ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
08.02.2005

Справа N 17/20

Щодо стягнення з штрафних санкцій

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>

за участю представників: <...>

розглянувши касаційну скаргу Корюківського держлісгоспу на постанову Вищого господарського суду України від 16 листопада 2004 р. у справі за позовом Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Корюківського держлісгоспу про стягнення 59 621,55 грн., встановила:

У травні 2004 р. Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області звернулось до суду з позовом про стягнення з Корюківського держлісгосну 59 621,55 грн. штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що він вжив усі можливі заходи для працевлаштування інвалідів, проте, інвалідів, бажаючих працевлаштуватись в держлісгосп, не виявилось.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.06.2004 р. позові відмовлено з тих мотивів, що відповідачем вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів із створення робочих місць та працевлаштуванню інвалідів, і на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2004 р. зазначене рішення скасоване, позовні вимоги задоволені. Постанова мотивована тим, що робочі місця для працевлаштування інвалідів не були створені відповідачем у повному обсязі відповідно до встановленого нормативу. Окрім того, центр зайнятості не був належним чином повідомлений про наявність у відповідача вільних робочих місць та вакантних посад, на які може використовуватись праця інвалідів.

Постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2004 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2004 р. залишена без змін на тих самих підставах.

20 січня 2005 р. Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою Корюківського держлісгоспу, у якій ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 16.11.2004 р. В обґрунтування скарги зроблено посиланя на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (далі - Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частина друга статті 19 Закону ( 875-12 ) покладає відповідальність за незабезпечення наведеним нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону).

Суди апеляційної та касаційної інстанцій визнали обґрунтованим стягнення з відповідача штрафних санкцій згідно зі ст. 20 Закону ( 875-12 ). Проте, з таким висновком погодитися не можна.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затведженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимога робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно п. 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про і створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судами, на виконання наведених вимог законодавства відповідачем вжито заходи із створення робочих місць для інвалідів: внесено зміни і доповнення до колективного договору між адміністрацією і трудовим колективом Корюківського держлісгоспу (зареєстровані розпорядженням голови Корюківської райдержадміністрації від 23.08.2001 р. N 404); атестаційною комісією відповідача проведено атестацію та визначено робочі місця, де можливе працевлаштування інвалідів (накази N 2 від 05.01.2001 р., N 8 від 15.01.2001 р., N 116 від 23.07.2001 р., протокол N 1 засідання атестаційної комісії від 17.07.2001 р., картки умов праці); отримано дозвіл головного державного санітарного лікаря Корюківського району про можливість праці інвалідів на визначених відповідачем робочих місцях.

Однак, встановивши наведене, суди апеляційної та касаційної інстанцій не звернули уваги на те, що обов'язок підприємства із створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок, згідно зі ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ), покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, також, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Судами встановлено, що відповідач листом за N 130 від 17.02.2003 р. звертався до Корюківського районного центру зайнятості з проханням направляти до нього інвалідів для працевлаштування, розміщував оголошення про наявність вакантних посад для інвалідів у місцевій газеті. Окрім того, Корюківським районним центром зайнятості повідомлено суд першої інстанції про те, що у 2003 р. за сприянням у працевлаштуванні звернувся один інвалід, який і був працевлаштований до відповідача. Більше інвалідів за сприянням у працевлаштуванні не зверталось.

Отже, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки, відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи із забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу ( 436-15 ) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Судова палата постановила:

Касаційну скаргу Корюківського держлісгоспу задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України 16.11.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2004 р. скасувати, а рішення господарського суду Чернігівської області від 21.06.2004 р. залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Документи що посилаються на цей