Податковий кодекс: третя спроба
(що чекає на малий бізнес)
(Частина I. Частина II, III в консультаціях від 18.10.2010 р., 25.10.2010 р.)
Україна - це хрестоматія схем несплати
податків.
Видати книгу - бестселером стане.
Борис Колесніков,
віце-прем'єр (газета «Дзеркало тижня», N 31/2010).
Хто, коли і за що поставив Україну на одне з передостанніх місць у світі по жорсткості оподаткування, авторові невідомо. Але, думається, він дуже погано знайомий з нашою системою оподаткування.
Чинне на сьогодні законодавство дає великий простір будь-якому бухгалтеру (не кажучи вже про бізнесменів) придумати, як зменшити податки. Є, звичайно, проблеми з податківцями. Але покажіть мені країну, де таких проблем немає! Одним словом - жити можна.
Але чинне податкове законодавство не влаштовує державу.
Не влаштовує, передусім, тим, що створює можливість для мінімізації податків використанням різних схем. Віце-прем'єр Борис Колесніков так охарактеризував ситуацію: «Наша країна в «капіталістичній сім'ї» ще новачок, але проте у нас - найгеніальніші схеми уходу від податків! Таких масштабів ніде у світі немає - спроби ухилення жорстко присікаються» (див. газету «Дзеркало тижня» N 31/2010).
Був час, коли таке положення влаштовувало практично усіх бізнесменів, які і складають сьогодні основу депутатського корпусу і виконавчої влади. Але час йшов, і в Україні сформувалася група надвеликих бізнесменів - так званих олігархів, які сконцентрували такі об'єми матеріальних і фінансових ресурсів, чим набагато перевершили частину бізнесменів, що залишилася: великих, середніх, не кажучи вже про малих.
Сьогодні у власників надвеликого бізнесу немає інтересу до «готівкових грошей» (вони давно цього не роблять, оскільки грошей у них повно) або скорочення бази оподаткування, зокрема шляхом виведення активів в офшорні зони. Усе, що їм потрібне, вони давно вивели і вивезли, їх інтерес в іншому - у створенні пільгових умов для інвестування, у тому числі реінвестування прибутку, для чого потрібне зниження ставки податку на прибуток і спрощення відшкодування ПДВ, якщо доведено, що воно виникло внаслідок реальних бізнес-операцій.
І ще. Уряд і надвеликий бізнес зацікавлені в ліквідації або хоч би скороченні дефіциту Пенсійного фонду, який забирає до 30 млрд грн на рік. Ці гроші цілком могли б бути спрямовані на держзамовлення або інвестиції.
Ось ці питання і повинен вирішити Податковий кодекс. Проте підготувати адекватний документ виявилося справою непростою. Спочатку за справу взявся Мінфін. Підготовлена ним редакція Податкового кодексу давала додаткові повноваження податковим органам, посилювала вимоги до спрощеної системи оподаткування, але нічого принципово нового не містила.
Цей варіант був прийнятий законодавцями за основу (Постанова Верховної Ради України від 17.06.2010 р. N 2353-VI*), але після цього був підданий жорстокій критиці. Про нього погано говорили усі - і Президент України, і члени уряду, і народні депутати як від правлячої коаліції, так і від опозиції.
______________________
* Втратила чинність 07.09.2010 р. згідно з Постановою Верховної Ради України N 2495-VІ.
Спрямований на всенародне обговорення проект Податкового кодексу був опублікований в «Урядовому кур'єрі» 3 серпня с. р. Впродовж усього жаркого серпня проходили організовані податковою службою обговорення цього законопроекту.
Проходили організовано. Усі подані пропозиції фіксувалися в Мінфіні, при якому була створена робоча група. Автор цієї статті подав близько 40 таких пропозицій і 3 рази виступав на громадських слуханнях. Усі пропозиції вислуховувалися доброзичливо і можна було сподіватися, що хоч би частину з них буде враховано.
Але настав вересень, а з ним процес прийняття Держбюджету на 2011 рік, тому питання про зміст Податкового кодексу з розряду дискусійних перейшло до суто практичної площини. І на цей момент до розробки Податкового кодексу підключилися «важкоатлети», підключилися рішуче, маючи чітку концепцію податкової реформи.
Ця концепція була розголошена Борисом Колесніковьім в інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня» (N 31/2010). Суть реформ у:
- зниженні податку на прибуток і ПДВ (а в деяких випадках введення навіть нульової ставки);
- недопущенні вивезення з України грошей шляхом сплати роялті нерезидентам;
- усуненні можливості заниження бази обкладення ПДВ при ввезенні товару;
- створенні механізму автоматичного відшкодування ПДВ (але тільки за певних умов);
- зниженні ПДФО на дивіденди до 5%;
- практичній ліквідації спрощеної системи оподаткування.
Крім того, як данина громадській думці, яка вимагала, щоб «багаті заплатили за бідних», введений податок на відсоток з депозитів понад 200 000 грн (5%), податок на високі зарплати (17%), податок на нерухомість і додатковий акциз на бензин. Судіть самі, наскільки від цього «постраждають» олігархи.
Ясна річ, що в цих умовах, про пропозиції, які висловлювалися в процесі всенародного обговорення і про які повідомила 3 вересня 2010 року газета «Урядовий кур'єр», якось забули. Наскільки можна судити за інформацією, що поступає в редакцію, практично жодна з висловлених пропозицій не врахована.
17 вересня с. р. Кабінет Міністрів після тривалого обговорення прийняв на своєму засіданні третю редакцію Податкового кодексу за основу, яка 21 вересня була передана до Верховної Ради.
Обговорення нового проекту Податкового кодексу в комітетах і сесійному залі Верховної Ради, очевидно, не буде легким, але уряд впевнений, що у кінці жовтня Податковий кодекс буде прийнятий і Держбюджет на 2011 рік буде складений на новій податковій основі.
Навряд чи до прийняття Податкового кодексу ми побачимо його офіційний текст. Проте відкладати аналіз цього найважливішого документу на кінець року теж не можна. Тому в нашій статті ми розповімо про деякі важливі положення проекту Податкового кодексу, які виносяться на обговорення до Верховної Ради, пам'ятаючи при цьому, що остаточна редакція Податкового кодексу, буде, звичайно ж, іншою. При цьому можна не сумніватися, що від основних реформ уряд не відмовиться.
Ми говоритимемо, передусім, про те, в чому третя редакція відрізняється від другої.
Важливі визначення
Почнемо обговорення чергового проекту Податкового кодексу з того, що відмітимо декілька важливих визначень, які дані в ст. 14 розд. І Податкового кодексу (табл. 1).
Таблиця 1
| N п/п |
Важливі визначення |
Норма проекту Податкового кодексу |
Примітка |
| 1 | Додаткові блага - кошти, матеріальні або нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, які виплачуються (надаються) платнику податків податковим агентом, якщо) такий дохід не є заробітною платою і не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно- правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником (податків окрім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Податкового кодексу |
перший абзац пп. 14.1.48 розділу 1 |
Встановлена відмінність між поняттями «Заробітна плата» і «додаткове благо», яке тепер необхідно враховувати не лише для цілей обкладення ПДФО, як це є сьогодні, але також і для цілей обкладення іншими податками, передусім податком на прибуток |
| 2. |
Для цілей розділу IV Податкового кодексу під терміном «заробітна плата» розуміється основна і додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податків у зв'язку з відношеннями трудового найму згідно із законом |
другий абзац пп. 14.1.48 розділу 1 |
Зарплата визачена як виплата, яка робиться «у зв'язку із відношеннями трудового найму згідно із законом», що дуже розпливчате і не відповідає визначенню зарплати, наданому в Законі про оплату праці* |
| 3 |
До працівника прирівнюється фізична особа, утому числі самозайнята, якій нараховується (виплачується, надається) дохід за виконання нею певної роботи/ надання послуги згідно з цивільно- правовою угодою, у випадку якщо спеціально уповноваженим органом, що здійснює нагляд за дотриманням законодавства про працю, буде встановлено, що стосунки за таким договором фактично є трудовими відношеннями |
другий абзац пп. 14.1.197 розділу 1 |
Якщо спеціально уповноваженим органом, що здійснює нагляд за дотриманням законодавства про працю (очевидно, в цій нормі йдеться про інспекцію праці), буде встановлено, що стосунки з фізичною особою-підприємцем «фактично є трудовими», то така ФОП «прирівнюється» до найнятого робітника. Думається що рішення інспекції праці, навіть якщо воно буде вине сено, що маловірогідно, не може вважатися остаточним, у випадку якщо буде оспорено в суді (а це, зви- чайно, буде!) до винесення остаточної ухвали. Автору просто цікаво, що може бути доказом того, що договір юридичної особи і ФОП не є цивільно-правовим? |
| 4 |
Незалежна професійна діяльність - діяльність, пов'язана з участю фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само, як діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, інженерів або архітекторів, осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови що такі особи не є працівниками або фізичною особою - підприємцем і використовують найману працю не більше як однієї фізичної особи |
другий абзац пп. 14.1.230 розділу 1 |
По суті, це діяльність на основі цивільно-правового, а в деяких випадках - авторського або виконавського договору. На жаль, пп. 14.1.230 Податкового кодексу не робить різниці між тими, хто працює (адвокати, нотаріуси, проповідники, бухгалтери і т. п.), і тими, хто передає (продає) свої авторські права (письменники), патенти (вчені, інженери), витвори образотворчого мистецтва (художники) |
| 5 |
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може мати місце тільки за умови, що платник податків має намір отримати економічний ефект внаслідок господарської діяльності |
пп. 14.1.235 розділу 1 |
Визначення поняття «Розумна економічна причина (ділова мета)», спрямовано на те, щоб визначити, чи являється господарська операція «навмисно збитковою» або «так просто (ненавмисно) вийшло». На жаль, цей підпункт не дає ніяких критеріїв для оцінки наявності або відсутності «наміру отримати економічний ефект в результаті господарської діяльності», що робить його не просто декларативним, а позбавленим всякого сенсу |
| Примітка. * Заробітна плата - ця винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вираженні, яке за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу (ст. 1 Закону про оплату праці). | |||
Права і обов'язки платників податків і податкових органів
Розділ І Податкового кодексу також визначає права і обов'язки платників податків і податкових органів.
Повний перелік прав органів державної податкової служби визачений у ст. 20 розділу І Податкового кодексу. Цікаво відмітити наступні права:
1) запрошувати платника податків для перевірки нарахування та сплати податків і письмово повідомляти їх за 10 календарних днів до дня запрошення з вказівкою підстав, дати і часу (пп. 20.1.1 Податкового кодексу);
2) отримувати від банків інформацію про операції за рахунками, у тому числі про операції тих, що підлягають фінансовому моніторингу, але тільки на підставі рішення суду (пп. 20.1.3 Податкового кодексу);
3) вимагати від платника проведення інвентаризації в період проведення виїзних перевірок (пп. 20.1.5 Податкового кодексу);
4) вимагати під час проведення перевірок виготовлення і надання копій первинних документів (завірених підписом керівника або посадовця і скріплених печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства (пп. 20.7.7 Податкового кодексу);
5) звертатися до суду з клопотанням про призупинення витратних операцій на рахунках платника податків, у випадку якщо платник податків без законних підстав не допускає посадовців податкової служби до перевірки або перешкоджає її проведенню (пп. 20.1.15 Податкового кодексу).
Термін сплати податків
Терміном сплати податку і збору визнається період, який починається з моменту виникнення податкового зобов'язання платника податків зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем терміну, впродовж якого такий податок або збір має бути сплачений в порядку, вигаченому податковим законодавством. Податок або збір, не сплачений в певний термін, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового зобов'язання платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою (п. 31.1 Податкового кодексу).
Термін сплати податку і збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, яка повинна настати або статися, або на подію, яка повинна відбутися.
Термін сплати податку і збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податків, податковим агентом або представником платника податків, або контролюючим органом встановленого терміну сплати податку і збору забороняється, окрім випадків, передбачених Податковим кодексом.
Так, зміна терміну сплати податку і збору може здійснюватися перенесенням, встановленого податковим законодавством терміну сплати податку і збору або його частини на пізніший термін (п. 32.1 Податкового кодексу).
Зміна терміну сплати податку може здійснюватися у формі:
- відстрочення;
- розстрочки;
- податкового кредиту.
Зміна терміну сплати податку не відміняє діючого і не створює нового податкового зобов'язання (п. 32.3 Податкового кодексу).
Список використаних документів
Податковий кодекс - Проект закону України від 21.09.2010р. N 7101-1 «Податковий кодекс України»
Закон про оплату праці - Закон України від 24.03.1995 р. N 108/95-ВР «Про оплату праці»
“Консультант бухгалтера” N 21 (581) 11 жовтня 2010 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)