ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
26.04.2005 N 3169
Щодо підприємців - платників єдиного
та фіксованого податку ПФУ в 2005 році
Держкомпідприємництва розглянув лист щодо оподаткування доходів приватних підприємців - платників єдиного або фіксованого податку, отриманих від надання послуг (виконання робіт), і повідомляє таке.
Відповідно до абзацу другого п. 1.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (в редакції Закону N 2505-IV самозайнята особа - платник єдиного або фіксованого податку, яка надає послуги іншій особі (виконує роботи на її користь) у межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) протягом більше ніж одного календарного місяця за податковий рік.
На думку Держпідприємництва України, зазначені вище правила щодо оподаткування доходів підприємця як заробітної плати стосуються лише сплати ПДФО, і не впливають на режим сплати внесків до фондів соціального (в тому числі пенсійного) страхування, з огляду на такі обставини:
- по-перше, у тексті п. 1.8 використано термін "наймана особа", який не застосовується у законодавстві про соціальне (в тому числі пенсійне) страхування. Натомість, в законах про загальнообов'язкове держсоцстрахування використовується термін "найманий працівник", який визначається в них як фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом). Отже, фізичні особи, які надають послуги (виконують роботи) за договорами цивільно-правового характеру, незалежно від їх режиму оподаткування, не можуть ототожнюватися із найманими працівниками для цілей нарахування (утримання) внесків до фондів соціального (в тому числі пенсійного) страхування;
- по-друге, за обставин, зазначених у п. 1.8, дохід самозайнятої особи - платника єдиного або фіксованого податку оподатковується як зарплата. Внески до фондів соціального (в тому числі пенсійного) страхування не відносяться до системи оподаткування; отже, на них не поширюються положення Закону ( 889-15 ), який встановлює правила оподаткування відповідних сум.
На думку Держпідприємництва, правила абзацу другого п. 1.8 Закону ( 889-15 ) застосовуються лише у тому випадку, коли конкретний договір із підприємцем передбачає надання останнім робіт (послуг) протягом більше ніж одного календарного місяця, незважаючи на факт укладення цим же підприємцем інших договорів на надання послуг (виконання робіт) протягом календарного року із тим самим або іншими замовниками.
Держпідприємництва вважає, що правила абзацу другого п. 1.8 Закону ( 889-15 ) не поширюються на операції з надання приватними підприємцями в оренду майна, оскільки в його тексті використані терміни саме "виконання робіт" і "надання послуг". Зазначені терміни (на відміну від поставки послуг) є цивільно-правовими категоріями. Охоплювані ними відносини врегульовані у відповідних главах Цивільного кодексу (435-15 ) щодо договорів на виконання робіт та надання послуг (глави 61, 62, 63 ЦК тощо), які не можуть ототожнюватися із відносинами щодо надання речей, зокрема за договорами найму, оренди (глави 58, 59 ЦК).
Заступник Голови О.Сахненко