Про затвердження Правил пожежної безпеки на залізничному транспорті

МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ ТА ЗВ'ЯЗКУ УКРАЇНИ

НАКАЗ
21.12.2009 N 1322

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
22 березня 2010 р. за N 230/17525

Про затвердження Правил пожежної безпеки
на залізничному транспорті

Відповідно до Законів України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ), "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) та з метою забезпечення належного рівня пожежної безпеки на об'єктах та рухомому складі залізничного транспорту наказую:

1. Затвердити Правила пожежної безпеки на залізничному транспорті, що додаються.

2. Державній адміністрації залізничного транспорту України (Костюк М.Д.) забезпечити:

2.1. Подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

2.2. Доведення цього наказу до відома працівників залізничного транспорту України та здійснення контролю за його виконанням.

3. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства транспорту України від 01.07.97 N 240 "Про затвердження Правил пожежної безпеки на залізничному транспорті", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.09.97 за N 440/2244.

4. Цей наказ набирає чинності з 01.08.2010.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Бадагова В.Ф.

Перший заступник Міністра В.Шевченко

Затверджено
Наказ Міністерства
транспорту та зв'язку
України
21.12.2009 N 1322

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
22 березня 2010 р. за N 230/17525

Правила
пожежної безпеки на залізничному транспорті

I. Загальні положення

1.1. Правила пожежної безпеки на залізничному транспорті (далі - Правила) розроблено відповідно до вимог Законів України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ), "Про транспорт" ( 232/94-ВР ) та Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 N 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за N 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004). Ці Правила визначають основні вимоги пожежної безпеки на об'єктах (в будинках, спорудах, на технологічних лініях тощо) і в рухомому складі залізничного транспорту та є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями й об'єднаннями Укрзалізниці, а також іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які користуються послугами залізничного транспорту.

Вимоги пожежної безпеки для відомчих житлових будинків, адміністративних і громадських будинків та інших об'єктів, які належать Укрзалізниці, що не увійшли до цих Правил, визначаються НАПБ А.01.001-2004.

1.2. Для забезпечення пожежної безпеки на об'єктах Укрзалізниці слід керуватися стандартами, будівельними нормами, правилами улаштування електроустановок (далі - ПУЕ), нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами з цього питання.

II. Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

2.1. Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій і об'єднань (далі - підприємства) Укрзалізниці покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені у договорі оренди.

2.2. З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах утворюються добровільні пожежні дружини (далі - ДПД) та команди (далі - ДПК), діяльність яких повинна здійснюватися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 N 136 "Про затвердження Положення про добровільну пожежну дружину (команду)".

2.3. На підприємстві, де працюють 50 і більше осіб, за рішенням трудового колективу може створюватися пожежно-технічна комісія (далі - ПТК). Діяльність такої комісії здійснюється згідно з вимогами Типового положення про пожежно-технічну комісію, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 20.05.2009 N 347, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.07.2009 за N 658/16674 (далі - НАПБ Б.02.003-2009).

2.4. Порядок організації та проведення інструктажу з питань пожежної безпеки (далі - протипожежні інструктажі), спеціальне навчання, навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки встановлюються Типовим положенням про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженим наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 N 368, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за N 1148/8469 (далі - НАПБ Б.02.005-2003).

2.5. На кожному підприємстві має бути встановлено порядок оповіщення людей про пожежу, з яким необхідно ознайомити всіх працівників. У приміщеннях на видному місці поблизу телефонів слід встановлювати таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежної охорони та адреси цього об'єкта.

2.6. Обов'язки осіб щодо забезпечення пожежної безпеки під час перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457, Правилами перевезення вантажів у транспортних пакетах, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 874/5095.

2.7. Власники підприємств або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід з цього питання;

відповідно до нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції з цього питання, здійснювати постійний контроль за їх дотриманням;

забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання приписів і постанов органів державного пожежного нагляду (далі - ДПН) та відомчої пожежної охорони (далі - ВПО);

організовувати для працівників спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки;

залучати працівників ВПО до здійснення контролю за проведенням спеціального навчання та перевірки знань з пожежно-технічного мінімуму;

у разі відсутності в нормативно-правових актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами ДПН та ВПО;

утримувати у справному стані системи протипожежного захисту, зв'язку, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, протипожежного водопостачання, протипожежну техніку, пожежне устаткування, не допускати їх використання не за призначенням;

організувати на об'єкті діяльність ДПД або ДПК, ПТК, забезпечити об'єкт засобами пожежогасіння згідно із встановленими нормами;

створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони і необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

надавати на вимогу пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів, рухомого складу та продукції, що ними виготовляється;

вчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання з цією метою виробничої автоматики;

проводити службове розслідування випадків пожеж.

2.8. Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будинків, споруд, приміщень, дільниць, рухомого складу, технологічного та інженерного устаткування, а також за стан і експлуатацію систем протипожежного захисту та пожежної техніки.

Обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання і експлуатації систем протипожежного захисту та пожежної техніки повинні бути відображені у відповідних документах (посадових інструкціях, положеннях тощо), які обов'язково надаються для ознайомлення під підпис.

2.9. На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інструкцією) має бути встановлено відповідний протипожежний режим, а саме мають бути визначені:

місця для куріння, застосування відкритого вогню, використання побутових нагрівальних приладів;

місце зберігання запасних ключів від адміністративних, складських, допоміжних приміщень та горищ;

порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

правила проїзду і стоянки транспортних засобів;

місце зберігання та кількість сировини, напівфабрикатів і готової продукції, що можуть одночасно перебувати у приміщеннях та на території;

порядок прибирання пилу та горючих відходів виробництва, зберігання промасленого спецодягу і ганчір'я, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

порядок вимикання електрообладнання;

порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи із зазначенням у журналі огляду приміщень перед їх закриттям найменування приміщення, дати, часу і результатів огляду, прізвищ осіб, які проводили огляд, та засвідченням їх підписами;

порядок організації експлуатації та обслуговування наявних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопостачання, насосних станцій, систем пожежогасіння та сигналізації, димовидалення, вогнегасників тощо);

порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів, оглядів електроустановок, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

дії працівників у разі виникнення пожежі;

порядок оповіщення членів ДПД і відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у святкові та вихідні дні;

порядок проходження посадовими особами навчання і перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням осіб, відповідальних за їх проведення.

Працівники підприємства повинні бути ознайомлені з вимогами пожежної безпеки на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму. Витяги з правил (наказів, інструкцій) з основними вимогами і положеннями необхідно вивішувати на видних місцях.

2.10. Керівники підрозділів та посадові особи, відповідальні за пожежну безпеку в рухомому складі або окремих приміщеннях (ізольованих робочих місцях), зобов'язані:

забезпечити дотримання встановленого протипожежного режиму, правил пожежної безпеки та інструкцій щодо заходів пожежної безпеки;

не допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання, інструктаж або перевірку знань з питань пожежної безпеки;

проводити періодичні огляди рухомого складу, території, будинків, виробничих і службових приміщень з метою контролю за утриманням шляхів евакуації, протипожежних перепон, розривів, під'їздів і доріг, засобів пожежогасіння (гідрантів, внутрішніх пожежних кранів, вогнегасників) і вживати невідкладних заходів для усунення виявлених порушень та недоліків;

забезпечити утримання у технічно справному стані систем протипожежного захисту, пожежної техніки, зв'язку;

стежити за справністю приладів опалення, вентиляції, електроустановок, технологічного і виробничого обладнання та вживати заходів до усунення виявлених несправностей;

знати пожежну небезпеку рухомого складу, технологічних процесів, технологічного і виробничого устаткування, категорії приміщень виробничого та складського призначення з вибухопожежної і пожежної небезпеки, а також вимоги пожежної безпеки до зберігання, застосування і транспортування вибухонебезпечних та пожежонебезпечних речовин і матеріалів;

стежити за своєчасним прибиранням приміщень і робочих місць;

у випадку виникнення пожежі негайно повідомити про це пожежну охорону, сповістити керівників об'єкта і приступити до її ліквідації, діючи згідно з вимогами розділу LXX Правил, а також інструкцій щодо забезпечення пожежної безпеки в рухомому складі залізничного транспорту.

2.11. Відповідальними за забезпечення пожежної безпеки локомотивів, моторвагонного рухомого складу і рефрижераторних секцій (поїздів), що перебувають в експлуатації, є:

машиністи - за прийняті ними локомотиви, дизель- або електропоїзди;

начальники (механіки) - за прийняті ними рефрижераторні секції (поїзди);

начальники депо - за локомотиви, моторвагонний рухомий склад та рефрижераторні секції (поїзди), що приписані до депо.

Зазначені особи (у межах компетенції) повинні виконувати вимоги цих Правил, а також чинних інструкцій щодо забезпечення пожежної безпеки на локомотивах, моторвагонному рухомому складі та рефрижераторних секціях (поїздах).

2.12. Відповідальними за забезпечення пожежної безпеки у пасажирських поїздах є:

начальники поїздів (механіки) - за прийняті ними поїзди;

провідники, прийомоздавальники багажу, експедитори поштових вагонів, директори вагонів-ресторанів, завідувачі купе-буфетів, старші механіки-дизелісти вагонів-дизель-електростанцій - за прийняті ними вагони;

особи, допущені до обслуговування вагонів з відеосалонами, - за прийняті ними вагони;

начальники вагонних депо (дільниць) - за рухомий склад, приписаний до депо (дільниці) і той, що перебуває в ремонті, незалежно від місця приписки.

Зазначені особи повинні виконувати вимоги цих Правил, а також чинних інструкцій щодо забезпечення пожежної безпеки у вагонах пасажирських поїздів.

2.13. На кожному підприємстві повинна бути розроблена інструкція про заходи пожежної безпеки згідно з додатком 1 до НАПБ А.01.001-2004.

2.14. У будинках і спорудах, які мають два поверхи і більше, у випадку одночасного перебування на поверсі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі, в яких вказуються напрямки евакуації, місця розміщення первинних засобів пожежогасіння, телефонного зв'язку, евакуаційних виходів, ручних пожежних сповіщувачів. Плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі погоджуються з ВПО та повинні містити текстову частину про порядок дій на випадок пожежі відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.

2.15. Усі працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити протипожежні інструктажі. Протипожежні інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо (до початку самостійного виконання роботи) пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік мають проходити перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з пожежної безпеки.

2.16. Працівники підприємств залізничного транспорту зобов'язані:

чітко знати і виконувати Правила, не допускати дій, що можуть призвести до пожежі;

виконувати вимоги технологічних регламентів (інструкцій) щодо забезпечення пожежної безпеки в технологічних процесах і під час експлуатації рухомого складу;

не допускати використання несправних інструментів, приладів, устаткування, дотримуватися правил безпеки під час їх експлуатації, а також виконувати вказівки керівників та осіб, відповідальних за пожежну безпеку;

прибирати робочі місця та вимикати електрообладнання після закінчення роботи;

вміти застосовувати первинні засоби пожежогасіння та індивідуальні засоби захисту органів дихання;

у разі виникнення пожежі або виявлення її ознак негайно повідомити пожежну охорону, а в рухомому складі під час руху - начальника (механіка, бригадира) поїзда або машиніста локомотива та вжити заходів щодо ліквідації пожежі й евакуації пасажирів, діючи згідно з вимогами розділу LXX цих Правил, а також чинних інструкцій щодо забезпечення пожежної безпеки.

2.17. Початок роботи новоствореного підприємства, введення в експлуатацію нових, реконструйованих виробничих та інших об'єктів, упровадження нових технологій, передання у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняється, крім випадків, коли ведення господарської діяльності можливе за декларативним принципом, що визначається законодавством про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

Видача дозволу здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2001 N 150 "Про затвердження Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень" (із змінами).

2.18. Продукція протипожежного призначення, а також продукція, до якої встановлені вимоги пожежної безпеки, повинні мати сертифікат відповідності.

2.19. Фінансування робіт у разі нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення підприємств може проводитися лише за умови наявності позитивного висновку комплексної державної експертизи, який має обов'язково вміщувати позитивний експертний висновок органу ДПН як складової частини комплексної державної експертизи.

Стан додержання нормативів з питань пожежної безпеки інвестиційних програм і проектів будівництва визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 N 1269 "Про порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи" (із змінами). У процесі комплексної державної експертизи визначається стан додержання в програмах і проектах нормативів пожежної безпеки та інших чинних нормативно-правових актів.

Виконання робіт на цих об'єктах може проводитись тільки після отримання у встановленому порядку дозволів на будівництво, виконання будівельних робіт та інших документів, які передбачені чинним законодавством у галузі будівництва.

2.20. Надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення здійснюються відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25.12.2009 N 886, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.01.2010 за N 61/17356, та Порядку контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів та проведення випробувань на пожежну небезпеку речовин, матеріалів, будівельних конструкцій, виробів і обладнання, а також пожежної техніки, пожежно-технічного озброєння, продукції протипожежного призначення на відповідність встановленим вимогам, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 01.09.2004 N 98/34, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.09.2004 за N 1146/9745 (із змінами).

III. Утримання території

3.1. Територія підприємств повинна постійно утримуватися в чистоті і систематично очищатися від відходів виробництва, сміття, опалого листя, сухої трави, тополиного пуху тощо. Промаслені обтиральні матеріали та інші пожежонебезпечні виробничі відходи повинні зберігатися на спеціально відведених ділянках у металевих ящиках, які закриваються. Відходи виробництва, які не підлягають утилізації, необхідно регулярно прибирати і вивозити з території підприємства.

3.2. На території підприємства на видних місцях повинні бути встановлені таблички із зазначенням порядку виклику пожежної охорони, знаки місць розміщення первинних засобів пожежогасіння, схема руху транспорту, в якій слід вказувати розміщення будинків, водойм, гідрантів, пірсів та градирень (необхідність встановлення такої схеми на кожному конкретному підприємстві визначається ВПО). Схема руху транспорту має бути погоджена з ВПО.

3.3. На території об'єктів, де куріння дозволяється, адміністрація зобов'язана визначити і обладнати для цього спеціальні місця, позначити їх знаком або написом, встановити урну або попільницю з негорючих матеріалів.

3.4. Горючі відходи в контейнерах, а також тара з-під лакофарбувальних матеріалів повинні зберігатися на спеціальних майданчиках, розміщених на відстані не менше ніж 20 м від будинків і споруд. Тара з-під горючих рідин повинна бути щільно закритою.

3.5. Шляхи, проїзди і проходи до будинків, споруд і джерел протипожежного водопостачання, а також підступи до пожежного устаткування і засобів пожежогасіння повинні бути завжди вільними, утримуватися у справному стані, в зимовий період очищатися від снігу.

На односмугових проїздах треба влаштовувати роз'їзні майданчики, а тупикові проїзди повинні закінчуватися розворотними майданчиками для забезпечення розвертання пожежних автомобілів. Ці майданчики мають відповідати вимогам ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Протипожежні розриви між будинками не дозволяється використовувати для розміщення матеріалів, устаткування, тари, для стоянки будь-яких видів транспорту, будівництва і розміщення тимчасових будинків і споруд.

3.6. Про закриття окремих ділянок шляхів або проїздів з метою їх ремонту (або з інших причин) необхідно негайно повідомляти підрозділи пожежної охорони.

На період виконання ремонту шляхів на території об'єкта повинні бути встановлені покажчики напрямку об'їзду або влаштовані переїзди через ділянки, що ремонтуються.

3.7. Основні дороги, проїзди, проходи повинні мати тверде покриття. Влаштовуючи проїзди для пожежних автомобілів до будинків, споруд та вододжерел ґрунтовою дорогою, її треба укріплювати шлаком, гравієм або іншими матеріалами для забезпечення можливості під'їзду у будь-яку пору року.

У парках станцій і депо слід робити спеціальні переїзди через канави, кювети та залізничні колії для проїзду пожежних автомобілів. Ширина переїзду повинна бути не менше 6 м.

Ширина шляхового покриття для проїзду пожежних автомобілів на проміжних станціях і невеликих об'єктах залізниці повинна становити не менше 3,5 м.

Переїзди і переходи через залізничні колії повинні бути постійно вільними для проїзду пожежних автомобілів, мати суцільне покриття на рівні верху головок рейок, а в нічний час - освітлюватися.

Стоянка вагонів без локомотивів на переїздах забороняється.

Проїзди і переїзди повинні бути позначені написами: "Пожежний проїзд! Не загороджувати".

3.8. Стічні канави, лотки і кабельні траншеї на територіях об'єктів і станцій повинні негайно очищатися від горючого сміття, пролитих горючих рідин і закриватися плитами з негорючих матеріалів.

На об'єктах, де зберігаються і застосовуються горючі рідини, мережа промислової каналізації повинна бути забезпечена справними гідравлічними затворами.

3.9. На території об'єктів залізничного транспорту забороняється розведення вогнищ, випалювання сухої трави і спалення сміття в місцях, використання яких для цих цілей не погоджено з пожежною охороною.

3.10. Місця, де дозволено застосування відкритого вогню для спалювання сміття, адміністрація повинна обладнати урнами з негорючих матеріалів і розмістити їх на відстані не ближче ніж 15 м до будинків та споруд.

3.11. Ворота в'їздів на територію об'єкта, що відчиняються за допомогою електроприводів, повинні мати пристрої для відчинення їх вручну.

3.12. Територія об'єктів у темний час доби повинна бути освітлена для забезпечення швидкого виявлення пожежних драбин, пожежного устаткування, джерел водопостачання, входів до будинків і споруд.

3.13. Кіоски, палатки та інші тимчасові споруди повинні розташовуватися на відстані не менше ніж 10 м від інших об'єктів, крім випадків, коли відповідно до будівельних норм необхідно мати більший протипожежний розрив або коли їх можна розмістити поблизу зовнішньої стіни без отворів, яка відповідає вимогам, що пред'являються до протипожежної стіни.

3.14. Забороняється стоянка транспортних засобів у наскрізних проїздах будинків на відстані менше ніж 10 м від в'їзних брам на територію об'єкта, менше ніж 5 м від пожежних гідрантів, забірних пристроїв водопостачальної мережі, пожежного устаткування, на розворотних майданчиках тупикових проїздів. У зазначених місцях повинні влаштовуватися (вивішуватися) відповідні знаки заборони.

IV. Утримання будинків, споруд і приміщень

4.1. Усі будинки, споруди та приміщення повинні утримуватися в чистоті і своєчасно очищатися від відходів виробництва та горючого сміття. Терміни очищення встановлюються технологічними регламентами або інструкціями.

4.2. У разі перепланування приміщень, зміни їх функціонального призначення, застосування нового технологічного устаткування необхідно дотримуватися протипожежних вимог чинних нормативних актів щодо будівельного і технологічного проектування.

Не дозволяється зниження проектних меж вогнестійкості конструкцій і погіршення умов евакуації людей.

Приступати до будівництва, реконструкції, технічного переоснащення приміщень, об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій, випуск пожежонебезпечної продукції дозволяється тільки за наявності проектної та іншої документації, яка пройшла попередню експертизу (перевірку) на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки в органах ДПН.

4.3. Системи протипожежного захисту приміщень, будинків та споруд (протидимовий захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани, інші захисні пристрої у протипожежних стінах і перекриттях тощо) повинні постійно утримуватися у справному робочому стані.

4.4. Отвори у протипожежних стінах, перегородках та перекриттях повинні бути захищені протипожежними дверима, вікнами, шторами, вогнезахисними клапанами, водяними завісами тощо.

4.5. Устаткування, що забезпечує щільне зачинення дверей сходових кліток, коридорів, тамбурів, вестибюлів і холів (доводчики, ущільнювачі), повинно бути постійно справним.

Не допускається встановлювати будь-які пристрої, що перешкоджають нормальному зачиненню протипожежних дверей, а також знімати пристрої для їх самозачинення.

4.6. У місцях перетинання інженерними комунікаціями протипожежних перешкод та конструкцій з нормованими межами вогнестійкості слід застосовувати спеціальні ущільнювальні діафрагми, що запобігають поширенню вогню та забезпечують нормовану межу вогнестійкості конструкції.

4.7. Дерев'яні елементи повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують першу групу вогнезахисної ефективності згідно з ГОСТ 16363-98 "Средства огнезащитные для древесины. Метод определения огнезащитных свойств".

Після виконання вогнезахисних робіт підрядною організацією, яка має відповідну ліцензію, за участю замовника має бути складений акт про виконані роботи. Після закінчення термінів дії обробки (просочення) та у разі втрати або погіршення вогнезахисних властивостей обробку (просочення) треба повторити. Перевірку стану вогнезахисної обробки (просочення) слід проводити не менше одного разу на рік зі складанням акта перевірки.

4.8. Зовнішні пожежні драбини, огорожі дахів, устаткування захисту від блискавок на дахах будинків повинні утримуватися у справному стані і бути пофарбованими.

4.9. Територія, будинки, споруди, приміщення мають бути забезпечені знаками безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" і ГОСТ 12.4.026-76 ДССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности".

4.10. У виробничих, адміністративних, складських і допоміжних приміщеннях на видних місцях повинні бути вивішені: інструкція з пожежної безпеки, табель обслуговування ДПД, план евакуації людей, що працюють, і матеріальних цінностей відповідно до НАПБ А.01.001-2004.

4.11. Біля входу до виробничих і складських приміщень та всередині цих приміщень повинні бути вивішені знаки із зазначенням категорії щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки та класу вибухо- і пожежонебезпечних зон згідно з чинним законодавством.

4.12. Для всіх приміщень виробничих і складських будинків повинні бути встановлені граничнодопустимі норми одночасного використання і зберігання вибухо- та пожежонебезпечних речовин і матеріалів.

4.13. Після закінчення зміни забороняється залишати на робочих місцях горючі відходи виробництва, легкозаймисті рідини (далі - ЛЗР) і горючі рідини (далі - ГР).

4.14. Не використані протягом робочої зміни ЛЗР і ГР повинні виноситися до цехових комор або зберігатися в металевих ящиках (шафах). Використані обтиральні матеріали необхідно прибирати в металеві ящики з кришками, які щільно закриваються, і після закінчення зміни видаляти з виробничих приміщень у спеціально призначені для цього місця.

4.15. Адміністрацією об'єкта повинен бути встановлений порядок заміни просоченого маслом спецодягу на чистий відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 N 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за N 446/15137 (із змінами).

Зберігання просоченого маслом спецодягу допускається тільки в металевих шафах у розгорнутому вигляді. Двері шаф повинні мати отвори для провітрювання у верхній або нижній частині.

4.16. Відповідальний за пожежну безпеку працівник відповідного підрозділу щодня після закінчення роботи зобов'язаний провести огляд приміщень, які зачиняються. Перелік приміщень, що підлягають огляду, і порядок проведення огляду встановлюються керівником відповідного підрозділу. Результати огляду записуються до спеціального журналу із зазначенням найменування приміщення, дати, часу і результатів огляду, прізвища відповідальної особи та засвідчуються підписами осіб, які проводили огляд.

4.17. Для індивідуального захисту обслуговуючий персонал підприємств, де в технологічних процесах використовуються ЛЗР, ГР або гази, повинен бути забезпечений комплектом спеціального термозахисного одягу. Спецодяг повинен завчасно пратися та ремонтуватися, зберігатися у розвішеному вигляді в металевих шафах, установлених у спеціально відведених для цього приміщеннях.

4.18. Ґрати, якими в разі потреби обладнуються вікна тих приміщень, де перебувають люди, повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування у цих приміщеннях людей ґрати повинні бути розкриті або зняті. Забороняється встановлювати будь-які ґрати (у тому числі такі, що розкриваються або знімаються) на вікнах, дверних отворах приміщень з масовим перебуванням людей: у кімнатах відпочинку вокзалів, залах очікування тощо.

Влаштовувати глухі (незнімні) ґрати дозволяється в касах, складах, коморах, кімнатах для зберігання зброї і боєприпасів та в інших випадках, передбачених законодавством.

4.19. У виробничих, адміністративних, складських і допоміжних будинках об'єкта забороняється:

змінювати функціональне призначення будинків і приміщень без погодження з органами пожежного нагляду;

розташовувати на шляхах евакуації виробниче устаткування, меблі, шафи, сейфи та інші предмети;

прибирати приміщення із застосуванням бензину, гасу та інших ЛЗР і ГР;

залишати після закінчення роботи увімкнене в електромережу побутове електрообладнання, використання якого у приміщенні дозволено органами пожежного нагляду та енергонагляду;

застосовувати на шляхах евакуації (крім будинків V ступеня вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стель;

проводити відігрівання замерзлих труб різноманітних систем паяльними лампами, будь-якими іншими засобами із застосуванням відкритого вогню.

4.20. На підвальних та цокольних поверхах не допускається:

розміщення вибухопожежонебезпечних виробництв, зберігання та застосування ЛЗР і ГР, вибухових речовин, балонів з газами, целулоїду, горючої кіноплівки, карбіду кальцію та інших речовин і матеріалів, що мають підвищену вибухопожежну небезпеку (за винятком випадків, обумовлених чинними нормативно-правовими актами);

улаштування складів горючих матеріалів, майстерень, де використовуються горючі матеріали, а також інших господарських приміщень, якщо вхід до них не ізольований від загальних евакуаційних сходових кліток;

розташовувати приміщення категорій А і Б, інші приміщення, в яких використовуються або зберігаються горючі легкозаймисті матеріали, горючі рідини та гази, прокладати трубопроводи для їх транспортуваня, за винятком випадків, обумовлених нормативними актами.

4.21. Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи й приміщення (у тому числі вентиляційні камери, електрощитові) під виробничі дільниці, для зберігання продукції, устаткування, меблів та інших предметів тощо.

Двері горищ, технічних поверхів, вентиляційних камер, електрощитових, підвалів повинні утримуватися зачиненими. На дверях слід вказувати місце зберігання ключів. Вікна горищ, технічних поверхів, підвалів повинні бути засклені.

V. Утримання евакуаційних шляхів і виходів

5.1. Евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будинків та споруд.

Кількість і розміри евакуаційних шляхів і виходів, їхні конструктивні та планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність та облицювання (оздоблення) повинні відповідати вимогам будівельних норм.

5.2. У разі розміщення технологічного або іншого обладнання у приміщеннях повинні бути забезпечені евакуаційні проходи до сходових кліток та інших шляхів евакуації відповідно до будівельних норм.

5.3. У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасне перебування не більше 50 осіб.

5.4. Двері на шляхах евакуації повинні відкриватися в напрямку виходу з приміщення (будинків), за винятком випадків, передбачених будівельними нормами.

У разі наявності на шляхах евакуації розсувних дверей поряд з ними слід влаштовувати двері, які відчиняються за напрямком евакуації.

5.5. На шляхах евакуації забороняється застосування горючих облицювальних матеріалів і фарб на горючій основі. Покриття підлог на шляхах евакуації повинно бути надійно закріплене.

5.6. Сходові марші та площадки повинні мати огорожі з поручнями, які не зменшують встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок.

5.7. У сходових клітках (за винятком незадимлюваних) дозволяється встановлювати прилади опалення, в тому числі на висоті 2,2 м від поверхні проступів та сходових площадок, сміттєпроводи, поверхові сумісні електрощити, поштові скриньки та пожежні крани за умови, що це обладнання не зменшує нормативної ширини проходу сходовими площадками та маршами.

У незадимлюваних сходових клітках допускається встановлювати лише прилади опалення.

5.8. Сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм та ПУЕ. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей.

Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, повинні постійно освітлюватися електричним світлом (у разі наявності людей).

5.9. У будинках вокзалів, кімнатах чекання для пасажирів, підземних переходах та інших приміщеннях, де можуть перебувати одночасно більше 100 осіб, у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 працівників (або якщо площа перевищує 150 кв.м), а також в інших випадках, зазначених у нормативно-правових актах, евакуаційні виходи повинні бути позначені світловими покажчиками з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні.

Світлові покажчики "Вихід" повинні бути постійно справними. У будинках вокзалів, кімнатах чекання для пасажирів та підземних переходах їх слід вмикати на весь час перебування людей.

5.10. Не допускається:

влаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні та підйомні двері, двері, що повертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;

забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші засуви, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будинків;

розташовувати у тамбурах виходів гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігання будь-якого інвентарю та матеріалів;

захаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші та площадки, вестибюлі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;

влаштовувати на сходових клітках приміщення будь-якого призначення, у тому числі кіоски, ларки, а також виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати промислові газопроводи, трубопроводи з ЛЗР та ГР, повітроводи;

розташовувати в ліфтових холах комори, кіоски, ларки тощо;

робити засклення або закладати жалюзі й отвори повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;

установлювати телекамери в проходах таким чином, щоб вони перешкоджали евакуації людей;

знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;

заміняти армоване скло на звичайне у дверях та фрамугах всупереч передбаченому за проектом;

знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;

зменшувати нормативну площу фрамуг у зовнішніх стінах сходових кліток або закладати їх;

розвішувати у сходових клітках на стінах стенди, панно тощо;

улаштовувати слизьку підлогу на шляхах евакуації.

VI. Електроустановки

6.1. Електрична мережа й електрообладнання, що експлуатуються на об'єкті, повинні відповідати вимогам чинних ПУЕ, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 N 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), та інших чинних нормативно-правових актів.

6.2. Відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито по конструкціях на ізоляторах, тросах, у лотках тощо до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів, повинна бути не менше ніж 1 м.

6.3. Застосування електричних опалювальних приладів у приміщеннях категорій А та Б за вибухопожежонебезпекою не дозволяється.

У разі застосування згідно з умовами виробництва в пожежонебезпечних зонах будь-якого класу електронагрівальних приладів нагрівальні робочі частини останніх мають бути захищені від взаємодії з горючими матеріалами, а самі прилади встановлені на поверхні з негорючого матеріалу.

Забороняється застосування електронагрівальних приладів у пожежонебезпечних зонах складських приміщень, у будинках архівів, музеїв, бібліотек (крім спеціально призначених і обладнаних для цього приміщень), а також у будинках (приміщеннях) іншого призначення, в яких можливість використання таких приладів обмежується Правилами (розділ VII) або іншими нормативно-правовими актами.

6.4. Нові підключення різних струмоприймачів (електродвигунів, нагрівальних приладів тощо) необхідно проводити з урахуванням допустимого струмового навантаження електромережі.

6.5. Електропостачання систем протипожежного захисту слід забезпечити за I категорією надійності згідно з ПУЕ.

6.6. Особи, відповідальні за електрогосподарство (призначені наказом керівника об'єкта з числа спеціалістів, кваліфікація яких відповідає вимогам НПАОП 40.1-1.32-01, які пройшли навчання з питань технічної експлуатації електроустановок, охорони праці та пожежної безпеки), зобов'язані:

забезпечити організацію і своєчасне проведення профілактичних оглядів і планово-попереджувальних ремонтів електрообладнання, апаратури й електромереж, а також своєчасне усунення несправностей, які можуть спричинити пожежу;

стежити за правильністю вибору і застосування кабелів, електропроводів, двигунів, світильників та іншого електрообладнання залежно від класифікації зон за НПАОП 40.1-1.32-01 і характеристик навколишнього середовища;

систематично контролювати стан апаратів захисту від короткого замикання та інших аварійних режимів роботи;

стежити за справністю автоматичних установок і засобів, призначених для ліквідації пожеж в електроустановках і кабельних приміщеннях;

організувати систему навчання та інструктування чергового персоналу з питань пожежної безпеки під час експлуатації електроустановок;

розробляти інструкції з пожежної безпеки для працівників енергетичної служби;

розробляти інструкції про порядок дій обслуговуючого персоналу в разі виникнення аварійних та надзвичайних ситуацій, а також пожеж;

брати участь у розслідуванні випадків пожеж в електроустановках, розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання їх виникненню.

6.7. Черговий електрик (змінний електромонтер) зобов'язаний проводити планові профілактичні огляди електрообладнання, перевіряти наявність і справність апаратів захисту і вживати негайних заходів до усунення несправностей, що можуть призвести до пожежі. Підсумки оглядів електроустановок, виявлені несправності і вжиті заходи фіксуються в оперативному журналі.

6.8. Перевірка опору ізоляції кабелів, проводів, надійності з'єднань, захисного заземлення, режиму роботи електроустановок повинна проводитися у терміни, встановлені НПАОП 40.1-1.21-98 і НПАОП 40.1-1.32-01.

6.9. Усі електроустановки повинні бути обладнані апаратами захисту від короткого замикання та інших аварійних режимів роботи. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі, що поставлено заводом-виробником або електротехнічною лабораторією, номінального струму вставки. Апарати захисту повинні бути в дієздатному стані.

6.10. З'єднання, окінцювання і відгалуження жил проводів та кабелів необхідно здійснювати за допомогою опресування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів для запобігання виникненню небезпечних у пожежному відношенні перехідних опорів.

6.11. Обладнання та експлуатація тимчасових електромереж не допускаються. Винятком можуть бути тимчасові установки освітлення й електропроводки, які живлять місця проведення будівельних і тимчасових ремонтно-монтажних робіт.

6.12. Не допускається проходження повітряних ліній електропередачі і зовнішніх електропроводок над покрівлями будинків, навісами, штабелями лісу, складами волоконних матеріалів, торфу та інших горючих матеріалів.

6.13. Освітлювальні прожектори на об'єктах влаштовуються на окремих опорах. Забороняється влаштовувати їх на покрівлях будинків і споруд, поверхневий шар яких виконано з горючих матеріалів.

6.14. Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками і сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури необхідно застосовувати гнучкі кабелі та проводи, спеціально призначені для цієї мети, з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень.

6.15. У разі наявності у виробничих і складських приміщеннях горючих матеріалів, а також виробів у горючій упаковці електричні світильники в таких приміщеннях повинні мати ступінь захисту для відповідних вибухо- і пожежонебезпечних зон за НПАОП 40.1-1.32-01. Конструкція світильників повинна виключати можливість випадання колб (ламп), а в світильниках з люмінесцентними лампами - стартерів.

6.16. Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів повинна бути не меншою від таких значень: для ламп потужністю 100 Вт - 0,5 м, потужністю 300 Вт - 0,8 м, потужністю 500 Вт - 1 м.

Інші види світильників повинні розміщуватися від горючих матеріалів та предметів на відстані не менше ніж 0,5 м, а від горючих будівельних конструкцій - не менше ніж 0,2 м.

У разі неможливості дотримання вказаної відстані будівельні конструкції повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.

6.17. Електродвигуни, світильники, проводи і розподільні пристрої слід очищати від горючого пилу не рідше ніж двічі на місяць.

6.18. Встановлене в будинках маслозаповнене електрообладнання повинно бути захищене стаціонарними і пересувними системами пожежогасіння відповідно до вимог ПУЕ.

6.19. Під час експлуатації електроустановок забороняється:

використовувати кабелі та проводи з пошкодженою ізоляцією та ізоляцією, яка втратила в процесі експлуатації захисні електроізоляційні властивості;

застосовувати для опалення приміщень нестандартні (саморобні) електронагрівальні прилади або лампи розжарювання, а також прилади з відкритими нагрівальними елементами;

залишати без нагляду увімкнені в мережу електронагрівальні прилади;

сушити горючі матеріали на електронагрівальних приладах;

користуватися електронагрівальними приладами технологічного призначення без підставок із вогнестійких матеріалів;

користуватися несправними електроустановками та електроінструментом;

залишати під напругою електричні проводи і кабелі із неізольованими кінцями;

використовувати електродвигуни та інше електрообладнання, поверхневий нагрів яких під час роботи перевищує температуру навколишнього середовища на 45 град.С, якщо до цих пристроїв не пред'являються інші вимоги.

6.20. Усі несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, нагрів горючої ізоляції кабелів та проводів вище допустимого рівня, повинні негайно усуватися черговим електротехнічним персоналом. Несправні електромережі та електроапарати слід негайно вимикати до приведення їх у пожежобезпечний стан.

6.21. У всіх незалежно від призначення приміщеннях, що після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, усі електроустановки та електроприлади, а також мережа їх живлення повинні бути вимкнені (за винятком чергового освітлення, протипожежних і охоронних установок і установок, які за вимогами технологічних процесів працюють цілодобово).

6.22. На усіх об'єктах повинен бути встановлений порядок зняття напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів у разі виникнення пожежі. При цьому електропостачання систем протипожежного захисту, протипожежного водопостачання і аварійного освітлення не повинно відключатися.

6.23. Захист будинків, споруд та зовнішніх установок від прямого попадання блискавки та вторинних її проявів повинен виконуватися згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд". Міжповерхові переходи кабелів службово-технічних будинків сигналізації, централізації, блокування та зв'язку (далі - СЦБ та зв'язку) необхідно заповнювати негорючими матеріалами.

6.24. У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою повинно бути забезпечено додержання вимог електростатичної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" і ГОСТ 12.4.124-83 ДССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования".

VII. Опалення

7.1. Перед початком опалювального сезону котельні, теплогенераторні й калориферні установки, печі та інші опалювальні прилади мають бути перевірені й відремонтовані. Несправні опалювальні пристрої не повинні допускатися до експлуатації.

7.2. Відповідальним за технічний стан і контроль за експлуатацією, своєчасним і якісним ремонтом опалювальних установок на об'єкті є головний енергетик (головний механік), а в підрозділах об'єкта - керівник.

7.3. Не дозволяється висипати незагашені золу, шлак, вугілля поблизу будинків. Вони повинні виноситися в спеціально відведені для їх збирання місця.

7.4. Паливо слід зберігати на спеціально відведених майданчиках. Протипожежні відстані до найближчих будинків повинні відповідати вимогам чинних будівельних норм.

7.5. Допускається влаштування відповідно до вимог СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование" пічного опалення під час відсутності централізованого теплопостачання у будинках і приміщеннях.

7.6. Топлення печей мають виконувати спеціально призначені особи, проінструктовані про заходи пожежної безпеки під час експлуатації опалювальних печей.

7.7. Топлення печей повинно припинятися не менше ніж за дві години до закінчення роботи.

7.8. Очищення димоходів та печей від сажі необхідно проводити перед початком і протягом усього опалювального сезону, а саме:

один раз на три місяці - для опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі;

один раз на два місяці - для печей та осередків вогню безперервної дії;

один раз на місяць - для кухонних плит та кип'ятильників.

На об'єктах результати очищення димоходів та печей повинні фіксуватися в журналах.

7.9. Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій згідно з будівельними нормами.

Біля кожної печі перед топковим отвором на горючій підлозі повинен бути закріплений металевий лист розміром не менше ніж 0,5 х 0,7 м.

7.10. Відстань від печі до товарів, стелажів, шаф та іншого устаткування повинна бути не менше ніж 0,7 м, а від топкового отвору - не менше ніж 1,25 м.

7.11. Під час експлуатації пічного опалення забороняється:

складати паливо безпосередньо перед топковим отвором печі;

топити печі з відкритими топковими отворами;

застосовувати для розпалювання печей бензин, гас, дизельне паливо та інші ЛЗР і ГР;

залишати печі, які топляться, без догляду;

сушити та складати на печах і біля них дрова, одяг та інші горючі речовини і матеріали;

застосовувати види палива, не передбачені конструкцією печі;

використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри паливника;

використовувати вентиляційні та інші канали як димоходи.

7.12. Використовувати тимчасові печі у приміщеннях, як правило, не дозволяється.

7.13. У разі необхідності використання на підприємствах тимчасових металевих печей та газових горілок інфрачервоного випромінювання для сушіння приміщень будинків і споруд, що будуються, треба керуватися чинними НАПБ А.01.001-2004.

7.14. Застосування пічного опалення у приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою не дозволяється.

7.15. У приміщеннях складів категорій А, Б, В, коморах та в місцях, відведених для зберігання горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та зрідженими газами опалювальні прилади необхідно обгороджувати екранами з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше ніж 0,1 м від опалювальних приладів.

7.16. Опалювальні прилади систем водяного та парового опалення у приміщеннях категорій А, Б, В та з сильним виділенням пилу повинні мати гладкі поверхні для їх очищення.

7.17. У приміщеннях котелень допускається встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива:

у вбудованих котельнях - об'ємом не більше ніж 1 куб.м (для мазуту);

в окремо розташованих котельнях - об'ємом не більше ніж 5 куб.м (для мазуту) або 1 куб.м (для легкого нафтового палива).

7.18. Поблизу кожної форсунки котельні або теплогенерувальної установки, що працює на рідкому паливі, повинен бути встановлений піддон з піском, а на паливопроводі - не менше двох вентилів (один поблизу топки, інший поблизу резервуара з паливом).

7.19. Вбудовані котельні на рідкому паливі незалежно від продуктивності котлів повинні бути обладнані системами пожежогасіння.

7.20. У приміщеннях котелень та інших теплогенерувальних установок об'єктів забороняється:

допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання та протипожежного інструктажу;

експлуатувати установки у разі підтікання рідкого палива або витікання газу із системи паливоподачі;

розпалювати установки без їх попередньої продувки;

подавати паливо на згаслі форсунки або газові пальники;

працювати з несправними або вимкненими приладами контролю, регулювання, а також за їх відсутності;

користуватися витратними баками, що не мають приладів для відведення палива в аварійний резервуар у разі пожежі;

сушити спецодяг, взуття та інші матеріали на котлах і паропроводах.

VIII. Насосні станції водопостачання і водонапірні башти

8.1. У приміщеннях насосних станцій, обладнаних двигунами внутрішнього згоряння і дизель-генераторами, витратний бак з паливом допускається розміщувати всередині приміщення.

Паливний бак повинен мати пожежобезпечну систему заміру рівня рідини і бути обладнаний системою аварійного зливання палива в резервну ємність, встановлену за межами приміщення.

Витратні баки котлів опалення розміщуються за межами приміщень машинних відділень станцій.

8.2. Приміщення насосних станцій, у яких розміщено пожежні або резервні насоси, повинні мати телефонний зв'язок з пожежною командою (поїздом).

Категорія надійності електропостачання насосних станцій (установок) повинна відповідати вимогам будівельних норм та ПУЕ.

8.3. Водонапірні башти повинні бути забезпечені під'їздом і пристосовані для відбору води пожежною технікою в будь-яку пору року. Не допускається використовувати для господарських та виробничих цілей запас води, призначений для пожежогасіння.

8.4. Будівельні конструкції водонапірних башт, виконані з горючих матеріалів, мають обладнуватися вогнезахисним покриттям або оброблятися вогнезахисною речовиною із зовнішнього і внутрішнього боків.

Організація, яка проводить обробку, зобов'язана надати власникові акт із зазначенням дати виконання робіт і строку дії обробки.

8.5. У приміщенні насосної станції повинні бути вивішені загальна схема протипожежного водопостачання і схема обв'язки насосів. На кожній засувці та пожежному насосі треба вказувати їхнє призначення.

Порядок увімкнення пожежних насосів повинен визначатися відповідною інструкцією.

8.6. Електрифіковані засувки повинні перевірятися не рідше двох разів на рік, а пожежні насоси - щомісяця й утримуватись у постійній експлуатаційній готовності.

Не рідше одного разу на місяць повинна перевірятися надійність переведення пожежних насосів з основного на резервне електропостачання (у тому числі від дизельних агрегатів) з реєстрацією результатів у журналі.

8.7. Розміщення запірної арматури на всмоктувальних і напірних трубопроводах повинно забезпечувати можливість заміни або ремонту будь-якого з насосів, зворотних клапанів та основної запірної арматури.

IX. Вентиляція і кондиціювання

9.1. Відповідальними за технічний стан, справність і додержання вимог пожежної безпеки під час експлуатації вентиляційних систем є головний механік (головний енергетик) або особа, яка призначена наказом по об'єкту.

9.2. Режим роботи вентиляційних установок об'єктів має визначатися відповідними інструкціями, в яких повинні бути передбачені (стосовно умов виробництва) заходи пожежної безпеки, терміни профілактичних оглядів, очистки повітроводів, вогнезатримувальних клапанів та іншого устаткування, а також порядок дій обслуговуючого персоналу в разі виникнення пожежі або аварії.

9.3. Черговий персонал (майстер, бригадир, слюсар), який здійснює нагляд за вентиляційними установками, повинен проводити плановий профілактичний огляд вентиляторів, повітроводів, вогнезатримувальних клапанів, фільтрів, заземлювальних пристроїв і вживати заходів до усунення будь-яких несправностей або порушень режиму їх роботи, що можуть спричинити виникнення або розповсюдження пожежі.

9.4. Вентиляційні установки, що призначені для видалення повітря з пожежо- і вибухонебезпечних приміщень, а також для вилучення вибухонебезпечних речовин з місцевих відсмоктувачів, повинні бути справними, заземленими й обладнаними приладами для захисту від статичної електрики.

9.5. Місцеві відсмоктувачі вентиляційних систем для видалення пожежо- і вибухонебезпечних речовин повинні бути обладнані каменевловлювачами або магнітними вловлювачами.

9.6. Вентиляційні камери, циклони, фільтри, повітропроводи витяжних систем слід очищати від горючого пилу, відходів виробництва, жирових відкладень (за умови вимкнення вентиляторів) пожежобезпечними засобами.

Забороняється очистка вентиляційних систем вогневими методами (випалюванням).

9.7. Перевірка, профілактичний огляд і очищення вентиляційного устаткування повинні проводитись за графіком, затвердженим керівником об'єкта або підрозділу. Результати огляду фіксуються у спеціальному журналі.

9.8. Повітроводи витяжних систем, якими транспортуються вибухонебезпечні або горючі речовини, повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання, сполучення та ін.).

9.9. Під час експлуатації автоматичних вогнезатримувальних клапанів необхідно:

перевіряти не менше одного разу на тиждень їх загальний технічний стан;

своєчасно очищати від забруднення пилом та іншими відкладеннями чутливі елементи приводів засувок (легкоплавкі замки, легкогорючі вставки, термочутливі елементи тощо);

проводити ревізію автоматичних вогнезатримувальних клапанів магнітних вловлювачів, пристроїв блокування вентиляційних систем з пожежною сигналізацією та системами пожежогасіння, а також автоматичних пристроїв відключення вентиляції в разі пожежі у терміни, що встановлені графіком планово-попереджувального ремонту (далі - ППР), але не рідше двох разів на рік. Результати слід оформляти актом і заносити до паспортів відповідних вентиляційних установок.

9.10. Працюючий електродвигун підлягає негайному вимкненню у разі:

виникнення сильної вібрації електродвигуна;

вияву несправності вентилятора;

перегріву підшипників або корпусу електродвигуна;

появи ознак перевантаження електродвигуна (гудіння, перегрівання корпусу, запах горілої ізоляції), появи вогню або диму з електродвигуна.

9.11. У разі появи несправностей, які можуть стати прямою або непрямою причиною пожежі (перевантаження вентилятора, биття лопаток робочих коліс об кожух, перегрівання підшипників тощо), треба негайно зупинити вентилятор і не допускати його увімкнення до повного усунення несправності.

9.12. Очисні пристрої (скрубери, циклони, фільтри та ін.) для вловлювання горючих і вибухонебезпечних речовин повинні мати заземлення.

9.13. Під час експлуатації очисних пристроїв необхідно:

проводити очистку фільтрів у міру накопичення відходів, які повинні видалятися у спеціально відведені місця;

здійснювати вивантаження горючого пилу з циклонів, коли вентилятор вимкнено;

влаштовувати шиберні засувки автоматичної дії на подавальному трубопроводі, якщо вловлені циклоном речовини спалюються в топках котлів;

під час ручної очистки та ремонту фільтрувальних пристроїв не допускати застосування відкритого вогню або іскроутворювальних інструментів;

здійснювати контроль за справністю вибухозахисних та вогнезатримних пристроїв (клапани, мембрани тощо);

у разі появи джерел самозапалення негайно вжити заходів до їх ліквідації і видалення відходів та відкладень у безпечне місце.

9.14. У разі виникнення пожежі у вентиляційній камері, повітроводах, фільтрувальних пристроях або на будь-якій ділянці вентиляційної системи треба її вимкнути, повідомити про це пожежну охорону, адміністрацію підрозділу та вжити заходів щодо ліквідації пожежі.

9.15. Під час експлуатації вентиляційних систем забороняється:

відключати або знімати вогнезатримувальні клапани;

випалювати накопичені в повітроводах, зонтах жирові відкладення та інші горючі речовини;

закривати витяжні канали, отвори й решітки;

залишати двері вентиляційних камер відчиненими, зберігати в камерах різноманітні матеріали й устаткування;

використовувати припливно-витяжні повітроводи і канали для відведення газів від приладів опалення, газових колонок та інших нагрівальних приладів;

складувати на відстані менше ніж 0,5 м до повітропроводів і устаткування горючі матеріали або негорючі матеріали в горючій упаковці;

експлуатувати наповнені циклони.

9.16. Під час експлуатації побутових кондиціонерів забороняється:

використовувати для кріплення кондиціонера у віконному отворі горючі елементи рам замість монтажного кріплення заводського виготовлення або інших металевих конструкцій;

переробляти кондиціонери з метою зміни їх функціонального призначення;

замінювати існуючі триполюсні штепсельні з'єднання на двополюсні;

встановлювати кондиціонери у внутрішніх протипожежних перегородках та стінах;

встановлювати кондиціонери у приміщеннях категорій А і Б.

9.17. Встановлені у віконних отворах кондиціонери повинні бути захищені зверху козирком із негорючих матеріалів. При цьому краї козирків повинні виступати за зовнішні габарити кондиціонера не менше ніж на 0,15 м.

9.18. Монтаж, підключення та прокладання електричної мережі, пристроїв електричного захисту на лініях, які живлять побутові кондиціонери, слід виконувати згідно з вимогами інструкції з експлуатації кондиціонерів та ПУЕ.

9.19. Лінії живлення до кожного побутового кондиціонера групи необхідно забезпечувати автоматичним пристроєм електричного захисту незалежно від наявності захисту на загальній лінії, яка живить групу кондиціонерів.

9.20. Повітря, яке містить горючий пил або горючі відходи, повинно очищуватися до надходження у вентилятор. Для цього перед ним слід встановлювати каменевловлювачі, а для вилучення металевих предметів - магнітні вловлювачі.

9.21. Повітроводи, якими переміщуються вибухопожежонебезпечні гази, пари і пил, не допускається розміщувати в підвальних приміщеннях та в каналах під підлогою.

Усередині повітроводів та на їх стінках не дозволяється розміщувати газопроводи і трубопроводи з горючими речовинами, кабелі, електропроводку й каналізаційні трубопроводи; не дозволяється також перетинання повітроводів цими комунікаціями.

Матеріали, з яких виготовляються повітроводи, мають відповідати вимогам будівельних норм. Виготовлення повітроводів із азбестоцементних матеріалів забороняється.

X. Вокзали (приміщення для
пасажирів на проміжних станціях)

10.1. Вимоги пожежної безпеки, викладені у розділах I-IX цих Правил, поширюються на вокзали (приміщення для пасажирів на проміжних станціях). Об'ємно-планувальні рішення новозбудованих та таких, що реконструюються, вокзалів (приміщень для пасажирів на проміжних станціях) повинні відповідати проектній документації, що розроблена на підставі вимог будівельних норм і відомчих норм технологічного проектування та має позитивний експертний висновок органу державного пожежного нагляду як складової частини комплексної державної експертизи.

10.2. Уздовж вокзалів та будівель, у яких розміщуються приміщення для пасажирів на проміжних станціях, повинен бути забезпечений вільний проїзд для пожежних автомобілів відповідно до вимог ДБН 360-92** "Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень". Вокзали (приміщення для пасажирів на проміжних станціях) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до НАПБ 03.004-2002.

10.3. Розміщення кіосків для торгівлі та надання інших послуг пасажирам на вокзалах (в приміщеннях для пасажирів на проміжних станціях) допускаються за погодженням з адміністрацією вокзалу (станції), органами ВПО та ДПН.

10.4. Обладнання вокзалів (приміщень для пасажирів на проміжних станціях) системами пожежогасіння та пожежної сигналізації здійснюється відповідно до Переліку однотипних за призначенням об'єктів, які підлягають обладнанню автоматичними установками пожежогасіння та пожежної сигналізації, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.08.2005 N 161, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.09.2005 за N 990/11270 (далі - НАПБ Б.06.004-2005).

10.5. Електроопалювальні прилади, що застосовуються в буфетах, ресторанах, на підприємствах побутового обслуговування пасажирів та в інших приміщеннях, повинні встановлюватися на негорючих підставках.

10.6. Стелажі в камерах схову ручної поклажі та багажних кладових повинні бути виконані з негорючих матеріалів. Розміщення антресолей не допускається.

10.7. Фарба для маркування багажу повинна зберігатися у спеціально відведеному місці в металевій закритій тарі.

10.8. У вокзалах (приміщеннях для пасажирів на проміжних станціях) забороняється:

курити у невстановлених місцях і застосовувати відкритий вогонь;

приймати на зберігання і до перевезення ЛЗР та ГР, вибухові, їдкі й отруйні речовини, мотоцикли, мопеди та іншу техніку за наявності бензину (паливної суміші) у баках і з підключеними акумуляторами;

залишати без нагляду ввімкнені електроопалювальні прилади.

XI. Службово-технічні будинки сигналізації,
централізації, блокування і зв'язку
(пости ЕЦ, ГАЦ, ДЦ, ГАЦ-ЕЦ)

11.1. Об'ємно-планувальні рішення і межа вогнестійкості побудованих та реконструйованих службово-технічних будинків СЦБ та зв'язку повинні відповідати вимогам ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва" та ВНТП-85 "Відомчі норми технологічного проектування. Службово-технічні будівлі сигналізації, централізації, блокування та зв'язку на залізничному транспорті" (далі - ВНТП-85).

11.2. Категорія службово-технічних приміщень і будинків СЦБ та зв'язку з вибухопожежної та пожежної небезпеки встановлюється відповідно до ВНТП-85.

11.3. Будинки СЦБ та зв'язку повинні бути обладнані протипожежним водопостачанням та системами пожежної сигналізації згідно з чинними нормативно-правовими актами.

За відсутності централізованого водопостачання для будинків, що мають будівельний об'єм 1000-5000 куб.м, допускається влаштовувати протипожежне водопостачання з протипожежних резервуарів.

11.4. Протипожежні вимоги до систем теплопостачання, опалення і вентиляції регламентуються будівельними нормами та ВНТП-85.

Утримання території, будинків, споруд, приміщень та енергетичного обладнання повинно відповідати вимогам, викладеним у розділах III-IV цих Правил.

11.5. Дизельні електростанції, розташовані в будинках СЦБ та зв'язку, повинні відділятися від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу згідно з вимогами будівельних норм. У приміщенні електростанції необхідно влаштувати витратний бак, обладнаний аварійним зливом до ємності за межами будинків СЦБ і зв'язку. Забороняється влаштовувати у приміщенні електростанцій піддони, приямки.

Якщо об'єм горючої рідини не перевищує 1000 л, допускається влаштовувати піддон або приямок, розрахований на вміст зазначеної кількості рідини.

11.6. Допускається зберігати паливо поза будинком поста ЕЦ або будинком зв'язку в тарі, якщо його загальна кількість не перевищує 600 л. За наявності більшої кількості палива слід будувати спеціальні сховища відповідно до чинних протипожежних норм.

11.7. Приміщення акумуляторних батарей, у яких здійснюється заряджання акумуляторів напругою понад 2,3 В на елемент, повинні відповідати вимогам глави 4.4 ПУЕ, при цьому потрібно дотримуватися таких основних вимог:

для акумуляторної батареї треба передбачати блокування, щоб не допускати заряджання батарей напругою понад 2,3 В на елемент у разі вимкнення вентиляції;

проходи для обслуговування акумуляторних батарей повинні бути завширшки не менше ніж 1 м у разі двостороннього розміщення акумуляторів і 0,8 м - у разі одностороннього;

відстань від акумуляторів до опалювальних приладів має бути не менше ніж 0,75 м;

акумуляторні батареї рекомендується розміщувати у приміщеннях з природним освітленням, для вікон необхідно застосовувати матове або покрите білою клеєвою фарбою скло. Допускається розміщення акумуляторних батарей у приміщеннях без природного освітлення, при цьому світильники повинні бути у вибухозахисному виконанні, а електропроводка захищена кислототривкою оболонкою. Вимикачі, запобіжники, штепсельні розетки та інші електричні прилади монтуються поза межами приміщення акумуляторної;

вхід у приміщення акумуляторної повинен здійснюватися через тамбур. Влаштування входу з побутових приміщень не допускається. Тамбур повинен мати такі розміри, щоб двері з приміщення акумуляторної до тамбура можна було відчиняти та зачиняти, якщо двері з тамбура в суміжне приміщення зачинені. Двері тамбура повинні відкриватися назовні і бути обладнані замком, який можна відімкнути без ключа з внутрішнього боку. На дверях акумуляторної повинні бути знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76;

приміщення акумуляторних батарей повинні бути обладнані стаціонарною примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Об'єднання повітроводів вентиляції з димоходами або з загальною системою вентиляції будинку забороняється;

опалення приміщення акумуляторної батареї рекомендується здійснювати за допомогою калориферного приладу, що розміщується поза його межами.

У разі застосування електропідігріву необхідно вжити заходів, спрямованих на запобігання потраплянню іскор через канал. Водяне (парове) опалення повинно здійснюватися за допомогою гладких труб, з'єднаних зварюванням. Фланцеві з'єднання і влаштування вентилів забороняються.

11.8. У будинках СЦБ і зв'язку силові кабелі напругою 380/220 В прокладаються окремо від кабелів СЦБ та зв'язку. Кабелі в приміщеннях повинні прокладатися по металевих конструкціях, що кріпляться на стінах або релейних стативах, а в апаратних приміщеннях - у каналах. Дерев'яні щити, що перекривають кабельні канали, повинні бути обшиті знизу покрівельною сталлю по негорючому ізоляційному матеріалу. Кабельні канали повинні утримуватися в чистоті.

11.9. Будинки СЦБ і зв'язку повинні мати захист від прямих влучень блискавки і вторинних її проявів, який має виконуватися відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008.

11.10. Щити вимкнення живлення постових пристроїв СЦБ і зв'язку повинні розташовуватися у місцях, доступних для обслуговуючого персоналу в разі виникнення пожежі й аварійних ситуацій.

11.11. Будинки СЦБ і зв'язку повинні укомплектовуватись двома ізолювальними протигазами, що розміщуються на вході до релейного приміщення.

XII. Залізничні станції

12.1. Територія кожної залізничної станції, будинки та споруди, розташовані в її межах, усе станційне обладнання повинні відповідати вимогам чинних будівельних норм і розділів III-V цих Правил.

12.2. Протипожежне водопостачання на станціях, на базах відстою вагонів пасажирських депо, в яких проводяться розформування, формування, вантажно-розвантажувальні операції та відстій рухомого складу, повинно відповідати вимогам чинних будівельних норм.

12.3. На станціях і базах відстою вагонів, що мають понад три колії, через кожні 150 м обладнуються міжшпальні лотки для прокладання щонайменше двох рукавних ліній під рейками в кожному лотку. Кількість лотків визначається залежно від витрат води на зовнішнє пожежогасіння. За наявності десяти і більше колій через кожні 150 м прокладаються сухотруби діаметром 77 мм з улаштуванням пожежних кранів. Сухотруби прокладаються не менше ніж через п'ять колій. Пожежний кран обладнується заглушкою.

12.4. Засоби зв'язку залізничних станцій, які можуть бути використані для передачі інформації про пожежу, повинні утримуватися у справному стані та бути доступними для роботи в будь-який час доби.

12.5. На всіх сортувальних і дільничних станціях, станціях навантаження і вивантаження небезпечних вантажів та на інших станціях за переліком, встановленим начальником залізниці, складається додаток до техніко-розпорядчих актів (далі - ТРА) станцій, що регламентує порядок роботи з вагонами, завантаженими небезпечними вантажами класу 1 (вибуховими матеріалами). Начальник кожної станції незалежно від її класу складає інструкцію з організації гасіння пожеж у рухомому складі на станції, яка погоджується начальником загону ВПО, начальником дистанції колії, сигналізації та зв'язку, електропостачання і затверджується начальником дирекції залізничних перевезень.

Відповідно до вимог ЦУО-0022 зазначені інструкції регламентують дії працівників станцій у разі виникнення пожежі або аварії, а також порядок виклику додаткових сил і засобів інших відомств для ліквідації пожежі або аварії.

Витяги з додатків до ТРА повинні бути розміщені на видних місцях у робочих приміщеннях чергового по станції, маневрового (станційного) диспетчера, чергових по парках станцій і сортувальних гірках.

12.6. Організація і керівництво роботами з гасіння пожежі, рятування людей, евакуації рухомого складу та вантажів до прибуття підрозділів пожежної охорони покладаються на начальника станції і його заступників, а за їх відсутності - на чергових по станції.

XIII. Локомотивні депо

13.1. Локомотивні депо - це депо, склади рідкого палива та пункти технічного обслуговування й екіпіровки локомотивів і моторвагонного рухомого складу.

13.2. Начальники служб локомотивного господарства, їх заступники (головні інженери), начальники локомотивних і моторвагонних депо та їх заступники (головні інженери) зобов'язані забезпечити виконання вимог цих Правил.

13.3. Посадові особи, які відповідають за пожежну безпеку основних виробничих дільниць локомотивних, моторвагонних депо і пунктів технічного обслуговування локомотивів, зобов'язані:

організувати вивчення працівниками та службовцями правил пожежної безпеки і контролювати виконання їх вимог;

у встановлені терміни перевіряти протипожежний стан своїх дільниць (технологічне обладнання, первинні засоби пожежогасіння, системи пожежогасіння, сигналізації, засоби зв'язку і системи оповіщення та управління евакуацією людей тощо) на їх відповідність вимогам інструкцій і правил пожежної безпеки;

перевіряти робітників та службовців на знання й уміння користуватися наявними засобами пожежогасіння і діяти в разі виникнення пожежі.

13.4. Керівники виробничих підрозділів (головні механіки, енергетики, технологи, метрологи тощо), старші майстри, майстри та бригадири допоміжних відділень на своїх дільницях зобов'язані:

забезпечувати своєчасні профілактичні огляди і планово-попереджувальні ремонти технологічного обладнання, інструментів, приладів, електроустановок, систем опалення та вентиляції;

розробляти інструкції з безпечної експлуатації обладнання;

забезпечувати додержання вимог вибухопожежобезпеки обладнання, пристроїв і приладів, які виготовляються в депо;

під час поточного ремонту ПР-1 тепловозів та дизель-поїздів, які обладнані системами пінного пожежогасіння, перевіряти рівень водного розчину та якість піноутворювача у резервуарі системи пінного пожежогасіння згідно з вимогами чинного законодавства;

під час виконання поточних ремонтів ПР-2 і ПР-3 тепловозів та дизель-поїздів, які обладнані системами пінного пожежогасіння, перевіряти справність систем пожежогасіння згідно з вимогами чинного законодавства.

13.5. Утримання території депо, резервуарних парків і складів палива повинно відповідати вимогам розділу III цих Правил.

13.6. Ремонтні, будівельно-монтажні та інші види робіт на території резервуарного парку, які пов'язані з небезпекою виникнення пожежі (електро- і газозварювання, різання, зачистка резервуарів, варіння бітуму тощо), повинні проводитися тільки за наявності наряду-допуску за підписом головного інженера і погодженням з ВПО. На вхідних дверях до виробничих та складських приміщень і будинків депо та всередині цих приміщень повинні бути вивішені або нанесені знаки безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір", а також таблички із зазначенням категорії приміщень за рівнем вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до НАПБ Б.03.002-2007 та класу вибухо- і пожежонебезпечних зон за НПАОП 40.1-1.32-01.

13.7. Проходи і проїзди всередині виробничих дільниць та відділень повинні забезпечувати безпечний рух людей, авто- і електрокар та інших транспортних засобів.

Ширина проходів і проїздів повинна відповідати вимогам чинного законодавства. Межі проходів і проїздів повинні бути розмічені габаритними білими лініями. Не допускається захаращувати проходи і проїзди обладнанням і матеріалами.

13.8. На виробничих дільницях та в приміщеннях, у яких застосовуються нафтопродукти, кислоти та інші вибухо- і пожежонебезпечні речовини, підлога повинна бути виконана з пожежобезпечних матеріалів і мати ухил для відведення пролитих рідин до збірних колодязів. Траншеї, канали і лотки повинні щільно закриватися плитами з негорючих матеріалів.

13.9. Оглядові канави повинні мати гладкі стіни й ухил до збірних колодязів. Електропроводка повинна бути ізольована від рейок і шпал, переносні світильники напругою до 36 В повинні мати захист від механічного пошкодження. Ніші для розміщення світильників і приєднання рукавів для обдуву повинні бути захищені від потрапляння паливно-мастильних матеріалів.

13.10. Вибухопожежонебезпечні та пожежонебезпечні приміщення повинні обладнуватися системою пожежної сигналізації і пожежогасіння згідно з вимогами чинного законодавства.

13.11. Для забезпечення безперебійної роботи пожежних підрозділів під час гасіння великих пожеж на базі локомотивних депо станцій I-II класу створюються пункти збереження запасу піноутворювача з розрахунку не менше ніж 5 т у кожному пункті. Начальники локомотивних депо є відповідальними за своєчасне поповнення запасу піноутворювача, контроль його збереження та якість.

13.12. Для виробничих, складських, адміністративних та інших приміщень депо повинні бути розроблені плани евакуації людей, рухомого складу і майна під час пожежі. Ці плани розміщуються на помітному місці та відпрацьовуються з персоналом не менше одного разу на рік.

13.13. Резервуари для зберігання дизельного палива і мастила, складські будинки та споруди для зберігання нафтопродуктів у тарі, зливно-наливні естакади, насосні станції повинні відповідати вимогам розділів L-LVI цих Правил.

13.14. Зливно-наливні естакади виготовляються з негорючих матеріалів. Опір заземлювальних пристроїв треба перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком, затвердженим керівником підприємства. На межах зливно-наливних естакад розміщують знаки пожежної безпеки.

13.15. Роздавальні паливні та мастильні колонки повинні бути обладнані дистанційним пуском насосів. Наконечники шлангів, за допомогою яких забирають і зливають нафтопродукти, повинні бути заземлені та виготовлені з матеріалу, що запобігає іскроутворенню в разі ударів.

Постачання тепловозів дизельним паливом і мастилом допускається здійснювати у місцях ремонту з роздавальних колонок за допомогою пістолетів, обладнаних заземлювальними пристроями.

13.16. На насосних станціях дизельного палива, у мастильно-роздавальних приміщеннях слід розміщувати схеми технологічного розведення трубопроводів, розміщення насосів, вентилів, фільтрів із зазначенням їх призначення.

13.17. Забороняється виконувати роботи в разі пошкодження системи охолодження сальників та інших частин насосів з метою запобігання надмірному їх нагріванню.

13.18. Допускається нагрівання в'язких і застиглих нафтопродуктів за умови застосування пожежобезпечних нагрівальних приладів та за наявності над ними шару рідини товщиною не менше ніж 0,5 м. Нагрівання застиглих нафтопродуктів відкритим вогнем перед їх зливанням забороняється.

13.19. Експлуатація і ремонт резервуарів для зберігання нафтопродуктів та насосних станцій здійснюються згідно з вимогами розділів L-LVI цих Правил.

13.20. На складах рідкого палива і в пунктах екіпіровки забороняється:

користуватися джерелами відкритого вогню і курити;

заправляти паливні баки під час роботи дизелів на тепловозах і під час дії форсунок на паровозах;

під час ремонту резервуарів і трубопроводів встановлювати електро- і газозварювальні агрегати на відстані ближче ніж 20 м від місця проведення пожежонебезпечних робіт та виконувати пожежонебезпечні роботи на відстані менше ніж: 20 м - від працюючих насосних станцій, які перекачують нафту і нафтопродукти, 50 м - від діючих резервуарів з нафтопродуктами, 100 м - від естакад під час зливно-наливних операцій;

допускати в'їзд автотракторної та іншої техніки на територію без справних іскрогасників і первинних засобів пожежогасіння;

порушувати призму обвалування;

експлуатувати негерметичне екіпірувальне обладнання й обладнання з несправною запобіжною апаратурою;

проводити зливання нафтопродуктів під час грозових розрядів;

користуватися іскроутворювальним інструментом;

експлуатувати люки та кришки резервуарів і цистерн без прокладок;

залишати без нагляду відкритими люки резервуарів, зливні колодязі та лотки;

виливати забруднене паливо і відпрацьоване мастило в місця, не призначені для цієї мети;

виконувати ремонт та заміну електрообладнання у насосних станціях і мастильно-роздавальних приміщеннях за наявності напруги в мережі та під час дії насосів;

зберігати промаслене обтиральне ганчір'я у невстановлених місцях;

виконувати з горючих матеріалів стелажі для зберігання тари з горючими рідинами;

допускати сторонніх осіб у насосні станції, мастильно-роздавальні приміщення, зони резервуарного парку та пункти екіпіровки;

пропускати паровози та парові крани по зливно-наливних естакадах;

зрушувати цистерни з місця зливу, підкочувати і гальмувати їх з використанням пристроїв, спроможних утворювати іскри.

13.21. Під час огляду резервуарів, взяття проб або замірів рівня рідини обслуговуючий персонал повинен бути у взутті без стальних накладок і цвяхів.

13.22. Місця зливу та наливу повинні утримуватися в чистоті, пролиті ЛЗР та ГР треба негайно прибирати за допомогою тирси або шмаття, а місця розливу засипати піском.

13.23. Під час огляду цистерн або резервуарів допускається для освітлення застосовувати тільки акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні. Їх вмикання і вимикання дозволяється на відстані не менше ніж 10 м від місця огляду.

13.24. Під час експлуатації сушильних установок повинні виконуватися вимоги до опалювальних приладів, викладені у розділі I та пунктах 2.7-11.11 розділів II-XI цих Правил.

13.25. Утримання баз запасу локомотивів і дільниць ремонту паровозів повинно відповідати вимогам пунктів 13.1-13.3 розділу XIII цих Правил.

13.26. На дільницях ремонту паровозів забороняється:

ставити до стійл депо цистерни з ЛЗР і ГР, порожні цистерни з-під ЛЗР і ГР без попереднього їх очищення;

очищати топки і зольники паровозів у невстановлених для цього місцях;

ставити в депо паровози з діючими топками.

13.27. Шлакозбиральні канави повинні розташовуватися на відстані не менше ніж 50 м від складів зберігання горючих матеріалів, а також будинків IV, IVа та V ступенів вогнестійкості. Шлак у місцях чистки топок необхідно заливати водою і регулярно прибирати.

13.28. Вуглеподавальні естакади треба влаштовувати з негорючих матеріалів. На вуглеподавальній естакаді забороняється:

користуватися приладами освітлення невибухозахисного виконання;

подавати на транспортер і до бункера паливо з ознаками його горіння або нагріте до температури вище 60 град.С;

курити і застосовувати відкритий вогонь для відігрівання редукторів та інших вузлів транспортера.

13.29. Водопостачання бази повинно відповідати вимогам пункту 4.3 розділу IV цих Правил, а будинки і приміщення мають бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог НАПБ 03.004-2002.

13.30. Комори для зберігання інструменту, інвентарю, запчастин, хімікатів, мастил та інших матеріалів для періодичного оновлення, консервації техніки мають відповідати вимогам розділів L-LVI цих Правил.

13.31. Піч для сушіння силікагелю повинна відповідати вимогам стандартів. Встановлення печі й інструкція з її експлуатації мають бути погоджені з пожежною охороною.

13.32. Під час проведення робіт з консервації окремих вузлів паровоза шляхом нанесення суміші паливного мазуту і мастила за допомогою розпилювальних пристроїв забороняється:

користуватися приладами освітлення вибухонебезпечного виконання;

курити і застосовувати відкритий вогонь;

проводити вогневі роботи.

13.33. Після закінчення робіт з консервації вузлів і деталей паровоза необхідно:

видалити усі горючі й обтиральні матеріали з місць проведення консервації;

прибрати пролиті паливо, масло, а місця проливу засипати піском.

XIV. Вагонні депо, депо і дільниці з ремонту контейнерів

14.1. Вимоги цієї глави поширюються на депо з ремонту і технічного обслуговування вантажних та пасажирських вагонів, рефрижераторних поїздів і секцій, автономних рефрижераторних вагонів, депо, цехи й майстерні з ремонту контейнерів.

14.2. Утримання території, будинків і приміщень депо повинно відповідати вимогам розділів III-V цих Правил.

14.3. Вагонне депо площею понад 5 га повинно мати не менше двох заїздів. Відстань між заїздами не повинна перевищувати 1500 м. Під'їзд пожежних автомобілів до будинків і споруд повинен бути забезпечений за всією їх довжиною. У разі якщо ширина будівель не перевищує 18 м, під'їзд може бути влаштовано з одного боку, понад 18 м - з двох боків. Усі проїзди і під'їзди повинні мати тверде покриття. На території парків і баз відстою вагонів повинні бути дороги навколишнього об'їзду та проїзди вздовж з майданчиками розміром не менше ніж 12 х 12 м для розвертання пожежних машин.

Розміщення серед вагонів, що перебувають у відстої, вагонів для проживання людей забороняється.

14.4. Колії відчіпного та невідчіпного ремонту вагонів слід вчасно очищати від горючих матеріалів, вагонних деталей і відходів. Для їх збирання у визначених місцях влаштовують металеві ящики з кришками.

14.5. Розташування виробничих дільниць та відділень, розстановка вагонів і технологічного устаткування в будинках депо, ширина проїздів, проходів, розриви між ремонтними позиціями повинні забезпечувати пожежну безпеку технологічних процесів і відповідати вимогам проектної документації.

14.6. Запас матеріалів і виробів повинен становити:

на робочому місці - не більше змінної потреби;

у коморах дільниць і відділень - не більше п'ятидобової потреби;

на складі депо - не більше місячної потреби.

14.7. Для кожної бази (парку) відстою вагонів розробляється оперативний план пожежогасіння з урахуванням залучення відомчої і державної пожежної охорони, а також працівників і техніки об'єкта.

14.8. На території депо повинні бути спеціально обладнані:

місця для збирання горючого сміття й обтирального матеріалу в металеві контейнери з кришками;

місця для відходів пиломатеріалів у обсязі п'ятидобової потреби, розміщення яких повинно відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004.

14.9. Об'ємно-планувальні рішення виробничих приміщень депо і дільниць з ремонту контейнерів повинні відповідати вимогам норм технологічного проектування.

14.10. Контейнери слід зберігати на спеціально відведених майданчиках, розміщених на відстані не менше ніж 15 м від будинків і споруд депо (дільниць). Розміри майданчиків для розміщення контейнерів, які очікують на ремонт або відправлення після ремонту, регламентуються нормами технологічного проектування.

14.11. Великотоннажні та середньотоннажні контейнери слід розміщувати не більше ніж у два яруси.

14.12. Контейнери формуються по секціях, при цьому через кожні 50 м довжини майданчика відстань між секціями повинна бути не менше ніж 5 м.

14.13. Зварювальні роботи необхідно виконувати відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.

XV. Станції та пункти промивання і пропарювання

15.1. Майданчики, відведені під промивно-пропарювальні станції (пункти), повинні розташовуватися від залізничних колій і найближчих станційних та тракційних колій на відстані не менше ніж 30 м, а від сусідніх залізничних будинків і споруд - не менше ніж 50 м. Дільниці території, на яких проводиться обробка цистерн, повинні мати тверде покриття, яке не допускає проникнення нафтопродуктів у ґрунт.

15.2. Подавання цистерн до місць їх обробки виконується тільки тепловозами (мотовозами), обладнаними стандартними іскрогасниками. Під час подачі цистерн влаштовується прикриття не менше ніж двох чотиривісних вагонів. Наближення тепловозів до місць очищення ближче ніж на 20 м не допускається, що повинно бути позначено знаком, який забороняє подальший рух.

15.3. Усе електрообладнання в депо очищення повинно відповідати вимогам ПУЕ та НПАОП 40.1-1.32-01. Влаштування електророзподільного обладнання у приміщеннях очищення не допускається.

15.4. Зливне обладнання, кришки ковпаків і завантажувальних люків цистерн, які надаються для обробки на промивно-пропарювальні станції та пункти, повинні бути герметично закриті. Оброблені цистерни повинні мати справну запірну арматуру.

15.5. Майданчики зливу цистерн повинні мати ухил для стікання рідин до лотків або обладнуватися пристроями для повного вилучення залишків нафтопродуктів.

Люки та приямки на відстійниках і трубопроводах повинні бути постійно закриті кришками.

15.6. На майданчиках обробки цистерн повинні використовуватися тільки пожежобезпечні освітлювальні прилади й інструмент, що не утворює іскор.

15.7. Резервуари, трубопроводи, естакади, цистерни, які перебувають під зливом, залізничні колії та інше технологічне обладнання повинні мати заземлення.

Опір заземлювальних пристроїв необхідно перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком, затвердженим керівником об'єкта.

15.8. Металеві переносні та пересувні драбини обладнуються пристроями для опори, які не утворюють іскор, та гумовими подушками під башмаками.

15.9. Вентиляційні камери, короби і повітроводи в депо очищення виконуються з негорючих матеріалів. Вентиляційні агрегати повинні бути пожежовибухобезпечними, перемикання їх для дегазації цистерн не допускається.

15.10. У депо очищення та в інших будинках повинно бути центральне опалення (водяне, парове низького тиску, повітряне без рециркуляції й електропідігріву).

15.11. Освітлення всередині цистерн допускається здійснювати акумуляторними ліхтарями у вибухобезпечному виконанні, вмикання і вимикання яких виконується поза цистерною.

15.12. Використаний обтиральний матеріал після закінчення робочої зміни прибирається у металеві ящики з кришками і виноситься в спеціально встановлене місце.

15.13. Естакади та майданчики очищаються від залишків нафтопродуктів і промиваються гарячою водою не рідше одного разу на зміну.

15.14. На території промивно-пропарювальної станції (пункту) забороняється:

прокладати над залізничними коліями, будинками та спорудами повітряні електромережі;

користуватися під час роботи всередині котла взуттям, яке має стальні пластини або цвяхи;

курити і застосовувати відкритий вогонь;

зливати залишки ЛЗР і ГР разом з водою та конденсатом у загальну систему каналізації, відкриті канави тощо;

застосовувати для спускання людей у цистерни переносні драбини, що утворюють іскри від ударів і тертя;

в'їзд локомотивів у депо очищення і під естакади.

XVI. Колійне господарство

16.1. Смуга відведення залізниць повинна постійно утримуватися у чистоті та систематично очищатися від чагарників, порубкових залишків, шпал, не придатних для подальшого використання, та іншого горючого сміття.

16.2. Усі будинки, пристрої, які розташовані у смузі відведення залізниць (СЦБ та зв'язку, пристрої автоматичного виявлення перегрітих букс), дерев'яні опори ліній електропередач, зв'язку, а також будки пунктів секціонування контактної мережі повинні бути очищені від чагарників і трави та відокремлені від них по периметру мінералізованими смугами шириною не менше ніж 0,6 м або захищені бетонною опалубкою такої самої ширини (для будинків). Смугу відведення під лініями електропередач та зв'язку слід постійно очищати від сухої трави, очерету, чагарників, дерев та порубкових залишків.

16.3. Пролиті на коліях ГР необхідно засипати піском або видаляти за смугу за допомогою перекачування (переливання).

16.4. При тимчасовому зберіганні на перегонах, станціях і ланкозбиральних базах шпали та бруси повинні вкладатися у штабелі.

Підштабельні місця і територія на відстані не менше 3 м повинні очищатися до ґрунту від трав'яного покриву, горючого сміття і відходів, обкопуватися або оборюватися.

16.5. Штабелі шпал і брусів вкладаються паралельно до колії на відстані не менше:

30 м - від будинків і споруд;

10 м - від колій організованого руху поїздів;

6 м - від інших колій;

однієї з половиною висоти опори - від вісі ліній електропередач або зв'язку.

Укладання шпал, брусів та інших горючих матеріалів на трасі кабелів електропостачання, СЦБ і зв'язку не дозволяється.

16.6. При зберіганні шпал і брусів на складах місткістю понад 10 тис.куб.м треба керуватися протипожежними нормами проектування складів лісових матеріалів.

16.7. Зберігання сіна, соломи, дров на відстані ближче ніж 50 м від мостів, колійних споруд, житлових будинків і колій організованого руху поїздів, а також під проводами ліній електропередач або зв'язку не допускається.

16.8. Житлові будинки, переїзні будки, насосні станції та інші споруди з боку лісів і хлібних масивів відділяються канавами або мінералізованими захисними смугами шириною не менше ніж 1,4 м.

16.9. У смузі відведення забороняється розводити багаття, спалювати відходи, тару тощо.

16.10. Для обмеження росту трави, чагарників у смузі відведення і влаштування мінералізованих захисних смуг рекомендується застосовувати спеціальні хімікати.

XVII. Штучні споруди

17.1. Залізничні мости, розташовані у лісових масивах, обрамляються мінералізованою смугою шириною не менше ніж 1,4 м по зовнішньому периметру смуги відведення.

17.2. Земельні ділянки під мостами у радіусі 50 м повинні бути очищені від сухої трави, кущів, чагарнику, горючого сміття.

17.3. На мостах з дерев'яними конструкціями й опорами простір між контррейками або спеціальними брусками покривається дощатим настилом, на який насипають жорству або гравій, а простір між колійними рейками і контррейками (або бруском) - покрівельною сталлю.

На мостах з металевими конструкціями і дерев'яними опорами зазначені покриття влаштовуються під усіма опорами в усі боки від них на відстані від 2 до 5 м (залежно від висоти опор).

17.4. Під час замерзання річок біля всіх дерев'яних і металевих мостів із дерев'яним настилом для цілей пожежогасіння влаштовуються ополонки, що не замерзають, та під'їзди до них. Місце ополонки позначається покажчиком.

17.5. Мости, що охороняються, забезпечуються телефонним зв'язком і первинними засобами пожежогасіння у порядку, встановленому чинним законодавством.

17.6. На мостах і шляхопроводах забороняється:

виконувати вогневі роботи без погодження з пожежною охороною;

розміщувати під ними або поблизу них склади матеріалів, місця для стоянок суден, плотів, барж і човнів;

заправляти гасові ліхтарі та баки бензомоторних агрегатів;

утримувати не очищені від нафтопродуктів конструктивні елементи;

залишати не прибраними після закінчення робіт скалки, стружку та інші горючі відходи;

експлуатувати несправні електрообладнання й електромережу;

випалювати під мостами суху траву, спалювати чагарник, хмиз та інші горючі матеріали.

На мостах, шляхопроводах та пішохідних мостах через станційні колії забороняється курити і застосовувати відкритий вогонь. Для попередження про таку заборону слід розмістити на помітних місцях знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007.

XVIII. Колійні машинні станції

18.1. Місця стоянок і баз колійних машинних станцій (далі - КМС) визначаються комісією, до складу якої входять представники ВПО.

18.2. Залізничні колії, стоянки вагонів КМС обладнуються стрілочними переводами для забезпечення виведення і розосередження рухомого складу на випадок пожежі.

18.3. У пунктах стоянки вагони КМС повинні розміщуватися групами по 15-20 вагонів на відстані не менше ніж 5 м одна від одної.

18.4. Вагони, в яких розміщуються виробничі майстерні, побутові заклади тощо, повинні розташовуватися окремими групами з протипожежними розривами від житлових вагонів шириною не менше ніж 5 м.

18.5. У разі відсутності штучних і природних вододжерел у місцях розміщення КМС з метою пожежогасіння створюється запас води у залізничних цистернах або ємностях з розрахунку 50 куб.м на кожну групу вагонів.

18.6. До штучних і природних вододжерел повинні бути влаштовані під'їзди з майданчиками (пірсами) розміром не менше ніж 12 х 12 м для паркування пожежних автомобілів і набирання води в будь-яку пору року.

18.7. На території КМС повинні бути обладнані місця для:

збирання сміття і шлаку;

куріння;

спалювання горючих відходів.

18.8. На кожні 15 житлових вагонів і на кожний спецвагон (вагон-кухня, їдальня, клуб тощо) наказом призначається відповідальний за пожежну безпеку, розробляється інструкція з пожежної безпеки, яка розміщується на помітних місцях у вагонах.

18.9. Кожна КМС повинна бути обладнана:

телефонним зв'язком з найближчою залізничною станцією;

пристроями оповіщення про пожежу.

18.10. У критих вантажних вагонах, обладнаних під майстерні, контори, кухні, житло та об'єкти іншого призначення, допускається встановлення печей-плит із цегли у металевому каркасі, які надійно прикріплюються до підлоги вагона.

18.11. У разі встановлення печей-плит необхідно дотримуватися таких вимог:

підлога на місці встановлення печі ізолюється покрівельною сталлю поверх теплоізолювального матеріалу завтовшки не менше ніж 10 мм;

у разі встановлення печей на дерев'яній підлозі основа під піччю повинна бути зроблена з чотирьох рядів цегли, покладеної плиском на глиняному розчині, причому два нижніх ряди кладки дозволяється робити з шанцями (порожнинами);

ізоляція підлоги повинна виходити за габарити печі на 0,25 м, а перед топковим отвором - на 0,5 м;

печі від стін і перегородок вагона розташовуються на відстані не ближче ніж 0,28 м. При цьому стіни і перегородки по всій висоті до стелі вагона захищаються покрівельною сталлю на теплоізолювальному матеріалі завтовшки не менше ніж 10 мм;

на всю висоту печі на ізольованих стінах і перегородках влаштовуються металеві екрани з повітряним прошарком шириною 35 мм та отворами для обміну повітря (насподі та вгорі);

димова труба від печі на всю висоту до стелі укладається в металевий кожух із отворами для обміну повітря;

у стелі (покрівлі) вагона влаштовується протипожежна розділка розміром 0,25 м;

димова труба повинна підніматися не менше ніж на 0,3 м вище покрівлі вагона і бути обладнана іскрогасником.

18.12. Підлоги, стіни і стелі всередині вагонів-ковалень, машинних, котелень, електростанцій тощо захищаються покрівельною сталлю по негорючому ізоляційному матеріалу завтовшки не менше ніж 10 мм.

18.13. Освітлення повинно бути тільки електричне:

у місцях стоянок і баз - від місцевих джерел електропостачання;

під час стоянки на ділянках залізниці - від власних електростанцій. У кожному вагоні, зайнятому під клуб, школу, їдальню, повинно бути не менше трьох справних акумуляторних ліхтарів.

18.14. Електромережі й електрообладнання рухомого складу КМС повинні бути виконані відповідно до вимог проекту, ПУЕ та НПАОП 40.1-1.32-01.

18.15. У виробничих приміщеннях проводи прокладаються у стальних трубах, у житлових, службових та інших вагонах - у металевих гнучких рукавах.

Міжвагонні електричні з'єднання повинні бути забезпечені перехідними пристроями промислового виготовлення.

18.16. Вагони, призначені для перевезення людей у робочих поїздах, обладнуються:

стандартними освітлювальними приладами;

типовими металевими печами відповідно до вимог пункту 18.11 розділу XVIII цих Правил;

первинними засобами пожежогасіння згідно з чинним законодавством.

18.17. У кожному вагоні робочого поїзда призначається особа, відповідальна за додержання правил пожежної безпеки (за посадою не нижче бригадира).

Відповідальний за виконання протипожежних заходів з підготовки поїздів є керівник господарського підрозділу.

18.18. У вагонах робочих поїздів забороняється:

користуватися відкритим вогнем;

розвішувати біля печей одяг, залишати взуття та інші горючі матеріали;

застосовувати для опалення дрова, довжина яких перевищує розміри топки;

перевозити ЛЗР і ГР;

розтоплювати печі ЛЗР і ГР та залишати їх без нагляду;

викидати на ходу поїзда золу і шлак.

18.19. Закриті склади ЛЗР і ГР повинні відповідати вимогам будівельних норм і розташовуватися у безпечних місцях, віддалених від житлових, виробничих та складських приміщень і будинків на відстань, передбачену чинними будівельними нормами.

18.20. Тара для транспортування, зберігання та використання ЛЗР і ГР повинна мати герметичні кришки, що закриваються.

18.21. Територія складу повинна мати огорожу з негорючих матеріалів і бути очищеною від сухої трави, кущів, сміття.

18.22. У приміщеннях і на території складу повинні бути вивішені знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76 і розміщені первинні засоби пожежогасіння згідно з нормами оснащення.

18.23. Заправлення паливом автомобілів і тракторів допускається на відстані не ближче ніж 10 м від місця зберігання ЛЗР і ГР.

18.24. Перевезення паливно-мастильних матеріалів до робочих місць здійснюється спеціально обладнаними транспортними засобами, що мають первинні засоби пожежогасіння згідно з НАПБ 03.004-2002.

18.25. Автоцистерни та спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення ЛЗР і ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикач для виключення акумуляторної батареї. Їх вихлопні труби повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.

18.26. Працівникам КМС, що проживають у вагонах, забороняється:

прибудовувати до вагонів будь-які споруди (тамбури, сараї, комори тощо);

зберігати паливо під вагонами й у кількості понад встановлену норму;

зберігати ЛЗР та ГР у вагонах і на території стоянки вагонів;

використовувати ЛЗР і ГР для розпалення печей, освітлення та приготування їжі;

топити печі з відкритими топковими отворами і залишати їх без нагляду;

сушити білизну, одяг та інші горючі предмети над піччю, що топиться, або впритул до неї;

висипати сміття і шлак у місцях, не передбачених для цього;

влаштовувати газифікацію вагонів або користуватися газовими плитами різноманітних типів без погодження з ВПО.

XIX. Шпалопросочувальні заводи

19.1. Утримання території заводу має відповідати вимогам відомчих норм технологічного проектування (далі - ВНТП) шпалопросочувальних заводів і розділу III цих Правил.

19.2. Склади деревини повинні мати роздільні площі для зберігання, сушіння лісоматеріалів і для просоченої продукції. Мінімальна відстань від відкритих складів лісоматеріалів до осі залізничних колій повинна бути не менше 5 м.

19.3. Засоби і технологія укладання штабелів шпал, бруса та стовпів для атмосферного сушіння, їх розміри регламентуються ВНТП шпалопросочувальних заводів.

Розміщення штабелів, протипожежні розриви між штабелями і групами штабелів, протипожежне водопостачання повинні відповідати протипожежним нормам проектування складів лісових матеріалів і вимогам НАПБ А.01.001-2004 до складів лісопиломатеріалів.

19.4. Ангар вистигання просоченої деревини повинен бути обладнаний:

системою примусової вентиляції;

траншеями для стікання антисептика і пристроями для його збирання і відкачування з наступним вивезенням до очищувальних споруд.

19.5. Укладання шпал у пакети після вистигання і їх навантаження у рухомий склад повинно здійснюватися відповідно до вимог ВНТП для шпалопросочувальних заводів.

19.6. Якщо площа складів перевищує 9 га, то повинні бути передбачені:

кільцева мережа протипожежного водопостачання високого тиску з розміщенням пожежних гідрантів;

стаціонарні лафетні стволи.

19.7. Якщо площа складів перевищує 18 га, то необхідно створювати додаткові протипожежні розриви шириною не менше ніж 100 м, за допомогою яких територія складів ділиться на ділянки площею не більше ніж 18 га.

19.8. Внутрішні заводські колії, територія складів лісоматеріалів і просоченої продукції, передциліндрові майданчики та інші ділянки повинні постійно очищатися від скалок, кори, горючих рідин, які стікають зі шпал, інших відходів і систематично посипатися піском.

19.9. Склади антисептиків повинні відповідати вимогам розділу LI цих Правил. Пункт зливу антисептика повинен бути обладнаний:

зливним стояком;

пристроями підігрівання;

естакадою з негорючих матеріалів;

майданчиком з твердим покриттям, який обладнаний пристроями для збирання розлитих рідин.

19.10. У головному виробничому корпусі повинні бути передбачені:

повернення антисептика по трубопроводах з агрегатів на склад;

аварійний злив до ємності, яка розміщується за межами корпусу. Місткість резервуара повинна забезпечувати зливання 30% антисептика, що всередині корпусу, і бути не меншою від місткості маневрового циліндра.

19.11. На шпалопросочувальному заводі забороняється:

курити і користуватися відкритим вогнем у невстановлених місцях;

проводити огляд резервуарів з антисептиками із застосуванням відкритого вогню або гасових ліхтарів;

спалювати горючі відходи на відстані менше ніж 150 м від цехів, складів деревини й антисептиків;

здійснювати на території заводу очищення вагонів від сміття;

зберігати шпали, брус, стовпи в кількості, яка перевищує встановлені норми;

залишати устаткування цехів неочищеним від горючих відкладень після закінчення зміни;

зберігати горючі матеріали й устаткування в протипожежних розривах, проїздах;

захаращувати підступи до первинних засобів пожежогасіння, пожежних вододжерел;

застосовувати відкритий вогонь для розігрівання нафтопродуктів у цистернах перед зливанням.

XX. Автотранспортні підрозділи

20.1. Розміщення транспорту в приміщеннях, під навісами і на відкритих майданчиках повинно відповідати вимогам будівельних норм, норм технологічного проектування та НАПБ А.01.001-2004.

20.2. Для приміщень і майданчиків, на яких знаходяться понад 25 одиниць транспорту, необхідно розробляти спеціальний план розміщення транспортних засобів із зазначенням черговості та порядку евакуації в разі виникнення пожежі.

Цим планом має передбачатися чергування персоналу в нічний час, вихідні та святкові дні, а також визначатися порядок зберігання ключів запалювання з урахуванням їх використання черговим у разі вимушеної евакуації транспорту.

20.3. Над приміщеннями, де розташовуються гаражі, не допускається розміщувати приміщення з масовим перебуванням людей.

Приміщення для обслуговування транспортних засобів (за винятком приміщень для миття) треба відділяти протипожежними стінами (перегородками) від приміщень для стоянки автомобілів.

Під навісами з горючих матеріалів дозволяється паркування не більше 20 машин.

20.4. Автоцистерни, призначені для перевезення ЛЗР та ГР, повинні зберігатися в одноповерхових будинках, ізольованих від інших приміщень протипожежними стінами 2-го типу, або на спеціально відведених для цієї мети відкритих майданчиках.

Автомобілі-цистерни і спеціально обладнані автомобілі, призначені для перевезення небезпечних вантажів, ЛЗР та ГР, повинні мати надійне заземлення, вимикачі для відключення акумуляторної батареї автомобіля, не менше двох вогнегасників, покривало з повсті або негорючого теплоізоляційного матеріалу, пісочницю із сухим піском, лопату. Вихлопні труби в них повинні бути виведені під радіатор і обладнані справними іскрогасниками.

20.5. Миття і знежирювання деталей повинні проводитися, як правило, негорючими мийними засобами. Застосування для миття та знежирювання ЛЗР і ГР дозволяється лише в тих випадках, коли наявні негорючі речовини і безпечні методи не забезпечують необхідної за технологією чистоти обробки деталей.

20.6. Не дозволяються експлуатація і стоянка газобалонних автомобілів з несправною газовою апаратурою.

20.7. Під час проведення ремонту газобалонних транспортних засобів із виконанням зварювальних і фарбувальних робіт (у тому числі і штучне сушіння) газові балони повинні бути зняті та продуті.

20.8. Місця розміщення транспорту повинні бути забезпечені буксирними тросами та штангами з розрахунку один трос (штанга) на 10 одиниць техніки.

20.9. Оглядові канави на постах технічного обслуговування обладнуються освітленням під напругою не вище ніж 36 В із захистом, що відповідає класу зони за НПАОП 40.1-1.32-01, і повинні мати не менше двох виходів.

20.10. У приміщеннях, призначених для стоянки та ремонту техніки, а також на стоянках під навісами і відкритих майданчиках забороняється:

встановлювати транспортні засоби в кількості, яка перевищує норму, порушувати план їх розміщення, зменшувати відстань між ними, а також від них до конструктивних елементів будинків (споруд);

тримати транспортні засоби з відкритими горловинами бензобаків, а також у разі витікання з них пального і масла;

зберігати пальне (бензин, дизельне паливо, балони з газом), за винятком палива в баках або газових балонах, змонтованих на автомобілях;

залишати навантажені автомобілі;

проводити заправку паливом;

зберігати порожню тару з-під ЛЗР і ГР;

розміщувати на загальних стоянках транспортні засоби, призначені для перевезення ЛЗР, ГР, горючих та отруйних газів;

залишати транспортні засоби з включеним запалюванням;

захаращувати виїзні ворота і проїзди;

залишати у транспортних засобах промаслені обтиральні матеріали та спецодяг після закінчення роботи;

підігрівати двигуни відкритим вогнем;

використовувати відкриті джерела вогню для освітлення;

залишати після закінчення роботи оглядові канави не очищеними від промасленого ганчір'я, розлитих ЛЗР і ГР;

влаштовувати оглядові канави в гаражі, де передбачається стоянка автомобілів на газовому паливі.

XXI. Зарядні станції, стоянки
електрокарів і автонавантажувачів

21.1. Зарядження тягових стартерних акумуляторних батарей проводиться у спеціально призначених для цього приміщеннях. Стаціонарні установки кислотних акумуляторних батарей повинні відповідати вимогам пункту 4.4 ПУЕ.

21.2. З боку живлення зарядних приладів змінним струмом повинно бути передбачено вимкнення зарядного приладу в разі припинення роботи вентиляції.

21.3. Тягові акумуляторні батареї можуть заряджатися або безпосередньо на електрокарах, або на помостах зі зняттям батарей. В'їзд електрокарів до зарядного приміщення і їх стоянка дозволяються тільки на час заряджання.

21.4. У разі наявності не більше шести електрокарів тягові акумуляторні батареї дозволяється заряджати в окремих приміщеннях з природною вентиляцією, під місцевими вентиляційними пристроями або у загальних виробничих вибухобезпечних приміщеннях за умови розміщення в одному місці не більше двох електрокарів або батарей та заряджання батарей.

Місця заряджання батарей повинні розташовуватися біля зовнішніх стін з віконними отворами, а також мають бути огороджені.

21.5. Підключення акумуляторних батарей до зарядних приладів повинно унеможливлювати іскроутворення. Процес заряджання необхідно постійно контролювати спеціальними приладами.

21.6. Стоянка електрокарів та автонавантажувачів дозволяється у гаражі, під навісами і на спеціальних майданчиках.

21.7. Перед виїздом електрокарів та автонавантажувачів із гаража необхідно перевіряти герметичність їх паливної та гідравлічної систем, стан електрообладнання. Несправний транспорт до експлуатації не допускається.

21.8. Під час перевезення ГР у тарі та вантажів у горючій упаковці використання автонавантажувачів з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників не допускається.

21.9. У зарядному приміщенні забороняється:

проводити ремонт акумуляторів та інших приладів;

виконувати паяльні роботи, різання металів, зварювальні та інші вогневі роботи.

XXII. Лабораторії

22.1. Працівники лабораторій повинні знати показники пожежної небезпеки хімічних речовин і матеріалів, які використовуються, та дотримуватися вимог безпеки під час роботи з ними.

22.2. Ширина проходів між лабораторним устаткуванням повинна бути не менше 1 м.

Робочі поверхні столів і витяжних шаф повинні мати негорюче покриття з бортами, які перешкоджають розливу рідин.

Стелажі витяжних шаф для зберігання хімічних речовин і матеріалів повинні бути виготовлені з негорючих матеріалів.

22.3. Припливно-витяжна вентиляція лабораторій має бути ввімкнена за 15-20 хв. до початку роботи з шкідливими та вибухо- і пожежонебезпечними речовинами і вимкнена через 20-30 хв. після закінчення роботи з ними.

22.4. Усі роботи з ЛЗР, ГР та речовинами, здатними виділяти вибухо- і пожежонебезпечні пари і гази, необхідно виконувати тільки в справних витяжних шафах з увімкненою вентиляцією.

22.5. Переміщення і зберігання ЛЗР, ГР та шкідливих речовин повинні проводитися згідно з вимогами ГОСТ і ТУ.

22.6. Лужні метали треба зберігати під шаром захисного середовища (інертних газів, мінеральних масел, гасу, парафіну) у металевих банках або контейнерах.

22.7. Балони зі стисненими, зрідженими та розчиненими горючими газами розміщуються за межами будинків у металевих шафах, біля глухих стін або стін між вікнами. Шафи повинні мати отвори або жалюзійні ґрати.

22.8. Лабораторії мають бути забезпечені схемами евакуації та знаками безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76.

22.9. Приміщення лабораторій повинні бути обладнані первинними засобами пожежогасіння згідно з НАПБ 03.004-2002. На кожне приміщення опрацьовується інструкція щодо заходів пожежної безпеки.

22.10. У лабораторіях, де застосовуються ЛЗР, ГР і горючі гази, необхідно передбачити централізоване подавання їх на робочі місця в герметично закритій пожежобезпечній тарі.

На робочих місцях кількість цих речовин не повинна перевищувати змінної норми. Вони повинні зберігатися в металевих ящиках або шафах.

22.11. Повітроводи з витяжних шаф і їх стіни треба очищати від пожежонебезпечних відкладень не рідше одного разу на місяць.

22.12. Світильники, встановлені всередині витяжних шаф, повинні бути виконані згідно з вимогами ПУЕ. Вимикачі, штепсельні розетки, трансформатори потрібно розміщувати поза межами витяжних шаф.

22.13. Відпрацьовані ЛЗР і ГР необхідно збирати в спеціальну герметичну тару, яка в кінці робочого дня видаляється з приміщення для регенерації або утилізації.

22.14. Апарати і ємності, в яких проводилися роботи з ЛЗР і ГР, після закінчення досліджень повинні негайно промиватися негорючими мийними засобами.

22.15. Проведення робіт на експериментальних установках, де застосовуються вибухо- і пожежонебезпечні речовини і матеріали, дозволяється тільки після прийняття їх в експлуатацію спеціальною комісією, призначеною наказом по об'єкту.

22.16. У лабораторіях забороняється:

виконувати роботи у витяжній шафі за наявності в ній матеріалів і устаткування, які не стосуються операцій, що виконуються;

цілодобово зберігати ЛЗР, які мають низьку температуру кипіння;

зберігати зріджене повітря і кисень в одному приміщенні з ЛЗР, жирами і кислотами;

відлучатися з робочого місця і залишати без нагляду запалені пальники та інші нагрівальні прилади;

використовувати вогонь для виявлення витікання газу з газопроводу і газових приладів;

користуватися витяжними шафами з розбитим склом або несправною вентиляцією.

XXIII. Обчислювальні центри

23.1. Об'ємно-планувальні рішення будинків і приміщень обчислювальних центрів (далі - ОЦ) повинні відповідати проектній документації, розробленій на підставі чинного законодавства.

23.2. Приміщення ОЦ обладнуються системами газового автоматичного пожежогасіння відповідно до ДБН В.2.5-13-98 "Пожежна автоматика будинків і споруд". Інші приміщення обладнуються автоматичною пожежною сигналізацією та оснащуються пересувними (переносними) вуглекислотними вогнегасниками згідно з НАПБ Б.06.004-2005 та НАПБ 03.004-2002, але не менше двох у приміщенні.

23.3. Для миття деталей треба застосовувати негорючі засоби. Знежирення та миття вузлів із застосуванням ЛЗР і ГР допускається тільки в спеціальних приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

У разі необхідності проведення дрібного ремонту або технічного обслуговування ЕОМ безпосередньо у машинному залі та неможливості застосування негорючих засобів для миття дозволяється мати в машинному залі не більше 0,5 л ЛЗР у пожежобезпечній тарі.

23.4. Система вентиляції ОЦ повинна бути обладнана пристроями, які забезпечують автоматичне вимикання її в разі пожежі, а також вогнезатримувальними клапанами.

23.5. У приміщеннях ОЦ забороняється:

використовувати групові розетки на горючих панелях й електронагрівальні прилади;

користуватися відкритим вогнем.

XXIV. Вимоги пожежної безпеки до
технологічних процесів та обладнання

24.1. Технологічні процеси необхідно виконувати згідно з регламентами та іншою нормативно-технічною і експлуатаційною документацією, затвердженою у встановленому порядку.

24.2. Технологічне обладнання за нормальних режимів роботи повинно бути пожежобезпечним і мати захисні пристрої, що запобігають пожежі або обмежують її масштаб і наслідки. Обладнання, в якому застосовуються пожежо- і вибухонебезпечні речовини і матеріали, повинно відповідати нормативно-технічній документації.

24.3. На всі застосовувані в технологічних процесах речовини й матеріали мають бути надані показники їх пожежної небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.044-89 "ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения".

Обслуговуючий персонал повинен знати показники пожежної небезпеки речовин, що застосовуються або виробляються на підприємстві. Персонал зобов'язаний дотримуватися під час роботи з вибухо- та пожежонебезпечними речовинами та матеріалами вимог маркування і попереджувальних написів, які нанесені на упаковках або наведені у вказівках щодо їх застосування.

24.4. Спільне застосування (якщо це не передбачено технологічним процесом), зберігання й транспортування речовин та матеріалів, які в результаті взаємодії одні з одними викликають займання, вибух або утворюють горючі та токсичні гази (суміші), не дозволяється.

24.5. У вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях (дільницях, майстернях, цехах тощо) та на устаткуванні, що становить небезпеку вибуху або займання, необхідно вивішувати знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76, з якими повинні бути ознайомлені всі працівники.

24.6. Під час виконання й організації технологічних процесів треба здійснювати:

постійний контроль за роботою систем автоматизації і регулювання вибухопожежонебезпечних технологічних процесів;

контроль стану повітряного середовища виробничого приміщення;

заміну пожежонебезпечних речовин на негорючі або важкогорючі;

своєчасне вилучення вибухопожежонебезпечних відходів виробництва.

24.7. У технологічних процесах знежирення і зняття фарби з поверхні кузовів рухомого складу повинні застосовуватися пожежобезпечні розчини та препарати.

Якщо пожежобезпечні розчини і препарати не забезпечують необхідної за технологією чистоти обробки виробів, допускається застосування відповідних ЛЗР і ГР за умови обов'язкового додержання вимог пожежної безпеки.

24.8. Приміщення, в яких розміщені вибухопожежонебезпечні виробництва, повинні бути обладнані автоматичними засобами контролю параметрів процесу, сигналізацією досягнення граничних значень і системами блокування, що запобігають виникненню аварійних ситуацій і повинні забезпечувати:

включення звукового і світлового оповіщення;

увімкнення аварійної вентиляції;

зупинку компресорів, насосів та інших апаратів або приведення в дію аварійних засувок (відсікаючих клапанів), які припиняють надходження до технологічного устаткування і комунікацій виробничого приміщення пожежонебезпечних речовин;

викидання горючих газів і пари, або зливання ЛЗР та ГР з аварійного технологічного устаткування за межі виробничого приміщення, або подавання флегматизаторів (інертних газів) до технологічного устаткування і комунікації.

Приміщення повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння.

24.9. У виробничих та складських приміщеннях, у яких застосовуються, виробляються або зберігаються речовини й матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і парів, повинні встановлюватися автоматичні газоаналізатори для контролю за станом повітряного середовища.

24.10. Аварійне зливання ЛЗР та ГР із апаратів повинно забезпечуватися аварійними ємностями, що розташовуються за межами виробничого будинку, або піддонами з бортами (у разі невеликої кількості ЛЗР і ГР), що обмежують розливання ЛЗР і ГР на підлогу виробничого приміщення під час аварійних ситуацій.

24.11. Збірні та аварійні ємності для ЛЗР і ГР рекомендується обладнувати сигналізаторами максимального рівня заповнення, а за потреби і переливними трубами, що з'єднуються з витратними та запасними ємностями.

24.12. Обладнання для зливання ЛЗР та ГР зі стаціонарних апаратів у випадку аварії або пожежі повинно бути справним. Засувки ліній аварійного зливання повинні мати розпізнавальні знаки, а підходи до них бути вільними.

24.13. Профілактичний огляд, планово-попереджувальний і капітальний ремонти технологічного устаткування повинні здійснюватися у терміни згідно з відповідними графіками, з урахуванням заходів щодо забезпечення вибухопожежобезпеки, передбачених проектом, технологічним регламентом, технічними умовами.

24.14. Технологічне обладнання, апарати і трубопроводи, в яких обертаються речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні пару, газ і пил, повинні бути герметичними.

Не допускається виконувати виробничі операції на обладнанні з несправностями, що можуть стати причиною виникнення пожежі, а також якщо вимкнено контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються технологічні параметри.

24.15. Покриття підлог у приміщеннях категорій А, Б і покриття територій у межах вибухонебезпечних зон класів 1 та 2 згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 мають виконуватися з негорючих матеріалів і таких, що в разі удару не спричиняють іскроутворення.

Конструкція вікон, фрамуг, дверей, металевих майданчиків, містків і сходів у таких вибухопожежонебезпечних приміщеннях і вибухонебезпечних зонах класів 1 та 2 згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 має унеможливлювати іскроутворення.

XXV. Вимоги пожежної безпеки до
виробництва із застосуванням ЛЗР і ГР

25.1. Переливання ЛЗР і ГР у роздавальних, розливних і розфасувальних приміщеннях повинно бути механізоване, здійснюватися за допомогою насоса або сифона на піддонах із кольорових металів з бортиками висотою не менше ніж 0,05 м тільки у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Переливання ЛЗР і ГР вільнопадаючою цівкою, а також їх відпуск у скляній чи поліетиленовій тарі забороняється.

Швидкість заповнення і спорожнення не повинна перевищувати загальної пропускної спроможності встановленого на тарі дихального пристрою.

Замірювання рівня рідини у резервуарах (ємностях) і відбір проб слід виконувати у світлий час доби. Забороняється замірювання рівня та відбір проб ручним способом під час грози, закачування або відкачування ЛЗР і ГР.

Забороняється переливання ЛЗР і ГР на складах для зберігання нафтопродуктів.

25.2. Тара (ємності) для зберігання, перевезення, використання на робочих місцях та збирання відходів ЛЗР і ГР повинна виготовлятися з матеріалів, що запобігають іскроутворенню та забезпечують електростатичну безпеку, і мати кришки, які щільно закриваються.

25.3. Перевезення ЛЗР і ГР повинно здійснюватися з додержанням вимог нормативних документів на ці речовини.

ЛЗР і ГР повинні надходити в справній тарі з повним комплектом супровідної документації, оформленої у встановленому порядку.

25.4. На робочих місцях дозволяється зберігати ЛЗР і ГР у кількості не більше змінної потреби, яка встановлюється для кожного підрозділу головним технологом підприємства.

25.5. Не використані протягом робочої зміни ЛЗР і ГР повинні видалятися до комор або складів підрозділу. Дозволяється зберігати ЛЗР і ГР у металевих шафах (ящиках), обладнаних місцевою вентиляцією.

На внутрішньому боці кришки шафи (ящика) необхідно вказати найменування і загальну кількість ЛЗР та ГР, яка допускається до зберігання.

Проходи до місць зберігання ЛЗР і ГР повинні бути вільними.

25.6. Ступінь захисту вентиляційного й електричного обладнання, приладів у приміщеннях під час роботи з ЛЗР і ГР вибирається за НПАОП 40.1-1.32-01.

25.7. Робочі поверхні столів і витяжних шаф під час роботи з ЛЗР та ГР повинні бути виконані з негорючих матеріалів і мати бортики.

Витяжні шафи повинні утримуватися у справному стані. Користуватися шафами з розбитим склом або неефективно працюючою вентиляцією забороняється.

25.8. У місцях проведення робіт з ЛЗР і ГР забороняється виконання вогневих робіт та застосування іскроутворювального інструменту.

25.9. Обладнання й електроустановки повинні мати захист від електростатичної небезпеки згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.32-01. Обтиральні матеріали повинні бути тільки з бавовняних і льняних тканин.

25.10. У місцях проведення робіт з ЛЗР і ГР повинні бути засоби пожежогасіння.

Місця підтікання ЛЗР і ГР необхідно засипати піском або тирсою без використання металевих лопат і совків.

25.11. Вільну тару треба зберігати поза межами виробничого приміщення.

XXVI. Вимоги пожежної безпеки до
виробництва із застосуванням полімерних матеріалів

26.1. Технологічні процеси й устаткування виробництва повинні відповідати вимогам розділу XXIV цих Правил.

26.2. Стіни, стелі та внутрішні комунікації виробничих приміщень повинні мати гладку, легку для очищення поверхню. Підлоги приміщень та робочий інструмент повинні унеможливлювати іскроутворення.

26.3. У приміщеннях пресування деталей і їх механічної обробки повинні виконуватися вимоги для вибухопожежонебезпечних приміщень категорії Б згідно з НАПБ Б.03.002-2007.

26.4. Зовнішні поверхні прес-форм і нагрівальних плит повинні мати теплову ізоляцію. Температура поверхні обладнання під час роботи не повинна перевищувати температуру навколишнього середовища більше ніж на 45 град.С.

26.5. Напруга на стаціонарних нагрівальних плитах не повинна перевищувати 36 В.

26.6. Перевірку, профілактичний огляд та очищення обладнання і повітроводів витяжних систем необхідно проводити за графіком, який затверджується керівником об'єкта.

26.7. Місцеві всмоктувачі вентиляційних систем, що видаляють пожежонебезпечний пил, повинні мати заземлення і бути обладнані захисними сітками або магнітовловлювачами.

26.8. Комори для зберігання прес-матеріалів треба розміщувати в ізольованих приміщеннях. Запас прес-матеріалів не повинен перевищувати змінної потреби. Прес-порошки мають бути в тарі постачальника або в металевій тарі з кришками, які щільно закриваються. Комори для зберігання прес-порошків повинні бути обладнані місцевою вентиляцією.

26.9. Для миття і знежирювання поверхонь виробів, деталей і прес-форм треба застосовувати негорючі мийні засоби.

26.10. Пожежонебезпечне пилоутворювальне устаткування й апарати повинні бути герметичними.

26.11. Поверхні електродвигунів, світильників, проводки і розподільного обладнання повинні періодично очищатися від горючого пилу.

26.12. Аналіз запилення та загазування треба проводити згідно з графіком, затвердженим керівником підрозділу, а також після зміни технологічного процесу і ремонту устаткування.

26.13. Приміщення повинні оснащуватися первинними засобами пожежогасіння та обладнуватися автоматичними системами пожежогасіння і пожежної сигналізації згідно з НАПБ 03.004-2002 та НАПБ Б.06.004-2005.

XXVII. Вимоги пожежної безпеки
до деревообробного виробництва

27.1. Технологічне обладнання деревообробних виробництв, прилади опалення і електрообладнання треба очищати від пилу, стружки та інших горючих матеріалів кожної зміни, а будівельні конструкції і світильники - не рідше одного разу на два тижні.

Камери для збирання пилу і циклони повинні бути постійно закритими, а зібрані в них відходи деревини вчасно видалятися. Не можна допускати перевантаження циклонів та забруднення відходами виробництва території в місцях їх розміщення.

Для вилучення відходів деревообробні верстати повинні обладнуватися місцевими відсмоктувачами.

27.2. Під час експлуатації й обслуговування устаткування повинні вживатися заходи для унеможливлення підтікання і розливу масла та просочення ним дерев'яних конструкцій.

27.3. Необхідно суворо дотримуватися термінів змащування частин устаткування і підшипників.

27.4. Розігрівати клей необхідно парою або за допомогою електроприладів з водяною "лазнею". Клеєварки необхідно розміщувати в ізольованому приміщенні або у відведеному для цього безпечному місці. Клей на основі синтетичних смол та легкогорючих розчинників необхідно зберігати в негорючих ящиках.

27.5. Приміщення з петролатумними ваннами необхідно обладнувати припливно-витяжною вентиляцією, а ванни - місцевими відсмоктувачами.

Для кожної сушарки треба встановлювати граничнодопустиму норму завантаження матеріалами і її температурний режим роботи.

У всіх сушарках терморадіаційного типу з безупинним рухом матеріалів (виробів) необхідно передбачати автоматичне відключення системи обігрівання у разі раптової зупинки конвеєра.

27.6. У приміщеннях деревообробних виробництв забороняється:

курити та використовувати відкритий вогонь;

зберігати лісоматеріали в кількості, яка перевищує змінну потребу;

залишати після закінчення роботи неприбраними готову продукцію, стружки, тирсу, деревний пил, мастила, оліфу, лаки, клей та інші горючі рідини й матеріали;

експлуатувати лісопильні рами, круглопильні, фрезерні та інші верстати й агрегати в разі торкання пилами огорож, перекосу рами, ослаблення і неправильної підгонки повзунів, несправних систем охолодження та змащення, нагрівання підшипників до температури понад 70 град.С, вимкнення систем місцевої вентиляції або за їх відсутності, а також у разі порушення герметичності повітроводів;

залишати електроустановки під напругою.

XXVIII. Вимоги пожежної безпеки до
виконання фарбувальних робіт

28.1. Фарбувальні приміщення і відділення для приготування фарб повинні бути обладнані самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсмоктувачів від фарбувальних камер, ванн занурення, установок обливання, постів ручного фарбування, сушильних камер, ділянок знежирювання тощо.

Забороняється здійснювати фарбувальні роботи з відключеною системою вентиляції. Необхідно передбачати захисне блокування, яке запобігає подаванню матеріалів (або стисненого повітря) до розпилювальних пристроїв у разі припинення роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукове та світлове оповіщення, яке сповіщає про припинення їх роботи.

28.2. Підлоги приміщень фарбувальних і відділення для приготування фарб повинні бути з негорючих і неіскроутворювальних матеріалів, легко очищатися і бути стійкими до розчинників.

28.3. Забороняється:

виконувати у відділенні для приготування фарб будь-які інші роботи, крім приготування фарби;

об'єднувати між собою загальну витяжну вентиляцію, локальні відсмоктувачі повітря від фарбувальних камер, ванн занурення та іншого технологічного фарбувального устаткування, а також вентиляційні системи фарбувальних приміщень і відділень для приготування фарб;

захаращувати відділення для приготування фарб і фарбувальні камери бідонами, відрами з фарбою та розчинниками, обтиральними матеріалами тощо;

залишати фарбувальні установки, які працюють, без нагляду;

готувати фарби і лаки безпосередньо на робочому місці;

застосовувати лакофарбувальні матеріали і розчинники невідомого складу, а також речовини та матеріали, на які відсутні показники їх пожежної небезпеки.

28.4. Лакофарбувальні матеріали дозволяється зберігати:

у коморах при відділенні для приготування фарб у кількості, яка не перевищує тридобової потреби (дозволяється зберігати лакофарбувальні матеріали безпосередньо у відділенні для приготування фарб без влаштування окремої комори, якщо змінна потреба у цих матеріалах не перевищує 300 кг);

у цеховій коморі - у кількості, яка не перевищує змінну потребу;

на робочих місцях - у кількості, яка не перевищує місткість фарбоприготувального бака або стандартної фляги (40 л). Тара повинна мати кришки, які щільно закриваються.

28.5. На кожній діжці, бідоні та іншій тарі з лакофарбовим матеріалом, розчинником тощо повинна бути наклейка або бирка з їх точною назвою та зазначенням пожежонебезпечних властивостей.

Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів має бути щільно закритою і зберігатися на спеціально відведених майданчиках.

28.6. Фарбувальні роботи, що передбачають розпилення лакофарбувальних матеріалів, повинні виконуватися у фарбувальних камерах, виконаних з негорючих матеріалів і обладнаних гідрофільтрами або іншими ефективними пристроями очищення.

Під час фарбування розпиленням фарбонагнітальні бачки повинні розміщуватися поза фарбувальними камерами.

Фарборозпилювачі повинні мати заземлення.

28.7. У разі застосування фарбування методом безповітряного розпилення забороняється вмикати електронагрівник установки з підігрівом до повного заповнення гідросистеми. Робоче місце, де знаходиться фарборозпилювач, який перебуває під високим тиском лакофарбового матеріалу, повинне мати попереджувальний напис "Вогненебезпечно! Високий тиск". Сіткові фільтри установок безповітряного розпилення треба вилучати і промивати не рідше одного разу на тиждень.

28.8. У разі фарбування виробів в електростатичному полі високої напруги роботи мають виконуватися у спеціальній огородженій електрофарбувальній камері. Відкриті отвори в огорожі камери можуть влаштовуватися лише для проходження транспортних засобів з виробами, що фарбуються.

Конструкція підвісок для виробів на конвеєрі має бути такою, щоб вироби, які фарбуються, під час роботи не розгойдувалися.

28.9. Електрофарбувальне обладнання повинно мати захисне блокування, що запобігає увімкненню розпилювальних пристроїв, коли вимкнено вентиляцію або конвеєр нерухомий, а також відключає електростатичне поле в разі припинення роботи вентиляції.

28.10. Для аварійного відключення електрофарбувальної камери і конвеєра поблизу камери треба встановлювати кнопки "Стоп", місце розташування яких повинно бути відоме всьому персоналу.

28.11. Для зняття остаточного заряду з високовольтного устаткування після вимкнення високої напруги електрофарбувальні камери оснащують автоматичними розрядниками, які повинні бути виконані відповідно до класу зони за НПАОП 40.1-1.32-01.

28.12. У фарбувальних цехах (дільницях) можуть застосовуватися конвекційні та терморадіаційні сушильні камери, а також камери з комбінованим обігріванням з використанням як джерела тепла пари, електроенергії та газу.

У конвекційних і терморадіаційних сушильних камерах необхідно передбачати захисне блокування для припинення подавання теплоносія та зупинення конвеєра в разі вимкнення вентиляції.

Забороняється застосовувати у сушильних камерах пальники інфрачервоного випромінювання.

28.13. Сушильні камери необхідно теплоізолювати негорючими матеріалами (температура зовнішньої поверхні стінок не повинна перевищувати 45 град.С). Нагрівальні прилади повинні мати захист від потрапляння на них крапель лакофарбувальних матеріалів.

28.14. Приміщення для виконання фарбувальних робіт забезпечуються автоматичними сигналізаторами (газоаналізаторами), які попереджають про виникнення в повітрі небезпечних концентрацій розчинників.

28.15. Сушильні камери повинні бути обладнані відповідними електричними датчиками температур. Регулювання температури повинно здійснюватися автоматично.

28.16. Під час сушіння пофарбованих виробів в електросушильних камерах забороняється:

експлуатувати сушарку з несправними електродвигунами;

підвищувати температурний режим і збільшувати час перебування виробів у камері понад встановлений регламентом;

здійснювати сушіння виробів без попереднього стікання з їх поверхні надмірної кількості лаку або фарби.

28.17. У кожному підрозділі пофарбування повинен бути розроблений графік очищення фарбувального устаткування, кабін, вентиляційних камер і повітроводів, апаратів та установок від осілих лаків і фарб.

Витяжні повітроводи повинні мати пристрої для очищення (люки, розбірні з'єднання тощо).

Виконання робіт з очищення фіксується у спеціальному журналі із зазначенням дати, часу виконання і прізвища працівника та передбачає здійснення обов'язкового контролю за якістю очищення особою, відповідальною за пожежну безпеку підрозділу.

28.18. Після закінчення роботи необхідно очистити фарборозпилювачі та шланги від залишків лакофарбових матеріалів.

Фарбувальні камери очищаються від осілої фарби в міру її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень після закінчення зміни (коли працює вентиляція).

Ванни гідрофільтрів фарбувальних камер не рідше одного разу на зміну очищають від фарби, що плаває на поверхні води, і не рідше одного разу на тиждень - від осілої фарби.

Огляд та очищення форсунок гідрофільтрів необхідно здійснювати один раз на добу.

28.19. Очищення підвісок у разі конвеєрного пофарбування проводиться не рідше двох разів на тиждень.

28.20. Для підвищення якості очищення камер від осілої фарби та лаку їх стінки рекомендується покривати тонким шаром тавоту або суміші ПС-40. Під час очищення поверхні від осілої нітрофарби не можна допускати ударів по металевих конструкціях. Для запобігання іскроутворенню робочий інструмент повинен бути виготовлений з металу, який не утворює іскор.

28.21. Під час пофарбування виробів технологічне й електричне обладнання повинно бути заземлене і мати захист від статичної електрики. На повітроводах систем місцевих відсмоктувачів повинні бути встановлені металеві перемички.

28.22. Пролиті на підлогу лакофарбувальні матеріали і розчинники треба негайно прибирати.

Прибирання епоксидних лакофарбувальних матеріалів необхідно здійснювати за допомогою паперу, а після цього ганчір'ям, яке просочене ацетоном або етилцелозольвом, після чого промити теплою водою з милом.

Миття підлог, стін й устаткування горючими розчинниками забороняється.

XXIX. Вимоги пожежної безпеки до
виробництва з наявністю верстатів,
ковальсько-пресового і штампувального устаткування,
які містять масла в системах гідроприводу,
змащення й охолодження

29.1. Вимоги до пожежної безпеки виробництв з верстатами, ковальсько-пресовим та штампувальним устаткуванням, які містять масла у системах гідроприводу, змащення й охолодження, аналогічні вимогам до виробництв із застосуванням ЛЗР і ГР.

Розміщення верстатів й устаткування повинно відповідати встановленим нормам і забезпечувати безпечну евакуацію людей у разі пожежі.

29.2. Планово-попереджувальний ремонт і технічне обслуговування слід проводити у встановлені терміни. Робота на несправних верстатах й устаткуванні за наявності підтікання масла з систем гідроприводу, змащення й охолодження не дозволяється.

29.3. Промивання гідробаків, фільтрів та інших вузлів і деталей в органічних розчинниках допускається у ваннах, які розміщені в шафах з витяжною вентиляцією.

Заміна масла в гідробаках здійснюється пересувними насосами з герметичної тари. Пролите масло повинно бути прибране, а система гідроприводу перевірена на герметичність.

29.4. Ступінь захисту корпусів електродвигунів, приладів, шаф та електричних світильників повинна відповідати пожежонебезпечній зоні класу 1 за НПАОП 40.1-1.32-01, а кабелі та проводи - мати оболонку з матеріалів, які захищають від розповсюдження горіння. Застосування неізольованих проводів забороняється.

29.5. Верстати, які містять масла, повинні обладнуватися піддонами, що можуть вмістити весь обсяг масла, а приміщення цехів - засобами пожежогасіння згідно з НАПБ 03.004-2002.

XXX. Вимоги пожежної безпеки до сушильно-просочувального відділення

30.1. Сушильно-просочувальні відділення треба розміщувати в окремому приміщенні, ізольованому від сусідніх приміщень протипожежними перегородками. Приміщення повинно бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією, а електроустановки - відповідати вибухонебезпечній зоні класу 1 за НПАОП 40.1-1.32-01.

30.2. На сушильно-просочувальні відділення поширюються вимоги пожежної безпеки для виробництв із застосуванням ЛЗР і ГР, а також фарбувальних робіт.

30.3. Розведення просочувального лаку розчинниками до робочої в'язкості і подавання його в робочі ємності повинні здійснюватися трубопроводами централізовано з приміщення для приготування лаку.

Граничний ступінь заповнення робочих ємностей повинен зазначатися у технологічному регламенті та місцевій інструкції.

30.4. Автоклави для просочування обмоток якорів і пофарбування полюсних котушок способом занурення повинні мати спеціальне укриття з витяжною вентиляцією. Обсяг повітря, яке видаляється, має бути достатнім для розбавлення випарів розчинників до концентрації, що не перевищує 20% нижньої межі вибуховості.

30.5. Для аварійного зливання з автоклавів та лакоприймачів просочувальних і лакофарбувальних матеріалів повинен влаштовуватися за межами будинку підземний резервуар.

30.6. У сушильно-просочувальному відділенні має бути встановлено сигналізатор вибухонебезпечної концентрації парів розчинників, який забезпечує автоматичний і ручний пуск аварійної вентиляції.

30.7. Для обмеження розливання рідини в разі пошкодження устаткування має бути встановлено швидкодіючі клапани-відсікачі та засувки, а також обладнано приямки з робочими ємностями, які розраховано на максимальну кількість рідини, що витікає з найбільшого за обсягом автоклава.

30.8. Вимоги до сушильних камер викладено в розділі XXVIII цих Правил. Природне сушіння пофарбованих полюсних котушок треба здійснювати у витяжних шафах (камерах), обладнаних місцевою витяжною вентиляцією.

XXXI. Вимоги пожежної безпеки до
регенераційно-просочувального відділення

31.1. Приміщення регенераційно-просочувальних відділень повинні обладнуватися припливно-витяжною вентиляцією.

31.2. Приготування масла, просочування підбивних матеріалів і польстерів проводиться у металевих баках з кришками, які щільно закриваються.

31.3. Сушильні камери для підбивних матеріалів і польстерів обладнуються паропроводом.

Сортування цих матеріалів проводиться на спеціальних столах, обладнаних витяжною вентиляцією.

31.4. Під спускними кранами роздавальних баків встановлюються металеві деки. Пролиті у них горючі рідини повинні регулярно видалятися.

31.5. ЛЗР, які застосовуються як розчинники, дозволяється зберігати у металевій тарі з герметичними кришками у кількості не більше змінної потреби.

31.6. У приміщеннях і на території регенераційно-просочувального відділення забороняється:

залишати без нагляду в сушильних камерах підбивні та інші матеріали;

зливати масло з цистерни у баки з відкритими лотками;

встановлювати і зберігати сторонні предмети і матеріали;

курити і застосовувати відкритий вогонь.

XXXII. Вимоги пожежної безпеки під час
виконання робіт з технічного обслуговування і
поточного ремонту тягового рухомого складу

32.1. У депо і пунктах технічного обслуговування локомотивів повинні бути первинні засоби пожежогасіння. Розливання масла та палива в кузові локомотива чи поблизу нього не допускається.

32.2. Під час підзарядження акумуляторних батарей електровозів, які перебувають на ремонті, в кузовах має бути ввімкнено примусову вентиляцію. Кришки акумуляторних ящиків, люки і заливні пробки батарей повинні бути відкриті.

32.3. У разі проведення ремонту тепловозів і дизель-поїздів дизельне паливо та масло необхідно зливати в спеціально встановлені ємності.

32.4. Під час проведення зварювальних робіт у кузові тягового рухомого складу необхідно обладнати робоче місце первинними засобами пожежогасіння і встановити захисні екрани з негорючого матеріалу.

Виконувати зварювальні роботи на паливних баках і резервуарах дозволяється після вилучення із них залишків горючих рідин й очищення їх водними розчинами технічних мийних засобів з наступною перевіркою на відсутність вибухонебезпечних концентрацій парів ЛЗР.

Вогневі роботи виконуються тільки з оформленням наряду-допуску згідно з додатком 4 до НАПБ А.01.001-2004.

Не допускається проведення зварювальних робіт на щойно пофарбованому рухомому складі.

32.5. Пофарбування кузова зсередини повинно проводитися з увімкненою примусовою вентиляцією.

32.6. Очищення та знежирювання деталей гідропередачі і дизеля органічними розчинниками, перевірка паливної апаратури та її ремонт повинні проводитися на стендах і у ваннах, обладнаних місцевими відсмоктувачами або витяжними шафами.

32.7. Пофарбування тягового рухомого складу необхідно здійснювати в окремих ізольованих стійлах згідно з вимогами розділу XXVIII цих Правил.

Під час виконання ремонту ПР-3 допускається фарбування локомотива щіткою у загальному приміщенні цеху з дотриманням вимог НАПБ А.01.001-2004 і за умови наявності первинних засобів пожежогасіння. При цьому вибухонебезпечна зона від поверхні пофарбованих вузлів тягового рухомого складу становить 5 м. Роботи із застосуванням відкритого вогню допускається здійснювати на відстані не ближче ніж 15 м від неї.

Місце зварювальних робіт треба обгороджувати захисними екранами, висота яких повинна бути не менше ніж 1,8 м, а відстань між екраном і підлогою - не більше ніж 50 мм. Для запобігання розлітанню розпечених часток цей зазор повинен бути обгороджений сіткою з негорючого матеріалу з розміром чарунок не більше ніж 1,0 х 1,0 мм.

32.8. На виробничих дільницях має бути відведено місця для куріння, позначені відповідними вказівними знаками. У відділеннях ремонту паливної апаратури, фільтрів, акумуляторних батарей, просочувальному, фарбувальному, столярному та відділеннях з горючими матеріалами не допускається застосовувати відкритий вогонь і курити. На дверях цих приміщень повинні бути вивішені знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76.

32.9. В електрошафах моторвагонного рухомого складу слід передбачати встановлення автономних або автоматичних установок пожежогасіння.

XXXIII. Вимоги пожежної безпеки під час
виконання робіт з технічного обслуговування і
поточного ремонту вантажних вагонів

33.1. Вантажні вагони і контейнери, які подаються для ремонту в депо, повинні бути ретельно очищені від залишків вантажів, а цистерни - очищені, промиті розчином гарячої води з технічними мийними рідинами, пропарені та провентильовані.

33.2. Колії ремонту вагонів слід регулярно очищати від горючих відходів, які необхідно збирати в металеві ящики з кришками.

33.3. Зберігання горючих матеріалів, які застосовуються для ремонту вагонів, здійснюється у спеціально відведених місцях з додержанням протипожежних розривів від будинків та споруд.

33.4. У вагонних депо і на коліях відчіпного ремонту вагонів забороняються:

в'їзд локомотивів у складальні цехи і розміщення вагонів з діючими приладами опалення;

безвідчіпний ремонт завантажених вагонів із застосуванням електрогазозварювальних робіт без дозволу особи, яка відповідає за пожежну безпеку;

ремонт у депо і на ремонтних коліях котлів цистерн та інших спеціальних ємностей з-під ЛЗР і ГР без їх попереднього очищення від залишків нафтопродуктів;

відігрівання паяльними лампами або факелами зливного обладнання цистерн;

підігрівання відкритим вогнем мастила і розігрівання залишків в'язких нафтопродуктів під час зливання їх з цистерн або бітумних напіввагонів;

стоянка автомобілів та автодрезин у складальних цехах;

зварювальні роботи на рухомому складі, завантаженому небезпечними вантажами, а також на відстані ближче ніж 5 м від щойно пофарбованих місць на вагонах.

33.5. Під час зовнішнього огляду цистерн з нафтопродуктами і вагонів з небезпечними вантажами необхідно користуватися акумуляторними ліхтарями, вмикання та вимикання яких має здійснюватися на відстані не менше ніж 10 м від місця огляду.

XXXIV. Вимоги пожежної безпеки під час
виконання робіт з технічного обслуговування і
поточного ремонту рефрижераторних вагонів (секцій)
та автономних рефрижераторних вагонів

34.1. Розкриття холодильної установки допускається тільки після відкачування холодоагента з частини, що відкривається.

34.2. Під час огляду компресора необхідно користуватися тільки переносними лампами напругою до 36 В або акумуляторними ліхтарями.

34.3. Витікання холодоагента з холодильної установки повинно усуватися негайно. Підтягування болтів, повна або часткова заміна сальникової набивки і запірної арматури допускаються тільки після зниження тиску холодоагента в пошкодженій ділянці до атмосферного з відключенням її від основної магістралі.

Заповнення холодоагентом системи треба виконувати тільки з боку низького тиску з забороною підігрівання балонів.

34.4. Перед виконанням вогневих робіт з апаратів і трубопроводів необхідно вилучити холодоагент, а внутрішні порожнини сполучити з атмосферою.

34.5. Ремонт гумового покриття підлоги у вагонах слід виконувати в ізольованому приміщенні, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією.

Електроустановки повинні відповідати пожежонебезпечній зоні класу 1 за НПАОП 40.1-1.32-01.

Гумовий клей і розчинники в кількості не більше змінної потреби повинні зберігатися у металевих ємностях із кришками, які щільно закриваються.

Під час виконання ремонтних робіт у загальному приміщенні цеху вибухонебезпечна зона становить 5 м від місця їх виконання. У зазначеній зоні забороняється курити, виконувати роботи з використанням іскроутворювального інструменту і вогневі роботи, а також слід дотримуватися вимог розділу XXVIII цих Правил.

34.6. На депо і пункти технічного обслуговування рефрижераторних секцій і АРВ поширюються вимоги розділу XXIV цих Правил, а також вимоги до тягового рухомого складу, вантажних і пасажирських вагонів з аналогічних позицій ремонтних робіт.

XXXV. Вимоги пожежної безпеки під час
виконання робіт з технічного обслуговування і
поточного ремонту пасажирських вагонів

35.1. Ремонт труб опалення, калориферів, розширювачів, інших вузлів і деталей, розміщених у просторі над стелею та важкодоступних місцях, із застосуванням вогневих робіт слід виконувати після їх демонтажу і тільки поза межами вагона.

35.2. Вогневі (зварювальні) роботи безпосередньо на вагонах треба виконувати згідно з технологічними картами і правилами їх проведення.

35.3. Фарбувальні роботи всередині вагона допускається виконувати тільки щіткою з обов'язковим провітрюванням вагона за допомогою механічної вентиляції.

35.4. Місця для малярних робіт з фарбування вагонів повинні розташовуватися в окремих ізольованих приміщеннях і відповідати вимогам розділу XXVIII цих Правил. У складальному цеху допускається фарбування щіткою кінцевих стін вагонів і тамбурів, ґрунтування кузовів, при цьому радіус вибухонебезпечної зони від пофарбованих і ґрунтованих поверхонь становить 5 м. У зазначеній зоні куріння, застосування відкритого вогню та проведення вогневих робіт забороняється.

35.5. Перед початком робіт з підзарядження акумуляторних батарей, встановлених на вагонах, слід розміщувати попереджувальні знаки "Курити заборонено!" і "Вогненебезпечно!".

Підзарядження акумуляторних батарей слід виконувати, якщо відкрито акумуляторні ящики і заливні пробки батарей.

35.6. У цехах депо забороняється:

використовувати металеві конструкції вагонів як зворотний провід під час здійснення електрозварювальних робіт;

виконувати вогневі роботи поблизу акумуляторних ящиків з акумуляторними батареями;

користуватися відкритим вогнем поблизу щойно пофарбованих вагонів і для освітлення всередині вагонів;

ставити у депо вагони з незагашеними котлами;

фарбувати котли і котельні відділення під час роботи топки;

виконувати зварювальні роботи на вагонах у цеху профілактичного огляду;

фарбувати вагони з непрацюючою або несправною вентиляцією в цеху;

застосовувати газобензорізальні апарати для зрізання болтів і заклепок;

видаляти шляхом обпалювання стару фарбу на кузовах вагонів.

XXXVI. Вимоги пожежної безпеки під час
експлуатації рухомого складу
залізничного транспорту

36.1. Рухомий склад залізничного транспорту, що перебуває в експлуатації, повинен відповідати вимогам пожежної безпеки, викладеним у нормативно-правових актах.

36.2. Перелік посадових осіб, відповідальних за забезпечення пожежної безпеки на рухомому складі, та їх обов'язки викладено у розділі III цих Правил, а також у відповідних інструкціях щодо забезпечення пожежної безпеки в рухомому складі.

36.3. Локомотивні бригади повинні бути забезпечені індивідуальними засобами захисту органів дихання - щонайменше двома комплектами на локомотив (електро- або дизель-поїзд, електровоз, тепловоз, рейковий автобус).

36.4. Забороняється передавати в експлуатацію після виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту рухомий склад, який не має повного комплекту первинних засобів пожежогасіння, ручного знаряддя для механічного руйнування аварійних виходів (вікон), з несправними системами пожежної сигналізації та пожежогасіння, а також несправними аварійними виходами та системами димовидалення у пасажирських вагонах.

36.5. Керівники депо і ремонтних заводів повинні дотримуватися вимог пожежної безпеки під час виконання ремонтів рухомого складу в повному обсязі та не допускати його до експлуатації з несправностями, що можуть призвести до виникнення пожежі, або у разі невиконання робіт з модернізації пожежонебезпечних вузлів та засобів пожежогасіння.

36.6. Забороняється захаращувати проходи, тамбури й виходи у пасажирських вагонах, вагонах дизель- та електропоїздів і тяговому рухомому складі, перевозити в них небезпечні вантажі (легкозаймисті рідини, горючі гази, вибухові й отруйні речовини тощо), курити у невстановлених місцях.

Забороняється допускати до роботи на тяговому рухомому складі осіб, які не пройшли спеціального навчання з питань пожежної безпеки (пожежно-технічного мінімуму).

36.7. Електропечі, електрокалорифери, вентиляційні канали, надстельовий простір тамбурів, шафи з електроапаратами та інші пожежонебезпечні вузли й обладнання повинні бути очищені від пилу, горючих матеріалів і сміття. Періодичність очищення встановлюється залежно від особливостей експлуатації рухомого складу.

XXXVII. Вимоги пожежної безпеки під час
експлуатації тепловозів та дизель-поїздів

37.1. Дизельні приміщення тепловозів і дизель-поїздів, апаратні камери, акумуляторні батареї, кабіни машиністів та інші вузли локомотивів і дизель-поїздів повинні вчасно очищатися від горючого сміття, відходів виробництва і постійно утримуватися в чистоті.

Терміни очищення встановлюються технологічним регламентом або інструкціями з пожежної безпеки.

У кабінах машиністів повинні бути встановлені попільниці в зручних для обслуговуючої бригади місцях. Викидати у вікна незагашені цигарки та сірники забороняється.

37.2. Електричні машини, апарати й обладнання (апарати управління, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники), електропроводи та кабелі за виконанням і ступенем захисту повинні відповідати класу зони за НПАОП 40.1-1.32-01, мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.

37.3. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки. Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.

37.4. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати й обладнання повинні бути нанесені знаки, які зазначають їх ступінь захисту відповідно до встановлених стандартів.

37.5. Входи кабелів, проводів, клемні рейки, перехідні коробки і виходи з них повинні виконуватися із застосуванням ущільнення з негорючих матеріалів і гільз.

З'єднання, відгалуження й окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо).

Місця з'єднання жил проводів і кабелів, з'єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції. Втрати струму через ізоляцію з'єднань не повинні перевищувати втрат струму через ізоляцію цілих жил проводів і кабелів.

У разі знеструмлення окремих ділянок електричного кола проводи слід від'єднати від клем з обох сторін. Від'єднані кінці треба ізолювати і закріпити, щоб уникнути їх доторкання до частин інших електричних кіл та рухомих деталей.

37.6. Електричні проводи, деталі та вузли електричного обладнання, розміщені у місцях можливого впливу на них масла або палива, повинні мати покриття з малостійких фарб або бути захищені кондуїтами, кожухами тощо.

37.7. Електропечі закритого виконання повинні бути закріплені й ізольовані від конструкцій з горючих матеріалів покрівельною сталлю по негорючому ізоляційному матеріалу товщиною не менше ніж 10 мм.

37.8. У дизель-поїздах та електропоїздах внутрішні поверхні тамбурних шаф з електрообладнанням, камери електрокалориферів і канали калориферного опалення упродовж 1,5 м від камер повинні бути ізольовані покрівельною сталлю по негорючому ізоляційному матеріалу товщиною не менше ніж 5 мм.

37.9. Під час експлуатації електрокалориферів необхідно систематично очищати їх пневматичним або гідравлічним способом від забруднень і стежити за тим, щоб транзитні канали, якими подається нагріте повітря, не мали отворів, за винятком каналів, призначених для подавання повітря у салон.

37.10. Гнучкі з'єднання вентиляційних каналів електродвигунів та інших систем, а також захисні рукави силових кабелів повинні бути виконані з негорючих або важкогорючих матеріалів.

37.11. Під час поточних ремонтів і технічного обслуговування слід очищати дахи локомотивів від нафтопродуктів; глушителі й іскрогасники - від нагару, а також перевіряти й очищати дренажні труби тепловозів і дизель-поїздів.

37.12. Підтікання масла і палива у трубопроводах, на дизелях, компресорах, редукторах та інших вузлах не допускається. У разі появи підтікання масла або палива треба негайно усунути пошкодження, а нафтопродукт видалити за допомогою ганчір'я. Чисті та замащені обтиральні кінці повинні зберігатися окремо в металевих ящиках з кришками, які поміщаються у встановлені місця службових відділень або в підкузовні спеціальні ящики.

37.13. Змащувальні матеріали повинні зберігатися у металевих ємностях (бідонах, маслянках тощо) з щільно закритими кришками.

37.14. Заповнювати паливні баки тепловозів та дизель-поїздів треба на 50 мм нижче верхнього рівня. Заправний пістолет повинен мати пристрій для накручування на горловину бака, зняття статичної електрики і раптового припинення подавання палива. Після заправлення паливом пробки баків повинні бути щільно закриті.

37.15. На тепловозах і дизель-поїздах забороняється:

користуватися для освітлення та інших цілей відкритим вогнем (факелами, свічками, паяльними лампами тощо);

курити в дизельному приміщенні, поблизу акумуляторних батарей і під час заправлення паливних баків;

застосовувати нетипову або невідповідну певному електричному колу за струмом спрацювання апаратуру захисту;

експлуатувати електрообладнання без дугогасильних камер, з пошкодженою ізоляцією електричних проводів і незакріпленими контактами;

захаращувати проходи, тамбури і виходи, зберігати і перевозити сторонні предмети (матеріали) у дизельному відділенні, високовольтній камері, шахтах холодильників та інших місцях;

сушити спецодяг та інші матеріали на двигунах, генераторах, виплескних трубах та інших пожежонебезпечних місцях;

залишати відкритими індикаторні крани дизелів;

залишати без нагляду локомотиви з працюючими дизелями;

промивати бензином або гасом кузови й агрегати. Для цих цілей повинні застосовуватися розчини негорючих технічних мийних засобів;

під час експлуатації тягового рухомого складу зачиняти двері на внутрішні запірні пристрої (під час руху локомотива всі двері повинні відкриватися зовні без перешкод).

XXXVIII. Вимоги пожежної безпеки під час
експлуатації електровозів і моторвагонного
рухомого складу

38.1. На електровози і моторвагонний рухомий склад поширюються вимоги пунктів 37.1-37.5, 37.7, 37.8, 37.10, 37.15 розділу XXXVII цих Правил у частині, що стосується електрообладнання та дотримання протипожежного режиму.

38.2. Конструкції металевих кожухів електропечей, кабельних вводів та інших вузлів електровозів і електропоїздів повинні запобігати потраплянню та накопиченню під ними сторонніх предметів і сміття.

38.3. На електровозах та електропоїздах забороняється:

замикати або розмикати контакти реле примусовим способом;

експлуатувати ізолятори з механічними пошкодженнями;

допускати підтікання масла з тягового трансформатора, компресорів та інших вузлів;

експлуатувати несправні акумуляторні батареї (за наявності короткозамкнутих елементів, обриву понад 20% жил гнучкої перемички або проводу, без кришок або з відкритими коробками запобіжників, з пошкодженими або залитими електролітом чохлами, з невідповідною щільністю і рівнем електроліту, що не відповідають технічним нормам тощо).

XXXIX. Вимоги пожежної безпеки
під час експлуатації паровозів

39.1. Паровози, які працюють на твердому паливі, повинні бути обладнані іскрогасниками і гумовим шлангом для змочування вугілля. Наявність в іскрогасниках зазорів у місцях з'єднань відбійних та інших листів поміж собою, в місцях кріплення сітки біля конуса, пароробочих труб шириною понад 2 мм, а також сіток з розміром чарунок, що не відповідають конструкторській документації, не допускається.

39.2. На паровозах, які працюють на твердому паливі, не дозволяється використовувати для розпалювання топок ЛЗР і ГР, а також використовувати дрова, довжина яких перевищує розміри топки.

39.3. Паровози, що працюють на рідкому паливі, обладнуються запірними пристроями паливного бака та форсунками. Підтікання палива з форсунки, якщо крани закрито, не допускається.

39.4. На паровозах забороняється:

чистити топку, викидаючи шлак під час руху поїзда та у невстановлених місцях;

захаращувати обтиральними матеріалами та іншими горючими відходами будку машиніста і тендер;

залишати відкритими люки паливного бака і неочищеними від сажі димові коробки;

перевищувати встановлену лабораторією депо граничну температуру підігріву палива;

залишати неприбраним пролите пальне.

XL. Вимоги пожежної безпеки під час
експлуатації суцільнометалевих пасажирських, поштових,
багажних, поштово-багажних, спеціальних
вагонів і вагонів-ресторанів

40.1. Конструктивні елементи і матеріали, які застосовуються під час ремонту вагонів, повинні відповідати Нормам пожежної безпеки для пасажирських вагонів (НАПБ 03.003-2009), технічним умовам на зазначені вагони. Можливість застосування неметалевих матеріалів погоджується з Управлінням воєнізованої охорони Укрзалізниці.

40.2. Застосування електроплиток дозволяється у вагонах (поштових, багажних, поштово-багажних і пасажирських), на які є відповідна технічна документація.

40.3. Брезентові з'єднання вентиляційних систем і суфле повинні бути просочені вогнезахисними речовинами або виготовлені з негорючих чи важкогорючих матеріалів.

40.4. У вагонах пасажирських поїздів забороняється:

а) з утримання та експлуатації електрообладнання:

вимикати силову й освітлювальну мережу за наявності несправного електрообладнання;

експлуатувати кабелі та проводи з пошкодженою ізоляцією, яка втратила захисні властивості;

експлуатувати силову і освітлювальну мережу в разі нагрівання приладів або окремих місць на електрощиті;

залишати під напругою кабелі та проводи з неізольованими струмопровідними жилами;

користуватися пошкодженими розетками та вимикачами;

залишати електрообладнання, яке працює, без нагляду;

користуватися нагрівальними приладами та іншими споживачами електроенергії, не передбаченими схемою вагона та технічною документацією заводу, на якому вагон був побудований або пройшов капітально-відновлювальний ремонт;

використовувати електрообладнання в умовах, які не відповідають рекомендаціям підприємств-виробників;

застосовувати електрообладнання, потужність якого вища від встановленої підприємством-виробником та схемою енергопостачання;

допускати експлуатацію вагона за наявності витікання струму на корпус вагона;

вмикати електрообладнання без відповідного контролю при цьому за показаннями контрольно-вимірювальних приладів;

залишати міжвагонні електричні з'єднання (штепселі, головки та ін.) не прибраними в холості розетки й захисні коробки;

заряджати акумуляторні батареї недозволеними способами;

зберігати сторонні предмети в нішах з електроапаратурою, складати горючі матеріали поблизу приладів опалення, електросвітильників та ін.;

розкривати кожухи і виконувати ремонт або регулювання стабілізаторів у вагонах на шляху прямування;

вмикати електропідігрівачі водоналивних і зливних труб, які не мають приладів автоматичного вимкнення, більше ніж на 15-20 хв.;

вмикати електрообігрів вагона з електроопаленням напругою 3000 В у ручному режимі більше ніж на 30-40 хв.;

вмикати електрокалорифери з вентиляцією, яка не працює, і допускати їх перегрівання до температури вище 28 град.С за показаннями дистанційного термометра;

встановлювати електричні лампи, потужність яких перевищує встановлену технічною документацією;

експлуатувати несправні акумуляторні батареї (за наявності короткозамкнутих елементів, обриву понад 20% жил гнучкої перемички або проводу, без кришок або з відкритими коробками запобіжників, з пошкодженими або залитими електролітом чохлами, з щільністю і рівнем електроліту, що не відповідають технічним нормам);

б) з утримання й експлуатації приладів опалення:

експлуатація кухонної плити на рідкому паливі у вагоні-ресторані за наявності течі в паливопроводі та тріщин у паливному баці, несправностей або в разі відсутності протипожежних фільтрів у витратному й основному паливних баках, за наявності тріщин та відколів на чавунних плитах жарочної поверхні, колосникових решітках і конфорках, несправностей регуляторів та засувок димоходів, духовок, у плитках та водонагрівачах;

застосовувати для розпалювання котлів, печей, плит та кип'ятильників легкозаймисті та горючі рідини, а також спалювати в них паливо, яке не відповідає експлуатаційній документації на вагон;

зберігати за котлом, біля кип'ятильника, кухонних плит, на електропечах і під ними обтиральні та інші горючі матеріали;

топити котел, бойлер і кип'ятильник без води або з водою нижче допустимого рівня, із зламаними димовитяжними трубами, їх кожухами, розділками, без флюгар або з нарощеними трубами, за відсутності вогневідбивача у топці кип'ятильника;

залишати без нагляду опалювальні прилади, які працюють;

викидати на перегонах і на станціях у невстановлених місцях шлак чи золу, а також чистити котел при відкритих тамбурних дверях під час руху вагона;

експлуатувати вагони з пошкодженою термоізоляцією стін, перегородок та інших огороджувальних конструкцій у котельнях, кухнях, біля кип'ятильників і в надстелевому просторі в зоні проходження димовитяжних труб;

залишати не очищеними від пилу та інших горючих відходів і матеріалів надстельовий простір котелень, місця розміщення циркуляційних насосів опалення, вентиляційні дефлектори тощо;

в) з додержання протипожежного режиму:

перевозити, застосовувати для приготування їжі та інших потреб гасниці, примуси, спиртові пальники, газові прилади, праски, електрочайники та електроплитки, не передбачені конструкцією вагона або його модернізацією;

відігрівати відкритим полум'ям (факелом, розжареним вугіллям, нагрітим металевим предметом та ін.) заморожені труби водопостачання, опалення та фанової системи;

курити у невстановлених місцях;

застосовувати для освітлення відкритий вогонь (свічки без ліхтарів, гасові і карбідні лампи та ін.);

закривати перехідні тамбурні двері на заглушки на шляху прямування;

допускати перебування в службових відділеннях сторонніх осіб;

допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціального навчання (пожежно-технічного мінімуму) та протипожежних інструктажів, не мають посвідчень про проходження спеціального навчання при експлуатації електричного устаткування напругою 380-3000 В.

40.5. Вагони пасажирських поїздів мають бути забезпечені схемами евакуації пасажирів та знаками безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007.

40.6. Підготовка вагонів до рейсу, а також на шляху прямування поїзда повинна відповідати вимогам пожежної безпеки.

XLI. Вимоги пожежної безпеки під час
експлуатації рефрижераторних вагонів (секцій)
й автономних рефрижераторних вагонів

41.1. На рефрижераторний рухомий склад поширюються вимоги розділів XXXVI-XXXVIII та XL цих Правил у частині, що їх стосується.

41.2. Зберігати балони з холодоагентом і порожні треба лише у встановлених інструкцією місцях.

41.3. Необхідно щодня перевіряти справність масляних і паливних трубопроводів з виконанням при цьому вимог пункту 37.12 розділу XXXVII цих Правил.

41.4. Не допускається накопичування паливно-мастильних матеріалів, обтиральних кінців у піддонах, встановлених під дизель-генераторами.

41.5. Забороняється запускати дизелі під час екіпіровки поїзда (секції) дизельним пальним.

41.6. Забороняється тримати відкритими двері одночасно між дизельним і щитовим приміщеннями, між щитовим приміщенням і кухнею під час роботи одночасно плити або котла опалення та дизеля.

41.7. Обов'язки бригади поїзда під час пожежі визначаються згідно з чинним законодавством.

XLII. Вимоги пожежної безпеки під час
експлуатації вагонів технічної пропаганди

42.1. Обладнання вагонів технічної пропаганди виконується тільки за проектами або типовими проектами, погодженими з ВПО. Прийняття в експлуатацію здійснюється комісією з обов'язковою перевіркою відповідності технічних рішень вимогам пожежної безпеки.

42.2. На вагони технічної пропаганди поширюються вимоги розділу XL цих Правил.

42.3. Із глядацьких і лекційних відділень вагона повинно бути влаштовано не менше двох запасних виходів, не враховуючи виходу через тамбур. Допускається влаштовувати один вихід за наявності у відділенні не більше 30 посадочних місць. Двері, призначені для евакуації, повинні відкриватися у напрямку виходу з вагона. Ширина дверей повинна бути не менше 1 м.

42.4. Кіноапаратна повинна бути відділена від глядацьких або лекційних приміщень протипожежною перегородкою з межею вогнестійкості не менше ніж EI 45 і мати самостійний вихід назовні. Стіни, підлога і стеля кіноапаратної повинні бути оздоблені листовою покрівельною сталлю з негорючого ізоляційного матеріалу.

42.5. Проекційні й оглядові вікна в кінопроекційній необхідно захищати заслінками або завісами з механічним приводом з межею вогнестійкості не менше ніж EI 15.

42.6. Зберігання кіноплівки дозволяється здійснювати тільки у закритих негорючих коробках або фільмостатах. Обривки й обрізки кіноплівки повинні складатися у спеціальний металевий ящик, який щільно закривається.

42.7. До роботи на кіноапаратурі допускаються кіномеханіки, які пройшли пожежно-технічний мінімум, а також щорічну перевірку знань.

42.8. Обслуговуючий персонал повинен керуватися вимогами інструкції щодо забезпечення пожежної безпеки та порядку дій у разі виникнення пожежі.

42.9. Місце демонстрації кінофільмів повинно бути забезпечене щонайменше двома вогнегасниками, які можуть застосовуватися для гасіння пожеж класу Е (електроустановки).

42.10. Килими, килимові доріжки та інші покриття, драпіровки повинні оброблятися вогнезахисним розчином, надійно кріпитися і бути малонебезпечними за токсичністю продуктів горіння, а також мати помірну димоутворювальну здатність за ГОСТ 12.1.044-89. Організація, яка здійснює обробку, зобов'язана видати акт із зазначенням дати виконання робіт і строків дії вогнезахисної обробки. Якість вогнезахисної обробки перевіряється щоквартально.

42.11. Освітлення допускається тільки електричне (аварійне від акумуляторної батареї) зі світильниками закритого виконання.

42.12. У вагонах технічної пропаганди забороняється:

курити;

затемнювати вікна віконницями і ставити на вікна ґрати;

замикати двері під час проведення масових заходів;

встановлювати у глядацькій залі стільці, не прикріплені до підлоги;

зберігати в кіноапаратній сторонні речі, промаслені тканини та спецодяг;

спалювати обривки плівки в котлах вагонів;

перемотувати кіноплівку в період демонстрації фільму, зберігати фільмокопії у відкритому вигляді;

демонструвати фільми на несправній кіноапаратурі;

влаштовувати світлові реклами, ілюмінації і новорічні ялинки, застосовувати бенгальські вогні, свічки, піротехнічні вироби;

допускати у глядацькі, лекційні та інші відділення глядачів (слухачів) понад дозволену кількість;

залишати без нагляду кіноапаратні та глядацькі зали під час демонстрації фільму;

демонструвати фільми на кінопроекційній апаратурі безпосередньо у глядацькій залі.

XLIII. Вимоги пожежної безпеки під час
експлуатації вагонів з установками двигунів
внутрішнього згоряння, відбудовних та пожежних поїздів

43.1. Внутрішні конструкції кузовів вагонів-насосних, вагонів для відпочинку повинні відповідати проекту.

43.2. Виконувати у вагонах перепланування без погодження з пожежною охороною, оздоблювати стіни і стелі горючими матеріалами заборонено.

43.3. Стіни, стелі, підлога і двері машинного відділення (відділення для установки двигунів внутрішнього згоряння) повинні бути захищені покрівельною сталлю по негорючому ізоляційному матеріалу товщиною не менше ніж 5 мм.

43.4. Вихід з машинного відділення повинен влаштовуватися безпосередньо назовні або через тамбур.

43.5. Двигуни внутрішнього згоряння (пожежні мотопомпи) повинні влаштовуватися на металевому піддоні.

43.6. Вихлопні труби від двигунів виводяться назовні. За всією довжиною їх треба укладати в металевий кожух з отворами для обміну повітря або ізолювати негорючим матеріалом. У місцях пропуску вихлопної труби назовні через підлогу, стіну чи стелю робляться типові розділки.

43.7. Переобладнання типової схеми опалення вагонів на комбіноване допускається тільки за спеціально розробленим проектом за умови погодження із заінтересованими органами.

43.8. Встановлення газової плити на кухні допускається за наявності погодженого з пожежною охороною проекту.

43.9. Електроплитки на кухні повинні бути закріплені.

43.10. Стіна, яка примикає до газової плити (електроплити), повинна бути захищена негорючим екраном.

43.11. Запас пального в металевій герметично закритій тарі у вагоні-насосній та інших вагонах з двигунами внутрішнього згоряння може зберігатися тільки в типових металевих ящиках під вагоном. Діжки або каністри з пальним повинні бути надійно закріплені в ящиках. Не допускається зберігання в ящиках будь-яких інших предметів і матеріалів.

43.12. Безпосередньо у відділенні двигунів внутрішнього згоряння вагона-електростанції допускається зберігання пального в межах ємності типового паливного бака двигуна.

43.13. Усі паливомаслопроводи повинні мати надійне з'єднання, яке запобігає підтіканню масла і палива. Пролите паливо або масло повинно негайно прибиратися. Обтиральний матеріал допускається зберігати тільки в межах змінної потреби.

43.14. Заправка двигунів пальним здійснюється лише при денному світлі і за умови їх зупинення та охолодження.

43.15. Для поїздів, до складу яких входять вагони з двигунами внутрішнього згоряння, повинні бути розроблені інструкції з пожежної безпеки.

43.16. У вагонах з установками двигунів внутрішнього згоряння забороняється:

курити і користуватися відкритим вогнем;

зберігати промаслені обтиральні матеріали, а також устаткування, предмети і матеріали, не передбачені технологією виконання робіт;

допускати підтікання масла з гідросистем підйомних установок;

зберігати запас палива, крім заповнених витратних баків;

залишати двигун, який працює, без нагляду;

працювати з несправними двигунами, за наявності витікання пального чи мастила;

заповнювати переносні ємності шляхом переливання з діжок із запасом бензину (для цієї мети має використовуватися спеціальний ручний насос).

XLIV. Вимоги пожежної безпеки під час
експлуатації вагонів для тимчасового проживання людей

44.1. На вагони для тимчасового проживання людей поширюються вимоги розділу 7.1 НАПБ А.01.001-2004.

44.2. Вагони для тимчасового проживання людей (купейні пасажирські вагони), встановлені на постійних місцях стоянки єдиною групою, повинні використовуватися тільки для відпочинку.

44.3. Усі громадяни, які прибувають на відпочинок, повинні бути ознайомлені черговим адміністратором з основними вимогами пожежної безпеки під їх особистий підпис.

44.4. У вагонах для тимчасового проживання людей на видних місцях повинні бути вивішені:

схематичний план евакуації з купе із зазначенням місць розміщення засобів пожежогасіння, а також необхідний пояснювальний текст і пам'ятка про дії у разі виникнення пожежі;

знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007;

стисла пам'ятка для відпочивальників про правила пожежної безпеки.

44.5. Вагони для тимчасового проживання людей допускається об'єднувати в групи. Кожна група повинна складатися не більше ніж з 10 вагонів. Протипожежний розрив між групами має становити не менше ніж 15 м.

44.6. Обслуговування вагонів для тимчасового проживання людей здійснюється черговими адміністраторами, для яких повинні бути відведені два службових купе, розташованих у різних кінцях групи вагонів. Службові купе чергових адміністраторів повинні бути обладнані телефонним зв'язком і переговірними пристроями з кожним вагоном.

44.7. Особи, допущені до обслуговування вагонів для тимчасового проживання людей, повинні пройти спеціальне навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму.

44.8. Черговий адміністратор повинен мати при собі комплект ключів від дверей евакуаційних виходів, електричний ліхтар, знати порядок виклику пожежної охорони і дій у разі виникнення пожежі, а також мати індивідуальний засіб захисту органів дихання для організації евакуації. У нічний час черговому адміністраторові забороняється спати і відлучатися за межі вагонів для тимчасового проживання людей.

44.9. У вагонах для тимчасового проживання людей забороняється:

користуватися будь-якими видами нагрівальних приладів;

курити, в тому числі й у тамбурах;

зберігати ЛЗР і ГР;

замикати двері перехідних майданчиків на замки;

застосовувати відкритий вогонь.

XLV. Вимоги пожежної безпеки під час
перевезення небезпечних вантажів

45.1. До небезпечних вантажів належать речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин.

45.2. Класифікація небезпечних вантажів (віднесення до класу, категорії та групи паковання) здійснюється відповідно до ДСТУ 4500-3 "Вантажі небезпечні. Класифікація" (далі - ДСТУ 4500-3) залежно від виду та ступеня їх потенційної небезпеки за показниками і критеріями.

45.3. До перевезення залізницями допускаються небезпечні вантажі, зазначені в Переліку небезпечних вантажів за номерами ООН (додаток 2 до Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2008 N 1430, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.02.2009 за N 180/16196 (із змінами) (далі - Правила перевезення небезпечних вантажів), а також порожні вантажні одиниці та транспортні засоби, що не очищені з-під небезпечних вантажів.

45.4. Небезпечні вантажі надаються до перевезення вантажовідправником у передбаченій стандартами або технічними умовами тарі й упаковці.

45.5. Під час перевезення небезпечних вантажів необхідно перевірити:

зазначення у перевізних документах під назвою вантажу номера аварійної картки або про її додання, а також встановленого Правилами перевезення небезпечних вантажів марковання;

правильність заповнення перевізних документів (наявність штемпелів про ступінь вибухової або пожежної небезпеки, норми прикриття, порядок спускання з гірок, очищення і безпеки тари з-під небезпечних вантажів);

придатність вагонів і контейнерів, які подаються під навантаження небезпечних вантажів, відсутність в них щілин, очищення та промивання після вивантаження небезпечних вантажів;

правильність постановки вагонів і платформ з контейнерами до складу поїздів з додержанням встановлених норм прикриття.

45.6. Рухомий склад, який подається під завантаження будь-яких вантажів, повинен бути очищений від горючого сміття і залишків вантажів, що перевозилися раніше.

45.7. Не допускається перевезення на відкритому рухомому складі вантажів, які упаковані із застосуванням паперу та інших легкогорючих матеріалів. У разі використання таких матеріалів для захисту від механічних пошкоджень і впливу атмосферних опадів вантаж повинен бути упакований у щільні ящики з багатошарової фанери або зі щільно підігнаних між собою обструганих дощок.

XLVI. Вимоги пожежної безпеки під час перевезення
вантажів у супроводі провідників
вантажовідправників (вантажоодержувачів)

46.1. Забороняється захаращувати вантажем та іншими матеріалами дверні отвори вагонів.

46.2. За наявності у вагонах печей топчани, постільні та особисті речі провідників, запаси палива та надійно закріплені вантажі, в тому числі у горючій упаковці, треба розміщувати на відстані не менше ніж 1 м від печей, не ближче ніж 1,25 м від їх топливних отворів і забезпечувати відстань не менше ніж 0,5 м між верхнім рівнем вантажу та стелею вагона.

46.3. У вантажних вагонах дозволяється встановлення тільки чавунних печей стандартного типу зі спалюванням твердого палива за умов додержання таких вимог:

місце встановлення печі на підлозі на негорючому матеріалі товщиною 10 мм ізолюється піддоном з покрівельної сталі, виготовленим у вигляді деки з висотою бортів не менше ніж 15 мм, яка прикріплюється до підлоги вагона цвяхами довжиною 30-50 мм;

вісь отвору димової труби в стельовій розділці повинна збігатися по вертикалі з віссю отвору кришки чавунної печі, а ізольована ділянка підлоги перед топковим отвором - виступати за контури печі на 500 мм та з інших боків на 250 мм;

опори чавунної печі повинні забезпечувати її правильне і стійке положення;

кріплення печі до підлоги вагона здійснюється шурупами або цвяхами довжиною не менше ніж 150 мм;

димова труба діаметром 120 мм повинна виводитися тільки крізь постійну типову розділку в даху вагона, бути вище від нього на 300-400 мм і закінчуватися іскрогасним ковпаком, а ланки труби повинні з'єднуватися по ходу диму і входити одна в одну на 70 мм;

допускається встановлення двох печей у центрі вагона проти дверних отворів, зв'язаних за кільця дротом діаметром 3-4 мм. Димовитяжні труби повинні складатися не більше ніж з двох колін і виводитися поверх вантажу у відповідні стельові пічні розділки. У кожній половині вагона горизонтальна частина труб кріпиться у трьох місцях до стелі та розтяжками з дроту діаметром 3 мм до бокових стін. Відстань від димовитяжної труби до стелі вагона і вантажу не повинна бути менше ніж 700 мм (при цьому не допускається наявність під трубами горючих матеріалів);

вантажовідправник зобов'язаний забезпечити провідників з метою пожежогасіння запасом води у кількості не менше ніж 100 л у брезентових або поліетиленових ємностях, порошковим вогнегасником об'ємом не менше ніж 5 л і вимагати від них додержання заходів пожежної безпеки відповідно до правил перевезення вантажів.

46.4. Для освітлення вагонів слід застосовувати пожежобезпечні освітлювальні прилади.

46.5. Провідники, які супроводжують небезпечні вантажі, повинні знати службову інструкцію щодо супроводження даного вантажу, розроблену та затверджену відправником, його небезпечні властивості та заходи пожежної безпеки. У разі виникнення пожежі або аварійної ситуації провідники зобов'язані діяти відповідно до вимог Правил безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16.10.2000 N 567, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.11.2000 за N 857/5078.

46.6. Провідникам забороняється курити, користуватися свічками, залишати або вішати ліхтарі у місцях, до яких дістають тварини, а також складати сіно і солому поблизу відкритих дверних отворів і люків, допускати у вагони, які ними супроводжуються, сторонніх осіб, провозити не зазначені в накладній вантажі та понад встановлену норму ручну поклажу.

XLVII. Вимоги пожежної безпеки під час
перевезення пожежонебезпечних вантажів та
виконання вантажно-розвантажувальних робіт

47.1. Працівники, які виконують роботи із навантаження або розвантаження пожежонебезпечних вантажів, повинні бути забезпечені вантажовідправником (вантажоодержувачем) необхідними засобами індивідуального захисту і проінструктовані з правил поводження з конкретним видом вантажу.

47.2. Місця, де подається рухомий склад залізниці під вивантаження та навантаження пожежонебезпечних вантажів, повинні підлягати обстеженню один раз на півріччя комісією за участю відомчої пожежної охорони зі складанням відповідного висновку.

47.3. Під час виконання вантажно-розвантажувальних операцій з пожежонебезпечними вантажами працівники повинні:

суворо дотримуватися вимог маркування і попереджувальних написів на упаковках;

не допускати скидання вантажу з плеча і не застосовувати допоміжних перевантажувальних засобів, здатних пошкодити тару або упаковку;

кріпити вантажі у транспортному засобі тільки за допомогою іскробезпечного інструменту.

47.4. Місця навантаження і розвантаження пожежонебезпечних вантажів мають бути достатньо освітлені для забезпечення виконання робіт у сутінках.

47.5. Відповідальним за забезпечення пожежної безпеки під час виконання вантажно-розвантажувальних операцій з пожежонебезпечними вантажами є працівник, який контролює здійснення цих робіт.

XLVIII. Вимоги пожежної безпеки під
час перевезення нафтопродуктів

48.1. Під час перевезення ЛЗР і ГР наливом у цистернах необхідно перевірити:

очищення від забруднення зовнішньої поверхні цистерни;

щільність закриття кришок верхнього і нижнього наливного та зливного пристроїв;

правильність наливання цистерн за сезонними нормами з урахуванням можливих змін температури зовнішнього середовища;

наявність під кришками ковпаків ущільнювальних прокладок;

герметичність цистерн (у разі наявності підтікання нафтопродуктів включення цистерни до складу поїзда забороняється);

наявність відповідних знаків на цистерні, які характеризують небезпеку вантажу;

наявність і справність запобіжного клапана.

48.2. Огляд цистерн, які завантажені ЛЗР і ГР, у нічний час слід проводити тільки з використанням акумуляторних ліхтарів у вибухобезпечному виконанні.

48.3. Забороняється зливання нафтопродуктів у невстановлених місцях без погодження з ВПО.

48.4. Забороняється розігрівання у цистернах із зливних пристроїв з використанням відкритого вогню під час зливання цистерн з в'язкими ГР.

48.5. Перед зливанням і наливанням нафтопродуктів на зливно-наливних естакадах повинні бути перевірені правильність відкриття вентилів, засувок та щільність з'єднання шлангів. Виявлена теча на зливно-наливних пристроях має бути негайно усунена. У разі потреби стояки або секції повинні бути відключені до повного усунення несправності.

48.6. Наконечники гнучких рукавів, телескопічні та інші пристрої, які використовуються для наливання, повинні бути виконані з іскробезпечного матеріалу. Довжина наливних пристроїв має бути такою, щоб вони занурювалися до дна цистерни під час наливання нафтопродуктів.

48.7. Під час перевезення і подавання для зливання цистерн з ЛЗР і ГР повинно бути прикриття відповідно до Правил перевезення наливних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 18.04.2003 N 299, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 07.07.2003 за N 558/7879 (із змінами).

48.8. Під час подавання на зливання-наливання і виведення маршрутів машиністам тепловозів і паровозів забороняється підводити потяги до межі зливно-наливних пристроїв без сигналу, сифонити, відкривати і форсувати топку, гальмувати і штовхати потяг, тримати відкритим піддувало, користуватися відкритим вогнем. Швидкість руху під час подавання цистерн не повинна перевищувати 5-6 км/год.

48.9. Гальмування потяга металевими башмаками на території зливно-наливних пристроїв забороняється. Для цієї мети повинні використовуватися тільки дерев'яні підкладки. Не дозволяється також використання металевих ломів та інших металевих речей для зрушення з місця і підкочування цистерн.

48.10. Сортування цистерн, зчеплення і розчеплення їх повинно виконуватися за межами зливно-наливних естакад.

48.11. На зливно-наливні естакади поширюються вимоги пунктів 13.13-13.24 розділу XIII і розділу LI цих Правил.

XLIX. Вимоги пожежної безпеки під час
перевезення автотракторної техніки

49.1. Під час перевезення автотракторної техніки вантажовідправник повинен виконувати технічні умови навантаження і кріплення вантажів та правил пожежної безпеки.

Вантажовідправник автотракторної техніки зобов'язаний підготувати її таким чином, щоб забезпечити безпеку руху поїздів і збереження її під час перевезення.

49.2. Залишок палива у баках не повинен перевищувати:

для легкових автомобілів, колісних тракторів малої і середньої потужності, автомобілів вантажністю до 5 т - 10 л;

для автомобілів вантажністю понад 5 т, гусеничних тракторів і важких шляхових машин - 15 л.

49.3. Під час навантаження й супроводу автотракторної техніки забороняється:

користуватися свічками, факелами та іншими джерелами відкритого вогню, курити і використовувати різноманітні нагрівальні прилади;

залишати паливні баки з відкритими горловинами;

заводити двигуни, заправляти автотракторну техніку паливом і підключати різні джерела споживання до акумуляторної батареї під час перевезення;

перевозити в машинах ЛЗР і ГР;

використовувати бензин та інші ГР для промивання кузова і деталей;

захаращувати кабіни, кузови техніки і рухомий склад обтиральними матеріалами, папером та іншими горючими матеріалами;

приймати до перевезення машини з підтіканням бензину, дизельного пального, масла й електроліту.

L. Вимоги пожежної безпеки до вантажних районів,
контейнерних майданчиків та сортувальних платформ

50.1. Будівництво або реконструкція складських приміщень, а також побутових приміщень повинні відповідати вимогам чинних будівельних норм і ВНТП. Категорії складських приміщень та будинків з вибухопожежної і пожежної небезпеки повинні визначатися за ВНТП та НАПБ Б.03.002-2007. Приміщення і територія складів палива залізниць повинні відповідати вимогам Правил безпеки праці на складах палива залізниць, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 19.06.2006 N 377, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.07.2006 за N 786/12660 (НАПБ 60.1-1.04-06).

50.2. Під час зберігання в складах (приміщеннях) різних речовин і матеріалів повинні враховуватися їх пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості (здатність до окислення, самозаймання у разі потрапляння вологи, взаємодії з повітрям тощо), сумісність, а також ознаки однорідності речовин, що застосовуються для гасіння пожежі (згідно з додатком 3 до НАПБ А.01.001-2004).

Спільне зберігання в одній секції з каучуком або автомобільною гумою, а також ЛЗР та ГР з будь-якими іншими матеріалами, незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин, не дозволяється.

50.3. Зберігання вантажів, тари і вантажних механізмів на рампах складів не дозволяється.

Матеріали, вивантажені на рампу, в той самий день до кінця роботи складу повинні бути прибрані.

50.4. У складських приміщеннях усі операції, пов'язані з розкриттям (відкоркуванням) тари, розфасуванням продукції, перевіркою справності та дрібним ремонтом, приготуванням робочих сумішей пожежонебезпечних рідин та іншими подібними роботами, повинні здійснюватися в ізольованих приміщеннях.

50.5. У разі застосування безстелажного способу зберігання матеріали повинні складатися у штабелі. Проти дверних отворів необхідно залишати проходи, ширина яких повинна дорівнювати ширині дверей, але бути не менше ніж 1 м. Якщо ширина складу понад 10 м, то посередині нього робиться повздовжній прохід шириною не менше ніж 2 м. Ширина проходу і місця штабельного зберігання повинні бути позначені лініями на підлозі, які добре видно. Ширина проходу між стелажами повинна бути не менше ніж 1 м, відстань між стелажами і стінами - не менше ніж 0,8 м.

50.6. Складські приміщення (відсіки), які розміщені в підвальних або цокольних поверхах, повинні мати люки або вікна розміром 0,9 х 1,2 м з приямками, які розміщуються згідно з вимогами будівельних норм. У разі неможливості виконання цієї вимоги дозволяється обладнувати зазначені приміщення спеціальною системою протидимного захисту.

50.7. Конторські та побутові приміщення складів повинні відділятися протипожежними перегородками першого типу і протипожежними перекриттями третього типу (без отворів), мати окремий вихід назовні.

Дозволяється розміщувати в складських приміщеннях робочі місця комірників (обліковців, товарознавців) з огородженням їх скляними перегородками або негорючими матеріалами висотою 1,8 м, які не повинні перешкоджати евакуації людей і матеріальних цінностей.

50.8. Горючі конструкції будинків і навісів складів повинні бути оброблені вогнезахисними речовинами.

50.9. Використання опалювальних електронагрівальних приладів дозволяється тільки в приміщеннях для обслуговуючого персоналу складів (конторські, побутові), відокремлених від складських приміщень протипожежними перегородками і перекриттями.

50.10. У складських приміщеннях, де зберігаються вибухопожежонебезпечні речовини та матеріали (лаки, фарби, розчинники, сірники та ін.), балони з газом і продукція в аерозольній упаковці, на зовнішньому боці дверей (воріт) має бути вивішено інформаційну картку, у якій наводяться характеристика пожежної небезпеки товарів, їх кількість і заходи, яких необхідно вжити під час гасіння пожежі.

50.11. У складських приміщеннях не дозволяється:

зберігання товарів навалом і впритул до приладів і труб опалення;

стоянка і ремонт вантажно-розвантажувальних і транспортних засобів;

експлуатація газових плит, печей, побутових електронагрівальних приладів і встановлення штепсельних розеток;

розміщення чергового освітлення і прожекторів зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;

зберігання аерозольних упаковок в одному приміщенні з окислювачами, горючими газами, ЛЗР і ГР;

зберігання кислот там, де можливе їх сполучення з деревиною, соломою та іншими речовинами органічного походження;

зберігання рослинних масел спільно з іншими горючими речовинами;

використання транспортних засобів з двигунами внутрішнього згоряння без іскрогасників;

в'їзд локомотивів безпосередньо в складські приміщення категорій А, Б, В;

куріння, застосування відкритого вогню;

встановлення під навіси дахів складів і критих сортувальних платформ локомотивів, дрезин, мотовозів, вагонів, які опалюються печами, а також цистерн з ЛЗР і ГР.

50.12. Залежно від класу складських приміщень електропроводка й електричні світильники повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.32-01.

Електросвітильники у приміщеннях складів треба розміщувати над проходами на відстані не менше ніж 0,3 м від горючих конструкцій і 0,5 м від вантажів.

50.13. У неробочий час всі силові й освітлювальні мережі в складах повинні знеструмлюватися. Увімкнення і вимкнення силового й освітлювального електрообладнання треба робити в кожній секції складу окремо.

Вимикальні апарати повинні бути встановлені зовні складів на негорючих стінах або на окремо встановлених опорах у закритих негорючих ящиках, які в неробочий час повинні пломбуватися або опечатуватися.

50.14. Транзитне прокладання проводів або кабелів всередині складських приміщень не допускається.

50.15. Допускається застосовувати переносні електричні світильники з напругою 12 В у захисній металевій сітці.

50.16. Стелажі та шафи для зберігання вантажів повинні бути виконані з негорючих матеріалів і надійно закріплені. В окремих випадках, коли це вимагається правилами зберігання вантажів, допускається застосовувати дерев'яні полиці, просочені вогнезахисною речовиною.

50.17. Не дозволяється використовувати горищні приміщення для зберігання будь-яких вантажів. Вікна горищних приміщень повинні бути з цілими шибками і зачинені.

50.18. Вантажні райони, матеріальні склади і бази повинні бути обгороджені парканом. Утримання території повинно відповідати вимогам розділу III цих Правил.

50.19. Відкриті стоянки автомобілів на складських територіях допускається розміщувати на відстані не ближче ніж 10 м від будинків, споруд і майданчиків зберігання вантажів, а від глухих протипожежних стін - на відстані не менше ніж 2 м.

50.20. Не допускається розміщення повітряних ліній електропередачі та зовнішніх електропроводів над горючими покрівлями, навісами, штабелями горючих вантажів, тари і складами для зберігання горючих матеріалів.

50.21. Майданчики для навантаження і вивантаження небезпечних вантажів повинні розташовуватися на відстані не ближче ніж 50 м від будинків, споруд і колій організованого руху поїздів. При цьому зберігання небезпечних вантажів слід здійснювати в складах I та II межі вогнестійкості.

50.22. Комори для балонів з газами і хімічних речовин на вантажних подвір'ях, матеріальних складах і базах розташовуються в спеціально відведених місцях.

50.23. Естакади та інші розвантажувальні пристрої для вивантаження вугілля та інших небезпечних вантажів повинні розташовуватися не ближче 50 м від складів тарних і штучних вантажів та контейнерних пунктів.

50.24. Розміщення складів для ЛЗР і ГР на територіях вантажних районів і матеріальних складів (баз) не допускається.

50.25. У всіх складських приміщеннях повинні бути вивішені таблички із зазначенням осіб, відповідальних за пожежну безпеку, а також знаки безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007 та ГОСТ 12.4.026-76.

LI. Вимоги пожежної безпеки до складів ЛЗР і ГР

51.1. На складах ЛЗР і ГР, які є частиною підприємств (промислових, транспортних тощо), норми зберігання нафтопродуктів і протипожежні вимоги до приміщень, пов'язаних із зберіганням та роздачею нафтопродуктів, а також до протипожежних розривів регламентуються чинними будівельними нормами.

51.2. Відкриті склади ЛЗР і ГР треба розміщувати на майданчиках з нижчою відміткою щодо виробничих будинків і території населених пунктів.

Резервуари повинні мати огорожі (обвалування), які перешкоджають розтіканню рідин у разі аварії. Склади нафтопродуктів, які розташовуються на обгороджених майданчиках підприємств, не повинні мати окремої огорожі.

51.3. Територія складу ЛЗР і ГР повинна бути рівною, утрамбованою, посипаною піском, обгородженою, мати зовнішнє освітлення й утримуватися в чистоті. Місця, де були розлиті горючі рідини, повинні засипатися піском.

51.4. Для запобігання тепловому впливу сонячного проміння наземні резервуари мають бути пофарбовані світлою фарбою.

51.5. На кожному резервуарі повинні бути вказані вид продукту, тип резервуара і максимальний рівень заповнення. Результати огляду резервуарів та іншого устаткування складів ЛЗР і ГР повинні записуватися в спеціальному журналі. Забороняється експлуатація резервуарів з наявністю підтікання і наскрізних отворів.

51.6. Земляне обвалування і загорожа повинні завжди бути в справному стані, площа всередині обвалування - спланована, посипана піском і утримуватися в чистоті. Пошкодження обвалування і перехідних містків треба негайно усувати. Висота обвалування повинна бути на 20 см вища за висоту розливу ЛЗР та ГР з найбільшого резервуара.

51.7. Під час огляду резервуарів, відбору проб або проведення замірів рівня рідини треба застосовувати пристрої, які запобігають іскроутворенню в разі ударів. Треба здійснювати нагляд за справністю блискавковідводів і заземлювальних пристроїв, перевіряти їх опір розтіканню електричного струму не рідше одного разу на рік. Вогнеперегороджувачі повинні перевірятися при температурі повітря вище нуля не рідше одного разу на місяць, а при температурі нижче нуля - не рідше двох разів на місяць.

51.8. Роботи з ремонту резервуара треба виконувати тільки після відокремлення від нього трубопроводу, відкриття всіх люків, ретельного очищення від залишків нафтопродуктів, відбору з резервуара проб повітря і проведення аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації.

51.9. Під час наливання нафтопродуктів наконечник шланга повинен бути опущений до дна цистерни.

Категорично забороняється наливати ЛЗР і ГР в резервуари, цистерни та іншу тару вільно спадаючою цівкою. Інструмент, який застосовується під час операції зливання або наливання, повинен бути виготовлений з металу, що не утворює іскор у разі ударів.

51.10. Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій необхідно застосовувати акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.

51.11. Слід регулярно здійснювати огляд зливних і наливних трубопроводів та стояків, своєчасно їх ремонтувати.

51.12. У приміщеннях насосних станцій необхідно забезпечувати постійний нагляд за герметичністю насосів і трубопроводів, їх схеми повинні бути вивішені у встановлених місцях. Течі в сальниках насосів і в з'єднаннях трубопроводів слід негайно усувати.

Перед початком роботи насосних станцій має бути ввімкнено припливно-витяжну вентиляцію.

51.13. Ремонт електрообладнання, електромереж, зміну електроламп дозволяється виконувати тільки з відключеним електроживленням.

51.14. ЛЗР і ГР у тарі треба зберігати в будинках (під навісами, на відкритих майданчиках), які мають нижчі відмітки до рівня землі, ніж відмітки виробничих цехів і населених пунктів.

Майданчики повинні мати огорожі (обвалування), які перешкоджають розтіканню рідини на випадок аварії.

51.15. Зберігати ЛЗР і ГР потрібно тільки в справній тарі. Укладати діжки у сховищі необхідно обережно, не допускаючи їх ударів, і обов'язково пробками вгору.

51.16. Для розливання ЛЗР і ГР повинен бути передбачений ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідними пристроями для виконання цих робіт.

51.17. На території складів ЛЗР і ГР забороняється:

рух автомобілів, тракторів та іншого транспорту, не обладнаного спеціальними іскрогасниками, засобами пожежогасіння і заземлювальними пристроями;

курити, а також застосовувати відкритий вогонь для освітлення та відігрівання замерзлих або застиглих нафтопродуктів, частин запірної арматури, трубопроводів тощо. Відігрівати їх потрібно тільки парою, гарячою водою або нагрітим піском.

LII. Вимоги пожежної безпеки до складів
зберігання небезпечних й особливо
небезпечних вантажів

52.1. Небезпечні й особливо небезпечні вантажі треба зберігати відповідно до вимог пожежної безпеки в разі сумісного зберігання речовин і матеріалів. При вході до кожного складу, відсіку або комори на помітному місці має бути вивішено список речовин, дозволених до зберігання в цьому приміщенні, а також вказано вид вогнегасних засобів.

52.2. Складські приміщення з небезпечними й особливо небезпечними вантажами повинні бути розташовані на відстані не менше ніж:

35 м - від шляхів організованого руху поїздів, виробничих і службових будинків;

50 м - від місць масового перебування людей.

Стоянка автотракторної техніки на території складів не допускається.

52.3. Умови сумісного зберігання і розділення речовин та матеріалів, які належать до розряду небезпечних й особливо небезпечних, регламентуються додатком 7 до ГОСТ 12.1.004-91 і повинні суворо виконуватися.

52.4. Небезпечні й особливо небезпечні речовини та матеріали в пошкодженій тарі або упаковці, а також з іншими порушеннями, які можуть призвести до пожежі, вибуху й отруєння, приймати до навантаження або зберігання забороняється.

LIII. Вимоги пожежної безпеки до складів лісоматеріалів

53.1. Лісоматеріали повинні бути укладені в штабелі за розробленими й погодженими з відомчою пожежною охороною технологічними картами.

Розміри штабелів круглого лісу не повинні перевищувати за шириною довжину колоди, за довжиною - 50 м і за висотою - 2 м.

Розміри штабелів пиломатеріалів і шпал не повинні перевищувати за довжиною та шириною довжини дошки, шпали або бруска, а за висотою - 4 м.

Штабелі повинні формуватися в групи. Кількість штабелів у групі не повинна перевищувати 12 за граничної довжини групи - 50 м і за ширини - 15 м. Розриви між штабелями в одній групі повинні бути не менше 2 м, а між групами - 25 м.

53.2. Основа під штабелі пиломатеріалів, круглого лісу і шпал перед складуванням повинна бути очищена.

У разі чималих накопичень відходів під штабелями їх покривають шаром піску, гравію або землі.

53.3. До штабелів лісоматеріалів повинен бути забезпечений вільний доступ. У протипожежних розривах між штабелями не допускається складування лісоматеріалів, устаткування тощо. Розміщення пакетів лісоматеріалів у проїздах і під'їздах до вододжерел забороняється.

На територію складу дозволяється в'їзд тепловозів, обладнаних іскровловлювачами, і паровозів, які працюють на рідкому паливі.

53.4. У спекотну, суху і вітряну погоду територію, що межує зі штабелями, і розриви між ними рекомендується щодня поливати водою.

53.5. Не допускається зберігання на складі речовин і матеріалів, які не належать до профілю цього складу.

53.6. Оздоблення кабін мостових, консольних, козлових, вежових та інших кранів горючими матеріалами і зберігання в них змащувальних й обтиральних матеріалів забороняється.

53.7. Територію складу лісоматеріалів слід утримувати в чистоті й періодично очищати від кори, трісок та інших відходів деревини, а також сухої трави, листя, тополиного пуху.

LIV. Вимоги пожежної безпеки до складів вугілля і торфу

54.1. Майданчики для складування вугілля і торфу повинні бути очищені, обгороджені, освітлені й обладнані пожежними гідрантами. З майданчиків відкритого складування слід влаштовувати стік води за межі території складу. Ґрунти, які містять органічні речовини (бітуми, колчедани), не можуть бути використані для підштабельних підставок.

Застосування асфальту, асфальтобетону і дерев'яних настилів для покриття майданчиків забороняється.

54.2. Забороняється розміщувати штабелі вугілля і торфу під різноманітними комунікаціями (газопроводом, електролінією) і над місцями проходження підземних споруд і комунікацій (тунелів, трубопроводів, кабелів).

54.3. Вугілля і торф різноманітних марок і видів повинні вкладатися в окремі штабелі. Забороняється складування новоодержаного вугілля в старі відвали вугілля, які пролежали понад один місяць.

54.4. Відстань між складеними штабелями вугілля повинна бути не менше ніж 1 м за висоти штабеля, не більше ніж 3 м і не менше ніж 2 м - за більшої висоти штабелів.

54.5. Для торфу висота штабелів не повинна перевищувати 3 м, довжина підстави - 80 м, ширина - 15 м. Штабелі розміщують попарно, з розривами між кожною парою в 4 м і між суміжними парами - не менше ніж 20 м. Між торцями штабелів роблять розрив для кускового торфу шириною 10 м, для фрезерного - 20 м. Для вугілля висота штабеля не повинна перевищувати 5 м, довжина основи - 200 м, ширина - 30 м.

54.6. Під час укладання вугілля і торфу та їх зберігання слід унеможливити потрапляння в штабелі відходів деревини, ганчір'я, паперу, сіна.

54.7. Для запобігання самозайманню вугілля і торфу необхідно здійснювати систематичний контроль за їх температурою шляхом встановлення у відкосах штабелів контрольних залізних труб і термометрів.

54.8. У разі підвищення температури вище 60 град.С необхідно ущільнити штабель на ділянці виникнення осередку можливого самозаймання або видалити розігріте вугілля (торф), негайно засипавши місце, що звільнилось, свіжим вугіллям (торфом), ущільнивши його.

54.9. Видалене зі штабеля розігріте вугілля охолоджується шляхом розкидання його на запасному майданчику шаром до 0,5 м. Після охолодження допускається закладання такого вугілля назад у штабелі. Воно має бути використане в першу чергу.

54.10. Забороняється приймати на склад вугілля і торф з осередком самозаймання.

54.11. Гасіння або охолодження вугілля водою безпосередньо в штабелях не допускається. Вугілля, яке зайнялося, треба гасити водою тільки після вилучення зі штабеля.

54.12. У разі виявлення займання брикетованого торфу в штабелях необхідно осередки займання залити водою з додаванням змочувача або закидати сирою торф'яною масою, після чого розібрати уражену частину штабеля. Фрезерний торф, який загорівся, необхідно видалити, а місце, що звільнилося, заповнити сирим торфом й ущільнити.

LV. Вимоги пожежної безпеки до складів горючих газів

55.1. Балони з горючими газами (далі - ГГ) дозволяється зберігати в приміщеннях і на відкритих майданчиках, захищених від впливу опадів та сонячних променів.

55.2. Допускається розміщення групових балонних установок без протипожежних розривів тільки біля глухих негорючих стін будинків.

Зберігання групових балонних установок допускається в шафах або спеціальних будках з негорючих матеріалів.

55.3. Склади необхідно поділяти на відсіки. Кількість відсіків визначається залежно від виду ГГ і можливості їх сумісного зберігання згідно з вимогами додатка 7 до ГОСТ 12.1.004-91.

У кожному ізольованому відсіку допускається розміщати не більше 500 балонів з горючими або 1000 балонів з негорючими газами. Загальна ємність складу не повинна перевищувати 3000 балонів (у перерахунку на 40-літрові).

55.4. Балони, призначені для зберігання ГГ, повинні відповідати вимогам чинного законодавства. Зовнішня поверхня балонів повинна бути пофарбована у встановлений для цього газу колір.

55.5. Забороняється заповнювати ємності скрапленими газами падаючими цівками. Наливання слід виконувати під рівень (шар) рідини, яка є у резервуарі, цистерні. Забороняється здійснювати зливно-наливні операції скраплених газів під час грозових розрядів.

55.6. Не допускається перевищення встановлених норм заповнення балонів газами.

Норма наповнення балонів газами і засоби її контролю зазначаються в інструкції з експлуатації.

55.7. Балони з ГГ (водень, ацетилен, пропан, етилен тощо) повинні зберігатися окремо від балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими окислювачами.

55.8. У вибухонебезпечних приміщеннях станцій скраплених газів і в приміщеннях для зберігання балонів з ГГ повинні бути встановлені прилади, які сигналізують про виникнення небезпечної концентрації газу в приміщенні. За відсутності зазначених приладів необхідно не рідше одного разу на зміну проводити лабораторний аналіз повітря на вміст у ньому газу.

Проби повітря для аналізу треба відбирати в нижній і верхній зонах приміщення.

55.9. Під час складування не можна допускати ударів балонів один об одний, а також їх падіння на підлогу.

55.10. У складах балонів з ГГ не дозволяється зберігати інші речовини, матеріали і предмети.

55.11. Покриття підлоги складу і рампи має бути виконано з негорючих матеріалів, які також запобігають іскроутворенню. Експлуатація закритих складів, не обладнаних вентиляційними установками, забороняється.

55.12. Під час переміщення балонів вручну забороняється братися за вентилі. Торкатися вентилів кисневих балонів і балонів зі стисненим повітрям руками, рукавицями й обтиральним матеріалом, які забруднені маслами та жирами, забороняється.

55.13. У складах має бути вивішено інструкції, правила, плакати щодо правил поводження з балонами. Розміщувати балони необхідно таким чином, щоб забезпечити вільний доступ до них у разі термінової евакуації.

LVI. Вимоги пожежної безпеки до
контейнерних майданчиків, сортувальних
платформ з переробки великовагових вантажів

56.1. Майданчики та платформи повинні мати тверде покриття і проїзди, які забезпечують вільний під'їзд та розворот пожежних автомобілів.

56.2. Ширина смуги руху на прямих ділянках повинна бути не менше ніж 4 м. У разі одностороннього розміщення критих складів і платформ відстань від них до огорожі повинна бути не менше ніж 16 м; при двосторонньому розміщенні відстань між складами повинна бути не менше ніж 28 м. За наявності тупикового проїзду в кінці його необхідно передбачати майданчик для розвороту автомобілів у вигляді кільця із зовнішнім радіусом не менше ніж 15 м.

56.3. Майданчики і платформи слід постійно утримувати в чистоті, суха трава повинна вчасно видалятися з території.

56.4. Фронтом встановлених на майданчику контейнерів, а також великовагових вантажів через кожні 100 м влаштовуються і позначаються протипожежні розриви шириною не менше ніж 5 м.

56.5. Ремонт мостових, козлових кранів та інших засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт з виконанням газоелектрозварювальних робіт можна проводити на відстані не ближче 20 м від місць установки контейнерів і вантажів.

56.6. На контейнерних майданчиках, сортувальних платформах і майданчиках з переробки великовагових вантажів забороняється:

розпалювати вогнища, курити і користуватися відкритим вогнем;

приймати від клієнтів порожні контейнери, не очищені від пакувальних відходів та іншого сміття;

виконувати маневрові роботи за допомогою тепловозів, паровозів без іскрогасних пристроїв;

загороджувати протипожежні розриви, проїзди, під'їзди і пожежні гідранти;

зберігати ЛЗР і ГР.

LVII. Утримання систем протипожежного водопостачання

57.1. Системи протипожежного водопостачання підприємств залізничного транспорту повинні цілодобово забезпечувати подавання води з необхідними витратами і тиском, у разі недостатнього тиску в мережі - обладнуватися насосами-підвищувачами.

Відповідальними за технічний стан пожежних гідрантів на водопостачальній мережі є керівники об'єктів, орендарі.

57.2. Пожежні резервуари, водосховища, водопостачальна мережа, гідранти, спринклерні та дренчерні системи пожежогасіння, насосні установки повинні бути в постійній готовності до використання, а пожежні насоси перевірятися на здатність створення необхідного тиску з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі.

57.3. До природних пожежних водосховищ і гідрантів повинні бути влаштовані зручні під'їзди та пірси розмірами не менше ніж 12 х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забору води в будь-яку пору року.

57.4. Під час експлуатації штучних закритих пожежних водосховищ, влаштованих згідно зі СНиП 2.04.02-84* "Водоснабжение. Наружные сети и сооружения", необхідно:

влаштовувати на перехресті доріг стрілочні покажчики з написом "До водосховища N ___";

стежити за рівнем води і поповнювати її, а в разі виявлення течі негайно вживати заходів до усунення причин;

не допускати витрат води на господарські чи інші потреби;

стежити за збереженням і справним станом відкосів, водозабірних пристроїв, проїздів та майданчиків біля водосховищ;

не допускати засмічення водосховища сторонніми предметами, у разі загнивання води забезпечувати її відкачування, а водосховище очищати і заповнювати свіжою водою.

57.5. Поблизу місць розміщення пожежних гідрантів і водосховищ треба влаштовувати об'ємні зі світильником або пласкі із застосуванням світловідбивальних покрить покажчики з позначеннями на них:

для пожежного гідранта - літерним індексом "ПГ", цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра водопроводу в міліметрах, виду водопровідної мережі (тупикова, кільцева);

для пожежного водосховища - літерним індексом "ПВ", цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, які можуть одночасно встановлюватися на майданчику поблизу водосховища.

57.6. Пожежні гідранти перевіряються відповідальними особами на працездатність двічі на рік з реєстрацією результатів перевірки в журналі встановленої форми. Кришки люків колодязів підземних пожежних гідрантів повинні бути пофарбовані в червоний колір, очищені від бруду, криги і снігу, в холодний період року - утеплені, а стояки - звільнені від води.

57.7. У всіх приміщеннях пожежні крани внутрішнього протипожежного водопостачання повинні розміщуватися в опломбованих шафах, бути обладнані стволами та сухими, скатаними й примкнутими до крана та ствола пожежними рукавами, які необхідно не рідше одного разу на шість місяців перемотувати.

На дверцях шафи пожежного крана із зовнішнього боку необхідно вказати літерний індекс "ПК", порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

LVIII. Утримання первинних засобів
пожежогасіння, пожежної техніки і засобів зв'язку

58.1. Підрозділи і допоміжні приміщення об'єктів повинні бути оснащені засобами пожежогасіння і зв'язку для негайного виклику пожежної охорони.

58.2. Засоби зв'язку і сигналізації треба утримувати в справному стані, який забезпечує в будь-який час доби прийом та передачу сигналу про виникнення пожежі.

58.3. Категорично забороняється використання пожежної техніки й устаткування для потреб, не пов'язаних з навчанням пожежних формувань і гасінням пожеж.

58.4. Виїзна протипожежна техніка й устаткування повинні постійно утримуватися в справному стані та розміщуватися в опалюваному приміщенні.

Відповідальним за стан і своєчасний ремонт протипожежної техніки й устаткування та засобів зв'язку є керівник об'єкта. Вогнегасники, які зберігаються у виробничих приміщеннях підрозділів, та засоби виклику пожежної охорони передаються на збереження керівникам цих підрозділів або особам, які їх заміщають.

58.5. Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватися відповідно до Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 N 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за N 555/9154 (далі - НАПБ Б.01.008-2004), а також ДСТУ 4297-2004 "Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги".

58.6. Засоби пожежогасіння і пожежний інструмент необхідно фарбувати згідно з вимогами чинного законодавства.

58.7. Вимоги до пунктів стоянки та дільниць виїзду пожежних поїздів, порядку їх формування й утримання регламентуються НАПБ 02.013-2006.

LIX. Пожежна безпека під час організації
ремонту й реконструкції технологічного обладнання

59.1. Заходи й здійснення контролю за пожежною безпекою на ремонтних і будівельних майданчиках, а також під час виконання монтажних і налагоджувальних робіт визначаються керівництвом підприємства залізничного транспорту (цеху) разом з організацією, яка виконує такі роботи. Майданчики повинні бути огороджені, на них мають бути встановлені необхідні знаки безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" і ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ "Цвета сигнальные и знаки безопасности".

59.2. Для обмивання і обезжирювання деталей технологічного обладнання, обмоток генераторів та електродвигунів під час виконання ремонтних робіт застосовуються негорючі мийні засоби.

У виняткових випадках, у разі неможливості з технічних причин використовувати негорючі мийні засоби, дозволяється застосовувати горючі рідини (бензин, розчинник та ін.) у кількостях, потрібних для разового використання, але не більше 1 л. При цьому необхідно застосовувати тільки закриту тару з матеріалу, що не б'ється.

59.3. Під час виконання ремонтних робіт необхідно вживати таких заходів:

забезпечити вільні проходи та проїзди, шляхи евакуації, а також проходи до засобів пожежогасіння;

виконувати зварювальні й інші вогневі роботи тільки на обладнанні, яке не можна винести на постійний зварювальний пост;

негайно прибирати пролите масло й інші горючі речовини;

промаслене ганчір'я для обтирання зберігати в закритому металевому ящику, а після закінчення роботи винести (вивезти) з приміщення для утилізації.

59.4. Під час ремонту обладнання деталі й матеріали слід розміщувати на ремонтних майданчиках, щоб не захаращувати основні проходи й проїзди транспорту всередині приміщень і під'їзди до них.

LX. Вимоги пожежної безпеки під час
виконання зварювальних та інших вогневих робіт

60.1. До вогневих робіт належать усі види електрозварювальних, газозварювальних (газорізальних), бензогазорізальних і паяльних робіт, розігрівання (варіння) бітумів та смол, а також інші роботи з використанням відкритого вогню або нагріву деталей до температури займання матеріалів і конструкцій.

60.2. Місця проведення вогневих робіт поділяються на:

постійні, що організовуються у спеціально обладнаних з цією метою цехах, майстернях чи на території об'єкта (майданчиках);

тимчасові, коли вогневі роботи виконуються безпосередньо в приміщеннях, на обладнанні під час ремонту або аварійновідновлюваних роботах, у спорудах та на території об'єкта, якщо немає можливості винести деталі чи конструкції на постійні місця проведення вогневих робіт.

60.3. Проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових місцях дозволяється лише після вжиття заходів, які унеможливлюють виникнення пожежі, а саме:

відключення обладнання;

очищення робочого місця від горючих матеріалів;

захист горючих конструкцій та обладнання;

забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском та лопатою, відром з водою).

Вид (тип) та кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечено місце проведення тимчасових вогневих робіт, указуються в наряді-допуску.

Якщо поблизу розміщується пожежний кран, то до місця проведення робіт необхідно прокласти рукавну лінію зі стволом.

60.4. До виконання зварювальних та інших вогневих робіт допускаються особи, яким виповнилося 18 років і які пройшли навчання та перевірку знань у навчальних закладах або на підприємствах, в установах за спеціальними програмами та мають посвідчення з відміткою про право виконувати вогневі роботи відповідно до НАПБ Б.02.005-2003.

LXI. Вимоги пожежної безпеки під час
проведення вогневих робіт у постійних місцях

61.1. Постійні місця проведення вогневих робіт визначаються наказом по підприємству, а після їх обладнання приймаються комісією за участю представника ВПО Укрзалізниці та з оформленням відповідного акта. Акт складається на всі постійні місця або окремо на кожне. Акт приймання затверджується керівником підприємства.

61.2. Вогневі роботи на постійних місцях провадяться без оформлення наряду-допуску.

61.3. Обладнання постійних місць для проведення вогневих робіт повинно відповідати таким вимогам:

якщо місце для проведення вогневих робіт виділено не в окремому приміщенні, а в цеху чи іншому приміщенні, то воно повинно бути відгороджене негорючими щитами заввишки не менше ніж 1,8 м;

наявність витяжної вентиляції;

наявність металевої шафи або стелажа для інструменту;

ввідний щиток електроживлення, електрозварювальний трансформатор, рампи, пристрої для встановлення газових балонів добової потреби та інші пристрої повинні бути у справному стані;

наявність контуру заземлення;

добова потреба горючих рідин, необхідних для виконання паяльних робіт, повинна зберігатися в металевій шафі в ємності, яка не б'ється;

пожежні щити комплектуються двома або більше водопінними чи вуглекислотними і одним порошковим вогнегасниками, азбестовим полотном, кошмою, ємністю з водою або ящиком з піском, відром, лопатою;

не дозволяється розміщувати постійні місця для проведення вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях.

61.4. У постійних місцях проведення вогневих робіт мають бути в наявності:

перелік видів дозволених вогневих робіт (затверджений керівником підприємства);

інструкція з пожежної безпеки;

необхідні плакати з технології проведення вогневих робіт.

61.5. У постійних місцях проведення вогневих робіт, де розміщується не більше 10 зварювальних постів, для кожного з них має бути по одному запасному балону з киснем та горючим газом. Запасні балони необхідно огородити щитами з негорючих матеріалів або зберігати у спеціальних прибудовах до майстерні. Балони повинні розміщуватися на відстані 1 м від опалювальних приладів і 5 м - від відкритого вогню.

61.6. Якщо у постійних місцях проведення вогневих робіт розміщується більше ніж 10 постів (зварювальних, різальних), їх необхідно забезпечити централізованим електро- та газопостачанням.

61.7. Під час перерв у роботі, а також у кінці робочої зміни зварювальна апаратура повинна відключатися від електромережі, шланги від'єднуватися і звільнятися від горючих рідин та газів, а у паяльних ламп тиск повинен бути повністю знижений.

Після закінчення робіт усю апаратуру й устаткування має бути вимкнено й прибрано в спеціально відведені приміщення (місця).

61.8. Не допускається постійне зберігання балонів з газом у місцях проведення вогневих робіт. Балони повинні бути захищені від сонячних променів та інших джерел тепла. Запасні й порожні балони повинні зберігатися в провітрюваних прибудовах, виконаних з негорючих матеріалів, або під спеціальним навісом.

61.9. Балони з киснем і ацетиленом для подавання газу у зварювальну майстерню повинні встановлюватися в окремих, ізольованих одне від одного, місцях та відокремлюватись протипожежними перегородками 1-го типу.

61.10. Для запобігання розповсюдженню іскор кожний пост необхідно відокремити постійними або переносними огорожами з негорючих матеріалів.

61.11. Забороняється спільне розташування в приміщеннях балонів з киснем, горючих газів, карбіду кальцію, фарб, масел і жирів.

61.12. У разі встановлення у зварювальній майстерні автоматичних зварювальних установок ширина проходів з усіх боків має становити не менше ніж 2 м.

LXII. Вимоги пожежної безпеки під час
проведення вогневих робіт у тимчасових місцях

62.1. Відповідальними за вжиття заходів пожежної безпеки під час виконання тимчасових вогневих робіт є керівники структурних підрозділів, у приміщеннях або на території яких проводяться ці роботи.

62.2. Усі тимчасові вогневі роботи (крім аварійних) повинні проводитися з оформленням наряду-допуску на виконання вогневих робіт встановленої форми (згідно з додатком 4 до НАПБ А.01.001-2004), в якому мають бути передбачені необхідні заходи пожежної безпеки.

Керівник підприємства чи структурного підрозділу, де проводяться вогневі роботи на тимчасових місцях (крім будівельних майданчиків), зобов'язаний оформити наряд-допуск (згідно з додатком 4 до НАПБ А.01.001-2004) на виконання цих робіт.

Проведення робіт та їх продовження слід погоджувати з ВПО у разі їх сумісного територіального розміщення (станція, залізничний вузол) або керівником ДПД об'єкта, а також із фахівцем з пожежної безпеки підприємства.

Перевірка впорядкування робочого місця до пожежобезпечного стану здійснюється особою, відповідальною за пожежну безпеку, за місцем проведення тимчасових вогневих робіт.

62.3. Під час виконання тимчасових вогневих робіт на пожежонебезпечному обладнанні (мазутні ємності, газопроводи і газорозподільні пункти, маслопроводи і маслогосподарство паротурбінних установок, генераторів і синхронних компенсаторів, бункери з паливом) і у вибухопожежонебезпечних місцях (якщо ці роботи неможливо виконувати на постійних місцях) наряд-допуск має право видавати тільки головний інженер підприємства залізничного транспорту або особа, яка виконує його обов'язки. Наряд-допуск обов'язково погоджується з ВПО у разі їх сумісного територіального розміщення (станція, залізничний вузол) або керівником ДПД об'єкта.

62.4. На інші тимчасові вогневі роботи наряд-допуск видають особи, які мають право на їх видачу.

62.5. Перед виконанням вогневих робіт у вибухопожежонебезпечних приміщеннях (місцях), в ємностях, колодязях та інших небезпечних спорудах для посилення природної або штучної вентиляції необхідно відчинити додаткові вікна, люки та інші отвори або встановити вентилятори; необхідно також провести аналіз повітря на загазованість за допомогою газоаналізатора. Під час виконання вогневих робіт слід вести контроль за станом повітряного середовища.

62.6. Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, слід привести в пожежовибухобезпечний стан до початку цих робіт (видалення пожежовибухонебезпечних речовин та відкладень, відключення діючої комунікації, зниження тиску, спорожнення, промивання, прошпарення та ін.).

62.7. Якщо вогневі роботи передбачається виконувати на висоті, то місце проведення цих робіт повинне бути огороджене й очищене від горючих матеріалів у радіусі, вказаному у таблиці.

Таблиця

------------------------------------------------------------------
| Висота точки | 0-2 | 2 | 3 | 4 | 6 | 8 | 10 | понад|
|зварювання над| | | | | | | | 10 |
|рівнем підлоги| | | | | | | | |
| чи прилеглої | | | | | | | | |
| території, м | | | | | | | | |
|--------------+-----+-----+-----+-----+-----+-----+------+------|
| Мінімальний | 5 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
|радіус зони, м| | | | | | | | |
------------------------------------------------------------------

62.8. Розміщені в межах зазначених радіусів будівельні конструкції, настили підлог, оздоблення та обладнання, які виконані з горючих матеріалів, необхідно захистити від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу чи іншими засобами, в разі потреби - полити водою.

62.9. З метою запобігання потраплянню розпечених часток металу в суміжні приміщення, на сусідні поверхи, близько розташоване устаткування всі оглядові, технологічні й вентиляційні люки, монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де здійснюються вогневі роботи, повинні бути закриті негорючими матеріалами. Двері до суміжних приміщень повинні бути зачинені.

62.10. Електрозварювальні та газорізальні роботи, що проводяться в місцях проходу (проїзду) людей, слід обов'язково огородити щитами заввишки не менше ніж 1,8 м з негорючого матеріалу.

62.11. Після закінчення вогневих робіт виконавець зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення, усунути можливі причини виникнення пожежі, за потреби полити його водою, а черговий персонал має провести перевірку місця виконання цих робіт упродовж двох годин після їх закінчення.

Якщо вогневі роботи проводились на трактах паливоподачі, в кабельних спорудах, на складах з горючими матеріалами та в інших пожежовибухонебезпечних місцях, тривалість нагляду за місцем проведення вогневих робіт після їх закінчення збільшується до трьох годин.

LXIII. Вимоги пожежної безпеки під
час проведення електрозварювальних робіт

63.1. Установка для ручного зварювання має бути забезпечена вимикачем чи контактором (для підключення джерела зварювального струму до розподільної цехової мережі), покажчиком величини зварювального струму та захисним пристроєм у первинному ланцюзі.

Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори захищаються запобіжниками лише з боку мережі живлення.

63.2. З'єднання зварювальних проводів слід робити за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальних затискачів з наступним ізолюванням їх за допомогою гумового шланга. Підключення електропроводів до електродотримача, зварювального виробу та зварювального апарата здійснюється за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтовими з'єднаннями.

Забороняється використовувати оголені проводи або з пошкодженою ізоляцією, а також застосовувати нестандартні запобіжники.

63.3. Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів та іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, мають бути надійно ізольовані та в потрібних місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень та хімічних впливів.

У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з частими переміщеннями зварювальних установок, мають використовуватись механічно міцні шлангові кабелі.

63.4. Кабелі (електропроводи) електрозварювальних машин повинні розміщуватися на відстані не менше ніж 0,5 м від трубопроводів кисню і не менше ніж 1 м від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів.

63.5. Зворотним провідником, який з'єднує зварювальний виріб із джерелом зварювального струму, можуть служити сталеві або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі й сама зварювальна конструкція за умови, якщо їх переріз забезпечує безпечне за правилами нагрівання проходження струму.

З'єднання між собою окремих елементів, що використовуються як зворотний провідник, необхідно виконувати за допомогою болтів, струбцин та затискачів.

63.6. Використовувати як зворотний провідник внутрішні залізничні шляхи, мережі заземлення чи занулення, а також металеві конструкції будинків, комунікацій та технологічного устаткування забороняється.

63.7. Під час виконання електрозварювальних робіт у вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварювального виробу до джерела струму може бути лише ізольований провід.

63.8. Конструкція електротримача для ручного зварювання повинна забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів. Держак електродотримача має бути виготовлений з негорючого діелектричного та теплоізоляційного матеріалу.

63.9. Електроди, які використовуються під час зварювання, повинні бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.

У разі заміни електродів їх залишки (недогарки) необхідно класти у спеціальний металевий ящик.

63.10. Електрозварювальна установка на весь час роботи повинна бути заземлена. Крім заземлення основного зварювального обладнання, у зварювальних установках необхідно заземлювати затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).

63.11. Над переносними і пересувними електрозварювальними установками, які використовуються на відкритому повітрі, слід спорудити навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів.

63.12. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегату (трансформатора, щіток, контактів вторинного кола та ін.) не повинна перевищувати 75 град.С.

63.13. Опір ізоляції струмопровідних частин зварювального кола повинен бути не нижче 0,5 МОм. Ізоляція перевіряється не рідше одного разу на три місяці (у разі автоматичного зварювання під шаром флюсу - один раз на місяць) і повинна витримувати напругу 2 кВ протягом 0,12 год.

LXIV. Вимоги пожежної безпеки під час
проведення газозварювальних (газорізальних)
робіт, різання металів з використанням ГР

64.1. Пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід установлювати на відкритих майданчиках. Дозволяється їх тимчасова робота в добре провітрюваних приміщеннях.

Ацетиленові генератори необхідно огороджувати і розташовувати на відстані не ближче ніж 10 м від місць проведення зварювальних робіт, а також від відкритого вогню, нагрівальних предметів, місць забору повітря компресорами, вентиляторами та на відстані не менше ніж 5 м від балонів з киснем та горючими газами.

У місцях установлення ацетиленових генераторів слід вивішувати таблички (плакати) з написами "Стороннім вхід заборонено", "Вогненебезпечно", "Не проходити з вогнем".

64.2. Закріплення газопідвідних шлангів, що приєднуються до ніпелів апаратури, пальників, різаків та редукторів, повинно бути надійним. З цією метою треба використовувати спеціальні хомути.

Дозволяється замість хомутів закріплювати шланги не менше ніж у двох місцях уздовж ніпеля м'яким в'язальним дротом.

На ніпелі водяних затворів шланги повинні надягатися щільно, але не закріплятися.

64.3. Після закінчення робіт карбід кальцію в переносному генераторі повинен бути використаний повністю. Вапняковий мул, який видаляється з генераторів, слід вивантажувати у пристосовану для цієї мети тару та зливати в мулову яму або спеціальний бункер.

Відкриті мулові ями необхідно огороджувати, а закриті ями повинні мати негорючі перекриття і бути обладнані витяжною вентиляцією та люками для видалення мулу.

Куріння і використання джерел відкритого вогню в радіусі 10 м від місць зберігання мулу забороняється, на що мають вказувати відповідні написи чи заборонні знаки.

64.4. У місцях зберігання і розкриття барабанів з карбідом кальцію забороняється куріння, використання відкритого вогню та використання інструментів, які під час роботи утворюють іскри.

Вимоги до зберігання карбіду кальцію вказані у пунктах 7.10.4.23, 7.10.4.24 НАПБ А.01.001-2004.

64.5. Балони з газом під час їх зберігання, транспортування та експлуатації повинні бути захищені від сонячних променів та інших джерел тепла.

Балони, що встановлюються у приміщеннях, розташовуються від приладів опалення та печей на відстані не менше ніж 1 м, а від джерел тепла з відкритим вогнем - не менше ніж 5 м.

Відстань від пальників (по горизонталі) до перепускних рампових (групових) установок має бути не менше ніж 10 м, а до окремих балонів з киснем та горючими газами - не менше ніж 5 м.

Зберігання в одному приміщенні кисневих балонів та балонів з горючими газами, а також карбіду кальцію, фарб, мастил, жирів забороняється.

64.6. До місця зварювальних робіт балони з газом доставляються на спеціальних візках, ношах, санчатах.

Вимоги до порожніх балонів з-під кисню і горючих газів під час їх транспортування такі самі, як і до наповнених.

64.7. Під час проведення газозварювальних та газорізальних робіт забороняється:

відігрівати замерзлі ацетиленові генератори, трубопроводи, вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;

допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними маслами, а також промасленим одягом та шматтям;

переносити балони на плечах та руках;

зберігати й транспортувати балони з газом без нагвинчених на їх горловини запобіжних ковпаків;

працювати від одного водяного затвора двом і більше зварювальникам;

завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або вштовхувати його в горловину апарата за допомогою залізних предметів, а також працювати на карбідному пилові;

здійснювати продування шланга для горючих газів киснем та кисневого шланга горючими газами, а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи;

користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а під час виконання монтажних робіт - 40 м (застосування шлангів довжиною більше 40 м дозволяється у виняткових випадках з письмового дозволу особи, яка видала наряд-допуск на виконання робіт);

перекручувати, заломлювати чи затискати газопідвідні шланги;

переносити генератор за наявності в газозбірнику ацетилену;

форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом навмисного збільшення тиску газу в них або збільшення одноразового завантаження карбіду кальцію;

використовувати мідний інструмент для розкриття барабанів з карбідом кальцію, а мідь - як припій для паяння ацетиленової апаратури та в тих місцях, де можливе стикання з ацетиленом.

64.8. Під час роботи на бензогасорізах робоче місце організовується як і для зварювальних робіт. Особливу увагу слід звертати на запобігання розливанню та правильність зберігання пального, дотримання режиму різання.

64.9. На місці проведення бензогасорізальних робіт дозволяється зберігати запас пального у кількості не більше змінної потреби. Пальне необхідно зберігати у справній, негорючій, спеціальній тарі, що не б'ється та щільно закривається, на відстані не менше ніж 10 м від місця проведення вогневих робіт.

64.10. Бачок для пального повинен бути справним та герметичним. Бачки, не випробувані (щорічно) на витримування тиску води в 1 МПа, які мають витікання горючої суміші та несправний насос чи манометр, до експлуатації не допускаються.

64.11. Перед початком робіт необхідно пильно перевіряти справність усієї арматури бензогасоріза, щільність з'єднань шлангів на ніпелях, справність різьби в накидних гайках та головках.

64.12. Бачок з пальним повинен розміщуватися на відстані не ближче ніж 5 м від балонів з киснем, від джерела відкритого вогню і від робочого місця різальника так, щоб на нього не потрапляли полум'я та іскри під час роботи.

64.13. Під час виконання бензогасорізальних робіт забороняється:

проводити різання, якщо тиск повітря у бачку з пальним перевищує робочий тиск кисню в різаку;

перегрівати випарник різака до вишневого кольору, а також підвішувати його вертикально, головкою вгору;

затискати, перекручувати чи заломлювати шланги, які подають кисень або пальне до різака;

використовувати кисневі шланги для підведення бензину чи гасу до різака і навпаки;

використовувати пальне зі сторонніми домішками та водою;

заповнювати бачок пальним більше ніж на 3/4 його об'єму;

розігрівати випарник різака шляхом запалювання налитої на робочому місці ЛЗР або ГР;

перевозити бачок з ЛЗР та ГР разом з кисневим балоном на одному візку.

LXV. Вимоги пожежної безпеки під
час проведення робіт з паяльними лампами

65.1. Робоче місце в разі проведення робіт з використанням паяльних ламп повинне бути очищене від горючих матеріалів, а конструкції з горючих матеріалів, які розміщуються на відстані менше ніж 5 м, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або политі водою.

65.2. Паяльні лампи необхідно утримувати справними та не менше одного разу на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального журналу. Крім того, не менше одного разу на рік повинні проводитись контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском.

65.3. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та допустимого робочого тиску.

65.4. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цієї мети місцях.

65.5. З метою уникнення загрози вибуху паяльної лампи забороняється:

застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин чи суміш бензину з гасом;

підвищувати тиск у бачку лампи під час накачування повітря понад допустимий робочий рівень, вказаний у паспорті;

заповнювати лампу пальним більше ніж на 3/4 об'єму бачка;

відкручувати повітряний гвинт та наливну пробку, якщо лампа горить або ще не охолола;

ремонтувати лампу, а також виливати з неї пальне чи заправляти її пальним поблизу відкритого вогню.

LXVI. Вимоги пожежної безпеки під час
проведення розігрівання (варіння) бітумів та смол

66.1. Розігрівання (варіння) бітумів та смол необхідно здійснювати у спеціальних котлах, які повинні бути справними і мати кришки з негорючих матеріалів, які щільно закриваються.

Заповнювати котли дозволяється не більше ніж на 3/4 їх об'єму. Завантажений у котел наповнювач має бути сухим.

66.2. Щоб уникнути виливання мастики в топку та її загорання, котел необхідно встановлювати похило, так, щоб його край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного. Топковий отвір котла повинен бути обладнаний відкидним козирком з негорючого матеріалу.

Топки котлів після закінчення роботи необхідно погасити й залити водою.

66.3. Місце розігрівання (варіння) бітумів та смол слід обносити валом або бортиком з негорючого матеріалу заввишки не менше ніж 0,3 м.

66.4. Місця розігрівання (варіння) бітуму (смол) необхідно забезпечити ящиками із сухим піском ємністю 0,5 куб.м, лопатою та не менше ніж двома вогнегасниками.

66.5. Під час роботи пересувних котлів на зрідженому газі газові балони в кількості не більше двох повинні розміщуватися у вентильованих замкнених шафах, виготовлених з негорючих матеріалів, на відстані не менше ніж 20 м від котлів, які працюють.

66.6. У разі розміщення бітумного котла просто неба над ним необхідно встановлювати навіс із негорючих матеріалів.

66.7. Котли допускається встановлювати групами, але не більше ніж по три котли в кожній.

Відстань між групами котлів має становити не менше ніж 9 м.

66.8. Місце розігрівання (варіння) бітумів (смол) має розміщуватися на спеціально відведених майданчиках на відстані:

від будинків та споруд IV, IVа, V ступенів вогнестійкості - не менше ніж 30 м;

від будинків та споруд III, IIIа, IIIб ступенів вогнестійкості - не менше ніж 20 м;

від будинків та споруд I і II ступенів вогнестійкості - не менше ніж 10 м.

66.9. Забороняється розміщувати бітумні котли на покрівлях будинків, споруд та в горищних приміщеннях.

66.10. Підігрівати бітумні суміші всередині приміщень слід у бачках з електропідігрівом. Забороняється використовувати для підігрівання прилади з відкритим вогнем.

66.11. Постачання горючої бітумної мастики на робочі місця має здійснюватися:

у спеціальних металевих бочках, що мають форму конуса, оберненого широкою частиною донизу, з кришками, які щільно закриваються. Кришки повинні мати запірні пристрої, що не допускають відкривання у разі падіння бачка;

насосом по сталевому трубопроводу, закріпленому на вертикальних ділянках до будівельної конструкції; на горизонтальних ділянках дозволяється подавання мастики через термотривкий шланг, у місці з'єднання шланга зі сталевою трубою повинен надягатися запобіжний футляр завдовжки 0,4-0,5 м (з брезенту або інших щільних матеріалів).

Після наповнення резервуара установки для нанесення мастики повинно бути проведене відкачування мастики з трубопроводу.

66.12. Не дозволяється:

залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);

продовжувати топити котли з бітумами (смолами), у разі появи витікання необхідно негайно припинити опалення, очистити котел та відремонтувати або замінити його.

LXVII. Вимоги пожежної безпеки під
час проведення фарбувальних робіт

67.1. До роботи з горючими речовинами та матеріалами (рулонними, плитковими, епоксидними смолами, мастиками, що містять вогненебезпечні речовини, тощо) допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) відповідно до НАПБ Б.02.005-2003.

67.2. У разі використання імпортних речовин і матеріалів необхідно суворо дотримуватися вказівок та інструкцій, що даються на виконання робіт.

Не дозволяється використовувати речовини та матеріали, які не мають характеристик пожежної небезпеки, а також вказівок або інструкцій з безпечного виконання робіт.

67.3. Установки й пристосування для фарбування повинні бути справними і забезпечувати необхідну герметичність обладнання в умовах нормального тиску і режиму роботи.

67.4. Наливання лаків і фарб виконується за допомогою засобів малої механізації. Розлиті фарбувальні матеріали необхідно негайно прибирати.

Ємності з лакофарбувальними матеріалами повинні мати об'єм, що забезпечує змінну потребу. Порожню тару з-під лакофарбувальних матеріалів необхідно прибирати в міру її звільнення та після закінчення зміни.

67.5. Фарбувальні роботи, які передбачено проводити у всьому приміщенні, слід починати з найвіддаленішої від основного евакуаційного виходу дільниці.

67.6. Забороняється починати фарбувальні роботи, якщо в зоні ближче ніж 20 м виконуються ремонтні роботи із застосуванням відкритого вогню. За потреби проведення фарбування слід вимагати припинення вогненебезпечних робіт.

67.7. Забороняється проводити фарбувальні роботи, якщо відсутні чи несправні первинні засоби пожежогасіння.

Забороняється фарбування технологічного обладнання під час його гідравлічного випробування, у тому числі в зоні випробування трубопроводів цього обладнання.

67.8. Приміщення та робочі зони, в яких працюють з горючими речовинами (приготування суміші, нанесення її на вироби), які виділяють вибухонебезпечні пари, мають бути забезпечені природною або примусовою припливно-витяжною вентиляцією. Кратність повітрообміну для безпечного ведення робіт повинна визначатися проектом виконання робіт згідно з розрахунками. У цих приміщеннях заборонено виконувати роботи, пов'язані з використанням вогню або такі, що викликають іскроутворення.

67.9. Внутрішні поверхні стін приміщень для постійних фарбувальних робіт повинні бути облицьовані негорючим матеріалом заввишки не менше ніж 2 м, щоб полегшити очищення від забруднень.

Такі приміщення мають бути обладнані самостійною примусовою припливно-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсосів з фарбувальних камер, ванн занурення, постів ручного фарбування сушильних камер тощо.

Забороняється здійснювати фарбувальні роботи, якщо відключено системи вентиляції. Слід передбачати захисне блокування, яке унеможливлює подавання матеріалів (або стисненого повітря) до розпилювальних пристроїв у разі припинення роботи вентиляції. Витяжні вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукову або світлову сигналізацію, яка сповіщає про припинення їх роботи.

67.10. Вентилятори витяжних систем від фарбувальних дільниць фарбувального та сушильного обладнання слід використовувати у вибухобезпечному виконанні.

67.11. На ґратах фарбувальних та сушильних камер, а також дільниць безкамерного фарбування необхідно обладнати автоматичні установки пожежогасіння.

LXVIII. Вимоги пожежної безпеки під
час проведення будівельно-монтажних робіт

68.1. Відповідальним за пожежну безпеку об'єктів, що будуються, реконструюються, технічно переоснащуються, та будівельних майданчиків, за своєчасне виконання протипожежних заходів та забезпечення засобами пожежогасіння, організацію пожежної охорони та роботу добровільних протипожежних формувань є керівник робіт від генпідрядної будівельної організації або особа, яка його заміщає.

Відповідальними за пожежну безпеку окремих ділянок будівництва, наявність та справне утримання засобів пожежогасіння, своєчасне виконання передбачених проектом протипожежних заходів є призначені наказом керівники робіт на цих ділянках.

68.2. Відповідальними за дотримання і виконання заходів пожежної безпеки під час виконання робіт субпідрядними організаціями є керівники робіт цих організацій та керівники окремих дільниць.

Відповідальними за пожежну безпеку побутових, допоміжних та підсобних приміщень є посадові особи, яким підпорядковані вказані приміщення.

68.3. Відповідальними за повноту та якість розроблення вимог пожежної безпеки в проектах організації будівництва та виконання робіт є автори-розробники.

68.4. Під час реконструкції, розширення, технічного переоснащення та капітального ремонту об'єктів (приміщень, дільниць тощо) без зупинки технологічного процесу, а також у разі введення в експлуатацію нових об'єктів відповідальними за забезпечення заходів щодо пожежної безпеки, крім осіб, вказаних у пунктах 68.1 і 68.2 розділу LXVIII, є також керівники об'єктів, на території або у приміщеннях яких здійснюються зазначені роботи.

68.5. Реконструкція, технічне переоснащення та будівництво об'єктів, що здійснюються іноземними фірмами, повинні відповідати чинному законодавству.

68.6. Керівники робіт зобов'язані:

організувати вивчення та забезпечити контроль за виконанням на споруджуваних об'єктах цих Правил, а також протипожежних заходів, робочих проектів, у тому числі проектів організації та виконання робіт працівниками, зайнятими на будівництві;

забезпечити проведення з працівниками на будівництві спеціального навчання, інструктажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки;

установити на об'єктах, що споруджуються, режим куріння, проведення вогневих та інших пожежонебезпечних робіт, порядок прибирання, вивезення, утилізації горючих будівельних відходів;

організувати ознайомлення працівників, зайнятих на будівництві, з пожежною небезпекою кожного виду будівельно-монтажних робіт, а також речовин, матеріалів, конструкцій та обладнання, що застосовуються на цих роботах;

здійснювати заходи щодо забезпечення об'єктів пожежною технікою та обладнанням, засобами зв'язку, протипожежним водопостачанням, наочною агітацією, знаками пожежної безпеки, а також первинними засобами пожежогасіння;

утримувати в справному стані та постійній готовності засоби пожежогасіння, сигналізації та зв'язку;

не допускати ведення будівельно-монтажних робіт, якщо не забезпечено протипожежне водопостачання доріг, під'їздів та зв'язку;

призначати осіб, відповідальних за протипожежний стан окремих ділянок будівництва, справність інженерних протипожежних систем та установок;

не приступати до проведення будівельно-монтажних робіт за проектно-кошторисною документацією, яка не отримала позитивного експертного висновку в органах ДПН на відповідність нормативно-правовим актам з питань пожежної безпеки;

не допускати будівництво об'єктів з відхиленнями від проектної документації.

68.7. Особи, відповідальні за пожежну безпеку окремих ділянок будівництва, зобов'язані:

забезпечити дотримання на підпорядкованих їм ділянках встановленого протипожежного режиму всіма працівниками;

знати пожежну небезпеку своєї ділянки;

своєчасно та якісно виконувати протипожежні заходи, передбачені проектами й цими Правилами;

забезпечити пожежобезпечну експлуатацію приладів опалення, теплогенерувальних установок, електромереж та електроустановок, уживати негайних заходів для усунення виявлених несправностей, які можуть призвести до пожежі;

забезпечити справне утримання та постійну готовність засобів пожежогасіння, навчити працівників правил застосування вказаних засобів;

щодня після закінчення роботи перевіряти протипожежний стан дільниці, відключення електромережі та обладнання, не допускати перебування працівників та інших осіб, які закінчили роботу, в побутових і допоміжних приміщеннях у вечірній та нічний час.

68.8. Розміщення виробничих, складських та допоміжних будинків і споруд на території будівництва повинно відповідати затвердженому в установленому порядку будгенплану.

Не дозволяється розміщувати споруди на території будівництва з відхиленням від чинних норм, правил та затвердженого генплану.

Споруджувані будинки, тимчасові споруди, підсобні приміщення, а також будівельні майданчики повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з вимогами щодо оснащення об'єктів первинними засобами пожежогасіння.

68.9. На кожному тимчасовому будинку та споруді необхідно вивішувати таблички, на яких зазначено їх призначення, інвентарний номер, прізвище особи, відповідальної за їх експлуатацію та протипожежний стан.

68.10. До всіх споруд, що будуються, та допоміжних споруд, у тому числі й тимчасових місць відкритого зберігання будівельних матеріалів, конструкцій та устаткування, має бути забезпечено вільний під'їзд. Улаштування під'їздів та доріг до будинків, що зводяться, необхідно завершити до початку основних будівельних робіт. Уздовж будинків завширшки понад 18 м проїзди повинні бути з двох поздовжніх боків, а понад 100 м - з усіх боків будинку. Відстань від краю проїжджої частини до стін будинків та споруд не повинна перевищувати 25 м.

68.11. Площа, зайнята під відкриті склади горючих матеріалів, а також виробничі, складські та допоміжні будинки з горючих і важкогорючих матеріалів мають бути очищені від сухої трави, кори та трісок.

У разі зберігання на відкритих майданчиках горючих будівельних матеріалів (лісопиломатеріали, толь, руберойд тощо), виробів, конструкцій з горючих матеріалів, а також обладнання в горючій упаковці вони повинні розміщуватися у штабелях чи групами площею не більше ніж 100 кв.м. Розриви між штабелями (групами) та відстань від них до будинків і споруд, що будуються, та підсобних будинків і споруд має становити не менше ніж 24 м.

Круглий ліс слід укладати у штабелі не більше ніж 1,5 м заввишки з уміщенням між рядами упорів, що перешкоджають розкочуванню колод, а пиломатеріали - у штабелі заввишки не більше половини ширини штабеля в разі рядового укладання та не більше ширини штабеля в разі укладання в клітки.

Протипожежні розриви від навісів та будок підйомників з негорючих матеріалів, пересувних розчиномішалок та інших будівельних машин до будинку, який споруджується (або ремонтується), не нормуються, а приймаються за умовами експлуатації.

У будинках, що споруджуються, дозволяється розташовувати адміністративно-побутові приміщення будівельних організацій, тимчасові комори для зберігання негорючих речовин і матеріалів та майстерні з їх переробки.

Розміщення тимчасових складів, майстерень та адміністративно-побутових приміщень у будинках, що зводяться, з незахищеними несучими металевими конструкціями й панелями з горючими полімерними утеплювачами забороняється.

Негашене вапно необхідно зберігати в закритих, окремо розташованих складських приміщеннях. Підлога цих приміщень повинна бути піднята над рівнем землі не менше ніж на 0,2 м. Під час зберігання негашеного вапна слід передбачати заходи, що запобігають потраплянню на нього вологи та води.

Ями для гасіння вапна дозволяється розміщувати на відстані не менше ніж 5 м від складу його зберігання та не менше ніж 15 м від інших будинків і споруд.

68.12. Горючі будівельні відходи (обрізки лісоматеріалів, тріски, кора, стружка, тирса та ін.) необхідно щодня прибирати з місць виконання робіт та територій будівництва у спеціально відведені місця.

68.13. У разі реконструкції, розширення, технічного переоснащення, капітального ремонту та введення об'єктів у експлуатацію чергами частина, що будується (ремонтується), повинна бути відділена від діючої протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттям 3-го типу. При цьому не повинні порушуватися умови безпечної евакуації людей з частин будинків і споруд.

У разі неможливості виконати зазначену вимогу власник об'єкта спільно з будівельно-монтажною організацією повинен розробити відповідні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, які мають бути погоджені з органами державного пожежного нагляду.

Під час зведення будинків, що мають три поверхи і більше, сходи слід монтувати одночасно з улаштуванням сходової клітки.

Застосовувати у сходових клітках дерев'яні драбини дозволяється лише в будинках не вище двох поверхів.

Дозволяється на період будівництва накривати негорючі сходини горючими матеріалами (для захисту від пошкоджень).

Передбачені проектом зовнішні пожежні сходи й огорожі на дахах будинків, що зводяться, повинні встановлюватися одразу ж після монтажу несучих конструкцій.

Якщо будинок, що зводиться, має три поверхи і більше, слід застосовувати металеві риштовання.

Будівельні риштовання споруд на кожні 40 м їх периметра необхідно обладнувати одними сходами або драбиною, але не менше ніж двома сходами (драбинами) на весь будинок. Настил та підмостки риштовань слід періодично та після закінчення робіт очищати від будівельного сміття, а в разі потреби посипати піском.

Забороняється закривати (утеплювати) конструкції риштовань горючими матеріалами (фанерою, пластиком, плитами ДВП, брезентом тощо).

68.14. Для евакуації людей з висотних споруд (димових труб, баштових градирень тощо) необхідно влаштовувати не менше двох сходів з негорючих матеріалів на весь період будівництва.

Опалубку з матеріалів груп горючості Г3, Г4 дозволяється влаштовувати одночасно не більше ніж на три поверхи. Після досягнення необхідної міцності бетону дерев'яна опалубка й риштовання мають бути видалені з будинку.

68.15. Виконання робіт всередині будинків і споруд із використанням матеріалів груп горючості Г3, Г4 і горючих матеріалів одночасно з іншими будівельно-монтажними роботами, пов'язаними з використанням відкритого вогню (зварювання тощо), не дозволяється.

Усі роботи на покрівлі, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, мають проводитися до початку використання матеріалів груп горючості Г3, Г4.

68.16. Якщо на покрівлі використовуються агрегати для наплавлення рулонних матеріалів, заправку паливом цих агрегатів необхідно здійснювати у спеціальному місці, забезпеченому вогнегасниками та ящиками з піском. Зберігання палива для заправлення агрегатів, а також порожньої тари з-під палива на покрівлі забороняється.

68.17. Для опалення мобільних (інвентарних) будинків повинні використовуватися парові та водогрійні калорифери, а також теплоелектронагрівачі заводського виготовлення, а для опалення невеликих приміщень (кіоски), пересувних побутових приміщень для будівельників, будинків-вагончиків тощо можуть застосовуватися масляні радіатори та нагрівальні електропанелі із закритими нагрівальними елементами. Такі радіатори та електропанелі повинні мати справний індивідуальний електрозахист і терморегулятор.

68.18. Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 град.С.

68.19. Сушіння одягу та взуття повинно проводитися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, будинках чи спорудах з центральним водяним опаленням або із використанням водяних калориферів.

Улаштування сушарень у тамбурах та інших приміщеннях, розташованих біля виходів із будинків, забороняється.

68.20. Забороняється використання для сушіння та обігрівання приміщень саморобних нагрівальних приладів, жаровень, мангалів, електроприладів з відкритими електронагрівальними елементами.

68.21. Освітлювальні прожектори на території будівельного майданчика треба встановлювати на окремих опорах. Забороняється встановлювати прожектори на покрівлях із горючих матеріалів і на будинках із полімерними утеплювачами в огороджувальних конструкціях.

68.22. Внутрішній протипожежний водопровід, передбачений проектом, необхідно монтувати одночасно із зведенням об'єкта. Протипожежний водопровід повинен вводитися в дію до початку опоряджувальних робіт, а автоматичні системи пожежогасіння й сигналізації - до початку пусконалагоджувальних робіт (у кабельних спорудах - до укладення кабелів).

LXIX. Технічне утримання автоматичних систем
пожежної сигналізації та пожежогасіння

69.1. Приміщення і споруди об'єктів залізничного транспорту повинні бути обладнані системами пожежної сигналізації та пожежогасіння відповідно до вимог чинного законодавства.

Технічне утримання систем пожежної сигналізації (далі - СПС) та систем пожежогасіння (далі - СП) має здійснюватися згідно з вимогами цих Правил, а також НАПБ А.01.001-2004, ПУЕ, НПАОП 40.1-1.32-01, НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 0.00-1.07-94, ДБН В.2.5-13-98*, стандартів та інших нормативно-правових актів, що регламентують вимоги до їх технічного утримання.

Утилізація приладів і засобів, що входять до складу автоматичних систем пожежної сигналізації та пожежогасіння, строк служби яких закінчився, повинна проводитися згідно з інструкцією заводів-виробників.

Під час експлуатації СПС та СП необхідно дотримуватись заходів безпеки, викладених у чинних нормативно-правових актах, інструкціях з експлуатації та охорони праці.

69.2. Утримання в працездатному стані СПС та/або СП передбачає здійснення таких заходів:

проведення технічного обслуговування з метою збереження показників безвідмовної роботи на період строку служби;

матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення з метою безумовного виконання функціонального призначення в усіх режимах експлуатації, підтримання і своєчасне відновлення працездатності;

опрацювання необхідної експлуатаційної документації для обслуговуючого й чергового персоналу, але не рідше одного разу на п'ять років.

69.3. СПС та/або СП повинні бути змонтовані згідно з проектною документацією, яка в установленому порядку погоджена з органами ДПН, та відповідати вимогам чинного законодавства.

Внесення будь-яких змін до конструкції СПС та СП, реконструкція, модернізація, перепланування приміщень, що захищаються, та їх технологічне переоснащення дозволяється лише за наявності проектної документації, яка пройшла попередню експертизу (перевірку) на відповідність нормативно-правовим актам з питань пожежної безпеки з позитивним висновком органів ДПН.

69.4. Апаратура та обладнання СПС та СП повинні відповідати чинним нормативно-правовим актам, стандартам, технічним умовам, документації заводу-виробника та мати сертифікат відповідності.

69.5. У вибухопожежонебезпечних зонах виконання приладів, обладнання та електропроводок, що входять до складу СПС та/або СП, повинні відповідати класу вибухонебезпечної або пожежонебезпечної зони, а також категорії і групі вибухонебезпечної суміші згідно з вимогами НПАОП 40.1-1.32-01.

69.6. У разі використання як джерела резервного живлення акумуляторної батареї її електроємність повинна забезпечувати роботу СПС протягом однієї доби в режимі чергування і не менше трьох годин - у режимі "Пожежа".

69.7. Усі СПС, СП, впроваджені на об'єктах залізничного транспорту, мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання завдань, що стоять перед ними. Слід негайно вживати заходів для усунення несправностей, які впливають на працездатність СПС та СП, про що зазначається у відповідних журналах.

69.8. Організації, які здійснюють технічне обслуговування, монтаж та налагодження СПС та/або СП, повинні мати спеціальний дозвіл (ліцензію) на виконання цих робіт, що видається відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25.12.2009 N 886, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 21.01.2010 за N 60/17355.

Структурні підрозділи залізниць, що не мають змоги самостійно здійснювати технічне обслуговування СПС та СП і утримувати обслуговуючий персонал, зобов'язані укласти договір про технічне обслуговування зі спеціалізованими організаціями або приватними особами, які отримали на це дозвіл (ліцензію) відповідно до вищевикладених вимог. До вказаного договору необхідно додавати розрахунок вартості робіт за рік з технічного обслуговування СПС та СП.

69.9. Перелік регламентних робіт з технічного обслуговування (далі - ТО) та планово-попереджувального ремонту (далі - ППР) об'єктів залізничного транспорту повинен визначатись на кожний вид СПС та/або СП і виконуватись відповідно до плану-графіка, який опрацьовується на підставі вимог технічної документації заводів-виробників щодо змісту і термінів виконання робіт. Цим планом-графіком слід передбачати і матеріально-технічне (ресурсне) забезпечення робіт. ТО та ППР повинні виконуватися спеціалізованою організацією або спеціально навченими людьми з числа персоналу підприємства.

69.10. На період проведення робіт з ТО чи ППР, для яких передбачається відключення систем, керівники структурних підрозділів залізниць зобов'язані вжити необхідних заходів щодо забезпечення пожежної безпеки приміщень, що захищаються, та технологічного устаткування, повідомивши про це ВПО або місцевий орган ДПН.

69.11. Шлейфи пожежної сигналізації, лінії керування та зв'язку повинні постійно контролюватися на наявність сигналу "Черговий режим" та піддаватися згідно з планом-графіком періодичним випробуванням на режими "Пожежна тривога" та "СП спрацювала".

69.12. У приміщеннях оперативного персоналу та інших місцях розміщення приладів сигналізації та вузлів керування має бути вивішена інструкція про порядок дій чергового (оперативного) персоналу на випадок появи сигналів про пожежу або про несправність в СПС та/або СП. Зазначені приміщення повинні бути обладнані телефонним зв'язком, укомплектовані електричним ліхтарем, мати природне та аварійне освітлення.

69.13. ДПС і станції пожежогасіння повинні бути забезпечені схемою СПС та/або СП, а також інструкцією про керування СП.

69.14. На підприємствах, станціях пожежогасіння, біля кожного вузла управління і розподільного пристрою СП повинні бути вивішені (установлені) таблички із зазначенням захищуваних приміщень або технологічного устаткування.

У системах водяного і пінного пожежогасіння на вузлах управління слід також вивішувати функціональні схеми-обв'язки, на табличках указувати типи та кількість зрошувачів у секції, а засувки й крани нумерувати відповідно до схеми-обв'язки. Функціональні схеми-обв'язки повинні вивішуватися і в насосних СП.

69.15. На об'єктах, де встановлено приймально-контрольні прилади СПС, слід вести експлуатаційну документацію, в якій зазначають:

зміст, терміни та виконавців (юридичних і фізичних осіб) ТО та ППР;

дату і обставини санкціонованих та помилкових спрацювань СПС та/або СП, дату виходу з ладу автоматичних засобів та час усунення недоліків;

дату й результати контрольних перевірок і періодичних випробувань СПС та/або СП;

інструкцію з експлуатації СПС або СП;

графік чергувань оперативного (чергового) персоналу;

посадові інструкції та інструкції з охорони праці;

перелік захищуваних приміщень або технологічного устаткування СПС або СП.

На об'єктах (у приміщенні структурного підрозділу, що обслуговує пристрої СПС або СП) слід вести таку експлуатаційну та технічну документацію:

проектна документація та виконавчі креслення на СПС та/або СП;

план-схема об'єкта із зазначенням захищуваних приміщень і розміщення устаткування і приладів СПС та/або СП;

акт приймання і здавання СПС та/або СП в експлуатацію;

паспорти на устаткування та прилади і копії сертифікатів на них;

договір про виконання робіт з обслуговування СПС та/або СП і розрахунок вартості цих робіт;

перелік регламентних робіт з ТО та ППР;

інструкція з експлуатації СПС та/або СП, посадові інструкції та інструкції з охорони праці;

графік роботи чергового (оперативного) персоналу;

журнал здавання-приймання чергувань черговим (оперативним) персоналом;

графік робіт з ТО та ППР;

журнал обліку технічного обслуговування і ремонту (планового і позапланового) СПС або СП.

69.16. Для якісної експлуатації СПС та/або СП на об'єкті залізниці наказом або розпорядженням керівництва (адміністрації) повинні бути призначені:

особа, відповідальна за експлуатацію СПС та/або СП;

черговий (оперативний) персонал для контролю за працездатним станом СПС та/або СП (оперативний персонал - для щоденного контролю; черговий персонал - для цілодобового). Функції оперативного (чергового) персоналу можуть суміщатися.

69.17. Особа, відповідальна за експлуатацію СПС та/або СП об'єктів, зобов'язана забезпечити:

а) виконання вимог правил утримання СПС та/або СП;

б) утримання СПС та/або СП у працездатному стані шляхом своєчасного проведення ТО та ППР;

в) навчання чергового (оперативного) персоналу, інструктаж осіб, які працюють у приміщеннях, що захищаються СПС та/або СП;

г) розроблення необхідної експлуатаційної документації та контроль за систематичним її веденням;

ґ) інформування керівництва об'єкта та ВПО про всі випадки відмов та спрацювань установок;

д) своєчасне пред'явлення рекламацій:

заводам-виробникам - у разі поставки некомплектних або неякісних приладів та устаткування;

монтажним організаціям - у разі виявлення неякісного монтажу або відхилень від проектної документації, не погоджених із розробником проекту чи наглядовими органами;

спеціальним обслуговуючим організаціям - за неякісне і несвоєчасне технічне обслуговування і ремонт СПС та/або СП.

69.18. Черговий (оперативний) персонал повинен знати:

назву та місцезнаходження приміщень, що захищаються СПС та/або СП;

порядок виклику пожежної охорони у разі одержання сигналу "Пожежна тривога" та взаємодії з підрозділами пожежної охорони під час ліквідації пожежі та її наслідків;

порядок визначення працездатності СПС та/або СП у період експлуатації;

порядок ведення експлуатаційної документації.

69.19. Запас зрошувачів і пожежних сповіщувачів на об'єкті повинен становити не менше 10% від кількості змонтованих.

69.20. У системах охоронно-пожежної сигналізації необхідно забезпечувати відокремлену подачу сигналів від пожежних та охоронних сповіщувачів.

69.21. Вузол управління СП об'єктів слід встановлювати в місцях, не доступних для сторонніх осіб, і опломбовувати.

69.22. Пожежні сповіщувачі повинні функціонувати цілодобово і постійно утримуватися в чистоті. До них має бути забезпечений вільний доступ. Відстань від складованих матеріалів і обладнання до сповіщувачів повинна бути не менше ніж 0,6 м.

69.23. На об'єктах не допускається встановлювати замість несправних сповіщувачів сповіщувачі іншого типу або принципу дії, а також замикати шлейф сигналізації за відсутності сповіщувача у місці його встановлення.

69.24. Прокладання шлейфів та з'єднувальних ліній СПС та/або СП об'єктів повинно здійснюватися відповідно до вимог проектної нормативно-технічної документації.

69.25. У разі введення в експлуатацію СПС об'єктів залізничного транспорту ємність приладу приймально-контрольного пожежного (далі - ППКП) повинна забезпечувати захист необхідної кількості зон (приміщень) об'єкта і мати не менше 10% вільного запасу резервних (незадіяних) шлейфів.

69.26. Клемні коробки ППКП повинні бути закриті захисними кришками і опломбовані, а їх корпуси при напрузі більше 42 В - заземлені.

69.27. Приміщення об'єктів, де встановлено ППКП, має бути сухим і добре вентильованим, а також обладнаним аварійним освітленням і мати достатній рівень природного та штучного освітлення.

69.28. ППКП треба встановлювати у приміщеннях з цілодобовим чергуванням персоналу.

В обґрунтованих випадках допускається їх встановлення у приміщеннях без чергового персоналу за умови забезпечення передання оповіщення (сигналу) про пожежу (несправності) на ДПС або в інше приміщення з цілодобовим (постійним) перебуванням працівників, що пройшли навчання, і забезпечення контролю каналів зв'язку. У цьому разі мають бути передбачені заходи, які перешкоджають доступу сторонніх осіб до ППКП.

69.29. Світлові та звукові пожежні сповіщувачі слід розміщувати відповідно до вимог чинних нормативно-технічних документів.

69.30. Переведення СП з автоматичного пуску на ручний не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Пристрої ручного пуску СП повинні бути опломбовані, захищені від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень і встановлюватися поза можливою зоною горіння в доступному місці. Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися вказівні знаки, розміщені як усередині, так і поза приміщенням.

69.31. Елементи та вузли СПС та/або СП об'єктів повинні бути пофарбовані відповідно до вимог ГОСТ 14202-69 "ССБТ. Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки", ГОСТ 12.4.009-83 "ССБТ. Система стандартов безопасности труда. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. Размещение и обслуживание" та оснащені знаками безпеки відповідно до вимог ДСТУ ISO 6309:2007.

69.32. Зрошувачі й насадки повинні постійно утримуватися в чистоті, під час проведення ремонтних робіт бути захищеними від потрапляння на них фарби, мастила тощо. У місцях, де є небезпека механічного пошкодження, їх необхідно захищати надійними огорожами, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних зрошувачів) і не змінюють карту зрошування. Не допускається встановлювати замість спринклерів, що спрацювали, та несправних спринклерів пробки й заглушки.

69.33. На об'єктах забороняється:

використовувати трубопроводи СП для підвішування або кріплення будь-якого устаткування;

приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до трубопроводів живлення СП;

установлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на трубопроводах живлення та розподільних трубопроводах.

69.34. Вузли керування систем водяного та пінного пожежогасіння об'єктів повинні бути розташовані у приміщеннях з мінімальною температурою повітря впродовж року не менше +5 град.С.

69.35. Приміщення, де розташовані вузли керування, насосні станції, станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення і бути постійно замкненими.

Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід забезпечити телефонним зв'язком із ДПС (пожежним постом). Ключі від приміщень повинні бути в обслуговуючого і чергового (оперативного) персоналу. Біля входу в приміщення має бути напис "Станція (вузол керування) пожежогасіння".

Необхідно проводити щомісячні випробування насосів СП та постійно утримувати їх у працездатному стані. Про проведення випробувань слід робити записи в журналі.

69.36. Посудини та балони СП, маса вогнегасної речовини або тиск середовища в яких знизилися на 10% і більше відносно значень, установлених експлуатаційною документацією, підлягають дозарядці (перезарядці).

Посудини та балони СП треба захищати від потрапляння на них прямих сонячних променів та безпосереднього впливу опалювальних або нагрівальних приладів.

69.37. Приміщення, що захищені автоматичними системами об'ємного пожежогасіння, повинні бути обладнані самозачинними дверима.

69.38. Автоматичні системи об'ємного пожежогасіння, що мають електричну частину і призначені для захисту приміщень, у яких перебувають люди, повинні мати:

звукову й світлову сигналізацію, яка сповіщає про подавання у ці приміщення вогнегасної речовини;

пристрої переключення автоматичного пуску на ручний з подаванням відповідного сигналу в приміщення чергового персоналу;

пристрої затримання випуску вогнегасної речовини у захищуваний об'єм.

Усередині приміщення, що захищається автоматичною системою об'ємного пожежогасіння, повинні подаватися світловий сигнал у вигляді напису на світлових табло "Газ - виходь!" ("Аерозоль - виходь!" тощо) та звуковий сигнал оповіщення. Біля входу до приміщення, що захищається, повинен бути встановлений світловий сигнал "Газ - не заходити!" ("Аерозоль - не заходити!" тощо), а в приміщенні чергового (оперативного) персоналу - відповідний сигнал з інформацією про подавання вогнегасної речовини.

69.39. Модульні автономні установки пожежогасіння повинні, як правило, експлуатуватись у приміщеннях, де немає постійного персоналу.

69.40. Модульні автоматичні установки пожежогасіння слід застосовувати для захисту вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень категорій А, Б, В, площа або об'єм яких не перевищує значень показників "захищувана площа" або "захищуваний об'єм" відповідної установки. Ці установки експлуатуються, як правило, у приміщеннях, де немає постійного персоналу. Приміщення, обладнані автоматичними модульними установками пожежогасіння, можуть забезпечуватися первинними засобами пожежогасіння на 50% від передбачених для цих приміщень норм.

69.41. Входити до приміщень, що захищаються автоматичними системами об'ємного пожежогасіння (газового, аерозольного і порошкового), після випуску до них вогнегасної речовини до закінчення провітрювання дозволяється тільки в індивідуальних засобах захисту органів дихання, передбачених технічною документацією на конкретні СП.

LXX. Порядок дій у разі виникнення пожежі
керівників, посадових осіб, технічного персоналу
та працівників підприємств залізничного транспорту

70.1. Працівники залізничного транспорту в разі виявлення пожежі (ознак горіння) зобов'язані:

негайно повідомити про це телефоном державну та відомчу пожежну охорону (при цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище) і вжити заходів щодо виклику на місце пожежі керівника підприємства або іншої компетентної посадової особи;

вжити заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей.

70.2. Керівник підприємства або інша компетентна посадова особа, яка прибула до місця пожежі, зобов'язані:

продублювати повідомлення про пожежу до пожежної частини;

залучити до гасіння пожежі ДПД об'єкта;

у разі загрози життю людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього всі існуючі сили та засоби;

вивести за межі небезпечної зони всіх працівників, не пов'язаних з ліквідацією пожежі;

припинити всі роботи (якщо це можливо за технологічним процесом виробництва), крім робіт, пов'язаних з гасінням пожежі;

здійснити, у разі потреби, відключення електроенергії (за винятком живлення систем протипожежного захисту), зупинення пристроїв, агрегатів, апаратів, перекриття сировинних, газових, парових та водяних комунікацій, систем вентиляції в аварійному і суміжних з ним приміщеннях (за винятком пристроїв протидимового захисту) та виконати інші заходи, які сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленості будинку;

перевірити включення в дію автоматичних систем протипожежного захисту (оповіщення людей про пожежу, пожежогасіння, протидимового захисту);

здійснювати керівництво гасінням пожежі до прибуття пожежної охорони з урахуванням специфічних особливостей об'єкта, що горить;

забезпечити захист людей, які беруть участь у гасінні пожежі, від можливих обвалів конструкцій, ураження електрострумом, отруєнь, опіків;

організувати зустріч підрозділів пожежної охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до місця пожежі та в установленні на водні джерела;

одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію матеріальних цінностей і забезпечити їх збереження;

у разі потреби викликати до місця пожежі медичну та інші аварійно-рятувальні служби.

70.3. Після прибуття підрозділів пожежної охорони керівник об'єкта (підрозділу) або інша посадова особа, що керує гасінням пожежі, переходить у підпорядкування керівника гасіння пожежі (далі - КГП) і діє за його вказівками.

70.4. Представник об'єкта в оперативному штабі пожежогасіння зобов'язаний консультувати КГП про специфічні особливості об'єкта, що горить (його технології, небезпеку впливу на апарати та матеріали високої температури пожежі та продуктів горіння тощо).

Директор Департаменту залізничного транспорту М.В.Макаренко

Парус Iнтернет-Консультант