ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
16.04.2004 N 2300/Г/17-3115
Щодо деяких питань оподаткування
(Витяг)
Державна податкова адміністрація України <...> повідомляє.
1. Закон України від 22 травня 2003 року N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) набрав чинності з 1 січня 2004 року і його положення застосовуються до доходів платника його податку, одержаних ним у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п. 1.2 ст. 1 Закону). Визначення "податкового періоду" надано у пункті 1.7 статті 1 Закону.
"Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) набрав чинності з 1 січня 2004 року і його положення застосовуються до доходів платника його податку, одержаних ним у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п. 1.2 ст. 1 Закону). Визначення "податкового періоду" надано у пункті 1.7 статті 1 Закону.
Згідно із Законом доходи, нараховані на користь платників податку за податкові періоди до 1 січня 2004 року, оподатковуються за правилами, діючими на момент такого нарахування, незалежно від строків їх фактичної виплати, але не пізніше 1 січня 2005 року (п. 22.6 ст. 22 Закону).
Якщо у договорі купівлі-продажу цінних паперів, укладеному у 2003 році, обумовлено, що виплата доходу за цим договором здійснюватиметься у 2004 році, його оподаткування провадиться з урахуванням положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (п.п. "е" п. 1 ст. 5).
2. Порядок оподаткування доходів, одержуваних платником податку від продажу об'єктів рухомого майна, регулюється статтею 12 Закону ( 889-15 ), згідно з якою зазначені доходи протягом звітного податкового року кінцево оподатковуються податковим агентом при їх виплаті за їх рахунок за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (п. 12.1 та 12.6 статті 12 Закону).
Згідно з пунктом 18.2 статті 18 Закону ( 889-15 ) обов'язок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобов'язаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.
3. Законом установлено, що не підлягає оподаткуванню основна сума депозиту (вкладу), внесеного платником податку до банку чи небанківської фінансової установи, яка повертається такому платнику податку, та основна сума кредиту, що отримується платником податку (п.п. 4.3.23 ст. 4 Закону ( 889-15 ).
Якщо позика (фінансова допомога) надається підприємством своєму працівнику за договором укладеним урахуванням вимог Цивільного кодексу України ( 435-15 ), за яким вона підлягає обов'язковому поверненню у визначений договором строк, то протягом дії договору об'єкта оподаткування відповідно до положень Закону ( 889-15 ) у такого працівника не виникає.
У разі якщо суми позики анулюються кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, то вони розглядаються як додаткове благо, надане платнику за рахунок працедавця (п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону ( 889-15 ). Дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу такого платника податку та оподатковується на загальних підставах.
4. Щодо порядку оподаткування операції з ввезення на територію України легкового автомобіля як внеску до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями повідомляємо наступне.
Підпунктом 3.2.8 статті 3 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" встановлено, що не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів).
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 18-92 "Про акцизний збір" та Закону України від 24.05.96 р. N 216/96-ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них" легкові автомобілі віднесені до підакцизних товарів.
З урахуванням вищевикладеного, особа, що здійснює ввезення на територію України легкового автомобіля як внесок до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, підчас його митного оформлення повинна сплатити податок на додану вартість відповідно до вимог підпункту 3.1.3 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) на загальних підставах за ставкою 20% та інші податки і збори, сплата яких передбачена при митному оформленні.
Згідно із ст. 18 Закону України від 19.03.96 р. N 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування" майно, що ввозиться в Україну, як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання) звільняється від обкладення митом.
При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.
Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховано на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.
Згідно із статтею 76 Митного кодексу України від 12.12.91 р. N 1970-XII, дію якої відповідно до розділу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Митного кодексу України від 11.07.2002 р. N 92-IV продовжено до 1 січня 2005 року, за митне оформлення транспортних засобів (у тому числі транспортних засобів індивідуального користування), товарів, спадщини, речей, які переміщуються через митний кордон України (у тому числі у міжнародних поштових відправленнях та вантажем), та інших предметів, а також за перебування їх під митним контролем справляються митні збори.
Розміри митних зборів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.97 р. N 65 "Про ставки митних зборів".
Справляння митних зборів здійснюється у порядку, затвердженому наказом Державної митної служби України від 23.06.98 р. N 363 "Про затвердження Порядку справляння митних зборів, які нараховуються за вантажною митною декларацією", зареєстрованим в Мін'юсті 14.07.98 р. за N 443/2883.
Відповідно до розділу п'ятого ст. 18 Закону України від 19.03.96 р. N 93/96-ВР "Про режим іноземного інвестування", якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезено в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.
Заступник голови С.Лекарь