Перехідний період: безнадійна та сумнівна заборгованість

( Частина VII. Частини I, II, III, IV, V, VI див. в консультаціях від 17.01.2011 р., 07.02.2011 р. 14.02.2011 р., 21.02.2011 р., 28.02.2011 р., 14.03.2011 р.)

У Податковому кодексі України не передбачено безпосереднє включення до складу витрат підприємства забезпечень зобов'язань, а от по резерву сумнівних боргів спеціальна норма є. Проаналізуємо право підприємства на створення резерву сумнівних боргів в бухгалтерському і податковому обліку.

Облік резервів та забезпечення

У бухгалтерському обліку підприємствам надано право створювати наступні резерви та забезпечення:

- «Резерв сумнівних боргів» (рахунок 38);

- «Забезпечення виплат відпусток» (субрахунок 471);

- «Додаткове пенсійне забезпечення» (субрахунок 472);

- «Забезпечення гарантійних зобов'язань» (субрахунок 473);

- «Забезпечення інших витрат та платежів» (субрахунок 474) (на цьому субрахунку, зокрема, відображаються забезпечення на виконання зобов'язань по обтяжливих контрактах, на реструктуризацію і виконання зобов'язань при припиненні діяльності);

- «Забезпечення призового фонду (резерв виплат)» (субрахунок 475);

- «Резерв на виплату джек-поту, не забезпеченого оплатою участі в лотереї» (субрахунок 476);

- «Забезпечення матеріального заохочення» (субрахунок 477);

- «Забезпечення відновлення земельних ділянок» (субрахунок 478).

На жаль, не усі вищеперелічені резерви і забезпечення платники податку на прибуток зможуть включити до складу своїх витрат в податковому обліку. Річ у тому, що ПК України при визначенні операційних витрат і інших витрат, що враховуються при численні прибутку, керується, передусім, нормами П(С)БО 16. Про це свідчать дуже схожі норми за визначенням статей собівартості продукції, а також загальнови-робничих витрат, адміністративних витрат і витрат на збут.

А от нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період, згідно з п. 10 П(С)БО 10, відображається в звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Суми створених забезпечень визнаються витратами згідно з п. 13 П(С)БО 11 (за винятком суми забезпечення, що включається до первинної вартості основних засобів згідно з П(С)БО 7).

У бухгалтерському обліку на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ведеться облік резервів по сумнівній дебіторській заборгованості, за якою існує ризик неповернення.

Основні вимоги до визнання і оцінки резерву сумнівних боргів викладені в П(С)БО 10. По кредиту рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» відображається створення резерву сумнівних боргів в кореспонденції з рахунками обліку витрат, По дебету - списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів в кореспонденції з рахунком обліку доходів.

Величина резерву сумнівних боргів, згідно з п. 8 П(С)БО 10, визначається поодному з методів:

- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

- застосування коефіцієнта сумнівності.

По методу застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

По методу застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися способами:

- визначення питомої ваги безнадійних боргів в чистому доході;

- класифікації дебіторської заборгованості за термінами непогашення;

- визначення середньої питомої ваги списаної впродовж періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 - 5 років.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу надає залишок резерву сумнівних боргів на ту ж дату.

Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може перевищувати суми дебіторської заборгованості на ту ж дату.

У податковому обліку, згідно з підпунктом «г» пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138 розд. III ПК України, витрати операційної діяльності включають витрати на створення резерву сумнівної заборгованості, які визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу. Для банків і небанківсь-ких фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм ст. 159 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 розд. І ПК України безнадійною заборгованістю визнається заборгованість, яка відповідає одній з наступних ознак:

а) заборгованість по зобов'язаннях, за якими збіг термін позовної давності;

б) прострочена заборгованість, не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість, не погашена внаслідок недостатності майна суб'єктів господарювання, оголошених банкротами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації в якості суб'єктів господарювання у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та іншим способом, передбаченим умовами договору застави, майна позичальника, переданого в заставу в якості забезпечення вказаної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора з примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі;

г) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених в порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість фізичних осіб, що померли, а також осіб, які в судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Таким чином, в податковому обліку законодавці передбачили абсолютно інший порядок створення резерву сумнівних боргів в порівнянні з бухгалтерським обліком. Тобто для цілей визнання витрат в податковому обліку йдеться не про створення резерву сумнівних боргів, а вже про списання безнадійної заборгованості, яка стала такою на кінець звітного періоду.

У бухгалтерському обліку підприємство створює резерв сумнівних боргів як би про всяк випадок - раптом покупець не зможе з ним розплатитися в майбутньому. Природно, що розрахунки по резерву сумнівних боргів грунтуються не на порожньому місці, тому що для цього проводиться спостереження за певний період часу.

П(С)БО 10 формування резерву сумнівних боргів передбачене лише під ту поточну дебіторську заборгованість, яка відповідає усім нижчепереліченим вимогам одночасно:

1) є фінансовим активом - контрактом, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства (звернемо увагу, що дебіторська заборгованість по авансах, виданих іншим підприємствам, а також суми попередньої оплати постачальникам не є фінансовим активом. Тобто, підприємство не має права формувати резерв по боргах, що утворилися у зв'язку з такими виданими сумами);

2) не придбана підприємством і не призначена до продажу;

3) не є безнадійною - поточною дебіторською заборгованістю, за якою існує впевненість у неповерненні її боржником або за якою збіг термін позовної давності.

Фінансовий актив- це (п. 4 П(С)БО 13):

а) грошові кошти та їх еквіваленти;

б) контракт, що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;

в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах;

г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Отже, під резервування підпадає не уся поточна дебіторська заборгованість, а тільки так званий сумнівний борг. Інакше кажучи, резерв сумнівних боргів створюється власне для того, щоб показати ту частину дебіторської заборгованості, яка класифікується саме як сумнівна, і виділити її із загальної величини поточної дебіторської заборгованості.

Сумнівним боргом, згідно з п. 4 П(С)БО 10, признається поточна дебіторська заборгованість, за якою існує невпевненість в її погашенні боржником. Тобто якщо виникає невпевненість в поверненні коштів, то звичайна дебіторська заборгованість набуває статус сумнівної. В той же час поняття «невпевненість» не конкретизовано П(С)БО 10.

Порядок врегулювання сумнівної і безнадійної заборгованості в податковому обліку регулюється ст. 159 розд. ПІ ПК України.

На відміну від бухгалтерського обліку, в податковому обліку ліцензіатів з виробництва електричної та/або теплової енергії, що використовують для виробництва електричної та/або теплової енергії вугілля та/або мазут, передбачений дещо інший порядок відображення прямих матеріальних витрат.

Так, згідно з пп. 138.8.3 п. 138.8 ст. 138 розд. ПІ ПК України, платники податку - ліцензіати з виробництва електричної та/або теплової енергії, що використовують для виробництва електричної та/або теплової енергії вугілля та/або мазут, в собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг впродовж року в прямі матеріальні витрати замість вартості витраченого в технологічному процесі вугілля та/або мазуту включають суму резерву запасу палива (вугілля та/або мазуту), що створюється для безперебійного забезпечення електричною енергією споживачів.

Сума резерву запасу палива визначається самостійно платником податків щомісячно на основі середньомісячної вартості придбаного палива (вугілля, мазуту) за попередній рік, але не менше фактичної вартості придбаного впродовж поточного місяця палива (вугілля, мазуту). У кінці звітного року створений резерв коригується на вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту), а саме:

- якщо фактична вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту) впродовж звітного року більше суми нарахованого за звітний рік резерву, то собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг збільшується на суму різниці між вартістю витраченого в технологічному процесі палива і нарахованого резерву за результатами звітного року;

- якщо фактична вартість витраченого в технологічному процесі палива (вугілля, мазуту) впродовж звітного року менше суми нарахованого за звітний рік резерву, то собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг зменшується на суму різниці між вартістю витраченого в технологічному процесі палива і нарахованого резерву за результатами звітного року.

Порядок врегулювання безнадійної та сумнівної
заборгованості

Ситуації, коли покупці (замовники) безпідставно затримують розрахунки з продавцями (виконавцями), трапляються досить часто в господарській діяльності. У такому разі у продавця з'являються підстави вважати непогашений борг сумнівним. У свою чергу, сумнівність боргу спричиняє за собою необхідність (чи право - залежно від статусу контрагента) відобразити відповідні наслідки як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Поняття «Сумнівної заборгованості» існує як в бухгалтерському, так і в податковому обліку. У бухгалтерському обліку - це оцінна категорія, величина якої визначається на підставі оцінок фахівців бухгалтерів за правилами, встановленим П(С)БО і конкретизованими в обліковій політиці підприємства. При цьому в бухгалтерському обліку говорять тільки про сумнівну дебіторську заборгованість.

Дебіторська заборгованість, що є фінансовим активом, повинна включатися в бухгалтерському обліку до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. З метою визначення такої реалізаційної вартості на дату балансу необхідно обчислити величину резерву сумнівних боргів, тобто визначається частина поточної заборгованості, що є сумнівною. Скорегувавши суму поточної дебіторської заборгованості на суму «сумнівного» резерву, підприємство тим самим може достовірно оцінити розмір існуючої дебіторської заборгованості, по суті і тієї, що формує істинну величину активів підприємства.

У податковому обліку сумнівна заборгованість признається тільки при здійсненні і документальному підтвердженні юридично значимих дій.

Тобто в податковому обліку усе йде інакше і з набуттям чинності розд. III ПК України нічого принципово не змінилося. По суті зближення податкового і бухгалтерського обліку при врегулюванні безнадійної та сумнівної заборгованості не сталося.

Порядок врегулювання безнадійної і сумнівної заборгованості, передбачений ст. 12 Закону про оподаткування прибутку, застосовується і в ПК України (згідно зі ст. 159), але з деякими змінами. Як і раніше, порядок врегулювання безнадійної і сумнівної заборгованості торкається як продавців, так і покупців. Також необхідно пам'ятати про те, що застосування процедур врегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості в податковому обліку для продавців- право, а для покупців - обов'язок.

Врегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості продавцями

Як і нині, продавець (постачальник), який відчув, що борг покупця стає сумнівним, може скористатися спеціальними нормами щодо врегулювання такої сумнівної заборгованості, передбаченими п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України.

Платник податку на прибуток - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг в поточному або попередніх звітних податкових періодах, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без узгодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу1 виникає, якщо впродовж звітного періоду відбувається будь-яка з наступних подій (пп. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України):

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство або стягнення закладеного ним майна;

б) за поданням продавця нотаріус здійснює виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення закладеного майна (окрім податкового боргу).

Відмітимо, що норма, передбачена підпунктом «а» пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону про оподаткування прибутку, який надавав право платникам податків збільшувати суму валових витрат у разі перевищення затримки в оплаті 90 календарних днів, в ПК України відсутній.

Дія ст. 159 розд. III ПК України поширюється на коригування доходів продавця під час здійснення ним операцій продажу незалежно від того, хто купує об'єкт продажу:

- платник податку на прибуток;

- неплатник податку на прибуток;

- фізична особа;

- нерезидент;

- платник, що має податкові пільги.

Одночасно платник податку на прибуток - продавець, що зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Звернемо увагу на те, що в Законі про оподаткування прибутку вимоги про врегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості не було. Саме ця обставина може сприяти тому, що число платників податків, які бажають застосовувати норми ст. 159 розд. III ПК України, різко скоротиться після набуття чинності цього Кодексу.

Також звертаємо увагу на те, що норми п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України торкаються заборгованості, що виникла по відвантажених товарах, роботах, послугax, і не поширюються на випадки виданих авансів і передоплат.

Нагадаємо, що застосовувати або не застосовувати норми ст. 159 розд. III ПК України- право, а не обов'язок платника податків.

Якщо суд не задовольняє позов (заяву) платника податку на прибуток - продавця або задовольняє його частково або не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду)або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог відносно погашення заборгованості або її частини (окрім припинення судом провадження у справі повністю або частково, у зв'язку з погашенням покупцем заборгованості або її частини після подання продавцем позову (заяви)), то платник податку на прибуток - продавець зобов'язаний збільшити:

- доход відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), заздалегідь віднесеної ним на зменшення доходу;

- витрати відповідного податкового періоду на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі заборгованості, включеної до доходу) товарів, робіт, послуг, за якими виникла така заборгованість, заздалегідь віднесену ним на зменшення витрат.

Також платник податку на прибуток - продавець зобов'язаний на суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого внаслідок такого збільшення доходів і витрат, нарахувати пеню з розрахунку 120% річної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення додаткового податкового зобов'язання. Вказана пеня розраховується за термін з першого дня податкового періоду, що йде за періодом, впродовж якого відбулося зменшення доходу та витрат, до останнього дня податкового періоду, на який доводиться збільшення доходу та витрат, і сплачується незалежно від значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний звітний період. Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену в результаті укладення мирової угоди згідно із законодавством з питань банкрутства, починаючи з дати укладення такого світового договору.

Повідомлення про зменшення доходу з посиланням на положення пп. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України платник податку- продавець надає органу ДПС разом з декларацією за звітний податковий період і копіями документів, що підтверджують наявність заборгованості (договорами купівлі-продажу, рішеннями суду тощо).

Продавець, що зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, збільшує доходи на суму заборгованості (її частини) за такі товари, роботи, послуги, погашену покупцем, і збільшує витрати на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі погашеної заборгованості) цих товарів, робіт, послуг за результатами податкового періоду, на який доводиться таке погашення (абзац 2 пп. 159.1.5 п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України).

Заборгованість, заздалегідь віднесена на зменшення доходу відповідно до пп. 159.1.1 п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України або відшкодована за рахунок страхового резерву відповідно до п. 159.3 ст. 159 розд. III ПК України, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкротом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами світової угоди укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання продавця у зв'язку з таким визнанням (пп. 159.1.6 п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України).

Врегулювання безнадійної та сумнівної заборгованості покупцями

Платник податку на прибуток - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом або за виконавчим написом нотаріуса, в податковому періоді, на який доводиться день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або здійснення нотаріусом виконавчого напису (пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України).

Повідомлення про зменшення витрат з посиланням на положення пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України платник податку - покупець надає органу ДПС разом з декларацією за звітний податковий період і копіями документів, що підтверджують наявність заборгованості (договорами купівлі-продажу, рішеннями суду тощо).

Якщо в наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), то такий покупець збільшує (поновлює) витрати на суму такої заборгованості (її частини) за результатами податкового періоду, на який доводиться таке погашення (абзац 1 пп. 159.1.5 п. 159.1 ст. 159розд. III ПК України).

Заборгованість, визнана безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкротом у встановленому порядку, або внаслідок її списання відповідно до умов світової угоди, укладеної згідно із законодавством з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання покупця у зв'язку з таким визнанням (пп. 159.1.6 п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України).

Якщо заходи щодо стягнення безнадійної та сумнівної заборгованості здійснювалися до набуття чинності розд. III ПК України

Пунктом 5 підрозд.4 розд. XX ПК України передбачено, що норми п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набуття чинності розд. даного Кодексу. В цілях оподаткування відображення в обліку продавця і покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення або визнання такої заборгованості безнадійною в спеціальному порядку.

Так, платник податку на прибуток- продавець зобов'язаний збільшити доход відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), заздалегідь віднесеної ним до складу витрат (коректніше було б сказати - валових витрат, оскільки за новими правилами зменшується доход) або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо впродовж такого податкового періоду відбувається будь-яка з наступних подій:

а) суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково або не приймає позов (заяву) до виробництва (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини;

б) сторони договору досягають згоди щодо подовження термінів погашення заборгованості або списання усієї суми заборгованості або її частини (окрім випадків укладення мирової угоди у рамках процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом,визначених законом);

в) продавець, який не отримав відповіді на претензію впродовж термінів, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання поданої претензії, але не отримує оплату (інші види компенсацій в рахунок погашення заборгованості) впродовж визначених в такій претензії термінів і при цьому впродовж подальших 90 днів не звертається до суду (господарський суд) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство або стягнення закладеного ним майна.

На суму додаткового податкового зобов'язання, розрахованого в результаті такого збільшення, нараховується пеня в розмірах, визначених законом для несвоєчасного погашення податкового зобов'язання. Вказана пеня розраховується за термін з першого дня податкового періоду, що йде за періодом, впродовж якого сталося збільшення витрат, до останнього дня податкового періоду, на який доводиться збільшення доходу, і сплачується незалежно від значення податкового зобов'язання платника податку за відповідний звітний період.

Пеня не нараховується на заборгованість (її частину), списану або розстрочену внаслідок укладення світової угоди відповідно до законодавства з питань банкрутства, починаючи з дати укладення такої світової угоди.

Якщо в майбутньому (з урахуванням терміну позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати (а не зменшити доход!) на суму обжалуваної заборгованості.

Якщо платник податку на прибуток оскаржить рішення суду в порядку, встановленому законом, то збільшення доходу не відбувається до моменту ухвалення остаточного рішення відповідним судом.

Платник податку- покупець зобов'язаний збільшити доходи (а не зменшити витрати!) на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної в порядку досудового врегулювання суперечок або судом або по виконавчому напису нотаріуса, в податковому періоді, на який доводиться перша з подій:

а) або 90-й календарний день з дня граничного терміну погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день з дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або здійснення нотаріусом виконавчого напису.

Терміни, визначені абзацом «а» даного пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, направлену продавцем, в терміни, визначені законом.

Терміни, визначені абзацом «б» даного пункту, застосовуються незалежно від того, чи почав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу або ні.

Вказане в даному підпункті збільшення доходу покупця не здійснюється відносно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання термінів, визначених абзацами «а» або «б» даного підпункту.

Якщо в наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), то такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за результатами податкового періоду, на який доводиться таке погашення.

Заборгованість, заздалегідь віднесена до складу витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка признається безнадійною в результаті недостатності активів покупця, визнаного банкротом у встановленому порядку або в результаті її списання згідно із умовами світової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов'язань як покупця, так і продавця у зв'язку з таким визнанням.

Таким чином, до заборгованості, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набуття чинності розд. III ПК України, застосовуються дещо інші правила коригування доходів продавців і витрат покупців, ніж передбачено п. 159.1 ст. 159 розд. III ПК України.

____________________

1. Підпункт 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону про оподаткування прибутку передбачав право платника податку на прибуток збільшувати валові витрати.

Список використаних документів

ПК України - Податковий кодекс України

ЦК України - Цивільний кодекс України

Закон про оподаткування прибутку - Закон України від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР

П(С)БО 7 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. N 92

П(С)БО 9 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. N 246

П(С)БО 10 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну України від 08.10.1999 р. N237

П(С)БО 11 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Мінфіну України від 31.01.2000 р. N20

П(С)БО 13- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом Мінфіну України від 30.11.2001 р. N559

П(С)БО 15 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доход», затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.1999 р. N 290

П(С)БО 16 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. N 318

П(С)БО 18- Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затверджене наказом Мінфіну України від 28.04.2001 р. N 205

Лист N 4969/Х/15-1116- Лист ДПАУ від 16.10.2003 р. N 4969/Х/15-1116 «Про розгляд листів [відносно окремих питань оподаткування]»

“Консультант бухгалтера” N 15 (607) 11 квітня 2011 року
Передплатні індекси: 21946 (українською мовою), 22789 (російською мовою)

Документи що посилаються на цей