ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18.02.2004
Щодо касаційної скарги
Справа N Д28/80
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого <...> суддів: <...> розглянувши у відкритому судовому Державної податкової інспекції <...> засіданні касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2003 р. у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовом Державної податкової інспекції у м. <...> до 1) ВАТ; 2) ТДВ про визнання угоди недійсною в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: <...> від відповідача: <... > встановив:
Рішенням від 10.06.2003 р. господарського суду позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним контракт <...> від 02.11.98 р., укладений між ВАТ <...> та ТДВ <...>. Стягнено з ВАТ <...> на користь держави 2045959,36 грн. Стягнено з ТДВ <...> на користь ВАТ <...> 2045959,36 грн.
Постановою від 28.10.2003 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення від 10.06.2003 р. господарського суду Дніпропетровської області скасовано. У позовних вимогах відмовлено.
Постанова мотивована тим, що відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) для вирішення питання щодо визнання угоди недійсною господарський суд повинен був встановити наявність вини сторін у формі умислу. Висновок господарського суду про наявність мети, яка завідома суперечить інтересам держави і суспільства, не відповідає фактичним обставинам справи та не доведений належними доказами.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду Державна податкова інспекція у <...> звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що постанову прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), пп."в", "є" ст. 11 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності", яка підписана Урядами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та ст. 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Господарським судом встановлено, що ВАТ <...> та ТДВ <...> (Республіка Казахстан) 02.11.98 р. уклали контракт N <...>, за умовами якого сторони здійснюють взаємну поставку товарів без їх грошової оплати, збалансовану за валютною вартістю продукції. В подальшому сторони уклали і додаткові угоди до контракту.
Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ), якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу в обох сторін - у разі виконання угоди обома сторонами - у дохід держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в дохід держави.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно виявилося завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети.
За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд не погодився з доводами господарського суду Дніпропетровської області щодо визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) та дійшов висновку, що лист Департаменту фінансової поліції м. Алмати (Республіка Казахстан) від 07.08.2001 р. за N <...> не може вважатися належним доказом <...> визнання недійсним договору на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України, оскільки ТДВ <...> зареєстроване управлінням юстиції м. Алмати (свідоцтво про державну реєстрацію за N <...> від 01.08.97 р.) і перебуває на обліку в податковому комітеті <...> району м. Алмати.
ТДВ <...> є суб'єктом господарської діяльності Республіки Казахстан і не є платником податків на території України.
Відповідно до ст. 6 Угоди "Про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності" документи, видані або засвідчені установою чи спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення.
Однак лист Департаменту фінансової поліції м. Алмати від 07.08.2001 р. за N <...>, на який послався господарський суд Дніпропетровської області, не може бути належним доказом, оскільки він не скріплений офіційною печаткою Департаменту фінансової поліції м. Алмати.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, пояснення осіб, на які посилається позивач та суд, здійснені в іншій державі, легітимно в державі Україна не підтверджені, а тому не можуть бути належними доказами.
Сторони укладали договір на території України відповідно до чинного законодавства України.
У матеріалах справи відсутні докази, що особа, яка підписала контракт, не є керівником підприємства ТДВ <...> і не мала повноважень на його підписання.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
У задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 28.10.2003 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N Д28/80 залишити без змін.
Головуючий <...>
Судді <...>