проведення 10 - 12 жовтня виїзного семінару в м. Полтава.
Під час судового розгляду справи колегія суддів встановила:
ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) НОМЕР_1 від 07.05.2013 виданого без обмеження строку дії є арбітражним керуючим.
01.10.2013 Міністерством юстиції України видано наказ N 2068/24219, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219 "Про затвердження Змін до Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)", пунктом 1 якого затверджено Зміни до Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 1973/5 від 27.12.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за N 6/22538.
В пунктах 2 та 3 Змін до Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених наказом Міністерства юстиції України N 1973/5 від 27.12.2012, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за N 6/22538, які є додатком до зазначеного наказу вказано наступне: "2. Розділ IV викласти в такій редакції:
"4.1. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) повинен постійно працювати над підвищенням свого професійного рівня та один раз на два роки підвищувати кваліфікацію.
4.2. Підвищення кваліфікації арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) проводиться з метою покращення знань, умінь та набуття професійних навичок, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
4.3. Підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюється у формі короткострокового підвищення кваліфікації шляхом участі у семінарі з питань банкрутства та відновлення платоспроможності боржника (далі - підвищення кваліфікації).
4.4. Підвищення кваліфікації організовується та забезпечується Центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції Міністерства юстиції України (далі - Центр). Всеукраїнські саморегулівні організації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) беруть участь у проведенні підвищення кваліфікації.
4.5. Центр на кожний курс підвищення кваліфікації готує програму семінару з питань банкрутства та відновлення платоспроможності боржника (далі - Програма). Програма містить інформацію про зміст навчання, розподіл навчального часу аудиторних занять і самостійної навчальної роботи для вивчення кожної теми, організаційні форми її вивчення та викладачів, які будуть залучені до викладення теми.
4.6. Програма подається Центром на погодження до Департаменту. Протягом 7 робочих днів Департамент опрацьовує Програму і погоджує її або відмовляє у погодженні з наданням пропозицій для її доопрацювання.
4.7. За 30 календарних днів до початку проведення підвищення кваліфікації Центр надсилає повідомлення до Департаменту про намір та строк його проведення.
4.8. Повідомлення Центру про намір проведення підвищення кваліфікації із зазначенням строку його проведення розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в мережі Інтернет.
4.9. Підвищення кваліфікації проводиться за такими тематиками:
актуальні питання організації діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
новели у законодавстві України, що стосуються діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
правила ведення діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
судова практика у справах про банкрутство;
інші питання, пов'язані з діяльністю арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), знання яких потребують постійного оновлення та удосконалення.
4.10. Підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) завершується проведенням у Центрі підсумкового заліку. Порядок проведення заліку визначається Центром і погоджується Департаментом.
4.11. Для проведення заліку Центром утворюється комісія у складі не менше ніж 3 особи.
4.12. Головою комісії є представник Департаменту.
4.13. У разі успішного складення заліку Центром видається свідоцтво про підвищення кваліфікації за формою, наведеною в додатку 3 до цього Положення.
4.14. Центр у п'ятиденний строк після закінчення підвищення кваліфікації надсилає до Департаменту списки осіб, яким видані свідоцтва про підвищення кваліфікації, із зазначенням номерів та дати їх видачі.
4.15. Перебіг строку, передбаченого пунктом 4.1 цього розділу, починається з наступного дня після отримання свідоцтва про підвищення кваліфікації.
4.16. Департамент здійснює моніторинг осіб, які пройшли підвищення кваліфікації. У разі виявлення осіб, які не пройшли підвищення кваліфікації, Департамент вносить подання до Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) щодо застосування до таких осіб дисциплінарних стягнень, передбачених законодавством.
3. У додатку 3 до Положення слова "саморегулівної організації" виключити.".
Арбітражний керуючий ОСОБА_1 вважаючи пункту 1 та 3 затвердження Змін до Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)", затверджених наказом Міністерства юстиції України N 2068/24219 від 01.10.2013 та реєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219, незаконними та такими, що підлягають скасуванню звернулась з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що Державний орган з питань банкрутства, у тому числі, організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Частиною четвертою статті 97 зазначеного Закону встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має посвідчення та печатку, опис і порядок використання яких встановлює державний орган з питань банкрутства.
Абзацами першим, другим та третім пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України N 395 від 06.04.2011, встановлено, що Міністерство юстиції України (Мін'юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері нотаріату, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Мін'юст України є державним органом з питань банкрутства.
Відповідно до пункту 3 зазначеного Положення одним з основних завдань Мін'юсту України є формування і забезпечення реалізації державної правової політики, політики у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС, політики з питань банкрутства.
Згідно з підпунктом 32 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України N 395 від 06.04.2011, Мін'юст України відповідно до покладених на нього завдань організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)
Пунктом 9 зазначеного Положення встановлено, що Мін'юст України у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти Мін'юсту України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Рішення Мін'юсту України, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.
Отже Міністерство юстиції України є Державним орган з питань банкрутства, до повноважень якого віднесено організацію системи підготовки перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), а також формування і забезпечення реалізації державної політики з питань банкрутства. Міністерство юстиції України реалізує надані йому повноваження шляхом видання наказів.
Пунктом 1 наказу N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219, внесено Зміни до Положення про систему підготовки і перепідготовки осіб, які мають намір здійснювати діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), та підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 1973/5 від 27.12.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.01.2013 за N 6/22538, зокрема, пунктом 2 відповідних змін до розділу IV "Порядок підвищення кваліфікації арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами)" в частині визначення осіб, яка мають право здійснювати діяльність спрямовану на підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих та пунктом 3 до Додатка 3 в частині визначення закладу в якому арбітражний керуючий підвищив кваліфікацію шляхом участі в семінарі з питань банкрутства та відновлення платоспроможності боржника та склав залік.
Таким чином, наказ N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219, в оскаржуваній частині, фактично змінено склад осіб, яким надано право здійснювати діяльність спрямовану на підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих, тобто внесено зміни до системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих.
Посилання позивача на положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" не приймаються судом до уваги з огляду на те, що зазначеним законом врегульовано відносини щодо підтримки захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності, у той час, як змінами внесеними наказом N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219, врегульовано систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих, організація якої відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" належить до виключної компетенції Державного органу з питань банкрутства, яким є відповідач.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідачем наказ N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219, було видано у межах повноважень, в порядку та у спосіб передбачені чинним законодавством
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною другою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, а у випадку оскарження нормативно-правового акта, якщо він був застосований до неї або вона суб'єктом правовідносин, у яких його буде застосовано водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду або у випадку застосування нормативно-правового акта.
При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку, або у випадку оскарження нормативно-правового акта, буде мати відповідний вплив у випадку його застосування.
Як було встановлено судом, наказом N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219, у оскаржуваній частині фактично внесено змінено до складу осіб, яким надано право здійснювати діяльність спрямовану на підвищення кваліфікації і перепідготовки арбітражних керуючих
Позивач, як на обґрунтування того, що застосування вказаного наказу у оскаржуваній частині призведе до порушення її прав посилається на факт того, що перепідготовку та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих вона змушена проходити виключно в Києві, що призведе до додаткових матеріальних витрат, оскільки вона мешкає в Харкові та вартість навчання буде вищою.
Відповідно до наданої відповідачем інформації, яка підтверджується інформацією наявною на офіційному сайті Міністерства юстиції України проведення підвищення кваліфікації для арбітражних керуючих, які зареєстровані в Полтавській, Сумській та Харківській областях буде проведено 10 - 12 жовтня 2010 року в місті Полтава.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що наказ N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219, в оскаржуваній частині є юридично значеним для позивача, оскільки його застосування не буде мати безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення її можливості реалізувати належне їй право або шляхом покладення на неї будь-якого обов'язку.
Таким чином, оскільки наказ N 2068/5 від 01.10.2013, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за N 1687/24219, в оскаржуваній частині сам по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на її права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання його незаконним та скасування.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 69 - 71, 94, 160 - 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
У задоволенні позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий, суддя О. П. Огурцов
Судді:
Р. О. Арсірій
К. М. Кобилянський