ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
15.04.2014 р.

Справа N 21-25а14

Щодо стягнення недоїмки

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б. (суддя-доповідач), Терлецького О. О., Тітова Ю .Г., при секретарі судового засідання - Ключник А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБИ_1 до управління Пенсійного фонду України в Шполянському районі Черкаської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання дій протиправними та скасування вимоги щодо стягнення недоїмки, встановила:

20 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії управління ПФУ щодо висунення вимоги від 14 лютого 2013 року N Ф-44-02 про сплату недоїмки в сумі 1169 грн. 40 коп. (далі - вимога N Ф-44-02) і повідомлення-розрахунок від 14 лютого 2013 року N Ф-44-02 та скасувати зазначені документи.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що отримує пенсію за віком, яка призначена відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII), однак частина четверта статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI) не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким призначено пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим, на думку позивача, оскаржувана вимога підлягає скасуванню.

Згідно з посвідченням ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1).

Відповідно до посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_2, виданого ПФУ, ОСОБІ_1 призначена пенсія за віком довічно.

Позивач як ФОП має реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів - ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 28 вересня 1995 року, та згідно зі свідоцтвом ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1 жовтня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування (3 група).

Відповідач 14 лютого 2013 року сформував вимогу N Ф-44-02, у якій зазначено, що станом на 14 лютого 2013 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБИ_1 становить 1169 грн. 40 коп.

Вимогу позивач отримав 16 лютого 2013 року.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 12 березня 2013 року позов задовольнив: дії управління ПФУ визнав протиправними, вимогу N Ф-44-02 скасував. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Законом України від 7 липня 2011 року N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", який набрав чинності з 6 серпня 2011 року (далі - Закон N 3609-VI), статтю 4 Закону N 2464-VI доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування", тому позивач як пенсіонер за віком звільнений від сплати єдиного внеску.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив. Приймаючи таке рішення, суд виходив із того, що ФОП ОСОБА_1 не є пенсіонером за віком у розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI, а є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і тому від його сплати не звільняється. При цьому, на думку касаційного суду, пенсійне посвідчення, що видане згідно з пунктом 45 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року N 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846), підтверджує лише право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком.

У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 просить ухвалу суду касаційної інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення ОСОБА_1 послався на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 55 Закону N 796-XII та частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI, а також додав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 9 липня, 3 і 29 жовтня, 5 та 21 листопада, 3 і 18 грудня 2013 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У наданих заявником для порівняння рішеннях касаційний суд у подібних правовідносинах, скасовуючи вимоги органів ПФУ, дійшов висновку, що оскільки на підставі абзацу першого статті 55 Закону N 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV), та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI ФОП, які є платниками єдиного податку та пенсіонерами за віком, незважаючи на ту обставину, що вийшли на пенсію достроково у зв'язку з наданням їм додаткових соціальних гарантій, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Проте суд касаційної інстанції у справі, що розглядається, визнав, що за таких обставин позивач має лише право на одержання пенсії зі зменшенням пенсійного віку, а не на статус пенсіонера за віком, у зв'язку з чим підстав для звільнення його від сплати єдиного внеску відповідно до частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI немає.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статті 55 Закону N 796-XII та частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" з наступними змінами (далі - Закон N 1788-XII) та Законом N 1058-IV з наступними змінами.

Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону N 1788-XII та частиною першою статті 26 Закону N 1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону N 1058-IV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону N 796-XII, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим відповідно до статті 15 Закону N 1788-XII умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом N 796-XII або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону N 1788-XII (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; соціальні пенсії.

Частиною першою статті 55 Закону N 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом N 3609-VI, які набрали чинності 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку.

Статтею 26 Закону N 1058-IV та статтею 12 Закону N 1788-XII для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становить 60 років). Відповідно до статті 55 Закону N 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону N 1058-IV.

У зв'язку з викладеним особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону N 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону N 1058-IV. Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону N 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд допустив неправильне застосування норм матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву ОСОБИ_1 слід задовольнити частково - скасувати ухвалу суду касаційної інстанції, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву фізичної особи - підприємця ОСОБИ_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В. В. Кривенко

Судді: М. Б. Гусак

О. А. Коротких

О. В. Кривенда

П. В. Панталієнко

О. Б. Прокопенко

О. О. Терлецький

Ю. Г. Тітов

Документи що посилаються на цей