ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
25.10.2016
Справа N 826/13354/15
Про визнання відсутності повноважень
щодо визначення порядку проведення індексації
грошових доходів населення та зобов'язання визнати
такою, що втратила чинність, постанову КМУ
від 17 липня 2003 року N 1078 "Про затвердження Порядку
проведення індексації грошових доходів населення"
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Кузьменка В. А., суддів: Арсірія Р. О., Федорчука А. Б., за участю секретаря - Калужського Д. О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач, КМУ), в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду пропозиції від 21 квітня 2015 року N 228 та повідомлення про результати розгляду; 2) визнати відсутність повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення індексації грошових доходів населення, передбачених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення"; 3) зобов'язати Кабінет Міністрів України вчинити дії: визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення"; затвердити порядок врахування рівня підвищення грошового доходу випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції при визначенні обсягу індексації.
Автоматизованою системою документообігу суду 07 липня 2015 року для розгляду справи визначено головуючого суддю ОСОБА_2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі N 826/13354/15 та призначено попереднє судове засідання.
ОСОБА_1 подав заяву від 17 серпня 2015 року про уточнення і доповнення позовних вимог, в якій просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо розгляду пропозицій від 21 квітня 2015 року N 228 ОСОБА_1 та повідомлення його про результати розгляду; 2) встановити відсутність повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку проведення індексації грошових доходів населення, передбачених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", тобто спеціальним законом; 3) зобов'язати Кабінет Міністрів України вчинити дії: визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення"; затвердити порядок врахування рівня підвищення грошового доходу випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції при визначенні обсягу індексації; 4) компенсувати ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду, а також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб (добові витрати).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2015 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні колегіально.
ОСОБА_1. подав заяву від 15 грудня 2015 року про уточнення і доповнення позовних вимог, згідно з якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо розгляду пропозицій від 21 квітня 2015 року N 228 ОСОБА_1 та повідомлення його про результати розгляду; 2) визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття пропозиції від 21 квітня 2015 року N 228 ОСОБА_1; 3) встановити відсутність у Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку проведення індексації грошових доходів населення, передбачених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення"; 4) зобов'язати Кабінет Міністрів України вчинити дії: визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 N 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення"; визначити порядок врахування рівня підвищення грошового доходу випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; 5) компенсувати ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду, а також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб (добові витрати).
У зв'язку з відрахуванням зі штату Окружного адміністративного суду м. Києва судді ОСОБА_2., автоматизованою системою документообігу суду 12 лютого 2016 року здійснено повторний автоматичний розподіл справ між суддями та визначено для розгляду справи головуючого суддю Кузьменка В. А.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменка В. А. від 19 лютого 2016 року адміністративну справу N 826/13354/15 прийнято до провадження та призначено судове засідання на 20 квітня 2016 року.
02 березня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про відмову від адміністративного позову в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо розгляду пропозиції ОСОБА_1 від 21 квітня 2015 року за вих. N 228 та повідомлення його про результати розгляду, а 20 квітня 2016 року - про відмову від адміністративного позову в частині вимог про встановлення відсутності у Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку проведення індексації грошових доходів населення, передбачених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2016 року заяву ОСОБА_1 про відмову від адміністративного позову в частині позовних вимог про: 1) визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо розгляду пропозиції від 21 квітня 2015 року вих. N 228 ОСОБА_1 та повідомлення його про результати розгляду; 2) визнання відсутності у Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку проведення індексації грошових доходів населення, передбачених Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", задоволено. Прийнято відмову від адміністративного позову в частині зазначених позовних вимог і закрито провадження у справі N 826/13354/15 в цій частині.
Таким чином, предметом адміністративного позову ОСОБА_1 є вимоги про: 1) визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприйняття пропозиції від 21 квітня 2015 року N 228 ОСОБА_1; 2) зобов'язання Кабінету Міністрів України вчинити дії: визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 N 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення"; визначити порядок врахування рівня підвищення грошового доходу випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"; 3) компенсувати ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду, а також витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб (добові витрати).
У судовому засіданні 20 квітня 2016 року позивач позовні вимоги підтримав; відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких просить в задоволенні позову відмовити повністю; відповідач свого представника в судове засідання не направив.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 20 квітня 2016 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:
21 квітня 2015 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією за вих. N 228, в якій висловив такі рекомендації:
1) визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення";
2) затвердити порядок врахування рівня підвищення грошового доходу випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції при визначенні обсягу індексації.
Секретаріат Кабінету Міністрів України надіслав позивачу листа без номеру та дати, в якому повідомив, що лист позивача надіслано до Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики України 27 квітня 2015 року за N 41-С-008615/13 відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" для розгляду і надання відповіді. Ця обставина підтверджується зазначеним листом відповідача, наявним в матеріалах справи.
Міністерство фінансів України надіслало відповідачу та позивачу листа від 08 травня 2015 року N 31-09030-08/23-1348/1203, в якому повідомило, що на виконання доручення відповідача від 27 квітня 2015 року N 41-С-008615/13 розглянуло звернення ОСОБА_1 щодо порядку індексації грошових доходів населення. Це Міністерство також повідомило, що відповідно до Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N 389/2011, формування державної політики щодо забезпечення державних соціальних гарантій для населення та нормативно-правове регулювання у сфері соціального захисту громадян здійснює Мінсоцполітики, у зв'язку з чим відповідь на порушені у листі питання має надаватися Міністерством соціальної політики України. Ця обставина підтверджується зазначеним листом Міністерства фінансів України, наявним в матеріалах справи.
Позивач також надіслав заяву Всеукраїнському об'єднанню "Батьківщина" від 28 квітня 2015 року за вих. N 232, в якій просив сприяти тому, щоб порушення прав громадян у сфері індексації грошових доходів припинилось, а саме: щоб Кабінет Міністрів України прийняв пропозицію позивача щодо визнання такою, що втратила чинність, постанови від 17 липня 2003 року N 1078. Ця обставина підтверджується примірником зазначеної заяви позивача, наявним в матеріалах справи.
Міністерство соціальної політики України на виконання доручення відповідача від 29 травня 2015 року N 21956/1/1-15 розглянуло заяву позивача щодо чинного законодавства щодо індексації грошових доходів, надіслану на адресу Політичної партії "ВО Батьківщина", і повідомило про результати розгляду позивача. Ця обставина підтверджується зазначеним листом Міністерства соціальної політики України, наявним в матеріалах справи.
Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний був прийняти його пропозицію від 21 квітня 2015 року та визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", а також затвердити порядок врахування рівня підвищення грошового доходу випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції при визначенні обсягу індексації. Свою позицію обґрунтовує тим, що у відповідача були повноваження визначати порядок провадження індексації грошових доходів громадян згідно з положеннями частини четвертої статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" в редакції Закону України від 25 квітня 1997 року N 234/97-ВР. Після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06 лютого 2003 року N 491-IV в законі не було передбачено повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку провадження індексації грошових доходів. Всупереч положень частини третьої статті 17 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", згідно з якими відповідач повинен був привести свої рішення у відповідність з цим Законом, відповідач затвердив новий Порядок проведення індексації грошових доходів населення від 17 липня 2003 року N 1078. Повноваження у відповідача визначати порядок провадження індексації грошових доходів громадян виникли тільки з набранням чинності Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік", яким були внесені зміни до статей 2, 6, 10 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Разом з тим Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни, внесені до статей 2, 6, 10 Закону "Про індексацію грошових доходів населення", через що зазначені зміни втратили чинність з 22 травня 2008 року. Тому позивач вважає, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення від 17 липня 2003 року N 1078 діяв тільки у період з 01 січня і по 22 травня 2008 року і, починаючи з 22 травня 2008 року, нарахування індексації грошових доходів населення мало здійснюватись відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", а не відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1078, який не відповідає вказаному закону. Сума індексації, визначена на підставі зазначеного порядку, значно менша ніж та, яка обчислена на підставі вказаного закону.
Дії/бездіяльність чи рішення Міністерства фінансів України та Міністерства соціальної політики України позивачем не оскаржуються.
Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян". Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Частиною другою статті 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Таким чином, закон надає право кожному громадянинові звернутися до органів державної влади з пропозицією, в якій висловити пораду, рекомендацію щодо діяльності органів державної влади, посадових осіб, та/або висловити думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Статтею 20 Закону України "Про звернення громадян" встановлюється, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З наведених норм Закону України "Про звернення громадян" випливає, що звернення громадян, у тому числі пропозиції (зауваження), оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, за загальним правилом протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням громадянина про результати розгляду.
Преамбулою Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України, цього Закону та актів Президента України затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України.
Згідно частиною десятою статті 47 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" секретаріат Кабінету Міністрів України є юридичною особою і діє на підставі цього Закону та Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України (далі Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року N 850, Секретаріат Кабінету Міністрів України (далі - Секретаріат) є постійно діючим органом, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України. Секретаріат у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, Регламентом Кабінету Міністрів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням, а також наказами Міністра Кабінету Міністрів України.
До повноважень Секретаріату Кабінету Міністрів України належить організація та здійснення в установленому порядку розгляду звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністру України, Першому віце-прем'єр-міністру України, віце-прем'єр-міністрам України (підпункт 33 пункту 17 Положення).
Параграфом 158 глави 3 розділу 14 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що звернення громадян, адресовані Кабінетові Міністрів, Прем'єр-міністрові, Першому віце-прем'єр-міністрові, розглядаються відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та в порядку, встановленому цим Регламентом. Секретаріат Кабінету Міністрів опрацьовує звернення громадян та готує пропозиції для розгляду Прем'єр-міністром, Першим віце-прем'єр-міністром для прийняття рішення щодо порушеного питання.
Секретаріат Кабінету Міністрів опрацьовує звернення громадян та готує пропозиції для розгляду Прем'єр-міністром, Першим віце-прем'єр-міністром для прийняття рішення щодо порушеного питання.
З наведених норм законодавства випливає, що організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України здійснює секретаріат Кабінету Міністрів України. Саме секретаріат Кабінету Міністрів опрацьовує звернення громадян, адресовані Кабінету Міністрів України, та готує пропозиції для розгляду Прем'єр-міністром, Першим віце-прем'єр-міністром для прийняття рішення щодо порушеного питання.
У пропозиції позивача, адресованій Кабінету Міністрів Україні, було порушено питання щодо визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" та питання щодо затвердження порядку врахування рівня підвищення грошового доходу випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції при визначенні обсягу індексації.
Як було встановлено судом, зазначена пропозиція була надіслана секретаріатом Кабінету Міністрів України до Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики України 27 квітня 2015 року за N 41-С-008615/13 з посиланням секретаріату на частину третю статті 7 Закону України "Про звернення громадян" для розгляду і надання відповіді.
Таким чином, секретаріатом Кабінету Міністрів не була опрацьоване звернення позивача, адресоване відповідачу, та, відповідно, секретаріатом пропозиції за таким зверненням для розгляду прем'єр-міністром, першим віце-прем'єр-міністром для прийняття рішення щодо порушеного питання не готувались.
Дії секретаріату Кабінету Міністрів України щодо направлення звернення позивача на підставі частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" до Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики України протиправними у судовому порядку не визнавались і вимоги щодо таких дій не є предметом адміністративного позову у справі N 826/13354/15.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Порядок підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України регламентовано статтею 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України".
Так, право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідного члена Кабінету Міністрів України), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.
Проекти актів Кабінету Міністрів України можуть також вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України Прем'єр-міністром України, Першим віце-прем'єр-міністром України, віце-прем'єр-міністрами України.
Проекти актів Кабінету Міністрів України, внесені на його розгляд, реєструються Секретаріатом Кабінету Міністрів України. Зареєстровані проекти актів Кабінету Міністрів України вносяться до бази даних електронної комп'ютерної мережі. Їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
До підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України можуть залучатися народні депутати України, науковці та інші фахівці за їх згодою.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу Кабінету Міністрів України і за цей проект проголосував Прем'єр-міністр України, рішення вважається прийнятим.
Розділом 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року N 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2011 року N 1156), визначено процедуру підготовки проектів актів Кабінету Міністрів, яка передбачає певні етапи, зокрема: аналіз та розрахунки, погодження та консультації, проходження правової експертизи, внесення проектів актів, розгляд проектів актів, розгляд на засіданні Кабінету Міністрів.
З наведених норм законодавства випливає, що Кабінет Міністрів України видає акти - постанови і розпорядження у визначеній цим законом процедурі. Акти Кабінету Міністрів України приймаються за ініціативою визначених в законі суб'єктів і прийняттю таких актів передує внесення на розгляд Кабінету Міністрів України відповідних проектів, які, своєю чергою, проходять певні етапи підготовки. Видання актів, зокрема нормативно-правових актів (постанов) у сферах соціальної політики, не здійснюється Кабінетом Міністрів України на підставі безпосередньо направлених громадянами на його адресу на підставі Закону України "Про звернення громадян" пропозицій.
Зважаючи на те, що секретаріатом Кабінету Міністрів України не було опрацьоване звернення позивача від 21 квітня 2015 року, адресоване відповідачу, а відтак пропозиції за таким зверненням секретаріатом для розгляду для прийняття рішення щодо порушеного питання не готувались, а відповідно проекти відповідних актів - постанов на розгляд відповідача не вносились, у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття зазначеної пропозиції позивача.
Згідно з Рекомендацією N R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, суд не може підміняти державний орган, дії/бездіяльність чи рішення якого оскаржуються, та без визнання певних дій/бездіяльності чи рішення такого суб'єкта протиправними давати вказівки, як вирішувати питання, що належать до його компетенції та яке вирішується у визначеній законодавством процедурі.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено протиправності бездіяльності відповідача щодо неприйняття пропозиції позивача про визнання такою, що втратила чинність, постанови відповідача від 17 липня 2003 року N 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення". З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо неприйняття пропозиції позивача від 21 квітня 2015 року, про зобов'язання відповідача визнати такою, що втратила чинність, постанови від 17 липня 2003 року N 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" та про зобов'язання відповідача визначити порядок врахування рівня підвищення грошового доходу випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією відповідно до частини п'ятої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача про компенсацію судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, також не можуть бути задоволеними з огляду на таке.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою стаття 91 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Частиною другою статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено компенсації позивачу витрат, пов'язаних з розглядом справи, у разі відмови в задоволенні його позову повністю.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий, суддя В. А. Кузьменко
Судді:
Р. О. Арсірій
А. Б. Федорчук