ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА
ЛИСТ
N 5-532/1383 від 12.03.2002
Щодо роз'яснення окремих норм Указу Президента України
від 28.06.99 р. N 746/99 "Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"
Щодо визначення середньоспискової чисельності працюючих
Указом Президента України від 28.06.99 р. N 746/99 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі Указ) визначені умови, дотримання яких є обов'язковим для суб'єктів підприємницької діяльності при переході на сплату єдиного податку.
Зокрема, для суб'єктів господарювання - юридичних осіб, за умови застосування спрощеної системи оподаткування, середньооблікова чисельність працюючих за рік не повинна перевищувати 50 осіб.
Відповідно до статті 1 Указу середньооблікова чисельність працюючих визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.
Інструкцією зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 07.07.95 р., передбачено два варіанти обчислення середньооблікової чисельності працівників:
- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу;
- середньооблікова чисельність усього персоналу повної зайнятості.
Методика визначення середньооблікової чисельності всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості передбачає включення, поряд зі штатними працівниками облікового складу, окремих категорій працівників позаоблікового складу (які у звітному періоді також залучалися до роботи і отримували заробітну плату), що і відповідає вимогам норм статті 1 Указу.
Тому для визначення середньооблікової чисельності працюючих за рік з метою переходу на спрощену систему оподаткування слід застосовувати методику обчислення середньооблікової чисельності усього персоналу в еквіваленті повної зайнятості.
Щодо можливості переходу на спрощену систему оподаткування за умови наявності розстроченого податкового боргу
Статтею 4 Указу зазначено, що однією з умов переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкта підприємницької діяльності є сплата ним усіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
У випадку роботи суб'єкта господарювання за загальною системою оподаткування, у разі сплати ним таких податків, як податок на прибуток, податок на додану вартість, визначені наступні звітні періоди:
- відповідно до статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) звітними податковими періодами є звітний рік та звітний квартал;
- згідно з п. 7.9 статті 7 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" звітними податковими періодами можуть бути квартал або місяць.
Таким чином, якщо суб'єкт підприємництва у визначенні законодавством строки сплатив зазначені види податків (або певні інші обов'язкові податкові платежі) за результатами підприємницької діяльності, що здійснювалася у попередній поточний звітний період, задовольняється виконання вимоги статті 4 Указу щодо відсутності податкової заборгованості за попередній звітний період.
За умови дотримання вимог статті 18 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" суб'єкт підприємницької діяльності може отримати право на розстрочення податкового боргу за відповідні податкові періоди.
Отже, якщо у підприємства є розстрочений податковий борг, але відсутні непогашені податкові зобов'язання за попередній звітний період, воно може перейти на сплату єдиного податку, звичайно, за умови дотримання інших вимог Указу щодо можливості переходу на спрощену систему оподаткування. Попередній звітний період вживається у значенні - передуючий моменту переходу на сплату єдиного податку.
Щодо погашення витрат на виплату та доставку пенсій
Статтею 2 Закону України від 26.06.97 р. N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначені об'єкти оподаткування для платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування цим Законом.
Згідно з пунктом 6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому не повинен розраховувати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ), передбачені пунктом 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР).
Заступник Голови Ю.Футоранська
"Податки та бухгалтерський облік",
N 35 - 36, 6 травня 2002 р.