ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
N 8397/7/15-1117 від 25.06.2001
Щодо роз'яснень застосування норм
податкового законодавства України
ДПА України на запит щодо роз'яснень застосування норм податкового законодавства України за фактами списання і віднесення до валових витрат підприємствами дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, повідомляє.
Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) безнадійною заборгованістю (у цьому випадку) вважається заборгованість, яка відповідає ознаці - заборгованість за зобов'язаннями, за якою минув строк позовної давності.
Абзацом третім п. 1.22 ст. 1 Закону визначено, що така заборгованість вважається безповоротною фіндопомогою, а саме: сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Виходячи з вимог частини "а" пп. 4.4.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) стосовно використання при наданні роз'яснень принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), та економічного змісту податку на прибуток, оподаткування прострочених кредиторської і дебіторської заборгованостей, за якими минув строк позовної давності, здійснюється за єдиними правилами, а саме:
- суми простроченої кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, включаються до складу валових доходів підприємства у тому податковому періоді, в якому минув строк позовної давності такої заборгованості, на підставі пп. 4.1.6 ст. 4 Закону, як безповоротна фіндопомога;
- суми простроченої дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, включаються до складу валових витрат підприємства у тому податковому періоді, в якому минув строк позовної давності такої заборгованості, на підставі пп. 5.2.8 ст. 5 Закону, як суми безнадійної заборгованості, щодо яких закінчився строк позовної давності.
При цьому для виключення можливості віднесення платниками податків до складу валових витрат фіктивної дебіторської заборгованості таке віднесення здійснюється лише за умови надання платником податку документального підтвердження його звернення до суду або нотаріуса тощо, що передбачено цивільно-процесуальним законодавством.
Враховуючи викладене, підприємства мають право віднести до складу власних валових витрат суми простроченої дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, але ці платники податку також повинні в обов'язковому порядку включити до складу валових доходів і суми простроченої кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Одночасно слід зазначити, що дебітори в обов'язковому порядку повинні включити до власних валових доходів суми простроченої кредиторської заборгованості, яка дорівнює дебіторській заборгованості.
Заступник Голови Г.Оперенко
"Бухгалтерія", N 25-26/1-2, 24 червня 2002 р.