Документ : Застосування РРО суб'єктами підприємництва - фізичними особами

Застосування РРО суб'єктами
підприємництва - фізичними особами

З метою якнайшвидшого виходу з економічної кризи та створення умов для розширення впроваджен­ня ринкових реформ в Україні Закон № 2063-ІІІ визначає правові засади державної підтримки суб'єктів ма­лого підприємництва незалежно від форми власності.

Відповідно до цього Закону суб'єктами малого підприємництва є, зокрема, фізичні особи, зареє­стровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємниць­кої діяльності.

Метою державної підтримки мало­го підприємництва є:

створення умов для позитив­них структурних змін в економіці України;

сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлен­ня малого підприємництва як про­відної сили в подоланні негативних процесів в економіці та забезпе­чення сталого позитивного розвитку суспільства;

підтримка вітчизняних виробни­ків;

формування умов для забезпечен­ня зайнятості населення України, запобігання безробіттю, створення но­вих робочих місць.

З проблемою правильного за­стосування окремих норм Закону № 265/95-ВР час від часу стикають­ся не тільки законослухняні підприємства - юридичні особи, а й фізич­ні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Як відомо, готівковий обіг коштів в Україні підлягає жорсткому регулюванню з боку держави. Тому при проведенні розрахунків із покупцями за готівкові кошти необ­хідно знати, як правильно прово­дити такі розрахунки, які документи необхідно оформляти. Саме питання правомірності застосування або незастосування РРО суб'єктами підпри­ємницької діяльності - фізичними особами розглянемо у цій статті.

Насамперед з'ясуємо, хто згідно з чинним законодавством повинен застосовувати РРО?

Основним законом, що визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчу­вання та послуг, є Закон № 265/95-ВР Згідно зі ст. 1 цього Закону поряд з юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремле­ними підрозділами) обов'язок із застосування РРО покладається і на фізичних осіб - суб'єктів підприєм­ницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із за­стосуванням платіжних карток, пла­тіжних чеків, жетонів) при прода­жу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Також у Законі № 265/95-ВР ви­значено, що реєстратор розрахун­кових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовано фіскальні функ­ції і який призначено для реєстрації розрахункових операцій при прода­жу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Система оподаткування в Україні поділяється на загальну та спроще­ну. До спрощеної системи оподат­кування належить сплата єдиного та фіксованого податків. Розгляне­мо переваги і недоліки цих систем оподаткування.

Єдиний податок

Переваги. Відповідно до Указу № 727/98 підприємець - платник єдиного податку має. право не за­стосовувати РРО при проведен­ні розрахунків із споживачами. Це не тільки звільняє його від проблем, пов'язаних з перевірками органами ДПС, наданням податкової звітнос­ті, контролем над проведенням усіх операцій через РРО, але й від витрат на придбання реєстратора та його обслуговування у центрі сервісно­го обслуговування. Виключення ста­новлять випадки, коли спрощенець здійснює продаж підакцизних това­рів (крім пива на розлив).

Недоліки. Існують обмеження для здійснення деяких видів підприєм­ницької діяльності. Платник єдино­го податку не має права торгувати лікеро-горілчаними, тютюновими ви­робами та пально-мастильними ма­теріалами (ст. 7 Указу № 727/98).

Крім того, «спрощенцям» необхід­но контролювати: річний обсяг вируч­ки, який не повинен перевищувати 500 тис. грн. від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чисельність працівників, які знаходяться з ними у трудових відносинах (включаючи членів їх сімей), протягом року не по­винна бути більшою ніж 10 осіб.

Водночас відповідно до Закону № 2063-III встановлено обмеження, а саме платниками єдиного податку не можуть бути: підприємці, які займаються діяльністю в сфері граль­ного бізнесу й здійснюють обмін іноземної валюти; виробники й ім­портери підакцизних товарів.

Фіксований податок

Переваги. Платників цього податку звільнено від обов'язкового ведення книги обліку доходів і витрат, у ре­зультаті чого контролюючим органам досить складно знайти в них помилки на відміну від звичайних підприємців. Тому такі суб'єкти підприємницької ді­яльності мають реальну економію ко­штів зі сплати всіляких штрафів і часу на проведенні перевірок органами ДПС. Крім того, платник фіксовано­го податку має право не застосову­вати РРО при проведенні розрахун­ків із споживачами, за винятком тих випадків, коли такі суб'єкти не здій­снюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив). Підприємець сплачує фіксований розмір подат­ку в межах встановленого обсягу продажу.

Недоліки. Законодавством перед­бачено певні умови для роботи на фіксованому податку, а саме: на цьому податку перебувають підприємці, які торгують товарами й надають супут­ні такому продажу послуги на ринках зі сплатою ринкового збору; кількість найманих робітників у них не повин­на перевищувати 5 чоловік; валовий дохід за останні 12 календарних мі­сяців до придбання патенту не пови­нен перевищувати 119 000 грн.; вони не мають право здійснювати торгів­лю лікеро-горілчаними й тютюнови­ми виробами.

Режим найбільшого сприяння в частині застосування РРО вста­новлено для суб'єктів підприємни­цтва - платників єдиного й фіксо­ваного податків. Так, пунктами 5 та 6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР ви­щезазначені платники податків звільняються від застосування РРО та розрахункових книжок при про­дажу товарів (наданні послуг), у разі якщо не здійснюють продаж підак­цизних товарів (крім пива на роз­лив). Єдиною умовою для суб'єктів підприємницької діяльності - фі­зичних осіб, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до за­конодавства з питань оподаткуван­ня суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання сві­доцтва про сплату єдиного податку), є ведення книг обліку доходів і ви­трат у порядку, визначеному поста­новою № 1269.

До речі, у суб'єктів господарюван­ня досить часто виникає запитан­ня, як саме розуміти термін «пиво на розлив». Зазначимо, що якщо при продажу цього напою здійсню­ється його розлив у бокали, склян­ки, інший посуд або тару, які використовуються для безпосереднього споживання напою або його транспортування (бідони, банки тощо), то саме на, таку форму відпуску това­ру поширюється норма ст. 9 Закону № 265/95-ВР щодо незастосування РРО та розрахункових книжок.

Слід підкреслити, що якщо плат­ники єдиного та фіксованого подат­ків все ж таки здійснюють продаж підакцизних товарів поряд з то­варами, які не вважаються таки­ми, окремі положення ст. 9 Закону № 265/95-ВР щодо незастосуван­ня РРО та розрахункових книжок на цих платників податків не по­ширюватимуться. Тобто відповід­но до цього Закону норма щодо обов'язкового використання РРО при продажу як підакцизних, так і непідакцизних товарів поширю­ється на таких платників.

Проте це не означає, що вищезаз­начені платники податків, які торгу­ють підакцизними товарами (за ви­нятком лікеро-горілчаних, тютюнових виробів та пально-мастильних ма­теріалів, торгівлю якими забороне­но Указом № 727/98), зобов'язані застосовувати РРО. На виконання вимог ст. 10 Закону № 265/95-ВР постановою № 1336 затверджено Перелік окремих форм та умов про­ведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено здійснювати розра­хункові операції без застосування РРО з використанням розрахунко­вих книжок та книг обліку розрахун­кових операцій, до якого внесено суб'єктів підприємницької діяльнос­ті - фізичних осіб.

Звертаємо увагу, що для прове­дення розрахунків без застосу­вання РРО з використанням РК та Книги ОРО необхідно дотриму­ватися граничного розміру річно­го обсягу розрахункових опера­цій з продажу товарів (надання послуг), що встановлено п. 2 по­станови № 1336.

Водночас, недивлячись на піль­гові умови положень ст. 9 вище­зазначеного Закону та Переліку № 1336, платники єдиного та фік­сованого податків можуть при про­дажу товарів, наданні послуг застосовувати реєстратор за влас­ним бажанням. Це дасть їм мож­ливість поліпшити облік товарів, тобто буде додатковим обліковим механізмом.

При цьому підприємці, які від­повідно до положень ст. 9 Закону № 265/95-ВР мають право вести облік доходів та витрат у відповід­них книгах без застосування РРО, мають право і на використання власних РРО без переведення у фіс­кальний режим роботи. А в разі ви­никнення спору між контролюючим органом та підприємцями щодо об­сягу продажу, який дає змогу їм ко­ристуватися пільгами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, враховують­ся документи, що є продуктом цих власних РРО.

Необхідно врахувати ще одну об­ставину: у разі застосування РРО підприємцями (що знаходяться на спро­щеному або фіксованому податку) за їх власним бажанням здійснення розрахункових операцій із застосу­ванням РРО може проводитись без переведення реєстратора у фіскаль­ний режим роботи. А це означає, що такий РРО не підлягає реєстрації в органах ДПС та, відповідно, такий підприємець не зобов'язаний пода­вати щомісяця звіти про використан­ня РРО. При цьому роздрукований таким реєстратором розрахунковий документ має містити реквізити, які передбачено вимогами Положення № 614.

Загальна система оподаткування

Переваги. Відсутність обмежен­ня щодо розміру виторгу й кількості працівників; практично немає обме­жень за видами діяльності.

Недоліки. Необхідно вести чіт­кий і досить складний облік; треба обов'язково мати всі первинні до­кументи, інакше податківці можуть не прийняти витрати; органи ДПС ретельніше перевіряють звичайних підприємців, ніж тих, хто працює на спрощеній системі оподаткуван­ня, оскільки у платників, що звіту­ють за загальною системою, легше виявити помилки; немає послаблень в оподатковуванні та наданні звіт­ності.

Щодо фізичних осіб, які знахо­дяться на загальній системі оподат­кування, то вони в обов'язковому порядку повинні застосовувати РРО при розрахунках готівкою на загаль­них підставах та відповідно до вимог Закону № 265/95-ВР. Також фізич­на особа - суб'єкт підприємниць­кої діяльності може застосовувати при розрахунках розрахункові книж­ки, керуючись ст. 10 вищезазначено­го Закону та постановою № 1336.

Крім того, приватному підприєм­цю необхідно подавати (за різних умов ведення розрахункових опе­рацій) таку звітність не пізніше 15 числа наступного за звітним міся­ця, що встановлено п. 7 ст. 3 Зако­ну № 265/95-ВР:

при використанні тільки РРО - Звіт про використання РРО (РК) за формою № ЗВР-1 (далі - Звіт № ЗВР-1);

при використанні РРО, а також РК у зв'язку з виходом РРО з ладу або тимчасовим відключенням електро­енергії - Звіт № ЗВР-1 (при цьому суми розрахунків з використанням РК згодом проведені через РРО, у Звіті не відображаються); Довід­ку про використані розрахункові книжки;

при використанні РРО, а також РК у випадках, передбачених Перелі­ком № 1336 - Звіт № ЗВР-1; До­відку про використані розрахункові книжки;

при використанні тільки РК - Звіт № ЗВР-1; Довідку про використані розрахункові книжки.

Проте є певні винятки, а саме: відповідно до п. 8 ст. 9 Закону № 265/95-ВР реєстратор дозво­лено не застосовувати тим підпри­ємцям, які відповідно до Закону № 98/96-ВР отримали пільговий торговий патент для продажу това­рів (надання послуг), ведуть книгу обліку доходів і витрат та не є плат­никами ПДВ.

Відповідно до ст. 9 цього Закону не треба застосовувати РРО та РК фізичним особам - суб'єктам під­приємницької діяльності, що перебувають на загальній системі оподатку­вання при продажу:

газет, журналів та інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати у кіосках, з лотків та розно­сок, якщо питома вага такої продук­ції становить понад 50% загального товарообігу за відсутності продажу алкогольних напоїв та підакцизних непродовольчих товарів;

води, молока, квасу, олії та жи­вої риби з автоцистерн, цистерн, бочок та бідонів; страв та безалко­гольних напоїв у їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів і професійно-технічних навчаль­них закладів під час навчального процесу;

товарів (услуг), якщо в місці отри­мання товарів (надання послуг) опе­рації з розрахунків у готівковій фор­мі не здійснюються (оптова торгівля тощо);

товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

У цій етапі свідомо не згадуєть­ся варіант розрахунків готівкою че­рез касу підприємства з оформ­ленням прибуткового касового ордера при реалізації продукції (ро­біт, послуг) власного виробництва, адже передбачена п. 1 ст. 9 Зако­ну № 265/95-ВР норма стосується лише підприємств, установ і органі­зацій усіх форм власності, крім під­приємств торгівлі та громадського харчування. Оскільки підприємець: по-перше, не є підприємством, уста­новою чи організацією; по-друге, відповідно до Положення № 637 у підприємця немає каси, а тому відповідно й можливості застосо­вувати прибуткові касові ордери і як наслідок вони не зобов'язані додержуватися касової дисципліни.

Таким чином, при реалізації продук­ції власного виробництва підприємці, що перебувають на загальній системі оподаткування, зобов'язані застосову­вати РРО. Платники податків, що об­рали спрощену систему оподаткуван­ня, в тому числі фіксований податок, залежно від виду їх діяльності та асор­тименту повинні застосовувати РРО або скористатися нормами, що звіль­няють від такого застосування.

Олена Хобич,
оглядач "Вісника"

“Вiсник податкової служби України” № 44 листопад 2009 р.
передплатнi iндекси:
22599 (укр.) 22600 (рос.)