ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ
09.03.2006 N 4280/7/17-0717

Про розгляд листа щодо сплати
до бюджету ПДФО з вартості
призу у вигляді автомобіля

(Витяг)

<...> Щодо питання 1. Згідно із п. 1.6 ст. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (далі - Закон) товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому слід зазначити, що згідно із п. 5.9 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складових валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Таким чином, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) підприємство має право включити до складу валових витрат витрати на придбання автомобілів як товару, але без урахування ПДВ згідно із пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону.

Щодо питання 2. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до другого абзацу підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, до податкового кредиту не включається.

Пунктом 1.17 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) передбачено, що терміни "основні фонди" і "товари" розуміються у значенні, визначеному Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) основні фонди визначено як матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (пункт 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

Враховуючи зазначене, у разі придбання платником легкового автомобіля для подальшого його продажу, а не як основний фонд, податковий кредит з податку на додану вартість формується відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

При подальшій поставці придбаного легкового автомобіля податкові зобов'язання з податку на додану вартість нараховуються виходячи із бази оподаткування операції, визначеної відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

Відповідно до зазначеного пункту база оподаткування товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижчими за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості (послуг).

Визначення звичайної ціни здійснюється відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

Щодо питання 3. Згідно із пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) особам, які не є платниками податку на прибуток або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Враховуючи те, що фізичні особи не є платниками податку на прибуток, то дохід, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг) фізичним особам, визначається із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються порівнянними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладенні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

При цьому пп. 1.20.5-1 зазначеного пункту визначено, що у разі якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обїрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки та майнових прав.

З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміна "звичайна ціна", визначеного цим Законом ( 334/94-ВР ).

Враховуючи вищевикладене, акційна ціна продажу автомобілів не може бути звичайною, оскільки не відповідає визначенню справедливої ринкової ціни.

Щодо питання 4. Згідно з пп. "и" п. 1.3 ст. 1 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889) доходи, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної), поряд із благодійною допомогою і подарунками належать до доходів з джерелом походження з України.

Згідно із підпунктом 9.5.1 пункту 9.5 статті 9 Закону N 889 податковим агентом платника податку при нарахуванні на його користь доходу у вигляді виграшів або призів у лотерею (крім державних лотерей), а також внаслідок проведення конкурсу або будь-якого іншого прилюдного розігрування шансів чи призів, крім виграшів в азартні ігри, визначені у підпункті 9.5.2 цього пункту, є особа, яка здійснює таке нарахування. Виграші та призи кінцево оподатковуються при їх виплаті за їх рахунок.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 Закону N 889 ставка податку становить 26%, тобто подвійний розмір ставки, визначеної п. 7.1 ст. 7, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому призі).

Тобто товариство, яке проводить розіграш, визначає переможців та вручає призи (виграші) громадянам, є податковим агентом щодо отриманого платником податку доходу у вигляді призу чи подарунка. Разом з тим оскільки підприємство не є працедавцем осіб, які отримують від нього призи та подарунки, зокрема, знижки з ціни автомобіля, то на порядок оподаткування їх вартості не поширюється частина "е" пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону N 889. Таким чином, оподаткуванню за ставкою п. 7.3 ст. 7 Закону N 889 підлягає сума знижки зі звичайної ціни (п. 1.20 ст. 1 Закону N 334 автомобіля, що є призом переможця акції. Про вартість наданих призів та утримані з них податки податковий агент має повідомити податковий орган за ф. N 1-ДФ.

При цьому, згідно із пп. 20.3.2, п. 20.3, ст. 20 Закону N 889, у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. Платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Заступник голови С.Лекар

Документи що посилаються на цей