Що і як перевіряють без попередження (фактичні перевірки)
(Частина I. Частини II, III див. в консультаціях від 21.03.2011, 28.03.2011)
Фактичні перевірки - нове поняття в податковому законодавстві. По суті справи такі перевірки не передбачають контролю за нарахуванням і сплатою податків, і було б логічно, щоб порядок проведення їх регулювався не ПК України, а Законом про податкову службу та спеціальними законами, що регулюють питання, які є предметом фактичної перевірки. Можливо, з часом так і буде. А поки і співробітникам податкових органів, і платникам податків потрібно освоювати методи своєї роботи, шукати шляхи найбільш ефективного виконання своїх функцій. Автори цього матеріалу сподіваються, що він надасть допомогу в цьому усім зацікавленим сторонам.
Особливість фактичних перевірок, їх відмінність від усіх інших, перевірок, що проводяться податковими органами, полягає в тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб'єкта підприємницької діяльності. Тому проводиться вона не за місцем розташування платника податку (місцем розташування органу управління), а за місцем здійснення конкретних господарських операцій, які є предметом перевірки.
Фактичні перевірки відрізняються від інших перевірок, що здійснюються податковими органами, також і тим, що порядок їх проведення регулюється не лише ПК України, але й іншими законами України (абзац 2 пп. 75.1 ст. 75 гл. 8 розд. II ПК України).
Фактична перевірка - це перевірка за місцем фактичного здійснення платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка проводиться органом ДПС відносно дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідчень, у тому числі свідчень про державну реєстрацію, виробництва і обігу підакцизних товарів, дотримання працедавцем законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових стосунків з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 гл. 8 розд. II ПК України).
На жаль, норми ПК України, що регулюють призначення і проведення фактичної перевірки, не відрізняються ні логічністю, ні чіткістю (що не дивно, якщо взяти до уваги, що це новий вид перевірок), тому це вимагає детального аналізу усієї сукупності норм ПК України та інших законів, що мають відношення до прав податкових органів, платників податків і порядку призначення і проведення перевірки.
Основною новинкою в контрольній роботі ДПС, безумовно, будуть так звані фактичні перевірки. Ці перевірки «ведуть свою історію» від перевірок розрахункових операцій, встановлених Законом про РРО, і від «позачергових перевірок»1, введених у 2010 році Законом N 2275, але так і не впроваджених в практику роботи ДПС.
При цьому потрібно мати на увазі, що передбачені Законом про РРО перевірки розрахункових операцій не відміняються і проводяться відповідно до ст. 16 цього Закону, згідно з якою податкові органи мають право проводити планові і позапланові перевірки осіб, що здійснюють розрахунки із застосуванням РРО.
Планова перевірка, згідно з абзацом 2 ст. 16 Закону про РРО, проводиться не частіше за один раз за результатами звітного календарного року, але не раніше термінів, визначених законодавством для надання річного податкового звіту (декларації).
Позапланова перевірка, проводиться виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або за рішенням суду.
Відмітимо також, що продовжує діяти Указ N 436, який надає право податковим органам, а також міліції і контрольно-ревізійній службі (КРС) контролювати операції з готівковими грошовими коштами (касові операції). Проте ПК України містить норми, які можна розуміти в тому сенсі, що фінансові санкції, встановлені Указом N 436, з 01.01.2011 р. застосовуватися не можуть. Йдеться про п. 111.2 ст. 111 гл. 11 розд. II ПК України, згідно з яким фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється і застосовується згідно із даним Кодексом та іншими законами.
Як бачимо, тільки ті санкції, які встановлені ПК України і законами (але ніяк не Указами Президента України), можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання. Здавалося б, усе ясно, але законодавцю цього здалося мало, і для тих, хто не розуміє з одного разу, абзацом 2 п. 113.3 ст. 113 гл. 11 розд. II ПК України встановлене:
«застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених даним Кодексом та іншими законами України, не дозволяється».
Таким чином виходить, що Указом N 436 встановлений тільки перелік порушень касових операцій, а от покарання (санкції) за ці порушення вже не застосовуються. Як же тоді застосувати конституційний принцип «невідворотності покарання»? Санкції, встановлені цим Указом, напрочуд живучі.
Правомірність застосування Указу N 436 неодноразово оспорювалася і раніше в Київському адміністративному суді першої та апеляційної інстанцій. Позови про визнання незаконним Указу N 436 цими судами були відхилені з формальних причин. Касаційну скаргу на рішення цих судів відхилив ВАСУ, винісши відповідне визначення від 06.11.2008р.
Таким чином, норми Указу N 436, мабуть, і далі застосовуватимуться при перевірках касових операцій. Адже законодавці свідомо не внесли цей Указ до списку тих, що втратили чинність.
Як випливає з визначення поняття «Фактична перевірка», перевірки розрахункових і касових операцій - одне з основних завдань цього виду перевірок, проте перевірки цих операцій, як випливає із Закону про РРО і Указу N 436, можуть проводитися не лише у рамках фактичних перевірок, але і самостійно. На практиці, швидше за все, цього не буде, оскільки називати перевірку про застосування РРО та розрахункових книжок зручніше (з чисто практичних цілей) фактичною.
Аналізуючи порядок призначення і проведення фактичної перевірки, як і будь-якої іншої перевірки, необхідно встановити:
- предмет та цілі перевірки, тобто що перевіряється і які порушення при цьому можуть бути встановлені;
- заснування для проведення перевірки і порядок ухвалення рішення про проведення перевірки;
- оформлення документів (направлення) на проведення перевірки;
- пред'явлення суб'єкту, що перевіряється, документів про призначення перевірки і допуск посадовців ДПІ до перевірки;
- права представників, суб'єкта, що перевіряється;
- порядок і терміни проведення перевірки;
- оформлення результатів перевірки;
- подання заперечень до акту перевірки та їх розгляд;
- ухвалення рішення за актом перевірки.
Прийняте за актом перевірки рішення платник податків може оскаржити в адміністративному або судовому порядку. Порядок такого оскарження в цій статті не розглядається.
Предмет і цілі фактичної перевірки
Фактична перевірка направлена на перевірку дотримання суб'єктом господарювання:
1) порядку здійснення розрахункових операцій і ведення касових операцій;
2) наявність ліцензій, патентів, свідчень, у тому числі свідчень про державну реєстрацію;
3) виробництва і обігу підакцизних товарів;
4) дотримання працедавцем законодавства про укладення трудового договору, оформлення трудових стосунків з працівниками (найнятими працівниками).
По суті справи, йдеться про чотири різні перевірки, які об'єднує тільки те, що вони усі не документальні. Тому порядок їх проведення слід аналізувати окремо.
Підстави для фактичних перевірок
Фактична перевірка, згідно з п. 80.2 ст. 80 гл. 8 розд. II ПК України, проводиться тільки на підставі рішення керівника органу податкової служби за наявності хоч би однієї з підстав, наведених в табл. 1.
Таблиця 1
| N з/п | Основа для проведення фактичної перевірки | Примітка |
| 1. |
За результатами перевірок інших платників податків виявлені факти, що свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва і обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідчень про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладений на органи ДПС, і виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 ПК України) |
Як бачимо, йдеться не про припущення, думки або логічні висновки, а саме про факти, які мають бути зафіксовані в актах перевірок платників податків, що мали господарські відношення з суб'єктом, відносно якого призначається фактична перевірка. До таких фактів можуть відноситися фіскальні чеки, розрахункові квитанції (РК), господарські договори, в яких немає даних про держреєстрацію суб'єкта або дані про наявність у нього необхідних дозвільних документів. А от виявити при перевірці інших платників факт виплати зарплати «в конвертах» у цього платника неможливо |
| 2. |
Отримання у встановленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладений на органи ДПС, зокрема, відносно здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявність патентів, ліцензій, свідчень про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладений на органи ДПС, виробництва і обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 ПК України) |
Така інформація може міститися в листах, зверненнях, підготовлених на основі не лише перевірок, що проводяться держорганами і органами місцевого самоврядування, але і на підставі підготовлених ними аналітичних матеріалів. При цьому отримана інформація повинна відповідати Закону про інформацію. Згідно зі ст. 1 цього Закону під інформацією розуміють задокументовані або публічно обнародувані відомості про події і явища, що відбуваються в суспільстві, державі і природному довкіллі. Закон про інформацію у зв'язку з прийняттям ПК України доповнений новим поняттям - «Податкова інформація». Відповідно до ст. 25-1 Закону про інформацію податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, які створені або отримані суб'єктами інформаційних стосунків в процесі поточної діяльності і потрібні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій. Збір податкової інформації здійснюється відповідно до ст. 72 розд. II ПК України. Податкова інформація може надходити від платників податків і податкових агентів, від органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, від банків та інших фінансових установ, від підрозділів податкової служби і митних органів |
| 3. |
Письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до закону, про порушення платником податків встановленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 ПК України) |
Законами, що регулюють подання таких звернень, являються Закон про захист прав споживачів і Закон про звернення громадян. Згідно зі ст. 5 Закону про звернення громадян у зверненні мають бути вказані прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладена суть зауваження, заяви або скарги, прохання або вимоги. Звернення може бути направлене поштою або передане у відповідний орган особисто або через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення має бути підписане заявником з вказівкою дати. Звернення може бути подане як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне) |
| 4. |
Не подання суб'єктом господарювання у встановлений законом термін обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій, подання їх з нульовими показниками (пп. 80.2.4 ПК України) |
Як бачимо, відсутність операцій з готівкою за наявності РРО і РК є основою для проведення фактичної перевірки |
| 5 |
Отримання у встановленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання і транспортування спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками (пп. 80.2.5 ПК України) податків |
Виробництво, облік, транспортування спирту, алкогольних і тютюнових виробів регулюються Законом N 481/95. Діяльність, пов'язана з виробництвом, оптовою і роздрібною торгівлею спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, підлягає ліцензуванню, тому перевірити дотримання умов ліцензування можуть органи, що видали такі ліцензії, а тобто, і надати в органи податкової служби інформацію, яка послужить основою для фактичної перевірки. Крім того, відповідно до ст. 16 Закону N 481/95, підприємство- товаровиробник також має право ініціювати контроль відносно фальсифікації власної продукції. Орган державного контролю, до якого звернувся товаровиробник з таким проханням, зобов'язаний терміново провести перевірку відповідності продукції. Таким чином, основою для перевірки може стати та інформація, що поступила в органи податкової служби від підприємства-виробника |
| 6. |
Виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених в пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 гл. 8 розд. II ПК України (пп. 80.2.6 ПК України) |
Тобто порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявність ліцензій, патентів, свідчень, у тому числі свідчень про державну реєстрацію, виробництво і обіг підакцизних товарів, дотриманні працедавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових стосунків з працівниками (найманими особами) |
| 7. |
Отримання у встановленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових стосунків і виплати працедавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також про здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 ПК України) |
Така інформація може бути отримана від фізичних осіб, які або самі працюють без належного оформлення, або є свідками того, як працюють інші, або мають підстави вважати, що такі порушення здійснюються. Вони можуть звернутися в порядку, встановленому Законом про звернення громадян, до народних депутатів, до прокуратури, інших державних органів і навіть до Президента України. У зверненні мають бути вказані прізвище, ім'я, по батькові і місце проживання особи, яка подає звернення. При цьому Закон про звернення громадян не вимагає вказувати паспортні дані і навіть контактні телефони. Тому перевірити достовірність звернення складно. Звернення може бути відправлене (переадресовано) іншими державними органами. Така інформація може поступати також від податкової міліції, органів МВС, прокуратури. Опубліковані в ЗМІ матеріали також можуть містити таку інформацію |
Рішення про проведення фактичної перевірки оформляється наказом керівника податкового органу (п. 80.2 ст. 80 гл. 8 розд. II ПК України). За змістом п. 80.2 в наказі мають бути відображені основи для призначення перевірки. Очевидно, що в такому наказі має також бути визначений перелік питань, які підлягають перевірці.
При цьому перевіряти можна не лише ті факти, про які податковий орган має інформацію, але будь-які факти, що є предметом фактичної перевірки. За відсутності таких підстав у суб'єкта, що перевіряється, виникають підстави домагатися його відміни і притягнення керівника податкового органу до дисциплінарної, а можливо і кримінальній відповідальності. Проте сумнів в правомірності видання наказу про фактичну перевірку не є приводом для відмови посадовцям ДПІ в її проведенні.
За наявності будь-якої основи, окрім необхідності проведення повторної перевірки (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 гл. 8 розд. II ПК України), фактична перевірка призначається незалежно від того, коли проводилася попередня перевірка. В принципі, за наявності підстав, проводити фактичні перевірки можна хоч щодня.
У разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства за розрахунковими операціями, веденням касових операцій, наявністю ліцензій, патентів, свідчень, у тому числі свідчень про державну реєстрацію, виробництвом і обігом підакцизних товарів, дотриманням працедавцем законодавства за укладанням трудового договору, оформленням трудових стосунків з працівниками (найманими особами) фактична перевірка може бути проведена для контролю за припиненням порушення законодавства з цих питань, але тільки одноразово і впродовж 12 місяців з дати складання акту за результатами попередньої перевірки (пп. 80.3 ст. 80 гл. 8 розд. II ПК України).
Як вже говорилося, перевірка розрахункових операцій може проводитися не лише на підставі ст. 80 гл. 8 розд. II ПК України, але і на підставі ст. 15 і ст. 16 Закону про РРО, згідно з якими контролюючі органи мають право проводити планові і позапланові перевірки осіб, що здійснюють розрахункові операції.
У статті 16 Закону про РРО визначено, що такі перевірки проводяться «відповідно до законодавства». Законом, яким визначаються усі функції податкових органів, а не тільки їх функції з перевірок податкового законодавства, є Закон про податкову службу, згідно з п. 1 ст. 8 якого податкові органи здійснюють контроль за проведенням готівкових розрахунків за товари (послуги).
В зв'язку з цим можна говорити про те, що податкові органи зберегли право на складання планів перевірок дотримання законодавства про РРО і проведення планових перевірок без наявності підстав, передбачених п. 80.2 ст. 80 гл. 8 розд. II ПК України, але з дотриманням вимог абзацу 2 ст. 16 Закону про РРО, згідно з яким планова перевірка здійснюється не частіше за один раз за підсумками звітного року, але не раніше термінів, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такою особою за таким податком.
Органи ДПС при плануванні проведення перевірок щодо дотримання порядку обігу готівки керуються Наказом N 390, який визначає критерії відбору суб'єктів господарювання для перевірки щодо дотримання порядку обігу готівки. Зокрема перелік таких критеріїв включає:
- наявність систематичних порушень Закону про РРО, Закону про ліцензування, Закону N 481/95, Положення N 637;
- наявність інформації, про те що сума виручки господарюючого суб'єкта істотно нижче порівняно із сумою виручки інших суб'єктів господарювання, що працюють на одній території, займаються однаковим видом діяльності і мають однакові умови для отримання доходу;
- більше половини наявних РРО впродовж року ремонтується, по одному РРО проводиться більше 10 ремонтів на рік, значна кількість зареєстрованих РРО, за якими надається звітність, не використовується;
- інші показники, що свідчать про можливість заниження суб'єктом господарювання податкових зобов'язань.
Очевидно, що у зв'язку з прийняттям ПК України до Наказу N 390 будуть внесені зміни.
Для підприємців, що використовують спрощену систему оподаткування, передбачений особливий порядок проведення розрахункових операцій. Так, при здійсненні розрахункових операцій відповідно до пунктів 5-9 ст. 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книжки не використовуються при:
- продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, що сплачують фіксований податок;
- продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами-підприємцями, що сплачують єдиний податок,
- продажу товарів (окрім підакцизних) (наданні послуг) особами, що використовують для такого продажу пільговий торговий патент відповідно до ПК України.
Види діяльності, здійснювані з придбанням пільгового торгового патенту згідно з п. 267.2 ст. 267 розд. XII ПК України, надамо в табл. 2.
Таблиця 2
| N п/п | Види діяльності |
Види товарів |
| 1. |
Торгова діяльність виключно з використанням наступних товарів (незалежно від країни їх походження): |
товари повсякденного споживання, продукти харчування, вироби медичного призначення для індивідуального користування, технічні та інші засоби реабілітації через торгові установи, створені з цією метою громадськими організаціями інвалідів |
| товари військової атрибутики і повсякденного попиту для військовослужбовців на території військових частин і військових учбових закладів | ||
| насіння і посадочний матеріал овочевих, баштанних, кормових і квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі | ||
| сірники | ||
| термометри та індивідуальні діагностичні прилади | ||
| 2. |
Торгова діяльність виключно з використанням таких товарів вітчизняного виробництва: |
поштові марки, листівки, вітальні листівки та конверти непогашені, ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара, виготовлена з дерева, паперу і картону, використовувана для поштових відправлень підприємствами, що відносяться до сфери управління центрального органу виконавчої влади в області транспорту і зв'язку, та фурнітура до них |
| товари народних промислів, окрім антикварних і таких, що мають культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури | ||
| готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, ветеринарні препарати, вироби медичного призначення для індивідуального користування інвалідами, технічні та інші засоби реабілітації інвалідів | ||
| зубні пасти та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, папір туалетний, мило господарське | ||
| вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню, газ зріджений в балонах, що реалізовується населенню за місцем проживання для використання в житлових та/або нежитлових приміщеннях | ||
| проїзні квитки | ||
| зошити | ||
| 3. |
Торгова діяльність виключно з використанням періодичних видань друкованих ЗМІ вітчизняного виробництва, які мають реєстраційні свідчення, видані у встановленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами - резидентами України* |
- |
| 4. |
Здійснення фізичними особами торгівлі продуктовими або промисловими товарами за готівкові кошти на ринках, якщо такі фізичні особи сплачують ринковий збір відповідно до законодавства** |
|
| Примітки. *При продажу цих товарів платники збору можуть одночасно здійснювати продаж супутньої продукції (незалежно від країни їх походження): ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники і закріплювач для малювання та живопису, полотна, багети, рамки і підрамники для картин, скорозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя, окрім виготовлених з дорогоцінних і напівкоштовних металів. ** Відмітимо, що з 01.01.2011 р. ПК України ринковий збір скасований і дію Указу N 761 припинено. Нагадаємо, що до 01.01.2011 р. ринковий збір сплачували фізичні особи - підприємці, які були платниками фіксованого податку. Крім того, платниками ринкового збору були юридичні особи і фізичні особи, що займають місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, у тому числі в павільйонах, на критих і відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо. Не стягувався ринковий збір з підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розташованих в стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, наметах) на території ринку, і з власних торговезакупівельних підрозділів ринку незалежно від займаного місця. | ||
Відповідно до п. 15 ст. 3 Закону про РРО особи, що здійснюють розрахункові операції, зобов'язані видати покупцю чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передачу права власності на товари (надані послуги) від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону про захист прав споживачів.
Отже, фізичні особи - підприємці незалежно від обраної ними системи оподаткування при проведенні розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги) у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг зобов'язані видавати особі, одержуючій товар або послугу, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції. При порушенні цих вимог Закону про РРО до осіб, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС застосовуються фінансові санкції у розмірі 10 НМДГ (п. 7 ст. 17 Закону про РРО).
Позапланові перевірки проведення розрахункових операцій фактично є обов'язком податкових органів, оскільки проводяться, згідно з абзацом 3 ст. 16 Закону про РРО, на підставі постанови слідчого, органу дізнання, рішення суду.
Допуск посадовців податкових органів
до фактичної перевірки
Особливістю фактичної перевірки є те, що вона проводиться без попередження платника (п. 80.1 ст.80 гл. 8 розд. II ПК Укра'їни) податків. Але це не головне, оскільки для позапланової документальної перевірки також не вимагається попереджати платника - про це прямо не сказано, але це безпосередньо виходить із ст. 78 ПК України. Головне в тому, що фактичній перевірці з питань проведення розрахункових і касових операцій може передувати контрольна розрахункова операція (п. 80.4 ст. 80 гл. 8 розд. II ПК Укра'їни). Право органів податкової служби на проведення контрольної розрахункової операції встановлене пп. 20.1.9 п. 20.1 ст. 20 розд. І ПК України.
Посадовці, направлені на перевірку, зобов'язані пред'явити направлення на перевірку (п. 81.1 ст. 81 гл. 8 розд. II ПК України), а також копію наказу про призначення перевірки (п. 80.2. ст. 80 гл. 8 розд. II ПК України).
Направлення, в якому вказані дата видачі, найменування органу ДПС, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта що перевіряється (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податків, що перевіряється), мета, вид, підстави, дата початку і тривалість перевірки, посада та прізвище (службового) посадовця, який проводитиме перевірку, повинні пред'являтися (службовим) посадовцям платника податку2, безпосередньо фізичній особі- підприємцю, якщо перевіряють його (п. 81.1 ст. 81 гл. 8 розд. II ПК України), до початку перевірки.
Направлення пред'являється також особам, які «фактично проводять розрахункові операції» (абзац 2 п. 81.1 гл. 8 розд. II ПК Укра'їни). Без пред'явлення направлення цим особам взагалі не можна починати фактичну перевірку з питань здійснення розрахункових операцій.
До посадовців платника податку, як вказано в примітці 1 до ст. 364 УК України, відносяться громадяни, постійно або тимчасово здійснюючі функції представників влади, а також ті, що займають на підприємствах, установах або організаціях (незалежно від форм власності) посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядливих або адміністративно-господарських обов'язків, або ж виконуючі такі обов'язки на підставі спеціальних повноважень.
Отже, (службовими) посадовцями, на яких покладені обов'язки з контролю за здійсненням розрахункових операцій, можуть бути безпосередньо керівники підприємств або їх заступники, головні бухгалтери або їх заступники, начальники відділів реалізації тощо. Тобто на кожному окремому підприємстві це можуть бути абсолютно різні люди, але головне, щоб в їх посадових інструкціях були передбачені такі обов'язки. А от особами, що фактично проводять розрахункові операції, можуть бути як касири, так і безпосередньо продавці, якщо вони приймають грошові кошти.
Виходить, що починати фактичну перевірку здійснення розрахункових операцій можна без присутності керівника підприємства і навіть юриста або бухгалтера. Досить пред'явити направлення касиру або іншій особі, що приймає готівку. Після цього можна шукати порушення, передбачені Законом про РРО. А от перевіряти інші питання, віднесені до фактичної перевірки, можна, тільки пред'явивши направлення посадовцям, що відповідають за ці питання.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або (службовим) посадовцям платника (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) податків такі особи розписуються в направленні з вказівкою свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення (абзац 4 п. 81.1 ст. 81 гл. 8 розд. II ПК України). Непред'явлення платнику (його посадовим (службовим) особам або особам, що фактично здійснюють розрахункові операції) податків направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням наведених вище вимог, є основою для недопуску (службових) посадовців органу ДПС до проведення фактичної перевірки (абзац 2 п. 81.1 ст. 81 гл. 8 розд. II ПК України). У інших випадках відмова в здійсненні перевірки не допускається.
Проте співробітники платника податків, що перевіряється, можуть не знати цього і або відмовитися розписуватися в направленні на перевірку, або не допустити посадовців ДПІ до перевірки. Податковий кодекс України таким чином визначає наслідки таких дій:
- у разі відмови платника податків та/або (службових) посадовців платника (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) податків розписатися в направленні на перевірку (службовими) посадовцями органу ДПС складається акт, що засвідчує факт такої відмови. У такому разі акт про відмову від підпису в направленні на перевірку є основою для початку проведення такої перевірки (абзац 5 п. 81.1 ст. 81 гл. 8 розд. II ПК України);
- у разі відмови платника податків та/або (службових) посадовців платника (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) податків допустити (службових) посадовців органу ДПС до проведення перевірки складається акт, що засвідчує факт відмови (п. 81.2 ст. 81 гл. 8 розд. II ПК України). Згодом на підставі цього акту податковий орган може звернутися до суду із заявою про призупинення витратних операцій такого платника податків.
_______________________
1. Позачергові перевірки могли проводитися з 16.06.2010 р. по 31.12.2010 р. за рішенням ДПІ без попереднього попередження платника у разі отримання податковою міліцією інформації про ухилення платника податків або найнятого робітника від оподаткування при нарахуванні, виплаті, отриманні заробітної плати, інших виплат і відшкодувань, що підлягають оподаткуванню.
2. Пункт 80.2 ст. 80 гл. 8 розд. II ПК України допускає пред'явлення копії наказу уповноваженому представнику платника податку. Представниками платника податку, згідно з п. 19.2 ст.19 розд. I ПК України, признаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів і ведення справ, пов'язаних зі сплатою податків, на підставі закону або доручення.
Список використаних документів
ПК України - Податковий кодекс України
Закон N 481/95 - Закон України від 19.12.1995 р. N 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»
Закон N 2275 - Закон України від 20.05.2010 p. N 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
Закон про захист прав споживачів - Закон України від 12.05.1991 р. N 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» в редакції від 01.12.2005 р. N 3161-IV
Закон про інформацію - Закон України від 02.10.1992 р. N 2657-ХП «Про інформацію»
Закон про ліцензування - Закон України від 01.06.2000 р. N 1775-ПІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
Закон про податкову службу- Закон України від 04.12.1990 р. N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» в редакції від 24.12.1993 р.N 3813-ХII
Закон про звернення громадян- Закон України від 02.10.1996 р. N 393/96-ВР «Про звернення громадян»
Закон про РРО - Закон України від 06.07.1995 р. N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції від 01.06.2000 р. N 1776-III
Указ N 436 - Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм щодо регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. N 436/95
Указ N 761 - Указ Президента України від 28.06.1999 р. N 761/99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» (втратив чинність)
Положення N 637 - Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. N 637
Наказ N 390 - Наказ ДПАУ від 21.07.2009 р. N 390 «Про затвердження Критеріїв відбору для перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері готівкового звернення»
“Консультант бухгалтера” N 8 (600) 21 лютого 2011 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)